Рішення

від 27.06.2013 по справі 917/515/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.06.2013 р. Справа №917/515/13

за позовомФізичної особи - підприємця Семенова Андрія Миколайовича, вул.В.Інтернаціоналістів, 16, кв.96, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Кременчуцька м'ясопереробна компанія''вул.Героїв Сталінграду, 14, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

прозобов'язання виконати господарські зобов'язання

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання:Олефір О.І.

Представники:

від позивача:Сідерку Т.А.- дов. № 1197 від 19.01.2010р.; Савченко О.В.- адвокат, посвідчення № 1273 від 20.07.2012р.,ордер № 6г від 30.05.2013р. та витяг з угоди про представництво № 6г від 30.05.2013р

від відповідача:Заїка О.В.-дов. без номеру від 08.10.2012р.

Суть спору: розглядається позовна заява про зобов'язання виконати умови договору оренди будинку, споруди від 09 червня 2010 року шляхом надання СПД ф/о Семенову всі необхідні первинні документи щодо права власності на об'єкт, який було надано в оренду та пролонгувати термін оренди до 09.06.2016 року та заяву про уточнення позовних вимог що була подана до початку розгляду господарським судом справи по суті 14.06.2013року за вхід. № 8454 канцелярії суду в судовому засіданні в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати умови договору оренди від 09 червня 2010 року і передати СПД ф/о Семенову Андрію Миколайовичу, код ЄДРПОУ 30130717 наступні правовстановлюючі та дозвільні документи, або належним чином засвідчені копії, а саме: договір оренди землі від 02 липня 2012 року на якій розташований об'єкт оренди - фізкультурно - оздоров-чий комплекс на вул. Героїв Сталінграду,14 у місті Кременчуці, Полтавської області; проект будівництва об'єкту оренди; висновок Державної архітектурно-будівельної комісії на вказаний об'єкт; акт вводу в експлуатацію будівлі та споруд; акт вводу в експлуатацію джерел водопостачання та водовідведенняоб'єкта оренди; договір щодо утилізації та вивозу сміття і відходів за адресою: вул. Героїв Сталінграду,14 у місті Кременчуці, Полтавської області.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 113 299 грн. 50 коп., а також визнати початком виконання позивачем та відповідачем договору оренди від 09 червня 2010 року момент передачі відповідачем позивачу правоустановлюючих та дозвільних документів, вказаних в п.2 позовних вимог. Суд заяву про уточнення з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи - а.с.96-148.

Представники позивача на задоволені уточнених позовних вимог наполягають.

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позову повністю на підставі обставин викладених у відзиві за вхід. № 7523 від 30.05.2013р. та припинити провадження у справі у зв'язку з припиненням договору оренди від 09.06.2010 року з 10.06.2013 року. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті на підставі ухвали суду від 07.06.2013 року у даній справі - а.с.86-95.

З переписки між орендодавцем та орендарем вбачається, що на дату укладення договору орендивід 09 червня 2010 року об'єкт оренди був законсервований / лист за вих. № 4 від 27 січня 2012р.ТОВ ''Кременчуцька м'ясопереробна компанія'' за підписом А.В. Тритенко/ а.с. 35.

Рішенням комісії з питань дотримання законодавства у сфері торгівлі та ресторанного господарства та послуг виконкому Кременчуцької міської ради від 16.08.2012р. рекомендовано призупинити роботу об'єкту незавершеного будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу, який не введений в експлуатацію до оформлення необхідних дозвільних та правовстановлюючих документів - а. с. 34.

Постанова державної санітарно-епідемологічної служби України № 148/03-03 від 11.09.2012р.та державної інспекції техногенної безпеки України Управаління держтехногенбезпеки у Полтавській області від 28 вересня 2012р.№ 43 заборонено експлуатацію бару ф/о підприємця Семенова А.М. по вул. г. Сталінграду,14, м. Кременчук та зупинено подальшу експлуатацію приміщень кафе фізкультурно-оздоровчого комплексу ТОВ ''Кременчуцька м'ясопереробна компанія''по вул. г. Сталінграду,14, м. Кременчук -а.с. 21-22.

Представники позивача вказують, що за період дії договору оренди СПД ф/о Семеновим А.М. витрачено 113947,05 грн., які відповідачем прийнято, тому ці кошти потрібно стягнути з нього як збитки сукупних витрат понесених позивачем.

30.05.2013 року за вхід. №7499 канцелярії суду від представника позивача надійшла заява фізичної особи - підприємця Семенова А.М. про забезпечення позову від 29.05.2013 року. Ухвалою суду від 30. 05.2013 року позивачу відмовлено в забезпечені позову - а.с. 26-29,74-75.

30.05.2013 року за вхід. №7500 канцелярії суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову. Розглянувши подану заяву суд відмовляє в її задоволенні на підставі статті 22 ГПК України та пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.,оскільки позивачем подана письмова заява вимога якої спрямована на одночасну зміну предмета і правових підстав подання позову - а.с. 30-56; 71-73.

Зазначені вище обставини перешкоджали повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи в судовому засідані 30.05.2013 р. , а тому її розгляд було відкладено на 10.00 год. - 14.06.2013р..

Суд зобов'язав сторони: Відповідача - виконати вимоги п.4 ухвали суду від 17.04.2013р. та подати інші докази в порядку ст.ст. 32-34, ст. 36 ГПК України, що стосуються виконання пунктів 3.1-8.1 договору оренди будинку, споруди від 09.06.2010р. та сплати орендних платежів та понесених витрат на підставі п.п. 4.3-4.4 та 6.1-6.3.2, 7.8-7.10 , договір оренди землі від 02.07.2012р., правовстановлюючи документи реєстрації прав власності на фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Героїв Сталінграду у м. Кременчук та витяги з державного реєстру прав власності від 25.02.2013 року за ТОВ '' Кременчуцька м'ясопереробна компанія '', і документи на будинки і споруди / технічні паспорти, проект будівництва, висновки спеціалістів по ньому, акт вводу в експлуатацію і інші документи; письмові реагування керівництва відповідача і вжиття ними заходів на письмові звернення СПД ф/о Семенова А.М. та його представника Сідерка Т.А. від 07.06.11р.; 23.01.2012р.; 12.06.12р./а.с. 38-40/; постанов державної санітарно-епідемологічної служби України

№ 148/03-03 від 11.09.2012р. та державної інспекції техногенної безпеки України Управаління держтехногенбезпеки у Полтавській області від 28 вересня 2012р.№ 43, а також актів прийому-здачі виконаних робіт від 01.08.2010р., 01.07.2011р., 30.06.2011р., 22.08.2011р., 30.08.2011р., актів узгодження від 01.06.2010р.;30.06.2010р.; 14.06.11р.; 22.08.2011р.; дозвільні документи контролюючих органів щодо права експлуатації об'єкта оренди відповідно до договору оренди від 09.06.2010р.і т. інш.

Додатково подати письмові докази знаходження спірного об'єкту в законсервованому стані на дату укладення договору оренди від 09.06.2010р., додаткову угоду, щодо удосконалення та реконструкцію орендуємого об'єкта, викопіровку з генерального плану і договори оренди земельної ділянки за період 2010-2013р. та витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно власності(фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Героїв Сталінграду у м. Кременчук за ТОВ '' Кременчуцька м'ясопереробна компанія '' і вжиття заходів керівництвом відповідача щодо бухгалтерського обліку господарських операцій по удосконаленню та реконструкції об'єкта оренди та актів виконаних робіт і внесення орендної плати у відповідності до пункту 4.3 договору оренди та додаткової угоди до нього.

До початку розгляду господарським судом справи по суті 14.06.2013року за вхід. № 8454 канцелярії суду в судовому засіданні представники позивача Семенова А.М.- / Сідерку Т.А.- дов. № 1197 від 19.01.2010р. та адвокат Савченко О.В./ подали заяву про уточнення позовних вимог і в тексті якої просять суд зобов'язати відповідача виконати умови договору оренди від 09 червня 2010 року і передати СПД ф/о Семенову Андрію Миколайовичу, код ЄДРПОУ 30130717 наступні правовстановлюючі та дозвільні документи, або належним чином засвідчені копії, а саме: договір оренди землі від 02 липня 2012 року на якій розташований об'єкт оренди - фізкультурно-оздоровчий комплекс на вул. Героїв Сталінграду,14 у місті Кременчуці, Полтавської області; проект будівництва об'єкту оренди; висновок Державної архітектурно-будівельної комісії на вказаний об'єкт; акт вводу

в експлуатацію будівлі та споруд ; акт вводу в експлуатацію джерел водопостачання та водовідведення об'єкта оренди - фізкультурно-оздоровчого комплексу на вул. Героїв Сталінграду,14 у місті Кременчуці, Полтавської області; договір щодо утилізації та вивозу сміття і відходів за адресою: вул. Героїв Сталінграду,14 у місті Кременчуці, Полтавської області.

Стягнути з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 113 299 грн. 50 коп.

Визнати початком виконання позивачем та відповідачем договору оренди від 09 червня 2010 року момент передачі відповідачем позивачу правоустановлюючих та дозвільних документів, вказаних в п.2 позовних вимог. Суд уточнену заяву з додатками прийняв до розгляду та долучив її до матеріалів справи /а.с. 96-151/.

14.06.2013р. за вхід. № 8453 канцелярії суду представник відповідача В.О. Заїка подав клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди від 09.06.2010 року (припиненням його дії з 10.06.2013р.) і небажанням в подальшому продовжувати дію цього договору про що позивач був своєчасно у порядку пункту 3.3 договору за 30 днів до закінчення його дії був письмово повідомлений / лист за вих.. № 3 від 29 березня 2013 року та № 97 від 11 квітня 2013 року). Суд клопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив його до матеріалів справи - а.с. 86-95.

Враховуючи ту обставину, що сторони самостійно не бажають врегулювати господарський спір, а відповідач замість подання суду належних доказів в травні 2013 року подав до господарського суду Полтавської області позов до СПД ф/о Семенова А.М. про стягнення 52 600 грн. боргу по орендній платі та виселення з нежитлових приміщень (справа № 917/931/13 порушено провадження 21.05.2013р. ) і цю обставину не повідомив суду по справі № 917/515/13.

Відсутність у представників сторін оригіналів документів які суд ухвалою від 30.05.2013р. /п.4/ вимагав від позивача та відповідача, а також журналів вхідної та вихідної кореспонденції за 2013 рік для встановлення факту реєстрації листів за вих. № 3 від 29 березня 2013 року та № 97 від 11 квітня 2013 року у діловодстві позивача та їх отримання у діловодстві СПД ф/о Семенова А.М., а також доказів виконання сторонами умов пунктів 3.1-8.1 договору оренди будинку, споруди від 09.06.2010р. та додаткової угоди від 09.06.2010 року щодо удосконалення та реконструкції орендує мого об'єкта ( Перспективний план розвитку по вдосконаленню та реконструкції майна та прилеглої території /п. 7.9/) сплати орендних платежів і понесених витрат на підставі п.п. 4.3-4.4 та 6.1-6.3.2, 7.8-7.10 заважає вирішити господарський спір по суті в зв'язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.00 год. 20.06.2013 року про що представники сторін були повідомлені під розписку.

На службовий запис суддя Киричук О.А. повідомив, що за результатами розгляду справи № 20/137 було прийнято рішення від 16.10.2007 року про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва фізкультурно - оздоровчого комплексу розташованого за адресою: на вул. Героїв Сталінграду ( квартал 288 )у місті Кременчуці, Полтавської області за ТОВ ''Кременчуцька м'ясопереробна компанія '' і додав до нього світлокопію рішення /вхід.№ 9138 від 26.06.2013р./.

З матеріалів справи № 20/137(2007р.) вбачається за позовом ТОВ '' Кременчуцька м'ясопереробнакомпанія '' до відповідача Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, м. Кременчук третя особа без самостійних вимог на предмет споруна стороні відповідача Кременчуцьке міське управління земельних ресурсів про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: м. Кременчук, Полтавської області, вул.. Героїв Сталінграду (квартал 288) судом було встановлено факти, які відповідно до закону вважаються встановленими і не доводяться знову при вирішенні інших справ.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів № 887/2 від 01.12.1987р. заводу білково-вітамінних концентратів було дозволено будівництво спортивного комплексу в III планувальному районі м. Кременчука (288 квартал).

Згідно з розпорядженням Кременчуцького міськвиконкому №1239 від 09.08.1993 року земельна ділянка площею 40200 кв.м. була надана в користування Кременчуцькому нафтопереробному заводу для будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. героїв Сталінграда в III планувальному районі.

В зв'язку з тим, що Промислово-торгівельно-дослідна фірма „Поло" придбала оздоровчий комплекс через Українське представництво П'ятигорської міжнародної товарно-фондової біржі у АТ „Кременчукнафтооргсинтез", рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів № 176 від 01.02.1996р. земельна ділянка під будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу була вилучена і надана „Промислово-торгівельно-дослідна фірма „Поло". Цим же рішенням фірмі "Поло" були передані функції замовника на будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Героїв Сталінграду в III планувальному районі м. Кременчука.

Згідно з Договором № 203/2-п від 10 жовтня 1999 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Кременчуцька м'ясопереробна Компанія" купило у Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-торгівельно-дослідної фірма „Поло" об'єкт незавершеного будівництва спортивного комплексу по вул. Сталінграду (квартал 288) в м. Кременчуці. Договір укладений в простій письмовій формі.

Об'єкт незавершеного будівництва був переданий ТОВ "ПТДФ "Поло" та прийнятий ТОВ „Кременчуцька м'ясопереробна компанія" за Актом прийому-передачі від 10 жовтня 1999 року.

ТОВ „Кременчуцька м'ясопереробна компанія" повністю розрахувалося за придбаний об'єкт, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 421 від 15.10.1999р. та Актом прийому-передачі виконаних робіт від 20.10.1999р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Промислово-торгівельно-дослідна фірма „Поло" (код ЄДРПОУ 22522526) ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 241032.

ТОВ „Кременчуцька м'ясопереробна компанія" в процесі підготовки документів для подальшого будівництва об'єкту отримало лист від ВП "Землевпорядник" № 01-20/52 від 06.04.2007р., в якому зазначено , що в процесі оформлення документів на земельну ділянку по кв.288, вул. Г.Сталінграду, юридичним відділом міськвиконкому в погодженні проекту рішення було відмовлено в зв'язку з відсутністю у замовника документів, які підтверджують право власності на споруди. Таким чином, виконавчий комітет Кременчуцької міськради не визнав право власності ТОВ „Кременчуцька м'ясопереробна компанія" на об'єкт незавершеного будівництва, придбаний позивачем за Договором № 203/2-п від 10 жовтня 1999 року .

Згідно з висновком спеціаліста бюро технічної експертизи № М-74-07 від 21.05.2007р.конструктивні елементи незакінчених будівництвом споруд знаходяться в задовільному стані, окремі несправності не впливають на експлуатацію елементів та усуваються під час ремонту.

Невизнання відповідачем за позивачем права власності на спірний об'єкт є перешкодою для оформлення позивачем права користування земельною ділянкою, отримання функцій замовника будівництва і закінчення будівництва об'єкту у встановленому законом порядку.

Рішенням господарського суду у справі № 20/137 від 16.10.2007 року позов було задоволено повністю. Визнано за ТОВ '' Кременчуцька м'ясопереробна компанія '' ( 39600, м. Кременчук, Полтавська область, проїзд Галузевий,20-А, код ЄДРПОУ 30130717 право власності на об'єкт незавершеного будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу, розташований за адресою: м. Кременчук Полтавської області, вул. Героїв Сталінграду (квартал 288).

Дане рішення підлягало виконанню Бюро Технічної Інвенатризації, державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратораправа приватної власності, і внесення його до державного реєстру, з видачею свідоцтва.

Таких доказів ТОВ '' Кременчуцька м'ясопереробна компанія '' як відповідач у справі суду не подало.

27.06.2013 року представник позивача Сідерка Т.А. в судовому засіданні подала клопотагння про доручення в якості доказів фотоматеріали якими підтверджуються виконанні роботи згідно актів на виконання робіт за договором оренди від 09.06.2010 року.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до статті 69 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, та докази витребувані господарським судом, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 09 червня 2010 року між орендодавцем ТОВ ''Кременчуцька м'ясопереробна компанія'' та орендарем СПД ф/о Семенов Андрієм Миколайовичем було укладено договір оренди будинку, споруди відповідно до якого орендодавець надав в строкове платне користування наступну споруду, а орендар прийняв в строкове платне користування двоповерховий будинок загальною площею 369 кв. м., що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами: тепловий вузол 32 кв. м., сауну 54 кв. м. загальною вартістю 1 750 000 грн. та земельну ділянку площею 600 кв. м. за адресою: вул. Г. Сталінграду,14, м. Кременчук. Стан об'єкта, що орендується, на момент передачі задовільний. Об'єкт належить орендодавцю на праві власності згідно рішення господарського суду Полтавської області № 20/137 від 16.10.2007 року (див. т.1, а. с. 8-11, 59).

Об'єкт оренди передається в оренду для надання послуг населенню строком на 3 /три/ роки з моменту прийняття об'єкта, що орендується. Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін, з обов'язковим підписанням акту прийому-передачі. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, в разі, якщо жодна сторона в термін 30 днів до закінчення даного договору п и с ь м о в о не повідомить про намір його розірвати. Орендар має право відмовитися від даного договору, попередивши орендодавця в місячний термін. При цьому сплачена наперед орендна плата орендареві не повертається - /див.п.п.2.1,3.1-3.5/.

Розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується складає 3000,00 грн.. Орендна плата сплачується на 29-е число звітного місяця - /див. п.4.1/.

Пунктами 4.3-4.4 договору сторони узгодили, що орендна плата за згодою сторін може вноситися в натуральній або змішаній формі (товарами, продуктами, послугами). Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати. У цьому випадку порядок перегляду орендної плати за п.4.2 даного договору не застосовується на оплачений термін.

В пункті 8.10 цього договору сторони погодили, що до договору додаються: акт прийому-передачі об'єкта та обладнання; додаткова угода щодо удосконалення та реконструкції орендує мого об'єкта; викопіровка з генплану які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до умов додаткової угоди до договору оренди будинку, споруди від 09 червня 2010 року щодо удосконалення та реконструкції майна та прилеглої території відповідно до перспективного плану розвитку сторони погодили на протязі червня - грудня місяців 2010 року виконати слідуючи роботи: визначити мережу території та встановити огорожу; провести електрифікацію території; провести дизайнерські роботи по вдосконаленню території біля будинку; вдосконалення території біля будинку бані; внутрішні роботи (сауна); ввод в експлуатацію; роботи з вдосконалення 1 поверху будинку та кухні; ввод в експлуатацію; планування та вдосконалення території під міні-футбольне поле; опрацювання прилеглої території та підготовка до зимового сезону; робота з 2-м поверхом.

Цією ж додатковою угодою сторони редакційно змінили зміст пункту 7.9 договору оренди « витрати на поліпшення об'єкту на підставі перспективного плану зараховуються в якості орендної плати »(т.1,а.с. 111).

Таким чином, з врахуванням всіх витрат (що стосуються виконання пунктів 3.1-8.1 договору оренди будинку, споруди від 09.06.2010р., сплати орендних платежів та понесених витрат на підставі п.п. 4.3-4.4 та 6.1-6.3.2, 7.8-7.10 , а також актів прийому-здачі виконаних робіт від 01.08.2010р., 01.07.2011р., 30.06.2011р., 22.08.2011р., 30.08.2011р., актів узгодження від 01.06.2010р.;30.06.2010р.; 14.06.11р.; 22.08.2011р.) позивач повинен був сплати орендні платежі в сумі 108 000,00 грн. , а за поданими доказами сума складає 113 299 грн. 50 коп. які він визнає збитками.

В позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог позивач не зазначив з чого саме виникли зобов'язання між ним та відповідачем ( з закону чи іншого нормативного акта; з договору чи внаслідок виконання перспективного плану відповідно до умов додаткової угоди до договору оренди будинку, споруди від 09 червня 2010 року щодо удосконалення та реконструкції майна та прилеглої території ).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу додаткових доказів, матеріалів справ господарського суду № 20/137-2007р. та №№ 917/931/13 , у нарадчій кімнаті аналізуючи і оцінюючи наведені доводи і заперечення представників сторін та всі обставини господарського спору, суд дійшов наступних висновків:

Правовідносини між сторонами врегульовані договором оренди від 09 червня 2010 року та додатковою угодою щодо удосконалення та реконструкції орендуємого об'єкта від 09 червня 2010 року якою сторони затвердили Перспективний план розвитку по вдосконалення вдосконалення та реконструкції майна та прилеглої території.

На дату укладення спірного договору оренди від 09 червня 2010 року між орендодавцем ТОВ ''Кременчуцька м'ясопереробна компанія'' та орендарем СПД ф/о Семеновим Андрієм Миколайовичем щодо передачі в строкове платне користування на три роки - будинок, що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами за адресою: м. Кременчук, вул. Г.Сталінграду,14, загальною площею 369 кв. м., кількість поверхів - два; супутні споруди та підсобні приміщення загальною площею: тепловий вузол - 32 кв. м., сауна - 54 кв. м.. Разом з об'єктом що передається земельна ділянка, що орендується - 600 кв. м. Орендодавець не був власником цього нерухомого майна та земельної ділянки на якій знаходяться ці будівлі.

Вартість об'єкту, що орендується 1 750 000 грн. (один мільйон сімсот п'ятдесят тисяч гривень). Об'єкт належить орендодавцю на праві власності згідно рішення господарського суду № 20/137 від 16.10.2007 року. Стан об'єкту, що орендується, на момент передачі в оренду: ЗАДОВІЛЬНИЙ / див. п.п. 1,1.1.1-1.1.9/.

Об'єкт оренди передається в оренду для надання послуг населенню /п.2.1/. Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін, з обов'язковим підписанням акту-прийому-передачі об'єкта /п.п.3.1-3.2/.

Пунктом 4.1-4.4 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується складає 3000,00 грн. за місяць і сплачується на 29-число звітного місяця . Розмір орендної плати може переглядатися сторонами не частіше ніж один раз протягом року або за згодою сторін у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірі земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

Орендна плата за згодою сторін може вноситися в натуральній або змішаній формі: товарами, продуктами, послугами/п.4.3/.

Порядок передачі об'єкта в оренду, права та обов'язки сторін, порядок повернення орендодавцю об'єкта, що орендуються та інші умови визначені пунктами 5.1-5.6; 6.1-6.3.2; 7.1-7.10; 8.1-8.10 договору. Невід'ємною частиною договору є: акт прийому-передачі об'єкта та обладнання; додаткова угода щодо удосконалення та реконструкції орендує мого об'єкта; викопіровка з генплану (а.с.8-11).

09 червня 2010 року сторонами договору було укладено акт прийому - передачі будинку, споруд згідно договору оренди від 09.06.2010р. згідно якого орендодавець ТОВ 'Кременчуцька м'ясопереробна компанія '' в особі Тритенко А.В. п е р е д а в, а Орендар в особі СПД ф/о Семенова А.М. п р и й н я в будинок , споруду та підсобні приміщення у складі: будинок, що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами за адресою: м. Кременчук, вул. Г. Сталінграду,14 - загальна площа 369 кв.м., земельну ділянку, що передається разом з об'єктом, що орендується розміром 600 кв. м.

Супутні споруди та підсобні приміщення загальною площею: тепловий вузол - 32 кв. м. ; сауна - 54 кв. м.. Технічний стан об'єкту з а д о в і л ь н и й - а. с. 59.

Дослідивши та оцінивши подані сторонами додаткові докази суду встановив, що на момент укладення спірного договору оренди та додаткової угоди до нього відповідач не був власником, об'єкту оренди, а тому і не міг бути (орендодавцем) зазначеного майна - фізкультурно-оздоровчого приміщення, у зв'язку з тим, що в порушення приписів статей 181- 182,210,328 ЦК України право власності на спірний об'єкт оренди не було належним чином зареєстровано органом що здійснює його державну реєстрацію / державний реєстратор, БТІ, нотаріус та інші спеціальні суб'єкти/.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі/ Стаття 181 ЦК України/.

Приписами статті 182 ЦК України визначено, що право власності а інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом .

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 11.02.2010 р. N 1878-VI)

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 210 ЦК України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених з а к о н о м. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

Відповідно до Закону України '' Про державну реєстрацію речових праву на нерухоме майно та їх обтяжень '' від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ ( у редакції Закону України від 11.02.2010 р. № 1878-УІ із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012р. № 5037-УІ; далі- Закон ) в Україні з 01.01.2013 року запроваджена нова система державної реєстрації яка проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора.

При цьому органом державної реєстрації проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно, зокрема: з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно( в тому числі на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна, у зв'язку із внесенням до статутного фонду юридичної особи нерухомого майна); на підставі рішень органів влади (включаючи відповідні рішення суду, що набрали законної сили); речових прав, які виникли до 01.01.2013 р. та не були зареєстровані відповідно до законодавства України, яке діяло на час їх виникнення.

Нотаріусами проводитиметься державна реєстрація прав власності та інших речових прав: перед вчиненням певної нотаріальної дії у разі, якщо реєстрацію такого права власності було проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення до 01.01.2013р.; у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ам також Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 ( з подальшими змінами ).

Законом та Порядком державної реєстрації прав передбачено проведення державної реєстрації за заявочним принципом ш л я х о м подання уповноваженому суб'єкту відповідної заяви про державну реєстрацію, форму і вимоги до якої встановлює Міністерство юстиції України ( частина четверта статті 15 Закону, пункт 7 Порядку державної реєстрації).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ( статті 328 ЦКУкраїни).

Поняття права власності визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном стаття 316 ЦК України / із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19.06.2003 р. N 980-IV.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна /стаття 317 ЦК України/.

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом/стаття 318 ЦК України/.

Статтями 319-320 ЦК України визначено право здійснення права власності використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу / стаття 321 ЦК України/.

Підставою для визнання права власності є наявність правовстановлювальних документів у відповідності до додатку № 1 до Тимчасового положення "Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна". Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, яке спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже, позивач є законним власником майна, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог п.10 Додатку 1 до п.2.1 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Мінюста від 07.02.2002р. за № 7/5 (із змінами та доповненнями), рішення суду є правовстановлюючим документом, на підставі якого провадиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (надалі - Положення), затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1 до Положення), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням .

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

Правовстановлювальні документи, які відповідно до закону підлягають обов'язковій державній реєстрації, приймаються за умови проведення їх державної реєстрації ( п.2.1 Положення).

Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є саме договори.

Згідно ч.2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України ( п.2.7 Положення).

Таким чином на дату підписання сторонами спірного договору та акту прийому-передачі будинку, загальною площею 369 кв.м., що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами: тепловий вузол - 32 кв.м. та сауни - 54 кв.м.за адресою: м. Кременчук, вул. Г. Сталінграду,14 орендодавець /відповідач у справі / не маючи належним чином оформленого права на володіння, користування та розпорядження речі (будинку з підсобними приміщеннями та земельної ділянки) не вправі був передавати позивачу орендарю право тимчасового користування цим майном з метою надання послуг населенню.

СПД ф/о Семенов А.М. як орендар (сторона за договором) враховуючи вищенаведене та відсутність правовстановлюючих і дозвільних документів у відповідача на дату укладення договору оренди не міг встановити правовий статус майна яке передавалось йому в оренду, оскільки йому для огляду правовстановлюючі та дозвільні документи відповідачем (орендодавцем) не надавались.Ця обставина і змусила позивачем неодноразово звертатися до відповідача з письмовими звернення СПД ф/о Семенов А.М. та його представника Сідерка Т.А. від 07.06.11р.; 23.01.2012р.; 12.06.12р. - див. а.с.38-40.

Судом встановлено, що укладаючи договір оренди Орендодавець ввів в оману орендарязамовчуючи той факт, щона момент укладення договору оренди від(09.06.2010р.)та додаткової угоди до цього договору від (09.06.2010р.) щодо удосконалення та реконструкцію майна та прилеглої території між відповідачем та СПД ф/о Семенович А.М. за адресою: м.Кременчук, вул. Г. Сталінграду,14 це нерухоме майно не було зареєстроване за відповідачем /орендодавець/ ТОВ '' Кременчуцька м'ясопереробна компанія '' як власником.

Відповідач шляхом обману приховав від позивача цей факт пославшись в пункті 1.1.9 договору оренди будинку та підсобних приміщень, що об'єкт належить орендодавцю на праві власності згідно рішення господарського суду № 20/137 від 16.10.2007 року.

Відповідно до частини 2 статті 230 ЦК України сторона яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому частиною 1 статті 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Тобто, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Ознакою обману є умисел : особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА НОВОСТВОРЕНЕ НЕРУХОМЕ МАЙНО ( житлові будівлі,споруди тощо) вникає в момент завершення будівництва даного об'єкта, а не в процесі переробки та з моменту прийняття його до експлуатації. Відповідно до статті 1 ЦК України встановлено відносини які регулюються цивільним законодавством є особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним; обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Нікчемність умови господарського зобов'язання визначено статтею 207 ГК України. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції ( спеціальної правосуд'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання,що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його у умов; вимагають від одержувача товару ( послуги) непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Виконання господарського зобов'язання, визнано судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявністю наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, ав одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом (ст. 208 ГК України).

Частиною 3 статті 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно за договором піднайму наймач передає або зобов'язується передати майно у користування іншій особі за плату на певний строк за згодою наймодавця.

При цьому частиною 1 статті 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Тобто, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Ознакою обману є умисел : особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи , які управнена сторона одержала б у разіналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною .

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому під збитками розуміється: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка (дія або бездіяльність); 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки, шкода); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та причиненою шкодою; 4) вина особи, яка заподіяла шкоду.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Згідно із приписами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та моральної шкоди є одним із наслідків порушення зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

При цьому, обов'язок відшкодувати збитки настає, зокрема, у разі невиконання господарського зобов'язання, яким згідно із ст.173 Господарського кодексу України є зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 3 статті 773 ЦК України наймач має право змінити стан речі, переданої йому у найм.

Відповідно до статті 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зроблено за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частина наймача у праві власності відповідає вартості його витрат та поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статті 328 ЦК України передбачають, що право власності набувається на правах, які не заборонені законом.

Згідно зі статтею 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Відповідно до пункту 4 статті 332 ЦК України якщо вартість переробки і створення нової речі істотно перевищують вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.

У відповідності до приписів статей 32,33,34,36 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, довести факт причинення шкоди, обґрунтувати розмір понесених збитків, вказати на причинно-наслідковий зв'язок між ними та наявність вини.

Проте всупереч вимогам статті 33 ГПК України позивач не надав суду належних доказів вини відповідача, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Згідно зі статтями 179,332 ЦК України нерухоме майно, право власності на яке просить визнати позивач, є річчю.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання.

За приписом статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно статтею 20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

На дату підписання сторонами спірного договору, додаткової угоди до нього та акту прийому-передачі будинку, загальною площею 369 кв.м., що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами: тепловий вузол - 32 кв.м. та сауни - 54 кв.м.за адресою: м. Кременчук, вул. Г. Сталінграду,14 відповідач не мав належним чином оформленого права на володіння, користуваннта розпорядження речі (приміщення) і не вправі був передавати позивачу в оренду право тимчасового користування цим майном для надання послуг населенню, без надання позивачеві (СПД ф/о Семенову А.М.) для огляду правовста-новлюючих та дозвільних документів він не міг встановити правовий статус цього майна яке передавалось позивачу в оренду.

З наданих позивачем додаткових доказів (фотодокументів) всі роботи пов'зані з реконструкцією, переплануванням та інше, що тягне необхідність зміни поверхневого плану, повинні здійснюватися відповідно до проектно-кошторисної документації. Але таких документів ні позивачем ні відповідачем суду не подано.

Як вказувалось вище, в обгрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача збитків позивач посилається на неналежне виконання останніми своїх зобов'язань за договором оренди та додаткової угоди до нього.

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частина 1 статті 760 ЦК України визначає, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва визначено приписами статті 331 ЦК України. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Набуття права власності на перероблену річ визначено статтею 332 ЦК України. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 334 ЦК України визначено момент набуття права власності за договором.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 11.02.2010 р. N 1878-VI)

Поняття права власності і зміст права власності та суб'єкти права власності визначені статтями 316-318 ЦК України, а саме: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном (Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19.06.2003 р. N 980-IV). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 320 ЦК України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 323 ЦК України).

Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом /стаття 378 ЦК України/.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові повністю.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 05.07.2013р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.