Постанова

від 02.07.2013 по справі 5020-835/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5020-835/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - Кондратенко П.І., керівник, наказ № 21 від 15.12.2012;

- Тарасов А.В., представник, довіреність № 071 від 17.06.2013;

відповідача - не з`явився, Міністерство оборони України;

- Стець В.М., представник, довіреність № 15 від 27.02.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А 0225 Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 12 квітня 2013 року у справі №5020-835/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства "Утес" (вул. П. Мирного, 19, Севастополь, 99008)

до Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, Київ, 01001)

в особі Військової частини А 0225 Міністерства оборони України (вул. Соловйова, 12, Севастополь, 99007)

про стягнення 432660,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Утес" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Міністерства оборони України в особі Військової частини А 0225 про стягнення 432660,03 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем порушені обов`язки за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 24/16-13 від 11.04.2011 в частині прийняття та сплати виконаних робіт та отриманих послуг.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 12 квітня 2013 року у справі №5020-835/2012 позовна заява Приватного акціонерного товариства "Утес" до Міністерства оборони України в особі Військової частини А 0225 Міністерства оборони України задоволена частково: зобов`язано Військову частину А 0225 прийняти виконані роботи та послуги, надані Приватним акціонерним товариством "Утес" за договором від 11.04.2011 за № 24/16-13 зі складанням акту приймання та здавання наданих робіт та послуг з обов`язковим визначенням в акті вартості виконаних робіт та наданих послуг, які підлягають сплаті; в іншій частині позову відмовлено.

При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог суд керувався тим, що позивач безпідставно відмовився від прийняття робіт за договором № 24/16-13 від 11.04.2011, своєчасно не заявивши про їх недоліки. Щодо вимог, по яких було відмовлено, суд керувався тим, що оскільки підставою для оплати є акт виконаних робіт, а сторонами не погоджений розмір, вартість виконаних робіт та наданих послуг, тому суд не в змозі надати оцінку наявним суперечностям між сторонами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина А 0225 Міністерства оборони України звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання прийняти виконані роботи та послуги за договором зі складанням акту приймання та здавання наданих робіт та послуг та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що приймання етапів робіт, які є незакінченими, призведе до порушення умов договору та прав відповідача, оскільки договором передбачено поетапне розрахування за виконані роботи та надані послуги. Крім того, відповідач зазначає, що підписання акту виконаних робіт після спливу строку дії договору є порушенням норм діючого законодавства (статті 631 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України). Також заявник апеляційного скарги звертає увагу, що по закінченню строку дії договору фінансові зобов`язання за договором припинені, оскільки відповідно до бюджетного законодавства (статті 23 Бюджетного кодексу України) усі бюджетні зобов`язання втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, а підписання акту виконаних робіт є підставою для взаєморозрахунків по яких відсутні бюджетні призначення у 2013 році. Позивач зазначає, що перевірити виконання робіт та дослідити їх якість за 2011 рік на підставі заявок не уявляється можливим, оскільки спірний об`єкт зазнав зміну в своєму стані, тому як ремонтувався іншим підприємством у 2012 році.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 травня 2013 року апеляційна скарга Військової частини А 0225 Міністерства оборони України прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

Представник відповідача - Військової частини А 0225 Міністерства оборони України - наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, вважають рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Відповідач - Міністерство оборони України у судові засідання 17.06.2013 та 01.07.2013 явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 01.07.2013 була оголошена перерва, після якої суд вийшов до нарадчої кімнати.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності Міністерства оборони України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

11 квітня 2011 року Військова частина А0225 в особі Зикова Сергія Миколайовича, що діяв на підставі Положення та довіреності командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - Замовник), за результатами конкурсних торгів, уклала договір про закупівлю послуг за державні кошти №24/16-13 (далі - Договір) з Відкритим акціонерним товариством "Утес" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Утес"), (далі - Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується у 2011 році надати послуги з докового ремонту військового корабля проекту 206мр рка "Прилуки", зазначені в Протоколі узгодження обсягу надання послуг, а Замовник - прийняти такі послуги (а.с.7-11, т.1).

Розділом 3 Договору сторони визначили його ціну, яка складає 1192871,60 грн.

Розділом 4 Договору встановлений порядок розрахунків між сторонами, відповідно до якого розрахунки за Договором проводяться шляхом поетапної оплати, протягом 60 банківських днів після підписання сторонами Акту приймання та здавання наданих послуг та пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату послуг.

Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не пізніше 31 грудня 2011 року (п. 11.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору затверджено Протокол узгодження обсягу надання послуг з докового ремонту з окремими роботами військового корабля пр.206мр (а.с. 28-49, т.3)

Актами приймання та здавання наданих послуг від 22.04.2011 та 14.06.2011 Виконавець здав, а Замовник прийняв частину наданих послуг та сплатив суму в розмірі 656079,38 грн., що також підтверджується висновком судової економічної експертизи №1591 від 27.02.2013 (а.с. 91-102, т. 2), призначеною ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27.08.2012 та не заперечується сторонами.

Позивач зазначає, що до 31 грудня 2011 року ним за Договором також надані послуги на загальну суму 432660,03 грн., однак відповідач відмовляється приймати та оплачувати виконані роботи.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Господарський суд міста Севастополя позовні вимоги задовольнив частково.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про закупівлю послуг за державні кошти № 24/16-13 від 11 квітня 2011 року, який за своєю правовою природою є змішаним договором та має ознаки договору підряду та договору надання послуг.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконував роботи поетапно, а відповідач здійснював приймання робіт та їх сплату також поетапно. Це відповідає домовленості сторін (п.4.1 Договору). Приймання робіт відповідачем відбулося двічі: 22.04.2011 та 14.06.2011, про що свідчать акти приймання та здавання виконаних робіт (наданих послуг), які оплачені відповідачем.

