Постанова

від 10.07.2013 по справі 19пн/5014/2626/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 19пн/5014/2626/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГольцової Л.А. (доповідач) Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровської міської ради Луганської області на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013 у справі№ 19пн/5014/2626/2012 господарського судуЛуганської області за позовомКіровської міської ради Луганської області доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 проприведення у придатний для використання стан та повернення земельної ділянки за участю представників сторін:

позивача: Мудрак О.О., дов. від 10.01.2013; Карцев Г.О., дов. від 17.07.2013;

відповідача: ОСОБА_5, дов. від 14.06.2013;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 09.07.2013 № 02-05/575 для розгляду касаційної скарги у справі №19пн/5014/2626/2012, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 10.07.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Козир Т.П., судді - Гольцова Л.А., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.12.2012 у справі №19пн/5014/2626/2012 (суддя Косенко Т.В.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Манжур В.В., судді - Будко Н.В., Москальова І.В.) рішення Господарського суду Луганської області від 05.12.2012 у справі №19пн/5014/2626/2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Кіровська міська рада Луганської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивачем, в порядку ст. 121 1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін. Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Кіровською міською радою Луганської області (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) 18.11.2009 укладений договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_2 площею 0,0158 га для обслуговування торгівельного кіоска та майданчика літнього кафе.

Пунктом 8 договору визначено, що він укладений строком на 2 роки. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, Орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п.21 договору після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду згідно з актом приймання-передачі протягом 3-х днів. У разі невиконання умов використання та повернення земельної ділянки, Орендар повинен виконати рекультивацію наданої в оренду земельної ділянки і передати її Орендодавцю в належному стані.

Судами також встановлено, що розглянувши заяву ОСОБА_4 від 19.09.2011, Кіровською міською радою Луганської області 02.12.2011 прийнято рішення № 367 "Про припинення договору оренди землі", яким вирішено припинити ФОП ОСОБА_4 право оренди земельної ділянки площею 0,0158 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди.

Позивач листами від 12.12.2011 № 4389-юр та від 20.12.2011 № 4487-юр повідомив відповідача про закінчення строку дії договору від 18.11.2009 та про необхідність привести орендовану земельну ділянку у належний стан і повернути її в строк, визначений п. 21 договору по акту приймання-передачі.

Підставою для звернення до суду з позовом стало не звільнення відповідачем спірної земельної ділянки.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 12, 124, 126, 212 ЗК України, ст.ст. 2, 16, 31, 34 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 525, 526 ЦК України та зазначив, що оскільки договір оренди від 18.11.2009 припинив свою дію у передбаченому законодавством порядку, а рішення позивача від 02.12.2011 № 367 "Про припинення договору оренди землі" є законним, про що встановлено при розгляді справи №26пн/5014/303/2012 (рішення Господарського суду Луганської області від 23.03.2012, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2012), позовні вимоги є обґрунтованими.

Здійснюючи перегляд рішення суду в апеляційному порядку, суд, скасовуючи його та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що у відповідності до положень ст.ст. 124, 126, 212 ЗК України, матеріалами справи підтверджено наявність договірних відносин між сторонами та їх припинення і у зв'язку із закінченням строку дії договору. Не звільнення та зайняття земельної ділянки відповідачем не може вважатись самовільним, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Однак, колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення (пролонгації) договору оренди землі державної та комунальної власності після закінчення строку його дії. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Після закінчення терміну дії договору, за відсутності рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про пролонгацію, земельна ділянка повинна бути повернута власнику.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 23.03.2012 у справі № 26н/5014/303/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 до Кіровської міської ради Луганської області про спонукання укласти угоду про поновлення договору оренди землі від 18.11.2009 та про скасування рішення Кіровської міської ради Луганської області від 02.12.2011 № 367 "Про припинення договору оренди землі". Вказаним судовим рішенням визнано законним рішення Кіровської міської ради Луганської області від 02.12.2011 № 367 "Про припинення договору оренди землі".

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ч. 1 ст.34 Закону України "Про оренду землі").

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом першої інстанції, договір оренди від 18.11.2009 припинив свою дію, рішення ради від 02.12.2011 № 367 "Про припинення договору оренди землі" є законним, а тому, у відповідності до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" та п.21 договору оренди землі, відповідач має повернути позивачу орендовану за вказаним договором земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Проте, суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин норми ст.212 ЗК України, оскільки дана стаття регулює питання щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, а, як вірно визначив апеляційний господарський суд, з огляду на правовідносини, які склались між сторонами стосовно спірної земельної ділянки, такі відносини не можна кваліфікувати як самовільне зайняття землі.

Втім, місцевий господарський суд, правильно визначився, що до даних правовідносин підлягають до застосування положення ст. 34 Закону України "Про оренду землі" як такі, які, зокрема, були визначені позивачем при зверненні до суду з даним позовом та підлягали до застосування для вирішення даного спору.

Однак, суд апеляційної інстанції помилково вказав, що позивач в своїх позовних вимогах послався тільки на норми ст. 212 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та не звернув увагу, що при зверненні з даним позовом позивач просив застосувати при розгляді справи положення ст. 34 Закону України "Про оренду землі", яка і визначає наслідки припинення або розірвання договору оренди землі.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої інстанції з достатньою повнотою, висновки місцевого господарського суду відповідають цим обставинам.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіровської міської ради Луганської області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013 у справі №19пн/5014/2626/2012 скасувати.

Рішення Господарського суду Луганської області від 05.12.2012 у справі №19пн/5014/2626/2012 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (93800, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кіровської міської ради Луганської області (93800, Луганська обл., м. Кіровськ, вул. 23 партз'їзду, 7, код ЄДРПОУ 26023205) 802,90 грн. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказу доручити Господарському суду Луганської області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА