Постанова

від 29.05.2014 по справі 7/266-16/8/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 7/266-16/8/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.14 за заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" у справі№7/266-16/8/2011 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" до 1.Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2.Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" простягнення 7 624 435,96 грн за зустрічним позовомДочірнього підприємства "Луганський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" провизнання недійсним договору за участю Заступника прокурора Луганської області В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача за первісним позовом: Гойдик В.М. - за дов. від 05.09.12;

від відповідача - 1 за первісним позовом: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача - 2 за первісним позовом: Фрейдун О.М. - за дов. від 01.07.13;

від третьої особи: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від прокуратури: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

В судовому засіданні 22.05.14 оголошувалась перерва до 29.05.14.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" у квітні 2009 року заявлений позов, з урахуванням заявлених змін через сплату відповідачем-1 під час розгляду справи 7 624 435, 96 грн боргу, про стягнення солідарно з Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (сучасна назва ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") 1 228 801,11 грн - інфляційних втрат за період з червня 2008 року до 24.11.09, 309 942, 24 грн - 3% річних за період з 16.06.08 до 24.11.09 та 743 151, 66 грн - пені за період з 16.12.09 до 03.03.09. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем -1 зобов'язань зі сплати за отриманий товар згідно з договором поставки від 16.03.06 №115, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, право на стягнення якої виникло у позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.10.08 №24-УВ-1, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс". При цьому, позивач посилався на приписи статей 3, 11, 15, 16, 96, 514, 525-526, 541, 543, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 197, 216, 229-231 Господарського кодексу України.

Водночас, до суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою звернулось Дочірнє підприємство "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про визнання недійсним договору від 16.03.06 №115, укладеного між ДП "Луганський облавтодор" та ТОВ "Укрмонтажсервіс", з тих підстав, що в договорі невірно вказано найменування підприємства і договір підписаний не уповноваженою особою. При цьому, позивач за зустрічним позовом посилався на приписи статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.10 , ухваленим суддею Якименко М.М., первісний позов задоволено частково шляхом стягнення з Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" 1 228 801, 11 грн. інфляційних втрат, 309 942, 24 грн 3% річних. Суд першої інстанції, дослідивши договір від 16.03.06, установив факт поставки та отримання відповідачем -1 товару і прострочення останнім сплати його вартості, що визнав підставою для стягнення з Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" на користь нового кредитора заявлених до стягнення інфляційних та річних. Водночас, суд установив, що під час розгляду даної справи Дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал", нового кредитора, основний борг у розмірі 7 624 435,96 грн, у зв'язку з чим в цій частині вимог перевісного позову судом також відмовлено. В частині вимог первісного позову про стягнення 743 151, 66 грн. пені місцевим судом відмовлено через неправомірність цих вимог. Відмовлено судом і у позові до відповідача -2 з посиланням на те, що умовами договору не передбачено солідарної відповідальності ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за невиконання або неналежне виконання Дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" своїх зобов'язань. У задоволені зустрічного позову судом першої інстанції відмовлено з тих підстав, що Дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" вчинялись дії, які свідчать про схвалення договору від 16.03.06 №115, при цьому враховано, що судовим рішенням у іншій справі №6/466 установлені факти дійсності як договору поставки, так і договору про відступлення права вимоги.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Лобаня О.І. - головуючого, Майданевича А.Г., Федорчука Р.В., постановою від 03.07.13 , перевірене рішення від 21.06.10 скасував в частині задоволення вимог первісного позову і відмовив у задоволенні його вимог повністю. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 21.06.10 залишив без змін. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вказав на відсутність підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів у даній справі, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.12, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 22.10.12 у іншій справі №41/150-35/175-2012 визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 24.10.08 № 24-УВ-1. При цьому, апеляційний суд зазначив, що зі змісту цих судових рішень убачається, що договір від 16.03.06 №115 є неукладеним, оскільки за період з 16.03.06 до 16.03.07 сторони не вчиняли дій щодо його реалізації, тобто Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" за договором №24-УВ-1 набуто неіснуючу вимогу. Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність правових підстав для солідарної відповідальності ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та стягнення пені за первісним позовом. Залишено апеляційним судом без змін і рішення у справі в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову, при цьому, апеляційний суд враховуючи судові рішення у справі №41/150-35/175-2012, змінив мотивувальну частину рішення місцевого суду в цій частині, відмовивши з тих підстав, що правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" звернулось до апеляційного суду із заявою в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України про перегляд постанови від 03.07.13 за нововиявленими обставинами, в якій просило вказану постанову скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 21.06.10 залишити без змін. Обґрунтовуючи свою заяву товариство вказувало на те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.07.13 у даній справі прийнята на підставі судових рішень у іншій справі №41/150-35/175-2012, які скасовані постановою Вищого господарського суду України від 25.11.13, з прийняттям нового рішення про відмову ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у задоволенні вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 24-УВ- від 24.10.08. Разом з цим, заявник зауважував на тому, що в постанові Вищого господарського суду України від 25.11.13 у справі № 41/150-35/175-2012 вказано на помилковість висновку господарських судів стосовно того, що за договором від 24.10.08 № 24-УВ-1 передані неіснуючі зобов'язання за договором від 16.03.06 № 115. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Станіка С.Р. - головуючого, Дідиченко М.А., Ткаченка Б.О., постановою від 05.02.14 , заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про перегляд постанови від 03.07.13 за нововиявленими обставинами задовольнив. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.13 скасував та залишив без змін рішення від 21.06.10. Суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 4 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України визнав, що скасування рішення від 22.08.10 та постанови від 22.10.12 у іншій справі № 41/150-35/175-2012, які були покладені в основу постанови від 03.06.13 у даній справі є підставою для перегляду цієї постанови за нововиявленими обставинами. Переглядаючи постанову від 03.07.13 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції установив факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" товару Дочірньому підприємству "Луганський облавтодор" за договором від 16.03.06 на суму 9 927 656, 75 грн. та часткової оплати останнім вартості отриманого товару на суму 1 803 220, 79 грн., тобто суд установив, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги заборгованість відповідача -1 становила 8 124 435, 96 грн. Водночас, суд апеляційної інстанції, дослідивши договір поставки від 16.03.06 установив, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" перейшло право вимоги за основним договором. Суд апеляційної інстанції також вказав на те, що у березні 2009 року Дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" 500 000,00 грн., а під час розгляду даної справи перераховано 7 624 435, 96 грн. Установивши факт невчасної сплати відповідачем -1 вказаних коштів, суд апеляційної інстанції визнав доведеними вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення 309 942,24 грн. 3% річних та 1 228 801,11 грн. інфляційних. При цьому, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог первісного позову до ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" щодо солідарного стягнення коштів та відмови в частині стягнення пені. Суд апеляційної інстанції визнав правомірним також висновок місцевого суду в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову з посиланням на подальше схвалення Дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" договору від 16.03.06, виконання оспорюваного правочину обома сторонами та підписання договору керівником підприємства. Враховано апеляційним судом і те, що у постанові Вищого господарського суду України від 25.11.13 у справі №41/150-35/175-2012 вказано, що при укладенні договору від 16.03.06 № 115 сторони узгодили та визначили усі істотні умови для даного виду договору. Суд апеляційної інстанції керувався також положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", приписами статей 241, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 614, 623, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 21.06.10 і постанову апеляційного суду від 05.02.14 та передати справу на новий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 4, 4 7 , 22, 34, 36, 38, 84, 101, 105, 111 28 , 114 Господарського процесуального кодексу України, статей 208, 207, 251, 517, 530, 531, 625 Цивільного кодексу України, положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та неврахування листа Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97 "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових палат". Скаржник не погоджується з відмовою апеляційного суду у задоволенні клопотання відповідача -2 про витребування доказів, вважає, що апеляційним судом не було всебічно досліджено докази та вказує на відсутність в матеріалах справи оригіналів документів. Не погоджується скаржник із здійсненим позивачем розрахунком річних та інфляційних, з оцінкою апеляційним судом видаткових накладних, специфікацій та залізничних накладних, рахунків - фактур. Зауважує скаржник і на тому, що апеляційний суд мав скасувати постанову від 03.07.13 частково, оскільки названою постановою рішення місцевого суду у справі було скасовано частково.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" отримано відзив на касаційну скаргу та письмові пояснення, в яких останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс", Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду за первісним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про стягнення солідарно з Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 1 228 801,11 грн. інфляційних втрат, 309 942, 24 грн. 3% річних та 743 151, 66 грн. пені, на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.10.08 №24-УВ-1. Предметом судового розгляду за зустрічним позовом є вимога Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про визнання недійсним договору поставки від 16.03.06 №115. Виходячи з того, що зі змісту касаційної скарги не убачається мотивів оскарження рішення від 21.06.10 та постанови від 05.02.14 в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову про солідарне стягнення спірних коштів та про стягнення пені, а також відмови у задоволенні вимог зустрічного позову, оскаржувані рішення та постанова переглядаються в частині вимог про стягнення з Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" інфляційних і річних за первісним позовом. Здійснюючи перегляд постанови Київського апеляційного суду України від 03.07.13 за нововиявленими обставинами на підставі приписів пункту 4 статті 112 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції установив, що 24.10.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс", первісним кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Інтергал", новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 24-УВ-1, за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги 8 124 435,96 грн. боргу належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" за договором від 16.03.06 №115. Апеляційним судом також установлено, що додатковою угодою від 11.12.08 до договору №24-УВ-1 сторони погодили, що предметом права вимоги, яке відступається за цим договором, є заборгованість Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", боржника, перед первісним кредитором за поставлений та переданий у його власність первісним кредитором нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній і заборгованість у зв'язку з поставкою такого товару за основним договором в сумі 8 124 435,96 грн., а також суми штрафних санкцій (пеня, неустойка, штрафи), інших видів відповідальності боржника, збитків, завданих неналежним виконанням та невиконанням умов основного договору, як ті, підстави стосовно яких виникли до укладення договору, так і ті, що виникнуть після укладення договору, в майбутньому. Установлено судом апеляційної інстанції і те, що ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було повідомлено про внесення змін до договору № 24-УВ-1 шляхом направлення останньому повідомлення про відступлення права вимоги. Згідно з актом приймання - передачі від 27.10.08 до договору №24-УВ-1 а Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Інтергал" прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" документи, що підтверджують право вимоги за основним договором, зокрема оригінал (завірену копію) договору поставки від 16.03.06 №115, а також специфікації № 1-№ 13, рахунки - фактури, видаткові накладні та залізничні накладні. Згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник, зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені приписами статті 512 Цивільного кодексу України, зокрема кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання. Новий кредитор набуває усе, що мав цедент - зберігаються не тільки усі види забезпечення виконання зобов'язання, але й вади цього зобов'язання, заперечення, які зменшують суму боргу або взагалі його усувають. Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання. Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною визначена статтею 519 Цивільного кодексу України. Так, у разі коли боржник не виконує свого зобов'язання перед новим кредитором, відповідальність за це несе сам боржник, первісний кредитор за дії боржника не відповідає, окрім випадків, коли він поручився за нього перед новим кредитором. За приписами статті 514 Цивільного кодексу України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормований статтею 516 Цивільного кодексу України, а саме, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Цивільним законодавством не встановлено обов'язку первісного кредитора повідомляти боржника про те, що відбулось відступлення права вимоги, натомість положення частини 2 цієї норми спонукають нового кредитора зробити це, оскільки у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, саме новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Необхідність передачі новому кредиторові документів, що підтверджують наявність зобов'язальних вимог до боржника, та інформації, потрібної для реалізації цих вимог, зумовлена особливістю майнового права як об'єкта цивільних прав, стаття 517 Цивільного кодексу України. Такими документами, насамперед, мають бути письмові підтвердження існування та дійсності зобов'язання, право вимоги за яким передається, зокрема письмові договори між первісним кредитором і боржником, усі доповнення і додатки до них, листи, якими обмінювались сторони, рахунки - фактури, накладні, претензійні листи. Новий кредитор, пред'являючи вимогу про виконання зобов'язання на його користь, повинен надати боржникові докази того, що право вимоги за даним зобов'язанням перейшло до нього, адже, у разі ненадання новим кредитором доказів переходу до нього прав боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові і виконати зобов'язання первісному кредиторові. Виходячи з того, що заміна кредитора здійснюється у межах існуючого зобов'язання, боржник має право відповідно до приписів статті 518 названого Кодексу висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. При цьому, відступити можна лише реально існуюче дійсне право, тому апеляційний суд під час перегляду постанови за нововиявленими обставинами, як і суд першої інстанції, правомірно вдався до оцінки дійсності вимоги, котра передана за договором від 24.10.08 про відступлення права вимоги. Як установлено апеляційним судом, 16.03.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" - постачальником та Дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" - покупцем, укладено договір №115, за умовами якого товариство зобов'язалось передати у власність ДП "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" нафтопродукти в кількості, за ціною та найменуваннями відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що загальна ціна договору становить 30000000,00 грн. Пунктами 2.1 - 2.4 сторони визначили, що строк поставки встановлено упродовж трьох днів від дня отримання постачальником рознарядки від покупця, форма поставки визначена за згодою сторін, а строк та форма оплати визначається відповідно до специфікації з розрахункового рахунку покупця. Суд апеляційної інстанції дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наданим позивачем за первісним позовом на підтвердження своїх вимог документам, а саме, специфікаціям №1-№13, видатковим накладним, які скріплені печатками сторін та підписані представниками без заперечень та зауважень, зокрема, щодо якості поставленого товару, рахункам - фактур, залізничним накладним установив факт поставки та отримання Дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" товару за договором від 16.03.06 на суму 9 927 656, 75 грн. Також апеляційним судом установлено, що відповідачем -1 розрахунки за отриманий товар були проведені частково, а саме сплачено 1 803 220,79 грн., і заборгованість останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" станом на момент укладення договору про відступлення права вимоги складала 8 124 435, 96 грн., про що також свідчить складений між цими сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 08.10.08. Апеляційним судом установлено і те, що 03.03.09 Дочірнє підприємство "Луганський облавтодор" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (нового кредитора) 500 000,00 грн., а під час провадження у даній справі погасило перед новим кредитором основний борг у розмірі 7 624 435,96 грн. Щодо доводів скаржника про відсутність в матеріалах справи оригіналів документів, які б підтверджували перехід до позивача за первісним позовом права вимоги за договором поставки та безпідставну відмову у задоволенні клопотань про їх витребування, то за приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 36 названого Кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів, засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади, якщо вона є посадовою особою, та з прикладенням печатки за її наявності. Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Таким чином, оригінали документів можуть бути витребувані судом, зокрема у разі коли вони викликають сумніви при їх дослідженні та оцінюванні судом. Відповідно до приписів частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Як убачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні клопотання ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про витребування оригіналів документів суд апеляційної інстанції виходив з того, що подані позивачем за первісним позовом документи засвідчені належним чином, є допустимими доказами, які підтверджують набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" права вимоги за договором поставки від 16.03.06. З матеріалів справи також убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" звертаючись з даним позовом, враховуючи сплату відповідачем -1 основного боргу, просило стягнути, зокрема, нараховані за прострочення виконання зобов'язання, річні та інфляційні. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання визначенні статтею 625 Цивільного кодексу України, за приписами якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, які нараховуються незалежно від його вини і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до оплати кредиторові. Таким чином, при розгляді справ предметом спору в яких є стягнення інфляційних та річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України необхідним є з'ясування питання щодо існування зобов'язання між сторонами, чи є це зобов'язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов'язання. Виходячи з того, що апеляційним судом установлений факт прострочення відповідачем -1 за первісним позовом грошового зобов'язання, яке полягає в несвоєчасній сплаті коштів за отриманий за договором від 16.03.06 №115 товар, та установлено дійсність вимог переданих за договором від 24.10.08 про відступлення права вимоги, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами наведених норм, перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та індексу інфляції, зокрема строки (періоди прострочки), ставки і суми нарахувань, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" 309 942,24 грн. 3% річних та 1 228 801,11 грн. інфляційних втрат. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" у задоволенні позову до ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" щодо солідарного стягнення коштів та у частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені. Посилання скаржника, як на підставу для скасування постанови на неповноту судового дослідження визнається неспроможним, оскільки спростовується установленим судом фактом поставки та отримання відповідачем -1 товару за договором від 16.03.06 №15, і як наслідок сплатою останнім його вартості. Щодо доводу скаржника про те, що апеляційний суд мав скасувати постанову від 03.07.13 частково та здійснити перерозподіл судового збору, то за приписами частини 3 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування постанови у справі є таке порушення судами норм процесуального права, яке б унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Виходячи з того, що скасування апеляційним судом за результатами розгляду заяви за нововиявленими обставинами постанови від 03.07.13 повністю не призвело до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, цей довід визнається таким, що не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі. Не підтверджуються матеріалами справи і доводи прокурора про порушення апеляційним судом приписів статей 4, 4 7 , 34, 36, 84, 101, 105, 111 28 , 114 Господарського процесуального кодексу України, статей 208, 207, 251, 517, 530, 531, 625 Цивільного кодексу України, Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", листа Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97 "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових палат". Щодо непогодження скаржника з оцінкою апеляційним судом видаткових накладних, специфікацій, залізничних накладних, рахунків - фактур, то ці твердження не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Стосовно вимог зустрічного позову, то як убачається з матеріалів справи предметом судового розгляду за зустрічним позовом є вимога Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про визнання недійсним договору від 16.03.06 №115, укладеного між Дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс". Відповідно до підпункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів, зокрема є визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як убачається з матеріалів справи, підставою визнання договору №115 недійсним підприємством визначено те, що в договорі невірно вказано найменування підприємства і договір підписаний з його боку не уповноваженою особою. Суд апеляційної інстанції, дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам установив, що договір підписаний керівником підприємства. Окрім цього, апеляційним судом установлено, що з боку позивача за зустрічним позовом оспорюваний договір виконаний в частині сплати основного боргу. Виходячи з того, що апеляційним судом не установлено обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимог зустрічного позову визнається правомірним. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі та задоволення касаційної скарги. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.14 у справі № 7/266-16/8/2011 залишити без змін.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець