Постанова

від 14.10.2013 по справі 36/5005/7164/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2013 року Справа № 36/5005/7164/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

судді: Березкіна О.В., Подобєд І.М.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №611 від 23.04.13;

від відповідача: Накорчевський С.В. представник, довіреність №4363-о від 03.12.12;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.13р. у справі № 36/5005/7164/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Чернігів

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

про стягнення 403 241, 90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.13р. у справі № 36/5005/7164/2012 (суддя Соловйова А.Є.) в позові відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі 403 241,90 грн., оскільки позивач був своєчасно попереджений Відповідачем про відмову від прийняття приміщення в оренду, в той же час, позивачем не було вжито жодних заходів для одержання прибутку від оренди приміщення або запобігання у виникненні збитків.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема зазначає, що суд при винесені оскаржуваного рішення не повно дослідив всі обставини справи. Не було взято до уваги, що в іншій судовій справі № 5028/7/60/2011, рішення по якій залишено без змін постановою ВГСУ від 31.05.2012 року встановлено факт того, що договір оренди приміщення від 5 березня 2008 року, за яким позивач просить стягнути збитки, вважається укладеним. Крім цього вищезазначеними судовими рішеннями встановлений факт необґрунтованої, без належних правових підстав відмови відповідача від виконання своїх зобов'язань по договору оренди від 5 березня 2008 року. Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не були взяті до уваги докази вжиття позивачкою заходів для запобігання збитків. Відповідачем на надано доказів на підтвердження своїх заперечень, натомість докази, надані позивачкою не були досліджені судом і їм не була дана належна оцінка. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо відсутності причинного зв'язку між діями відповідача, наявності його вини та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без змін вважаючи її безпідставною та протиправною з тих підстав, що акт здачі - приймання не було укладено, що свідчить про порушення позивачем п.5.1 Договору. Позивач був належним чином повідомлений про відмову в прийняті приміщення в оренду і не вжив необхідних заходів для одержання прибутку або запобіганню збитків.

Розпорядженням секретаря палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Кузнецової І.Л. від 16.08.2013р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Широбокова Л.П.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду та призначена у судове засідання на 16.09.2013 року.

Розпорядженням голови суду Величко Н.Л. від 16.09.2013р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Подобєд І.М.

В судовому засіданні 16.09.13р. оголошувалась перерва до 02.10.13р.

В судовому засіданні 02.10.13р. оголошувалась перерва до 14.10.13р.

У судовому засіданні 14.10.13р. була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 05.03.2008 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Позивач, Орендодавець) та закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», найменування якого було змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (Відповідач, Орендар) уклали договір оренди приміщення №б/н (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався передати Орендареві, а Орендар зобов'язався прийняти у тимчасове користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 330,6 метра квадратних, складається з першого поверху (105,2 м.кв.), другого поверху (114,1 м.кв.) та третього поверху (111,3 м.кв.) (надалі - Приміщення), за плату та на обумовлений строк для використання його у банківській діяльності (п.п.1.1., 1.2., 1.4. Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору орендна плата за користування Приміщенням складає 6 612 доларів США за календарний місяць.

Пунктом 7.1. Договору Сторони погодили, що договір набуває чинності 05 лютого 2011 року і діє до 05 січня 2014 року.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем допущено порушення зобов'язання, встановленого п.5.1 Договору, оскільки направлення листа Відповідачу з пропозицією направити представників для здійснення приймання - передачі приміщення не є належним доказом виконання зазначеного пункту Договору.

Пунктом 5.1 Договору від 05.03.2008 року встановлено, що Передача Орендодавцем та прийняття Орендарем Приміщення в оренду засвідчується актом здачі - приймання Приміщення в оренду. Обов'язок по складанню акта здачі - приймання покладається на сторону, яка передає Приміщення іншій стороні.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою ВГСУ від 31 травня 2012 року у справі № 5028/7/60/2011 , встановлено що договір оренди приміщень від 05.03.2008 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», найменування якого було змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» вважається укладеним, оскільки під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій встановлено, що в тексті договору оренди приміщень від 05.03.2008 року сторони визначили і погодили всі істотні умови цього договору, як то : склад і вартість майна з урахування її індексації (розділ 1 Договору), порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення (пункти 7.6, 3.2, 4.2, 5 договору); крім того сторони домовилися, що до положень договору не застосовуються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постанови КМУ « Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна (п.7.5 договору).

За таких обставин доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, щодо протиріччя між висновками суду першої інстанції про порушення позивачем зобов'язання, встановленого п.5.1. і фактами, встановленими постановою ВГСУ від 31 травня 2012 року у справі № 5028/7/60/2011 є помилковими і не приймаються до уваги.

Крім цього колегія суду, доходить висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову дійшов вірного висновку про недоведеності позивачем факту того, що протиправна поведінка або бездіяльність боржника є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Одним із основоположних принципів господарсько-правової відповідальності є право потерпілого суб'єкта господарювання (учасника господарських відносин) на відшкодування виниклих у нього збитків як заходу впливу на правопорушника у сфері господарювання в розумінні ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Разом з тим збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачене законом. Крім того, розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, тобто порушення учасником господарських відносин умов договору при виконанні взятих на себе зобов'язань, у відповідності до ст. 623 ЦК України доводиться потерпілим суб'єктом господарювання. Для цього необхідно виконати певні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на визначену дату.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду з позовом про відшкодування завданих збитків, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилалась на те, що рішенням по справі № 5028/7/60/2011 встановлено факт необґрунтованої, без належних правових підстав відмови відповідача від виконання своїх зобов'язань по договору оренди від 5.03.2008 року, в зв'язку з чим відповідач позбавив позивачку права на отримання обумовленої договором суми орендної плати за період з 05.02.2011 року по 01.12.2011 року і не довів у встановленому порядку своєї вини у порушені договірних зобов'язань.

Однак з мотивувальної частини постанови ВГСУ від 31 травня 2012 року, на яке в своїй апеляційній скарзі посилається позивач, вбачається, що суд дійшов висновку про те, що оскільки скаржник (ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк») фактично оскаржував судові акти по суті, а не по сумі не отриманого прибутку по орендній платі за період з 05.02.2011 року по грудень 2011 року включно за договором оренди приміщення від 05.03.2008 року, її перевірка не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.33 ГПК України та 623 ЦК України обґрунтовуючи свої позовні вимоги по стягненню неотриманого прибутку повинна була надати суду розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами.

Натомість позивачка, обґрунтовуючи розмір заподіяних збитків привела розрахунок недотриманої нею орендної плати за 8 місяців 2012 року з урахуванням тільки встановленого п.2.2. Договору розміру орендної ставки та дані офіційного веб-сайту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо офіційного курсу 1 долару США до національної валюти .

Також позовна заява містить посилання позивачки на те, що приміщення не передано жодній особі у користування в зв'язку з скрутним фінансовим становищем у державі.

Оцінюючи наведені позивачкою докази у відповідності до вимог статті 43 ГПК України колегія суду з урахуванням вимог статті 33 ГПК України, яка покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доходить висновку про недоведеність позивачкою розміру заявлених нею позовних вимог.

Цей висновок суду повністю погоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11 березня 2008 року, якою встановлено, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно - правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме : протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Крім цього у відповідності до вимог частини 2 статті 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка була своєчасно попереджена Відповідачем про відмову від прийняття Приміщення в оренду, що підтверджується листом вих. № 30.0.0.0.0.-03/362 від 08.02.2011, а також листами від 22.10.2010 та 01.11.2010.

Згідно з ч. 3 ст. 226 ГК України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

На підтвердження вжиття нею заходів для одержання прибутку від оренди приміщення або запобіганню у виникненні збитків, позивачка надала суду договір оренди приміщення, укладений 27 лютого 2012 року між нею та ТОВ «Астрол- Ч», дію якого визначено з 1 березня 2012 року по 28 лютого 2015 року, дію якого було достроково за ініціативою ТОВ «Астрол-Ч» припинено 31 березня 2012 року підписанням додаткової угоди.

Доказом отримання прибутку за зазначеним договором є прибутковий касовий ордер № 1 від 2 липня 2013 року.

Однак постановою правління НБУ від 06.06.2013 N 210, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 липня 2013 р. за N 1109/23641 « Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» встановлена гранична сума розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень. Відповідно до п.2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженими певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, наданий представником позивача на вимогу суду прибутковий касовий ордер не може бути визнано допустимим доказом на підтвердження отримання прибутку від укладеного 27 лютого 2012 року договору оренди з ТОВ «Астрол - Ч».

Інших доказів на підтвердження вжиття нею заходів для одержання прибутку від оренди приміщення або запобіганню у виникненні збитків, позивачка суду не надала.

У зв'язку з викладеним суд доходить висновку що позивачка, яка була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього позбавлена права на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.79, 103-104, 106 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.13р. у справі № 36/5005/7164/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 21.10. 2013р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В.Березкіна Суддя І.М.Подобєд