ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2013 року Справа № 36/5005/7164/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддів:С.Могил, Є.Борденюк, І. Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановувід 14.10.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 36/5005/7164/2012 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" простягнення 403 241, 90 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачаОСОБА_5 (довіреність від 04.12.2012) відповідачаТруфанова О.С. (довіреність № 1242-О від 24.04.2013) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення збитків у розмірі 403 241,90 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно відмовився від виконання умов укладеного між сторонами договору оренди приміщення від 05.03.2008 в частині прийняття у користування майна, що підтверджується договором оренди приміщення від 05.03.2008, листом від 04.02.2011, листом від 08.02.2011, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2011 у справі №7/60, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2011 у справі № 5028/11/151/2011, договором оренди приміщення від 27.02.2012, а тому з відповідача підлягає до стягнення 403 241,90 грн неодержаного прибутку (збитків) за період з 01.12.2011 по 31.07.2012.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, надав відзиви на позовну заяву від 18.06.2013 та від 25.07.2013, у яких посилається на відсутність протиправної поведінки зі свого боку, що виключає наявність вини та причинного-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 (суддя А. Соловйова), залишеним без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 (колегія суддів: М. Дармін, О. Березкіна, І. Подобєд), в позові відмовлено з огляду на таке.
05.03.2008 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", найменування якого змінене на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", (орендарем) укладений договір оренди приміщення від 05.03.2008 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти у тимчасове користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 330,6 м. кв., що складається з першого поверху (105,2 м.кв.), другого поверху (114,1 м.кв.) та третього поверху (111,3 м.кв.), за плату та на обумовлений строк для використання його у банківській діяльності.
Відповідно до п. 2.2 Договору орендна плата за користування приміщенням складає 6 612 доларів США за календарний місяць.
Згідно із п.5.1 Договору, передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення у оренду. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні. Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання (п.5.2 Договору).
Відповідно до пункту 7.1 Договору сторони погодили, що договір набуває чинності 05.02.2011 і діє до 05.01.2014.
04.02.2011 позивач направив відповідачу лист, в якому нагадав про набрання 05.02.2011 чинності Договором та просив направити представників для здійснення приймання-передачі приміщення.
Листом від 08.02.2011 відповідач повідомив, що приміщення не можуть бути прийняті орендарем, виходячи з того, що згідно із Витягом з Державного реєстру іпотек № 29013217 від 27.10.2010 приміщення перебуває в іпотеці, що виключає можливість оренди приміщення, та просив вважати Договір неукладеним.
Суди попередніх інстанцій вказали на те, що пред'явлення вимоги про стягнення збитків, відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці збитки були понесені, доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Також судом встановлено, що відповідно до п.5.1. Договору, передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення у оренду. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні.
Позивач в судовому засіданні 11.07.2013 та додаткових поясненнях від 11.07.2013 зазначив, що акт здачі-приймання приміщення ним не складався, та відповідачу не направлявся.
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем допущено порушення зобов'язання, встановленого п.5.1 Договору в частині складання акта здачі-приймання приміщення, оскільки направлення листа відповідачу з пропозицією направити представників для здійснення приймання-передачі приміщення не є належним доказом виконання п.5.1 Договору.
Разом з цим, суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно із ч.3 ст. 226 Господарського кодексу України , сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього.
Позивач своєчасно попереджений відповідачем про відмову від прийняття приміщення в оренду, що підтверджується листом від 08.02.2011 та як вбачається з п. 4 зазначеного листа, про відмову від використання приміщення відповідач неодноразово повідомляв позивача листами від 22.10.2010 та 01.11.2010, зазначені дані в листі позивачем спростовані не були. В той же час, позивачем не вжиті заходи для одержання прибутку від оренди приміщення або запобігання виникненню збитків.
Відповідно до ст.ст. 604 , 651 Цивільного кодексу України позивач мав право на добровільне розірвання Договору, припинення зобов'язання, звернутися до суду з позовом про розірвання договору у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору в частині прийняття приміщення в оренду, проте, представник позивача в судовому засіданні 25.07.2013 зазначив, що жодних дій щодо розірвання Договору позивач не здійснив.
При цьому, суди вказали на те, що посилання позивача в поясненнях від 22.07.2013 на копію оголошення щодо оренди спірних приміщень, як доказ вжиття позивачем заходів для запобігання збиткам є безпідставним, оскільки таке оголошення розміщене 17.11.2010, тобто до початку набрання Договором чинності, докази розміщення інших оголошень щодо оренди приміщення позивачем на надані.
А тому, враховуючи зазначене вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмови у його задоволенні.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує позицію господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків через неприйняття орендарем майна в оренду у строку, визначені укладеним договором. Мотиви, викладені в оскаржуваних рішеннях мають правове обґрунтування.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необхідним зазначити таке.
05.03.2008 сторонами у справі підписаний договір оренди приміщення. Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності 05.02.2011 і діє до 05.01.2014. Пунктом 3.2 договору орендодавець зобов'язується надати приміщення орендареві та ключі від нього в триденний строк з моменту укладення цього договору. Приміщення та інше майно вважається фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення (п. 5.2 договору).
Відповідно до положень ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Згідно із положеннями ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Тобто зобов'язання наймодавця передати наймачеві майно у користування у строк, встановлений договором найму розуміється як розумний строк, необхідний наймодавцю для вчинення організаційно-правових діянь.
Виходячи з вище вказаних норм договору, акт приймання-передачі майна в оренду повинен бути підписаний сторонами 05.02.2011, а отже, моментом укладення договору оренди сторони визначили триденний термін, що передує підписанню акта приймання-передачі. А тому слід дійти висновку, що узгоджений сторонами момент укладення договору оренди не настав.
За правовою природою орендних відносин майна, в момент укладення договору оренди, майно має бути здатним для передачі його у користування орендарю, наслідком якого є настання прав і обов'язків сторін. Правочини можуть вчинятися під відкладальною обставиною (ст. 212 ЦК України), тобто сторони можуть обумовити настання або зміну прав і обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Підписаний сторонами договір оренди не містить відкладальної обставини; майно, обумовлене як предмет оренди, з моменту підписання договору і до 05.02.2011 не було здатним для передачі його в оренду відповідачу, оскільки перебувало у користуванні інших осіб.
А тому, аналізуючи відносини сторін що склалися, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що підписаний 05.03.2008 договір оренди за своєю правовою природою є попереднім договором (ст. 635 ЦК України), за яким сторони зобов'язуються укласти договір у майбутньому, тобто 05.02.2011.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Особливості укладення попередніх договорів у господарських відносинах, які є предметом розгляду у справі, визначенні положеннями ст. 182 Господарського кодексу України, відповідно до яких за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Наслідки необґрунтованого ухилення сторонами від укладення договору, передбаченого попереднім договором, у тому числі шляхом відшкодування другій стороні збитків, визначені ч. 2 ст. 635 ЦК України.
Зважаючи на те, що сторонами не укладений договір, передбачений попереднім договором, позовні вимоги заявлені про стягнення збитків на підставі положень глави 51 Цивільного кодексу України - відповідальність за порушення зобов'язання, задоволенню не підлягають.
Виходячи з наведеного, незалежно від мотивів, викладених судами попередніх інстанцій, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі № 36/5005/7164/2012 залишити без зміни.
Судді: С. Могил
Є. Борденюк
І. Вовк
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2013 |
Оприлюднено | 18.12.2013 |
Номер документу | 36090053 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Борденюк Є.М.
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні