Ухвала від 17.06.2013 по справі 39/107

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 червня 2013 року Справа № 39/107

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Подоляк О.А., суддів:Добролюбової Т.В., Могил С.К., Селіваненка В.П., Шевчук С.Р.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 15.05.2013 у справі№ 39/107 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісбуд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" простягнення 415 699,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2012 у справі № 39/107, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013, позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 373 355,60 грн. основного боргу, 19 342,89 грн. пені, 13 011,19 грн. процентів річних .

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013 у справі № 39/107 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.05.2013 у справі № 39/107, у якій просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 01.06.2010 у справі № 14/361, від 01.12.2009 у справі № 3/99, від 12.11.2009 у справі № 8/15 та від 14.09.2010 у справі № 3/49, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 15.05.2013 у справі № 39/107, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог підрядника до замовника про стягнення основного боргу за договором підряду, пені та 3% річних, виходячи при цьому з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що замовник не виконав своїх зобов'язань з оплати виконаних підрядником робіт у визначений строк.

Водночас у постанові від 14.09.2010 у справі № 3/49 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення первісного позову в частині стягнення з орендаря на користь орендодавця заборгованості за договором оренди, виходячи із встановлених обставин справи про невиконання орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати за передане йому у користування майно.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанови Вищого господарського суду України від 14.09.2010 у справі № 3/49 (в частині зустрічних позовних вимог), від 01.06.2010 у справі № 14/361, від 01.12.2009 у справі № 3/99 та від 12.11.2009 у справі № 8/15 не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки предмети спорів у вказаних справах та у справі № 39/107, про перегляд постанови у якій подано заяву, є різними. Так, предметом спору у справі № 39/107 є вимоги про стягнення заборгованості за договором підряду, в той час, як предметами спорів у справах № 3/49 (в частині зустрічних позовних вимог), № 14/361, № 3/99 та № 8/15 є вимоги про визнання дійсним договору, тобто, правовідносини у зазначених справах не є подібними.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" у допуску справи № 39/107 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО. Подоляк Судді:Т. Добролюбова С. Могил В. Селіваненко С. Шевчук