Постанова

від 26.06.2013 по справі 24/110

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2013 р. Справа№ 24/110

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників:

від прокурора: Шевченко О.В. посв. № 002629 від 05.09.12р.

від позивача : не зявився;

від відповідача : не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.01.2013 р.

у справі № 24/110 (суддя Бойко Р.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ Плюс»

про роз'яснення рішення

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ Плюс»

до Міністерства фінансів України

про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду міста Києва знаходилась справа № 24/110 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ Плюс" до Міністерства фінансів України про скасування наказу Міністерства фінансів України №19 від 14.01.2002 р. про відмову у видачі ліцензії та зобов'язання Міністерства фінансів України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТВ Плюс" ліцензію на випуск та проведення державної лотереї у 3-денний термін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р. у справі № 24/110 позов задоволено повністю, скасовано наказ Міністерства фінансів України №19 від 14.01.2002 р. про відмову у видачі ліцензії на вид діяльності з випуску і проведення державної лотереї та зобов'язано Міністерство фінансів України протягом трьох днів з дня набуття рішенням законної сили видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТВ Плюс" ліцензію на діяльність з випуску і проведення державної лотереї згідно з поданими 12.12.2011 р. документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2005 р. у справі №24/110 задоволено заяву ТОВ "ТВ Плюс" та встановлено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р. у справі №24/110 наступним чином: зобов'язати Міністерство фінансів України видати ТОВ "ТВ Плюс" ліцензію на діяльність з випуску і проведення лотереї за поданими 12.12.2001 р. документами, у строки, встановлені Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" у редакції, діючій на той час, та Законом України "Про виконавче провадження" зі змінами та доповненнями.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р. з урахуванням наведеної ухвали 07.12.2005 р. господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

13.12.2012 р. до канцелярії місцевого господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ Плюс" про роз'яснення рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р. у справі №24/110.

Заява мотивована нерозумінням змісту рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р. у справі № 24/110 в частині його застосування та виконання у зв'язку із зміною законодавства.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. у справі №24/110 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ Плюс" про роз'яснення рішення задоволено.

Роз'яснено рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р. у справі 24/110 в частині зобов'язання Міністерства фінансів України видати ТОВ "ТВ Плюс" ліцензію на діяльність з випуску і проведення державних лотерей наступним чином:

прийняття нових нормативно-правових актів (в тому числі Закону України "Про державні лотереї в Україні") та встановлення (введення) нових обмежень (вимог) (в тому числі щодо строку досвіду випуску та проведення державних лотерей на лотерейному ринку України згідно абз. 2 ч. 6 ст. 6 Закону України "Про державні лотереї в Україні") не змінюють суті рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р. у справі 24/110 та не є підставою для невиконання даного рішення, у зв'язку із чим Міністерство фінансів України повинно видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТВ Плюс" ліцензію на діяльність з випуску і проведення державних лотерей, діючу з моменту видачі на строк, встановлений законодавством.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 21.01.2013р. у справі № 24/110 Заступник прокурора м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. у справі № 24/110 скасувати.

Свої апеляційні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, роз'яснюючи рішення, фактично вказав, що державний орган повинен вчинити дії щодо видачі ліцензії, нехтуючи вимогами законодавства. Скаржник зазначає, що приймаючи ухвалу про роз'яснення рішення, господарський суд фактично встановив спосіб та порядок його виконання, з огляду на що просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва про роз'яснення рішення.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В. № 24/110 від 22.04.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 24/110 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст.4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 24/110 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

На підставі апеляційної скарги Заступника прокурора м. Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. у справі №24/110, Київським апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів ст. 98 ГПК України, ухвалою від 22.04.2013р. порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 24/110 від 29.04.2013 року враховуючи перебування головуючого судді Тищенко О.В. та судді Смірнової Л.Г., керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., розгляд апеляційної скарги по справі № 24/110 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді Корсакова Г.В., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді Корсакова Г.В., Чорна Л.В. та призначено розгляд справи на 13.05.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 24/110 від 13.05.2013 року у зв'язку з виходом суддів Тищенко О.В., Смірнової Л.Г. з відпустки, керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., розгляд апеляційної скарги по справі № 24/110 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді Смірнової Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд справи на 22.05.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013р. враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. з відпустки, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г. та Чорна Л.В.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника позивача (вх. №09-11/8328) надійшло клопотання про відкладення та продовження строку розгляду апеляційної скарги у зв'язку із хворобою представника останнього.

В судове засідання 22.05.2013р. представники сторін не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 22.05.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.06.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. враховуючи перебування головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Смірнова Л.Г. та Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.06.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. враховуючи велику завантаженість судді Смірнової Л.Г., сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Іоннікова І.А. та Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.06.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2013р. враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. із лікарняного та перебування судді Іоннікової І.А. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Кропивна Л.В. та Чорна Л.В.

Прокурор, в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. по справі №24/110 скасувати та відмовити позивачу у задоволенні заяви про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва № 24/110 від 25.02.2002 року.

Представники сторін в судове засідання 26.06.2013 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. по справі №24/110 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

З приписів вказаної норми вбачається, що роз'яснення рішення, ухвали - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта/

Здійснюючи роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.

Положення цієї статті не визначають критеріїв, якими можна об'єктивно установити доцільність роз'яснення судового рішення. Тому така доцільність приймається за судовим розсудом, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв (здоровий глузд, зрозумілість для звичайної розумної людини без юридичної освіти).

Пунктом 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року N 6 "Про судове рішення" визначено, що здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р. у справі №24/110 з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 07.12.2005 р. зобов'язано Міністерство фінансів України видати ТОВ "ТВ Плюс" ліцензію на діяльність з випуску і проведення лотереї за поданими 12.12.2001 р. документами, у строки встановлені Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" у редакції, діючій на той час, та Законом України "Про виконавче провадження" зі змінами та доповненнями.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач протиправно ухилився від виконання покладених на нього повноважень та за відсутності правових підстав відмовив позивачу у видачі ліцензії на діяльність з випуску і проведення державної лотереї згідно поданих останнім 12.12.2001 р. документів.

Правовідносини з приводу видачі ліцензій на випуск та проведення державних лотерей регулювалися Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

В обґрунтування необхідності роз'яснення судового акту, заявник зазначає, що за період виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р. законодавство України щодо регулювання правовідносин видачі ліцензій на випуск та проведення державних лотерей неодноразово змінювалося, а саме: було прийнято Закон України "Про запровадження мораторію на видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей", яким було запроваджено мораторій на видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, передбачену пунктом 24 частини третьої статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", до прийняття закону про державне регулювання діяльності з випуску та проведення лотерей і грошових розіграшів, а подальшому Закон України "Про державні лотереї в Україні" з прийняттям якого втратив чинність Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", приписами якого мотивовано рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Усі судові рішення викладаються у письмовій формі

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (з подальшими змінами, далі - Закон) і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів N 12 та N 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі - Суд) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.01.1997 р.). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" від 28.07.1999 р.). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 р).

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому виконанню, що становить принцип правової певності - складового елементу концепції справедливого судового розгляду.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п.54).

Згідно практики Європейського суду з прав людини економічні інтереси пов'язані з діяльністю підприємства, якщо його діяльність заснована на наявності ліцензії є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Тре Тракторер Актіоболаг проти Швеції" від 07.07.1989 р., серія А, №159).

Отже, як скасування ліцензії, так і безпідставна відмова у її видачі може свідчити про втручання у право мирно володіти майном.

Як вбачається з пункту 3 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р., яке набрало законної сили 12.03.2002 р., Міністерство фінансів України зобов'язано було протягом трьох днів з дня набуття рішенням законної сили видати ТОВ "ТВ Плюс" ліцензію на діяльність з випуску і проведення державної лотереї.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини ТОВ "ТВ Плюс" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції набуло майно у вигляді економічного інтересу, пов'язаного із діяльністю підприємства, який реалізується шляхом випуску і проведення державної лотереї на підставі відповідної ліцензії.

З огляду на наведені обставини, ТОВ "ТВ Плюс" на протязі значного періоду часу було неправомірно позбавлене можливості реалізовувати власне право на здійснення підприємницької діяльності щодо випуску та проведення державних лотерей, у зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень щодо обов'язкового виконання рішення господарського суду.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене виконання судового акту визначається за тими правилами, які були чинними на момент його винесення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняття Закону України "Про запровадження мораторію на видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей" не позбавляє правової сили рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2002 р. у даній справі та не нівелює набуття позивачем майна у вказаному контексті, а набрання чинності Закону України "Про державні лотереї в Україні" (06.10.2012 р.) не впливає на роз'яснювальний судовий акт, з огляду на неприпустимість зворотної дії цього нормативно-правового акта.

Наведені положення Закону України "Про державні лотереї в Україні" також не є обставиною з якою приписи чинного законодавства пов'язують неможливість виконання даного судового рішення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини принцип правової певності набуває значення і тоді, коли держава втручається у встановлений порядок шляхом внесення змін до законів (рішення Великої палати ЄСПЛ у справі "Зелінський проти Франції" від 28.10.1999 р., заява №24846/96, п.57; рішення у справі "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і Стратіс Андреадіс проти Греції"). В наведених справах Європейський суд з прав людини вказав на порушення принципу правової певності шляхом зміни державою правової бази з метою впливу на винесення рішення чи його не виконання.

З урахуванням вищеперерахованого, введення нових правил чи обмежень (прийняття Закону України "Про державні лотереї в Україні") при відсутності неправомірних дій ТОВ "ТВ Плюс", не виключає обов'язку Міністерства фінансів України виконати судове рішення в частині пункту третього резолютивної частини та видати ТОВ "ТВ Плюс" ліцензію на діяльність з випуску і проведення державних лотерей.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву про роз'яснення рішення суду та обґрунтовано роз'яснив, що рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.02 у справі № 24/110 зобов'язано Міністерство фінансів України видати товариству з обмеженою відповідальністю «ТВ Плюс» ліцензію на діяльністю з випуску і проведення державних лотерей, без урахування прийняття нових нормативно-правових актів та встановлення нових обмежень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала про роз'яснення рішення господарського суду м. Києва у справі № 24/110 від 21.01.2013 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх поставлених на роз'яснення питань в їх сукупності, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року по справі № 24/110 залишити без змін.

Матеріали справи № 24/110 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Кропивна Л.В.

Чорна Л.В.