Виконання відповідачем робіт після 17.06.2011 не заперечується позивачем, до того ж, підтверджується наявними у матеріалах справи заявками на проведення робіт в період з липня по грудень 2011 року, які узгоджуються з Таблицею етапів надання послуг (Додаток № 2 до Договору), журналами - ордерами розрахунків та банківських виписок, актом проведення робіт в цеху Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" від 14.07.2011, протоколом замірів від 15.07.2011.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо встановлення факту надання послуг Виконавцем (позивачем) за Договором в період з липня по грудень 2011 року (після оплати Замовником частини виконаних робіт).

З матеріалів справи вбачається, що повний осяг робіт позивачем до кінця грудня 2011 року виконаний не був, проти продовження дії договору та терміну виконання робіт відповідач заперечував. Листом № 011 від 16.01.2012 відповідач повідомив про це позивача та зазначив про необхідність надання йому акту приймання-передачі виконаних робіт. Листом № 86 від 03.05.2012 позивач направив акти приймання та здавання виконаних робіт. Вказані акти відповідачем підписані не були, при цьому будь-які зауваження щодо обсягів вартості виконаних позивачем робіт відповідач не надав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання відповідача прийняти виконані роботи та послуги за договором зі складанням акту приймання та здавання наданих робіт та послуг з обов`язковим визначенням в акті вартості виконаних робіт та наданих послуг, які підлягають сплаті, та відмовив у стягненні 432660,03 грн. у зв`язку з відсутністю підписаного акту.

Дослідивши доводи суду першої інстанції, судова колегія визнає їх передчасними, з наступних підстав.

Позивач просить зобов`язати відповідача прийняти виконані роботи та послуги зі складанням акту приймання та здавання наданих робіт та послуг. Вказаний довід не приймається судовою колегією до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством не передбачений такий спосіб захисту як зобов`язання підписати акт виконаних робіт. Спонукання до підписання акту по цій справі не дає можливості суду поновити права позивача, оскільки такий спосіб захисту не захищає та поновлює права позивача, а лише констатує факт їх порушення.

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти виконані роботи задоволенню не підлягає.

Позивач також просить стягнути з відповідача вартість виконаних робіт та наданих послуги в сумі 432660,03 грн.

Згідно частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містить вимогу про виконання грошового зобов`язання (відмова від його прийняття, нез`явлення назначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстави вважати вимогу непред`явленою.

Аналогічна правова позиція висловлена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013.

Замовник на порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 у справі № 21/5005/14068/2011.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що акт виконаних робіт та наданих послуг на суму 432660,03 грн. є належним чином оформленим за відсутністю будь-яких заперечень з боку відповідача.

Оскільки судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав, які звільняють відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи та надані послуги, тому довід позивача про стягнення з Військової частини А 0225 Міністерства оборони України суми заборгованості в розмірі 432660,03 грн., є обґрунтованим та підлягає задоволенню в цій частині у повному обсязі.

Довід відповідача, що за підписанням акту виконаних робіт позивач звернувся після закінчення терміну дії договору не може бути прийнятий судом, оскільки роботи, які заявлені позивачем, виконані ним в період дії договору.

Посилання відповідача на невідповідність заявленої позивачем до стягнення суми, обсягу та вартості фактично виконаних робіт не приймається судом, оскільки ці заперечення, згідно зазначених вище норм, відповідач повинен був заявити у відповідності до статті 853 Цивільного кодексу України одразу після отримання акту.

Зауваження відповідача щодо відсутності у нього акту приймання-передачі виконаних робіт та інших документів не приймається судом, оскільки до матеріалів справи позивачем надані докази відправлення цих документів належним чином на адресу відповідача.

Судова колегія відхиляє посилання відповідача на відсутність бюджетних призначень у 2013 році, тому що це не може бути підставою для звільнення замовника (відповідача) від обов'язку оплати відповідних робіт та послуг, оскільки в разі відсутності коштів для оплати за рішенням суду замовник (відповідач) вправі звернутись із відповідним запитом до розпорядника бюджетних коштів для виконання рішення суду.

Крім того, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 432660,03 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а викладені доводи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно вимог статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Оскільки при зверненні до суду позивачем не був сплачений судовий збір за немайнову вимогу, з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1073,00 грн. за результатами розгляду позовної заяви, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена ним сума судового збору в розмірі 8653,20 грн.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А 0225 Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12 квітня 2013 року у справі №5020-835/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А0225 Міністерства оборони України (99007, м. Севастополь, вул. Соловйова, 12, ідентифікаційний код 14302650) на користь Приватного акціонерного товариства "Утес" (99008, м. Севастополь, вул. Панаса Мирного, 19, р/р 2600802174712 в відділенні № 15 м. Севастополя ЦФ ПАТ "Кредо банк", МФО 325365) заборгованість в розмірі 432660,03 грн. та судовий збір в розмірі 8653,20 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Утес" (99007, м. Севастополь, вул. Соловйова, 12, ідентифікаційний код 14302650) в дохід Державного бюджету (Державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, банк одержувача: ГУДКСУ у м. Севастополі, МФО 824509, рахунок 31215206783001, код бюджетної класифікації: 22030001, призначення платежу: Судовий збір. Код 23013519) судовий збір у розмірі 1073, 00 грн.

Видати накази.

4. В іншій частині позову відмовити.

4. Господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.М. Гоголь

В.Є. Дмитрієв

Розсилка :

1. Приватне акціонерне товариство "Утес" (вул. П. Мирного, 19, Севастополь, 99008).

2. Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, Київ, 01001).

3. Військова частина А 0225 (вул. Соловйова, 12, Севастополь, 99007).