Рішення

від 03.03.2009 по справі 32/278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.09                                                                                           Справа№ 32/278

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Спільного українсько-латвійського підприємства «Хімімпекс», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», м.Львів.

про: стягнення 25 894,37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Краснощок О.М. –представник (довіреність № 1 від 12.01.2009р.)

від відповідача: Хоп»як В.З. –представник (довіреність №03/2-64 від 10.02.2009р.)

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Спільне українсько-латвійське підприємство «Хімімпекс», м.Київ звернулось із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», м.Львів про стягнення 25 894,37 грн., з яких 22 000,00 грн. основний борг, 2 384,22 грн. пеня,  1 212,12 грн. інфляційні нарахування, 298,03 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 29.12.2008р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.01.2009р.  Розгляд справи було відкладено на 10.02.2009р. та на 03.03.2009р. Рішення прийнято 03.03.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2009р. подав  заяву № 179/02 від 27.02.2009р. в якій вказав, що відповідач сплатив суму основного боргу, а саме               22 000,00 грн., в підтвердження чого долучив виписку банку від 18.02.2009р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення 1 212,12 грн. інфляційних нарахувань, 298,03 грн. 3% річних та 2 384,22 грн. пені.

Крім того, представник позивача зазначив, що відповідач безпідставно послався на накладні  № 950 від 24.06.2009р. та № 1280 від 18.08.2008р. у своїх платіжних дорученнях про сплату заборгованості за товар, оскільки підставами для розрахунків за товар є видаткова накладна № РН-0000246 від 10.07.2008р. та рахунок-фактура   № СФ-0000270 від 09.07.2008р., копії яких долучені до позовної заяви.

Також представник позивача надав суду підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків з 01.07.2008р. по 01.03.2009р. згідно якого по сумі основного боргу у відповідача  немає боргу.

Представник відповідача заперечив проти стягнення штрафних санкцій нарахованих позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив:

12.12.2007р. між СП українсько-латвійське «Хімімпекс»(постачальник) та ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»(покупець) було укладено договір поставки № 011-ВП (надалі –договір), згідно якого постачальник зобов»язується поставляти та передавати у власність покупця поташ (калій вуглекислий –1 сорт) в мішках (по 50 кг.), надалі –товар, а покупець зобов»язується приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно п. 3.1 постачальник зобов»язується поставляти товар окремими партіями за заявками покупця.

Поставка товару здійснюється на умовах DDU (склад покупця: м.Львів, вул.Зелена, 301) згідно з Інкотермс – офіційними правилами тлумачення торговельних термінів МТП –в редакції 2000р.

За умовами п.3.3 договору  постачальник зобов»язується поставити партію товару на протязі 5-ти робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати відповідно до п.4.3.1 договору.

Згідно п.4.3 договору сума вартості окремої партії товару зазначається у рахунку-фактурі на відповідну партію товару. Покупець здійснює оплату наступними частинами та у наступні строки: 20% від вартості партії товару, вказаної у рахунку-фактурі –попередня оплата, решта 80 % - від вартості партії товару, вказаної у рахунку-фактурі –на протязі          20-ти банківських днів з моменту прийняття товару від постачальника.

03.03.2008р. сторонами було укладено доповнення № 1 до договору поставки, згідно якого було узгоджено ціну за тонну калію вуглекислого першого сорту, яка з 03.03.2008р. до 30.06.2008р. включно становила 3 850,00 грн. з врахуванням ПДВ.

17.06.2008р. сторонами було укладено  доповнення № 2 до довогору поставки, згідно якого з 17.06.2008р. до 31.07.2008р. встановлювалась ціна 4 200,00 грн. з врахуванням ПДВ за тонну калію вуглекислого першого сорту.

Позивач виконав свої зобов»язання за договором повністю та своєчасно, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000246 від 10.07.2008р. згідно якої було поставлено відповідачу 10 тонн поташу (калію вуглекислого –1 сорту) на суму                 42 000,00 грн.

Відповідач отримав калій вуглекислий 1 сорту через свого представника товарознавця Різник Г.М., якій було видано доручення НБІ № 259159 від 09.07.2008р., про що свідчить її підпис на вищевказаній накладній.

Відповідач частково сплатив борг на суму 20 000,00 грн., що підтверджується виписками банку № БВ-0000167 та № БВ-0000276, долученими позивачем до позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання позовної заяви у відповідача існував основний борг в сумі 22 000,00 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобв»язання, позивач керуючись умовами п.6.3 договору нарахував пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 2 384,22 грн.

Крім того позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував збитки від інфляції в сумі 1 212,12 та 3% річних в сумі 298,03 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

        За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковою накладною № РН-0000246 від 10.07.2008р. та довіреністю відповідача серії  НБІ № 259150 від 09.07.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Станом на 03.03.2009р. у відповідача відсутній основний борг, оскільки ним було сплачено 22 000,00 грн., факт сплати підтвердив позивач в судовому засіданні, про що ним було подано заяву № 179/02 від 27.02.2009р. та виписку банку від 18.02.2009р.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 22 000, 00 грн. основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв»язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати, покупець зобов»язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відтак позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 2 384,22 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 298,03 грн. - три проценти річних.

Щодо нарахованих позивачем збитків завданих ростом інфляції, слід зазначити, що позивачем було невірно їх розраховано.  

Відтак, судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань, які становлять                 1194,0 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, згідно  ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 611,612,712 ЦК України, ст.ст.193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-84,115,116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити  частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», вул.Зелена, 302, м.Львів (п/р 2600330011033 у ЛФ АТ ВА Банк  м.Львова,              МФО 325763, код ЄДРПОУ 30823262) на користь Спільного українсько-латвійського підприємства «Хімімпекс», вул.Кіквідзе, 18-А, м.Київ (п/р 26003010057411 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 31065246) 2 384,22 грн. пені, 1 194,00 грн. інфляційних нарахувань, 298,03 грн. 3% річних, 258,76 грн. держмита,                117,91 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України,  після набрання судовим рішення в законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу в сумі 22 000,00 грн. провадження у справі припинити.

5.  В частині стягнення  18,12  грн. інфляційних нарахувань відмовити.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя