Постанова

від 03.07.2013 по справі 7/266-16/8/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р. Справа№ 7/266-16/8/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.07.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року

у справі № 7/266-16/8/2011 (суддя Якименко М.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»

до 1) дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» публічного

акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія

«Автомобільні дороги України»

2) публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна

компанія «Автомобільні дороги України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс»

про стягнення 7 624 435,96 грн.

та за зустрічним позовом дочірнього підприємства «Луганський облавтодор»

публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна

компанія «Автомобільні дороги України»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс»

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»

про визнання недійсним договору № 115 від 16.03.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266 первісний позов ТОВ «Фірма «Інтергал» до ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (в минулому відкрите акціонерне товариство) про стягнення 7 624 435,96 грн. задоволено частково. Стягнуто з ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ТОВ «Фірма «Інтергал» 1228801,11 грн. інфляційних втрат, 309942,24 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові ТОВ «Фірма «Інтергал» до ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відмовлено повністю. В іншій частині позову ТОВ «Фірма «Інтергал» відмовлено повністю. В задоволені зустрічного позову ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до ТОВ «Укрмонтажсервіс», ТОВ «Фірма «Інтергал» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Заступник прокурора Луганської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 р. у справі №7/266.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що безпідставно ототожнює ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з відповідачем, позивач направляє позов до господарського суду м. Києва (за місцем знаходженням ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»), а не за місцезнаходженням належного відповідача - до господарського суду Луганської області, таким чином навмисно змінюючи територіальну підсудність. Заступник прокурора зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті позову до провадження не враховано, що ДП є окремою юридичною особою, самостійним суб'єктом господарювання, що відповідно до ст.96 ЦК України надає ДП права самостійно, без участі ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», відповідати за своїми зобов'язаннями. ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з наведених позивачем підстав в позові жодним чином не може відповідати за зобов'язаннями ДП, а отже і не може бути відповідачем. Таким чином, безпідставність пред'явлення позову до ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з підстав засновництва нею ДП є очевидною вже під час прийняття позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року у справі № 7/266 апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266 задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266 скасовано. Матеріали справи № 7/266 повернуто до господарського суду міста Києва для направлення матеріалів за територіальною підсудністю до господарського суду Луганської області

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2011 року у справі № 7/266-16/8/2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 скасовано. Матеріали справи скеровано для нового розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

Так, під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у складі головуючого судді: Кошіля В.В., суддів Моторного О.А., Шапрана В.В. зупинено апеляційне провадження у справі № 7/266-16/8/2011 до вирішення господарським судом м. Києва справи № 41/150-35/175-2012.

25.06.2012 року розпорядженням керівника апарата Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з припиненням повноважень судді Кошіля В.В. та обранням на посаду судді Вищого адміністративного суду України призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області у справі № 7/266-16/8/2011 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Лобаня О.І., суддів Ткаченка Б.О., Федорчука Р.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року у зв'язку з необхідністю поновлення провадження у справі та перебування судді Ткаченка Б.О. у відпустці склад колегії суддів змінено: головуючий суддя Лобань О.І., судді Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року поновлено провадження у справі № 7/266-16/8/2011 та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції прокурор надав суду письмові пояснення в яких просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у частині задоволення первісного позову та у цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У частині відмови у задоволенні ТОВ «Фірма «Інтергал» до ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» рішення суду залишити без змін. У частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 743151,66 грн. рішення суду залишити без змін. У частині зустрічного позову змінити обгрунтування з врахуванням фактичних обставин і матеріалів справи.

Представники ТОВ «Фірма «Інтергал» та ТОВ «Укрмонтажсервіс» у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надали суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги прокурора. Вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним. Просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 21.06.2010 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у судових засідання Київського апеляційного господарського суду підтримали апеляційну скаргу прокурора з урахуванням поданих письмових пояснень прокурора та просили суд апеляційної інстанції відмовити ТОВ «Фірма «Інтергал» у задоволенні позову про стягнення грошових коштів.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2006 року між ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (в минулому ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») було укладено договір №115 (далі - основний договір).

Згідно до умов основного договору (п. 1.1.-1.4.), первинний кредитор зобов'язався передати у власність ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» нафтопродукти в кількості, за ціною та найменуваннями відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Згідно п.1.5 Загальна сума договору визначена в 30000000 (тридцять мільйонів) грн. 00 коп.

В порядку п.2.1-2.4 основного договору, строк поставки встановлено на протязі трьох днів від дня отримання постачальником (первісним кредитором) рознарядки від покупця, форма поставки визначена за згодою сторін, а строк та форма оплати визначається відповідно до специфікації з розрахункового рахунку покупця.

Так, на виконання основного договору, сторонами було укладено 13 специфікацій. В порядку п.2.5 основного договору, приймання товару здійснюється після поставки його покупцю відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6, та інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. №П-7.

24.10.2008 року між ТОВ «Фірма «Інтергал» та ТОВ «Укрмонтажсервіс» укладено договір №24-УВ-1 про відступлення права вимоги, згідно умов якого ТОВ «Укрмонтажсервіс» відступило, а ТОВ «Фірма «Інтергал» набуло права вимоги належне ТОВ «Укрмонтажсервіс» згідно з договором №115 від 16.03.2006 року, укладеного між ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Додатковою угодою від 11 грудня 2008 року до договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2008 року було внесено зміни, та п. п. 1.2 договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2008 року в наступній редакції: «Предметом права вимоги, яке відступається згідно з цим договором, являється заборгованість ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (надалі - боржник) перед первісним кредитором за поставлений та переданий у його власність первісним кредитором нафтопродукти - БНД (бітум нафтовий дорожній) й заборгованість в зв'язку з поставкою такого товару по основному договору в сумі 8124 435,96 грн. (вісім мільйонів сто двадцять чотири тисячі чотириста тридцять п'ять гривень дев'яносто шість копійок) (основне зобов'язання), а також суми штрафних санкції (пеня, неустойка, штрафи), інших видів відповідальності боржника, збитків, завданих неналежним виконанням та невиконанням умов основного договору, як ті, підстави стосовно яких/які виникли до укладення договору, так і ті, що виникнуть після укладення договору (в майбутньому)».

Про внесення змін до договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2008 року шляхом укладення додаткової угоди від 11 грудня 2008 року ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» повідомлено шляхом направлення останньому повідомлення про відступлення права вимоги цінним листом з описом.

В порядку п.6.1 договору, договір цесії набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до моменту виконання зобов'язань сторонами, виходячи зі строків зобов'язань, що визначені договором цесії.

Згідно умов основного договору було поставлено товару на загальну суму 9 927 656,75 грн., а оплат було здійснено на 1 803 220,79 грн., заборгованість ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» перед ТОВ «Укрмонтажсервіс» (первинним кредитором) станом на момент укладення договору цесії, склала 8124435грн. 96 коп.

Дана обставина підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» станом на 08.10.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору №24-УВ-1 про відступлення права вимоги, ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 03 березня 2009 року здійснено два платежі загальною сумою 500 000,00 грн. що підтверджується банківською випискою за 03.03.2009 року ТОВ «Фірма «Інтергал».

Так, у квітні 2009 року ТОВ «Фірма «Інтергал» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 7 624 435,96 грн. у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в порушення строків встановлених договором поставки № 115 від 16.03.2006 року не вчасно виконало свої договірні зобов'язання, заборгувавши позивачу 7 624 435,96 грн. З цих підстав позивач керуючись тим, що ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є єдиним засновником ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» просив задовольнити позов, стягнувши солідарно з відповідачів на свою користь 7 624 435,96 грн. - боргу, та судові витрати.

В період з березня 2009 по листопад 2009 ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було проведено повний розрахунок з ТОВ «Фірма «Інтергал» в частині основного боргу, що стало підставою для уточнення ТОВ «Фірма «Інтергал» позовних вимог.

Так, враховуючи уточнені позовні вимоги, ТОВ «Фірма «Інтергал» просить суд стягнути солідарно з ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на свою користь 1228801,11 грн. - індексу інфляції, 309942,24 грн. - 3% річних, 743151,66 грн. - пені та судові витрати.

Ухвалою суду першої інстанції від 06.07.2009 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Укрмонтажсервіс».

В свою чергу ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ТОВ «Фірма «Інтергал» про визнання недійсним договору №115 від 16.03.2010 року. В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що в договорі №115 від 16.03.2010 року невірно вказано його найменування, оскільки, згідно статуту воно має назву: ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Крім того, спірний договір було підписано заступником директора Рябоштановим О.І. без відповідних повноважень, а тому договір не відповідає вимогам ст.ст. 203, 516 ЦК України та має бути визнаний судом недійсним.

Так, рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266 первісний позов ТОВ «Фірма «Інтергал» до ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (в минулому відкрите акціонерне товариство) про стягнення 7 624 435,96 грн. задоволено частково. Стягнуто з ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ТОВ «Фірма «Інтергал» 1228801,11 грн. інфляційних втрат, 309942,24 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові ТОВ «Фірма «Інтергал» до ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відмовлено повністю. В задоволені зустрічного позову ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до ТОВ «Укрмонтажсервіс», ТОВ «Фірма «Інтергал» відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що умовами договору поставки не передбачено солідарної відповідальності ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за невиконання або неналежне виконання ДП «Херсонський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» своїх зобов'язань. Місцевий господарський суд зазначив, що ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є окремою юридичною особою, що самостійно здійснює господарську діяльність у межах, визначених статутом та законодавством, та у відповідності з останнім несе відповідальність за невиконання власних зобов'язань. ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», хоча і є засновником ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», однак воно не відповідає за зобов'язаннями останнього. Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позовних вимогах ТОВ «Фірма «Інтергал» до ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Крім того, місцевий господарський суду зазначив, що оскільки між сторонами не була укладена письмова угода відносно забезпечення виконання зобов'язання, основним договором не передбачено стягнення пені з покупця за прострочення виконання зобов'язання, а застосування законодавства яке наводить ТОВ «Фірма «Інтергал», як підставу для стягнення пені не є вірним, отже позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора Луганської області підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 частковому скасуванню в частині задоволеного первісного позову.

Як зазначалося вище, під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції апеляційним господарським судом ухвалою від 03.04.2012 року було зупинено апеляційне провадження у справі № 7/266-16/8/2011 до вирішення господарським судом м. Києва справи № 41/150-35/175-2012.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2012 року, яке було переглянуте судом апеляційної інстанції в апеляційному порядку та залишене без змін постановою від 22.10.2012 року по справі № 41/150-35/175-2012 визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 24-УВ-1 від 24.10.2008 року, укладений між ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ТОВ «Фірма «Інтергал». Зазначене рішення суду набрало законної сили.

За правилами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

При цьому, у постанові Верховного Суду України від 09.10.2007 року по справі № 13/296/22 викладена правова позиція, згідно якої у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, яка прийнята судом до уваги при вирішенні спору.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що факти, встановлені рішенням господарського суду по справі № 41/150-35/175-2012, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше як шляхом скасування відповідного судового рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що рішенням суду першої інстанції від 22.08.2012 року у справі № 41/150-35/175-2012, яке було залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 року, встановлено, що договір поставки №115 не визначає кількість товару на рік та не встановлює при цьому і порядок погодження строків поставки на наступні періоди, що відповідно до ст.267 ГК свідчить про те, що строк дії договору поставки не міг бути більшим ніж до 16.03.2007 року, разом з тим, в цей період поставка товару не здійснювалась, та оплата не відбувалась.

Сторони в договорі №115 від 16.03.2006 року, всупереч вимогам ст.180 Господарського кодексу України, не погодили предмет ціну та строк договору виходячи зі змісту ст.ст.265, 266, 267 Господарського суду України та ст.ст.638,669 Цивільного кодексу України, а саме: не визначили загальну кількість товарів у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні та не погодили визначення їх у специфікаціях, як це обумовлено ч.2 ст.266 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді справи № 41/150-35/175-2012 встановив, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки.

Згідно п.8 ст.181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд вказав, що посилання відповідача на фактичну реалізацію договору, оскільки одна сторона здійснила поставку, а друга сторона частково оплатила вартість товару, не може бути прийнята до уваги, оскільки у відповідності до ст.267 Господарського кодексу України, якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

Місцевий господарський суд при розгляді справи № 41/150-35/175-2012 встановив, що відповідно до умов договору №115, строк його дії передбачений до 31.12.2010 року, а отже це є довгостроковий договір. Суд першої інстанції що й підтвердив суд апеляційної інстанції вказав, що сторони при його укладенні взагалі не погодили строки поставки, а отже він не може перевищувати один рік, тобто до 16.03.2007 року. Судом встановлено, що фактична поставка товару відбулась після закінчення строку дії договору, про що свідчать дати специфікацій, накладних, рахунків-фактур (2008 рік). Як зазначив суд, оскільки, під час дії договору (з 16.03.2006 року по 16.03.2007 року) сторони не вчинили дії щодо реалізації договору, то є всі підстави вважати, що такий договір не відбувся (є неукладеним).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог закону (ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України) відступлення права вимоги уявляє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Таким чином, як зазначив суд першої інстанції при розгляді справи № 41/150-35/175-2012, оспорюваним договором №24-УВ-1 від 24.10.2008 року передано новому кредитору вимогу в неукладеному (неіснуючому) зобов'язанні. Передача вимоги за неіснуючим зобов'язанням спричиняє недійсність договору уступки вимоги.

У відповідності до абзацу 4 пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Отже, враховуючи приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що відсутні підстави для задоволення у даній справі № 7/266-16/8/2011 як первісного позову ТОВ «Фірма «Інтергал» про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, так і зустрічного позову ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання недійсним договору № 115 від 16.03.2010 року, оскільки, рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2012 року, яке було переглянуте судом апеляційної інстанції в апеляційному порядку та залишене без змін постановою від 22.10.2012 року по справі № 41/150-35/175-2012 визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 24-УВ-1 від 24.10.2008 року, укладений між ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ТОВ «Фірма «Інтергал». Зазначене рішення суду набрало законної сили. Судом встановлено, що оскільки за період з 16.03.2006 року по 16.03.2007 року сторони не вчинили дії щодо реалізації договору № 115 від 16.03.2010 року, то такий договір не відбувся (є неукладеним).

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що при розгляді даної справи № 7/266-16/8/2011 місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору, місцевим господарським судом встановлено подальше підтвердження вчиненого правочину відповідно до ст. 241 ЦК України, визнання умов договору поставки і його виконання, що підтверджено оплатою та прийняттям товару за договором поставки.

Проте, враховуючи встановлені факти рішенням суду першої інстанції від 22.08.2012 року по справі № 41/150-35/175-2012, про те, що договір № 115 від 16.03.2010 року, є такий що не відбувся (є неукладеним), судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції по справі № 7/266-16/8/2011 та зазначити, що правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне вказати про те, що місцевий господарський суд при розгляді даної справи № 7/266-16/8/2011 дійшов вірного висновку, щодо відмови ТОВ «Фірма «Інтергал» у задоволенні позову до ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (в минулому відкрите акціонерне товариство) щодо солідарного стягнення коштів та у частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені.

Так, відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Умовами договору поставки не передбачено солідарної відповідальності ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за невиконання або неналежне виконання ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» своїх зобов'язань.

ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є окремою юридичною особою, що самостійно здійснює господарську діяльність у межах, визначених статутом та законодавством, та у відповідності з останнім несе відповідальність за невиконання власних зобов'язань.

Згідно з п. 3.5 статті 3 статуту ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно з чинним законодавством. ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не відповідає за зобов'язаннями ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», так само як і ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не відповідає за зобов'язаннями ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або третейському суді (п. 3.6 статті 3 статуту ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»).

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

З огляду на викладене, ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», хоча воно і є засновником ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», однак воно не відповідає за зобов'язаннями останнього, крім випадків, якщо банкрутство ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» викликане неправомірними діями ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як то передбачено змістом 3.5 статті 3 статуту ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у позовних вимогах ТОВ «Фірма «Інтергал» до відповідача-2 - ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Крім того, судова колегія вважає що суд першої інстанції правомірно відмовив ТОВ «Фірма «Інтергал» у стягненні пені у розмірі 743151,66 грн., оскільки, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Пеня, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є одним із видів неустойки.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що між сторонами не була укладена письмова угода відносно забезпечення виконання зобов'язання, основним договором не передбачено стягнення пені з покупця за прострочення виконання зобов'язання, а застосування законодавства яке наводить ТОВ «Фірма «Інтергал», як підставу для стягнення пені не є вірним, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року, прийняте після не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 скасувати частково в частині задоволеного первісного позову. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» до дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс» про стягнення 7624435,96 грн. - відмовити повністю. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 скасувати частково в частині задоволеного первісного позову.

В цій частині прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» до дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс» про стягнення 7624435,96 грн. - відмовити повністю.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (79026, м.Львів, вул. Стрийська, 98, код 31215780) в дохід Державного Бюджету України 12500 грн. судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу судових наказів по справі № 7/266-16/8/2011 доручити господарського суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 7/266-16/8/2011 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 08.07.2013 року