Постанова

від 05.02.2014 по справі 7/266-16/8/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа № 7/266-16/8/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дідиченко М.А.

Ткаченка Б.О.

за участю представників:

від позивача (заявника): Гойдик В.М. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Фрейдун О.М. - представник за довіреністю;

від третьої особи: не з`явився;

прокурор: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал"

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013

у справі № 7/266-16/8/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал"

до 1. Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

2. Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс"

про стягнення 7 624 435,96 грн.,

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Публічного Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал"

про визнання недійсним договору № 115 від 16.03.2010,

за участю заступника прокурора Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266 первісний позов ТОВ "Фірма "Інтергал" до ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (в минулому відкрите акціонерне товариство) про стягнення 7 624 435,96 грн. задоволено частково. Стягнуто з ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Фірма "Інтергал" 1228801,11 грн. інфляційних втрат, 309942,24 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові ТОВ "Фірма "Інтергал" до ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відмовлено повністю. В іншій частині позову ТОВ "Фірма "Інтергал" відмовлено повністю. В задоволені зустрічного позову ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до ТОВ "Укрмонтажсервіс", ТОВ "Фірма "Інтергал" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Заступник прокурора Луганської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 р. у справі №7/266.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що безпідставно ототожнює ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з відповідачем, позивач направляє позов до господарського суду м. Києва (за місцем знаходженням ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"), а не за місцезнаходженням належного відповідача - до господарського суду Луганської області, таким чином навмисно змінюючи територіальну підсудність. Заступник прокурора зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті позову до провадження не враховано, що ДП є окремою юридичною особою, самостійним суб'єктом господарювання, що відповідно до ст.96 ЦК України надає ДП права самостійно, без участі ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", відповідати за своїми зобов'язаннями. ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з наведених позивачем підстав в позові жодним чином не може відповідати за зобов'язаннями ДП, а отже і не може бути відповідачем. Таким чином, безпідставність пред'явлення позову до ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з підстав засновництва нею ДП є очевидною вже під час прийняття позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року у справі № 7/266 апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266 задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266 скасовано. Матеріали справи № 7/266 повернуто до господарського суду міста Києва для направлення матеріалів за територіальною підсудністю до господарського суду Луганської області

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2011 року у справі № 7/266-16/8/2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 скасовано. Матеріали справи скеровано для нового розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 скасовано частково: в частині задоволеного первісного позову, в цій частині прийнято нове рішення суду, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" до Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" про стягнення 1 228 801,11 грн. індексу інфляції, 309 942,24 грн. - 3% річних та 743 151,66 грн. пені - відмовлено повністю. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 залишено без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 в частині відмови у задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення солідарно з відповідачів 1 228 801,11 грн. індексу інфляції, 309 942,24 грн. - 3% річних та 743 151,66 грн. пені -мотивована тим, що вказані показники заявлені до стягнення внаслідок невиконання відповідачем-1 за первісним позовом зобов'язань за договором № 115 від 16.03.2010, право вимоги за яким до відповідача-1 набуто позивачем за договором відступлення права вимоги № 24-УВ- від 24.10.2008, укладеного між ТОВ «Укрмонтажсервіс», як первісним кредитором, та ТОВ «Фірма «Інтергал», як новим кредитором, за яким новим кредитором набуто право вимоги до ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» . Але, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2010 по справі № 41/150-35/175-2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012, договір відступлення права вимоги № 24-УВ- від 24.10.2008 визнано недійсним згідно ст. ст.. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки за ним ТОВ «Фірма «Інтергал» набуто неіснуючу вимогу внаслідок неукладеності договору № 115 від 16.03.2010, що суперечить приписам ст. 514 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні первісного позову ТОВ «Інтергал» про стягнення з відповідачів солідарно 1 228 801,11 грн. індексу інфляції, 309 942,24 грн. - 3% річних та 743 151,66 грн. пені, адже їх нараховано на неіснуюче грошове зобов'язання. Також, суд апеляційної інстанції з наведених підстав неукладеності договору № 115 від 16.03.2010 відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним наведеного договору, оскільки недійсним може бути визнаний лише укладений договір.

06.12.2013 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 за нововиявленими обставинами, в якій наведене товариство просить суд скасувати за нововиявленими обставинами постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 в справі № 7/266-16/8/2011, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 у наведеній справі - залишити без змін.

Заява мотивована тим, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 в справі № 7/266-16/8/2011 в частині відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів мотивована саме тим, що договір відступлення права вимоги № 24-УВ- від 24.10.2008 визнано недійсним згідно ст. ст.. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки за ним ТОВ «Фірма «Інтергал» набуто неіснуючу вимогу внаслідок неукладеності договору № 115 від 16.03.2010, факт чого встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2010 по справі № 41/150-35/175-2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012, і преюдиційність яких прийнята судом. Проте, постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2010 по справі № 41/150-35/175-2012 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 у даній справі - скасовані та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 24-УВ- від 24.10.2008. Також, в постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2013 по справі № 41/150-35/175-2012 звернуто увагу на те, що висновки господарських судів попередніх інстанцій, що за договором від 24.10.2008 № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги передані неіснуючі зобов'язання за договором № 115 від 16.03.2006 є помилковим, оскільки всі істотні умови для даного виду договору сторонами узгоджені та визначені.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтеграл" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 за нововиявленими обставинами у справі №7/266-16/8/2011 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 за нововиявленими обставинами у справі №7/266-16/8/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Руденко М.А. та Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі №7/266-16/8/2011 за нововиявленими обставинами до надходження справи №7/266-16/8/2011 з Господарського суду міста Києва до Київського апеляційного господарського суду.

23.12.2013 до Київського апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва надійшла справа №7/266-16/8/2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі №7/266-16/8/2011 за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 08.01.2014.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 справу №7/266-16/8/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Андрієнко В.В., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 колегія суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Андрієнко В.В., Скрипка І.М. прийняла справу №7/266-16/8/2011 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 21.01.2014.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 справу №7/266-16/8/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А., Ткаченко Б.О., прийнято до свого провадження справу №7/266-16/8/2011 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013. Справу ухвалено розглядати в судовому засіданні 21.01.2014.

В судовому засіданні 21.01.2014 розгляд справи відкладено до 29.01.2014, а в судовому засіданні 29.01.2014 - до 05.02.2014.

Також, в судовому засіданні 29.01.2014 представником Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було заявлено клопотання про витребування в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України додаткових доказів по справі, а саме докази передачі покупцю (ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України») за договором № 115 від 16.03.2006 документи про якість товару. На думку відповідача-2 за первісним позовом вказані докази є необхідними для вирішення спору.

Колегія суддів, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні 29.01.2014 представників, дослідивши наявні матеріали справи, дійшла висновку, що заявлене колопотання задоволенню не підлягає, оскільки наявність або відсутність документів щодо якості товару, переданого за договором № 115 від 16.03.2006, жодним чином не вливає на права та обов'язки безпосередньо Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", оскільки останнє взагалі не є стороною даного правочину.

Також, в судовому засіданні 05.02.2014 колегією суддів було розглянуто письмове клопотання Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про витребування в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України додаткових доказів по справі, а саме: оригінали документів про поставку продукції за договором № 115 від 16.03.2006. На думку відповідача-2 за первісним позовом вказані докази є необхідними для вирішення спору.

Колегія суддів, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні 05.02.2014 представників, дослідивши наявні матеріали справи, дійшла висновку, що заявлене колопотання задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені позивачем копії вказаних документів, і до того ж документи про поставку продукції за договором № 115 від 16.03.2006 жодним чином не стосуються прав та обов'язків безпосередньо Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", оскільки останнє взагалі не є стороною даного правочину.

В судовому засіданні 05.02.2014 представник заявника вимоги поданої заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 за нововиявленими обставинами - підтримав у повному обсязі, просив вказану заяву задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 05.02.2014 представник відповідача - 2 проти вимог заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 за нововиявленими обставинами - заперечував, просив суд відмовити у її задоволенні з посиланням на відсутність нововиявлених обставин, які б були підставою для перегляду та скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 в справі № 7/266-16/8/2011.

Відповідач-1, третя особа в судове засідання 05.02.2014 представників не направили, а прокурор - не з'явився, причин неявки суду не повідомили. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавали. Про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що відповідач-1, третя особа та прокурор були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання та не були позбавлені права надати письмові пояснення по суті заяви шляхом їх надсилання на адресу суду поштовим відправленням, неявка представників відповідача-1, третьої особи та прокурора не є перешкодою для розгляду заяви, з метою дотримання процесуального строку розгляду заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, визначеного ст. 114 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників вищенаведених сторін та прокурора за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 за нововиявленими обставинами, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. 8.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», постанови апеляційної і касаційної інстанцій, якими змінено чи скасовано рішення суду першої інстанції, переглядаються за нововиявленими обставинами не місцевим судом, а судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення (частина друга статті 114 ГПК).

Відповідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», підставами для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є саме наявність нововиявлених обставин на час розгляду справи в суді, неможливість їх бути відомими особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи та їх істотність для вирішення спору.

Так, колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2010 у справі № 7/266 первісний позов ТОВ "Фірма "Інтергал" до ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (в минулому відкрите акціонерне товариство) про стягнення 7 624 435,96 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Фірма "Інтергал" 1228801,11 грн. інфляційних втрат, 309942,24 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові ТОВ "Фірма "Інтергал" до ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відмовлено повністю. В іншій частині позову ТОВ "Фірма "Інтергал" відмовлено повністю. В задоволені зустрічного позову ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до ТОВ "Укрмонтажсервіс", ТОВ "Фірма "Інтергал" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Заступник прокурора Луганської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 р. у справі №7/266.

Апеляційна скарга була обґрунтована тим, що рішення господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що безпідставно ототожнює ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з відповідачем, позивач направляє позов до господарського суду м. Києва (за місцем знаходженням ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"), а не за місцезнаходженням належного відповідача - до господарського суду Луганської області, таким чином навмисно змінюючи територіальну підсудність. Заступник прокурора зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті позову до провадження не враховано, що ДП є окремою юридичною особою, самостійним суб'єктом господарювання, що відповідно до ст.96 ЦК України надає ДП права самостійно, без участі ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", відповідати за своїми зобов'язаннями. ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з наведених позивачем підстав в позові жодним чином не може відповідати за зобов'язаннями ДП, а отже і не може бути відповідачем. Таким чином, безпідставність пред'явлення позову до ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з підстав засновництва нею ДП є очевидною вже під час прийняття позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року у справі № 7/266 апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266 задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266 скасовано. Матеріали справи № 7/266 повернуто до господарського суду міста Києва для направлення матеріалів за територіальною підсудністю до господарського суду Луганської області

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2011 року у справі № 7/266-16/8/2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 скасовано. Матеріали справи скеровано для нового розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 скасовано частково: в частині задоволеного первісного позову, в цій частині прийнято нове рішення суду, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" до Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" про стягнення 1 228 801,11 грн. індексу інфляції, 309 942,24 грн. - 3% річних та 743 151,66 грн. пені - відмовлено повністю. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 залишено без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 в частині відмови у задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення солідарно з відповідачів 1 228 801,11 грн. індексу інфляції, 309 942,24 грн. - 3% річних та 743 151,66 грн. пені -мотивована тим, що вказані відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання та штрафна санкція заявлені до стягнення внаслідок невиконання відповідачем-1 за первісним позовом зобов'язань за договором № 115 від 16.03.2010, право вимоги за яким до відповідача-1 набуто позивачем за договором відступлення права вимоги № 24-УВ- від 24.10.2008, укладеного між ТОВ «Укрмонтажсервіс», як первісним кредитором, та ТОВ «Фірма «Інтергал», як новим кредитором, за яким новим кредитором набуто право вимоги до ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Але, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2010 по справі № 41/150-35/175-2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012, договір відступлення права вимоги № 24-УВ- від 24.10.2008 визнано недійсним згідно ст. ст.. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки за ним ТОВ «Фірма «Інтергал» набуто неіснуючу вимогу внаслідок неукладеності договору № 115 від 16.03.2010, що суперечить приписам ст. 514 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні первісного позову ТОВ «Інтергал» про стягнення з відповідачів солідарно 1 228 801,11 грн. індексу інфляції, 309 942,24 грн. - 3% річних та 743 151,66 грн. пені, адже їх нараховано на неіснуюче грошове зобов'язання. Також, суд апеляційної інстанції з наведених підстав неукладеності договору № 115 від 16.03.2010 відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним наведеного договору, оскільки недійсним може бути визнаний лише укладений договір.

Отже, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду під час розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 в справі № 7/266-16/8/2011, встановлено, що наведена постанова суду апеляційної інстанції мотивована зокрема тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2010 по справі № 41/150-35/175-2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012, договір відступлення права вимоги № 24-УВ- від 24.10.2008 визнано недійсним згідно ст. ст.. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки за ним ТОВ «Фірма «Інтергал» набуто неіснуючу вимогу внаслідок неукладеності договору № 115 від 16.03.2010, що суперечить приписам ст. 514 Цивільного кодексу України.

Проте, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду також встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2010 по справі № 41/150-35/175-2012 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 у даній справі - скасовані та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 24-УВ- від 24.10.2008. Також, в постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2013 по справі № 41/150-35/175-2012 звернуто увагу на те, що висновки господарських судів попередніх інстанцій, що за договором від 24.10.2008 № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги передані неіснуючі зобов'язання за договором № 115 від 16.03.2006 є помилковим, оскільки всі істотні умови для даного виду договору сторонами узгоджені та визначені.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що п. 4 ч. 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є зокрема скасування судового рішення, яке стало підставою для постановлення рішення, що підлягає перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2010 по справі № 41/150-35/175-2012 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 по справі № 41/150-35/175-2012, які стали підставою для винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 у справі № 7/266-16/8/2011, - є підставою для перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 у справі № 7/266-16/8/2011 за нововиявленими обставинами.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.03.2006 між ТОВ "Укрмонтажсервіс" та ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (в минулому ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") було укладено договір №115 (далі - основний договір).

Згідно до умов основного договору (п. 1.1.-1.4.), первинний кредитор зобов'язався передати у власність ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" нафтопродукти в кількості, за ціною та найменуваннями відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.1.5 Загальна сума договору визначена в 30000000 (тридцять мільйонів) грн. 00 коп.

В порядку п.2.1-2.4 основного договору, строк поставки встановлено на протязі трьох днів від дня отримання постачальником (первісним кредитором) рознарядки від покупця, форма поставки визначена за згодою сторін, а строк та форма оплати визначається відповідно до специфікації з розрахункового рахунку покупця.

Так, на виконання основного договору, сторонами було узгоджено 13 специфікацій, які підписані представниками та посвідчені печатками сторін, та здійснено приймання - передавання товару, а саме:

- специфікація № 1 від 08.04.2008 на суму 405 395,52 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 405 395,52 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00023 від 08.04.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 2 від 26.04.2008 на суму 805 112,87 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 805 112,87 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00030 від 21.04.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 3 від 26.04.2008 на суму 592 712,40 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 592 712,40 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00042 від 26.04.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 4 від 17.05.2008 на суму 605 535,00 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 605 535,00 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00065 від 17.05.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 5 від 23.05.2008 на суму 216 399,24 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 216 399,24 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00068-2 від 23.05.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 6 від 05.06.2008 на суму 649 251,50 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 649 251,50 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00095 від 05.06.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 7 від 15.06.2008 на суму 1 721 931,06 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 1 721 931,06 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-0109-2 від 15.06.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 8 від 15.06.2008 на суму 434 183,57 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 434 183,57 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00118 від 15.06.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 9 від 22.06.2008 на суму 866 005,25 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 866 005,25 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00132 від 25.06.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 10 від 08.07.2008 на суму 915 316,37 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 915 316,37 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00138 від 08.07.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 11 від 23.07.2008 на суму 967 347,53 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 967 347,53 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00148 від 23.07.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 12 від 28.07.2008 на суму 1 461 295,81 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 1 461 295,81 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00155 від 28.07.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень;

- специфікація № 13 від 26.08.2008 на суму 287 170,63 грн., в якій вказано, що покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару; передача товару на суму 287 170,63 грн. підтверджена видатковою накладною № УМ-00194 від 26.08.2008, підписаною та посвідченою печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

Також, в підтвердження виконання основного договору, позивачем до матеріалів позову було надано складені рахунки - фактури з відповідними сумами, які підлягали оплаті, та залізничні накладні, за якими товар переміщувався до станції призначення отримувача товару.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного суду не погоджується з твердженням представника ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" щодо непідтвердженості поставки товару за основним договором, оскільки вказане твердження спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: специфікацііями № 1-№ 13, видатковими накладними, рахунками - фактурами, залізничними накладними, за якими товар переміщувався до станції призначення отримувача товару, які в сукупності судом приймаються як належні і допустимі в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України докази поставки товару за основним договором.

В порядку п.2.5 основного договору, приймання товару здійснюється після поставки його покупцю відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6, та інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. №П-7.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за основним договором передача товару від продавця (ТОВ «Укрмонтажсервіс») на користь ДП «Луганський облавтодор» відбувалась згідно оформлених двосторонньо сторонами видаткових накладних з зазначенням сум поставки, виду товару та з посиланням на основний договір, жодних зауважень та заперечень будь-якої сторін щодо якості товару вищенаведені накладні - не містять. Також, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що покупець висловлював продавцю будь-які зауваження щодо якості поставленого товару за основним договором.

Також, колегія суддів враховує ту обставину, що постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2010 по справі № 41/150-35/175-2012 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 у даній справі - скасовані та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 24-УВ- від 24.10.2008. Також, в постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2013 по справі № 41/150-35/175-2012 звернуто увагу на те, що висновки господарських судів попередніх інстанцій, що за договором від 24.10.2008 № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги передані неіснуючі зобов'язання за договором № 115 від 16.03.2006 є помилковим, оскільки всі істотні умови для даного виду договору сторонами узгоджені та визначені.

24.10.2008 між ТОВ «Укрмонтажсервіс», як первісним кредитором, ТОВ «Фірма Інтергал», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 24-УВ-1 (далі - договір відступлення права вимоги № 24-УВ-1 від 24.10.2008), який підписано представниками сторін та посвідчено їхніми печатками, згідно умов якого ТОВ "Укрмонтажсервіс" відступило, а ТОВ "Фірма "Інтергал" набуло права вимоги заборгованості в сумі 8 124 435,96 грн. належне ТОВ "Укрмонтажсервіс" згідно з договором №115 від 16.03.2006, укладеного між ТОВ "Укрмонтажсервіс" та ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (п.1.1, 1.2).

Пунктом 6.1 договору відступлення права вимоги № 24-УВ-1 від 24.10.2008 визначено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до моменту виконання зобов'язань сторонами, виходячи зі строків зобов'язань, що визначені договором.

Додатковою угодою від 11.12.2008 до договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2008 року було внесено зміни, та п. п. 1.2 договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2008 року викладено в наступній редакції: "Предметом права вимоги, яке відступається згідно з цим договором, являється заборгованість ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (надалі - боржник) перед первісним кредитором за поставлений та переданий у його власність первісним кредитором нафтопродукти - БНД (бітум нафтовий дорожній) й заборгованість в зв'язку з поставкою такого товару по основному договору в сумі 8124 435,96 грн. (вісім мільйонів сто двадцять чотири тисячі чотириста тридцять п'ять гривень дев'яносто шість копійок) (основне зобов'язання), а також суми штрафних санкції (пеня, неустойка, штрафи), інших видів відповідальності боржника, збитків, завданих неналежним виконанням та невиконанням умов основного договору, як ті, підстави стосовно яких/які виникли до укладення договору, так і ті, що виникнуть після укладення договору (в майбутньому)".

Про внесення змін до договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2008 року шляхом укладення додаткової угоди від 11 грудня 2008 року ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повідомлено шляхом направлення останньому повідомлення про відступлення права вимоги цінним листом з описом.

Відповідно до акту приймання - передачі від 27.10.2008 до договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2008 року, ТОВ «Укрмонтажсервіс», як первісним кредитором, передано, а ТОВ «Фірма Інтергал», як новим кредитором, прийнято документи, що підтверджують право вимоги за основним договором зокрема оригінал (завірену копію) договору поставки № 115 від 16.03.2006, а також специфікації № 1-№ 13, рахунки - фактури, видаткові накладні та залізничні накладні.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного суду не погоджується з твердженням представника ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про те, що до ТОВ "Фірма "Інтергал" не перейшло право вимоги за основним договором внаслідок неотримання документів, які підтверджують передачу права вимоги, оскільки вказане твердження суперечить приписам вищенаведених норм чинного законодавства та спростовується наявними у матеріалах справи доказами, які судом приймаються як належні і допустимі в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, зокрема актом приймання - передачі від 27.10.2008 до договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2008 року, та безпосередньо самими основним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначені відповідним договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно умов основного договору постачальником було поставлено товару на загальну суму 9 927 656,75 грн., а оплат було здійснено на суму 1 803 220,79 грн., заборгованість ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТОВ "Укрмонтажсервіс" (первинним кредитором) станом на момент укладення договору цесії, склала 8 124 435грн. 96 коп., про що зокрема між вказаними сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Укрмонтажсервіс" та ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" станом на 08.10.2008.

Згідно з наявною у справі банківською випискою від 03.03.3009, після укладення договору №24-УВ-1 про відступлення права вимоги, ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 03 березня 2009 року здійснив два платежі загальною сумою 500 000,00 грн. на користь ТОВ "Фірма "Інтергал".

Також, матеріалами справи підтверджується, що у квітні 2009 року ТОВ "Фірма "Інтергал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 7 624 435,96 грн. основного боргу.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, і що не заперечувалось сторонами по справі, в процесі провадження по справі ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було перераховано на користь ТОВ "Фірма "Інтергал" суму боргу в розмірі 7 624 435,96 грн., право вимоги якої ТОВ "Фірма "Інтергал" набуто на підставі договору відступлення права вимоги № 24-УВ-1 від 24.10.2008, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3160 від 03.03.2009 на суму 250 000,00 грн., № 3159 від 03.03.2009 на суму 250 000,00 грн., № 877 від 04.09.2009 на суму 50 000,00 грн., № 685 від 14.08.2009 на суму 3 600 000,00 грн., № 617 від 10.08.2009 на суму 2 500 000,00 грн., № 587 від 06.08.2009 на суму 500 000,00 грн., № 267 від 24.09.2009 на суму 100 000,00 грн., № 406 від 25.11.2009 на суму 874 435,96 грн.

В подальшому, у зв'язку з уточненням ТОВ "Фірма "Інтергал" позовних вимог (згідно заяви про уточнення позовних вимог), внаслідок погашення ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" суми основного боргу, ТОВ "Фірма "Інтергал" просило стягнути солідарно з ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 743 151,66 грн. пені за період з 16.12.2009 по 03.03.2009, 309 942,24 грн. 3% річних за період з 16.06.2008 по 24.11.2009 та 1 228 801,11 грн. інфляційних втрат за період з червня 2008 по 24.11.2009.

Підставою для заявлення вимог щодо солідарного стягнення боргу з ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" позивачем вказувалось на те, що ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є засновником ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а отже і може відповідати за зобов'язаннями останнього.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови ТОВ "Фірма "Інтергал" у задоволенні позову в до ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (в минулому відкрите акціонерне товариство) щодо солідарного стягнення коштів та у частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені.

Так, відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Умовами договору поставки не передбачено солідарної відповідальності ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за невиконання або неналежне виконання ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" своїх зобов'язань.

ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є окремою юридичною особою, що самостійно здійснює господарську діяльність у межах, визначених статутом та законодавством, та у відповідності з останнім несе відповідальність за невиконання власних зобов'язань.

Згідно з п. 3.5 статті 3 статуту ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно з чинним законодавством. ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не відповідає за зобов'язаннями ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", так само як і ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не відповідає за зобов'язаннями ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або третейському суді (п. 3.6 статті 3 статуту ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України").

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

З огляду на викладене, ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", хоча воно і є засновником ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", однак воно не відповідає за зобов'язаннями останнього, крім випадків, якщо банкрутство ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" викликане неправомірними діями ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як то передбачено змістом 3.5 статті 3 статуту ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у позовних вимогах ТОВ "Фірма "Інтергал" до відповідача-2 - ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Крім того, судова колегія вважає що суд першої інстанції правомірно відмовив ТОВ "Фірма "Інтергал" у стягненні пені у розмірі 743151,66 грн., оскільки, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Пеня, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є одним із видів неустойки.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що між сторонами не була укладена письмова угода відносно забезпечення виконання зобов'язання, основним договором не передбачено стягнення пені з покупця за прострочення виконання зобов'язання, а отже позовна вимога в частині стягнення пені не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову ТОВ «Фірма Інтергал» у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 743151,66 грн., адже такий вид відповідальності боржника, зокрема ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", не передбачений ні умовами основного договору, ні умовами договору про відступлення права вимоги № 24-УВ-1 від 24.10.2008.

Щодо вимог ТОВ «Фірма Інтергал» про стягнення 309 942,24 грн. 3% річних за період з 16.06.2008 по 24.11.2009 та 1 228 801,11 грн. інфляційних втрат за період з червня 2008 по 24.11.2009, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимоги ТОВ «Фірма Інтергал» в цій частині підлягають задоволенню в частині стягнення зазначених показників саме з боржника - ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", оскільки підстави для солідарного стягнення вказаних сум - відсутні, адже ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно з чинним законодавством, а ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не відповідає за зобов'язаннями ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", так само як і ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не відповідає за зобов'язаннями ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", що зокрема вказано п. 3.5 статті 3 статуту ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та узгоджується з приписам статті 96 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши перерахунок суду першої інстанції щодо строків, ставок та сум нарахувань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з боржника - ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ «Фірма Інтергал» підлягає стягненню 309 942,24 грн. 3% річних за період з 16.06.2008 по 24.11.2009 та 1 228 801,11 грн. інфляційних втрат за період з червня 2008 по 24.11.2009.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи за первісним позовом ТОВ "Фірма "Інтергал", належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення в цій частині у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення суду першої інстанції за первісним позовом ТОВ "Фірма "Інтергал" підлягає залишенню без змін в цій частині.

Також, ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заявлено під час розгляду справи № 7/266-16/8/2011 зустрічну позовну заяву до ТОВ "Укрмонтажсервіс" та ТОВ "Фірма "Інтергал" про визнання недійсним договору №115 від 16.03.2010. В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом посилався на те, що в договорі №115 від 16.03.2010 невірно вказано його найменування, оскільки, згідно статуту воно має назву: ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Крім того, оспорюваний договір було підписано заступником директора Рябоштановим О.І. без відповідних повноважень, а тому договір не відповідає вимогам ст.ст. 203, 516 Цивільного кодексу України та має бути визнаний судом недійсним.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при розгляді даної справи № 7/266-16/8/2011 місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору №115 від 16.03.2010. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору №115 від 16.03.2010, місцевим господарським судом вірно встановлено, і з чим погоджується апеляційний господарський суд, що подальше підтвердження вчиненого правочину відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, визнання сторонами умов договору поставки і його виконання, що підтверджено оплатою та прийняттям товару за договором поставки, тобто встановлення подальшого схвалення і виконання оспорюваного правочину обома сторонами підтверджує дійсність договору №115 від 16.03.2010.

Також, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" станом на момент вирішення спору в першій інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст .ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що оспорюваний договір було підписано заступником директора Рябоштановим О.І. без відповідних повноважень.

Також, апеляційний господарський суд враховує, що в постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2013 по справі № 41/150-35/175-2012 звернуто увагу на те, що висновки господарських судів попередніх інстанцій, що за договором від 24.10.2008 № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги передані неіснуючі зобов'язання за договором № 115 від 16.03.2006 є помилковим, оскільки всі істотні умови для даного виду договору сторонами узгоджені та визначені.

З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічного позову ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про визнання недійсним договору №115 від 16.03.2010 саме внаслідок відсутності обумовлених законом підстав для визнання його недійсним згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп "Справа за конституційним зверненням громадян Проценко Р.М., Ярошенко П. П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води)") частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами перегляду судового рішення приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

З огляду на викладене, враховуючи те, що п. 4 ч. 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є зокрема скасування судового рішення, яке стало підставою для постановлення рішення, що підлягає перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2010 по справі № 41/150-35/175-2012 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 по справі № 41/150-35/175-2012, які стали підставою для винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 у справі № 7/266-16/8/2011, - є підставою для перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 у справі № 7/266-16/8/2011 за нововиявленими обставинами, її скасування за нововиявленими обставинами та прийняття нової постанови про залишення без змін рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011.

Судовий збір за подачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 в справі № 7/266-16/8/2011 суд вважає за необхідне покласти в сумі 36540,00 грн. на Дочірнє підприємство "Луганський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", оскільки спір в справі виник внаслідок невиконання останнім своїх зобов'язань.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 в справі № 7/266-16/8/2011 за нововиявленими обставинами - задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 в справі № 7/266-16/8/2011 - скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 7/266-16/8/2011 - залишити без змін.

4.Стягнути з Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (місцезнаходження: 91000 м. Луганськ, вул.. Лінія залізниці, 9; код ЄДРПОУ 31995774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (місцезнаходження: 79026 м. Львів, вул.. Стрийська,98, код ЄДРПОУ 31215780) 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за подання заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 в справі № 7/266-16/8/2011 за нововиявленими обставинами.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Матеріали справи № 7/266-16/8/2011 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.А. Дідиченко

Б.О. Ткаченко