Ухвала

від 17.06.2013 по справі 30/129-10-3529-45/314-52/431

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 червня 2013 року Справа № 30/129-10-3529-45/314-52/431

Вищий господарський суд України у складі суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В., суддів:Данилової Т.Б., Могил С.К., Подоляк О.А., Селіваненка В.П., розглянувши заяву Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради, про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 12.02.2013 у справі№ 30/129-10-3529-45/314-52/431 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України до 1. Одеської обласної ради; 2. Одеської обласної державної адміністрації; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю Експертне агентство "Укрконсалт" треті особи 1. Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"; 2. Фонд державного майна України; 3. Державний заклад "Український медичний центр реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України"; 4. Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради про скасування рішення, визнання права власності, скасування свідоцтва про право власності, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України з позовом та уточненням до нього про визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради №154-XXIV від 24.04.2003 в частині включення до переліку об'єктів спільної власності громад шпиталю, розташованого на розі Італійського бульвару та вул. Маріїнської в м. Одесі, а також п.11.1.96 додатку до п.1 рішення Одеської обласної ради №154-ХХІV від 24.04.2003; визнання будівлі Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями МОЗ України, розташованої на розі Італійського бульвару та вул. Маріїнської в м. Одесі власністю держави в особі Міністерства охорони здоров'я України; визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради №932-V від 11.09.2009 про включення будівлі шпиталю, розташованої на розі Італійського бульвару та вул. Маріїнської в м. Одесі, до об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу; визнання недійсним договору купівлі-продажу серії ВММ №859916 від 27.04.2010, укладеного Управлінням Одеської обласної ради з майнових відносин від імені Одеської обласної ради та ТОВ Експертне агентство "Укрконсалт"; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Експертне агентство "Укрконсалт" звільнити приміщення будівлі шпиталю, розташованого на розі Італійського бульвару та вул.Маріїнської, в м. Одесі.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2012 у справі №30/129-10-3529-45/314-52/431, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012, позов задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.02.2013 у справі №30/129-10-3529-45/314-52/431, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 06.11.2008 у справі №22/54-08-1109 , від 11.03.2010 у справі №30/95-09-3018 , від 29.07.2009 у справі №30/231-08-4792 , ухвалу Вищого адміністративного суду України від 06.02.2008 у справі №К-11402/07 , а також постанову Верховного Суду України від 03.10.2011 у справі №6-36цс11, яка ухвалена згідно з главою 3 розділом V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 12.02.2013 у справі №30/129-10-3529-45/314-52/431 , суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про: визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради та пункту додатку до цього рішення в частині включення шпиталю (спірного майна) до переліку об'єктів спільної власності громад; визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради про включення будівлі спірного майна до об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу; визнання спірного майна власністю держави; визнання недійсним договору купівлі-продажу (на підставі якого відчужене спірне майно) та зобов'язання відповідача-3 звільнити нерухоме майно. При цьому суд касаційної інстанції виходив, зокрема з того, що спірне майно є власністю держави , оперативне управління цим майно здійснює позивач (Міністерство охорони здоров'я України) як центральний орган виконавчої влади, Одеською обласною радою не надано документів на підтвердження дотримання порядку передачі спірного майна з державної до комунальної власності в особі Одеської обласної ради , зокрема Міністерство охорони здоров'я України рішення про відчуження спірного майна не приймало, спірну будівлю не було передано з державної власності Одеській обласній раді за актом приймання-передачі, а відтак, в Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради було відсутнє право від імені Одеської обласної ради відчужувати майно, яке є державною власністю.

Водночас у постановах Вищого господарського суду України від 06.11.2008 у справі №22/54-08-1109 , від 11.03.2010 у справі №30/95-09-3018 , від 29.07.2009 у справі №30/231-08-4792 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову Одеської обласної ради про визнання права власності на спірне майно за територіальними громадами сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради, враховуючи при цьому преюдиційні факти, згідно з якими при здійсненні розмежування загальнодержавної та комунальної власності Одеська обласна рада як орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальних громад області, отримала у встановленому законодавством порядку у спільну власність територіальних громад області спірне нерухоме майно , рішення про передачу спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста Одеси не приймала , а тому спірне майно підлягає поверненню територіальним громадам сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2008 у справі №К-11402/07 залишено без змін ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову Одеської міської ради про визнання нечинним рішення Одеської обласної ради (згідно з яким спірне майно передано до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює Одеська обласна рада); заборону відповідачеві вживати заходи щодо усунення від управління майном, що знаходиться у спільній комунальній власності сіл, селищ, міст Одеської області; заборону відповідачеві вирішувати питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів спільної комунальної власності без погодження із сільськими, селищними, міськими та районними у містах радами. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що Одеська обласна рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах наданих їй повноважень .

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів визнає, що судові рішення в зазначених справах прийнято судом касаційної інстанції і, відповідно, застосовано норми матеріального права залежно від відмінних встановлених судами фактичних обставин справ з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Крім того, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанову Верховного Суду України від 03.10.2011 у справі №6-36цс11 не може бути здійснене посилання, оскільки останню прийнято згідно з главою 3 розділом V ЦПК України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Управлінню обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради в допуску справи №30/129-10-3529-45/314-52/431 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: Т.Данилова С.Могил О.Подоляк В.Селіваненко