Рішення

від 25.07.2013 по справі 36/5005/7164/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.13 Справа № 36/5005/7164/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернігів

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

про стягнення 403 241, 90 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Прядка Н.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №611 від23.04.2013

від відповідача: Накорчевський С.В., довіреність №4363-О від 03.12.2012

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (надалі - Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 403 241,90 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2012 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 06.09 2012 оголошено перерву до 26.09.2012 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2012 зупинено провадження у справі №36/5005/7164/2012 до розгляду господарським судом Чернігівської області справи №5028/12/48/2012.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2013 поновлено провадження у справі №36/5005/7164/2012.

В судових засіданнях 25.06.2013, 02.07.2013, 11.07.2013 розгляд справи був відкладений відповідно на 01.07.2013, 11.07.2013, 25.07.2013, в судовому засіданні 01.07.2013 оголошено перерву до 02.07.2013 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

02.07.2013 Відповідач подав заяву про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З 11.07.2013, відповідно до ч.6 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювався запис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи «Документообіг господарських судів». Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 101110LE35927.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 строк розгляду спору був продовжений до 27.07.2013 на підставі заяви Відповідача, згідно з ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем вимог діючого законодавства, а саме - неправомірну відмову Відповідача від виконання умов договору оренди приміщення №б/н від 05.03.2008 в частині прийняття у користування майно. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір оренди приміщення №б/н від 05.03.2008, лист вих. №б/н від 04.02.2011, лист вих. №30.0.0.0.0-03/362 від 08.02.2011, рішення господарського суду Чернігівської області від 21.12.2011 у справі №7/60, рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 у справі №5028/11/151/2011, договір оренди приміщення №б/н від 27.02.2012.

Крім того, Позивачем були надані додаткові пояснення вих. №б/н від 11.07.2013, вих. №б/н від 22.07.2013.

Позивач керуючись ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України просить стягнути з Відповідача 403 241,90 грн. знеотриманого прибутку (збитків) за період з 01.12.2011 по 31.07.2012.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзиви на позовну заяву вих. №б/н від 18.06.2013, вих. №б/н від 25.07.2013. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на відсутність протиправної поведінки зі свого боку, що, на думку Відповідача, виключає наявність вини та причинного зв'язку між протиправною повіденко та збитками.

В судовому засіданні 25.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.03.2008 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Позивач, Орендодавець) та закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», найменування якого було змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (Відповідач, Орендар) уклали договір оренди приміщення №б/н (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався передати Орендареві, а Орендар зобов'язався прийняти у тимчасове користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 330,6 метра квадратних, складається з першого поверху (105,2 м.кв.), другого поверху (114,1 м.кв.) та третього поверху (111,3 м.кв.) (надалі - Приміщення), за плату та на обумовлений строк для використання його у банківській діяльності (п.п.1.1., 1.2., 1.4. Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору орендна плата за користування Приміщенням складає 6 612 доларів США за календарний місяці.

Згідно з п.5.1. Договору, передача Орендодавцем та прийняття Орендарем Приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання Приміщення у оренду. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає Приміщення іншій стороні. Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими Орендодавцеві/Орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання (п.5.2. Договору).

Пунктом 7.1. Договору Сторони погодили, що договір набуває чинності 05 лютого 2011 року і діє до 05 січня 2014 року.

04.02.2011 Позивач направив Відповідачу лист вих. №б/н, в якому нагадав про набрання 05.02.2011 чинності Договором та просив направити представників для здійснення приймання-передачі Приміщення.

Листом вих. №30.0.0.0.0.-03/362 від 08.02.2013 Відповідач повідомив, що Приміщення не можуть бути прийняті Орендарем, виходячи з того, що згідно з Витягом з Державного реєстру іпотек №29013217 від 27.10.2010 Приміщення перебуває в іпотеці, що виключає можливість оренди приміщення, та просив вважати Договір неукладеним.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача збитки у формі неотриманого прибутку за період з 01.12.2011 по 31.07.2012 (8 місяців) в розмірі 403 241,90 грн., що виникли внаслідок неправомірної відмови Відповідача від прийняття Приміщення в оренду.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, в тому числі, у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про стягнення збитків, відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці збитки були понесені, доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що відповідно до п.5.1. Договору, передача Орендодавцем та прийняття Орендарем Приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання Приміщення у оренду. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає Приміщення іншій стороні.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2013 було зобов'язано Позивача надати докази виконання п.5.1. Договору.

Позивач в судовому засіданні 11.07.2013 та додаткових поясненнях вих. №б/н від 11.07.2013 зазначив, що акт здачі-приймання приміщення ним не складався, та Відповідачу не направлявся.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що Позивачем допущено порушення зобов'язання, встановлене п.5.1. Договору в частині складання акта здачі-приймання приміщення. Направлення листа Відповідачу з пропозицією направити представників для здійснення приймання-передачі приміщення не є належним доказом виконання п.5.1. Договору.

Важливим елементом доведення упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілою сторони. Слід довести, що протиправна поведінка або бездіяльність боржника є причиною, а збитки, що виникли у потерпілою особи - наслідком такої протиправної поведінки (постанова Верховного суду України від 30.05.2006 по справі №42/226-6/492).

Згідно з ч.3 ст.226 Господарського кодексу України, сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього.

Позивач був своєчасно попереджений Відповідачем про відмову від прийняття Приміщення в оренду, що підтверджується листом вих. №30.0.0.0.0.-03/362 від 08.02.2011. Більш того, як вбачається з п.4 зазначеного листа, про відмову від використання Приміщення Відповідач неодноразово повідомляв Позивача листами від 22.10.2010 та 01.11.2010. Зазначені дані в листі Позивачем спростовані не були.

В той же час, Позивачем не було вжито жодних заходів для одержання прибутку від оренди Приміщення або запобігання у виникненні збитків.

Так, відповідно до ст.ст. 604, 651 Цивільного кодексу Позивач мав право на добровільне розірвання Договору, припинення зобов'язання, звернутися до суду з позовом про розірвання договору в зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Договору в частині прийняття Приміщення в оренду.

Проте, представник Позивача в судовому засіданні 25.07.2013 зазначив, що жодних дій щодо розірвання Договору ним здійснено не було (що підтверджується звукозаписом судового процесу).

Посилання Позивача в поясненнях вих. №б/н від 22.07.2013 на копію оголошення щодо оренди спірних приміщень, як доказ вжиття Позивачем заходів для запобігання збиткам суд вважає безпідставним, оскільки як вбачається з оголошення (т.1, а.с.200) воно було роміщене 17.11.2010, тобто до початку набрання Договором чинності. Доказів розміщення інших оголошень щодо оренди Приміщення Позивачем на надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі 403 241,90 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на Позивача

Керуючись ст.ст. 1, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.07.2013.

Суддя А.Є. Соловйова