Ухвала

від 30.07.2013 по справі 914/2088/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА                    30.07.2013 р.                                                            Справа№ 914/2088/13    На розгляд господарського суду Львівської області поступила заява ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» від 10.07.2013р. №3800/26ув (вх.№27371/13 від 11.07.2013р.) про забезпечення позову, в якій виражено прохання про: накладення заборони відчуження на будь-яке рухоме та нерухоме майно відповідача; накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача; витребування в УДАІ ГУМВС України в Львівській області інформації про наявність фактів відчуження транспортних засобів ПП «Гал-Дар» іншим особам. Позивачем зазначено, що відповідно до довідки ДАІ про учасників та обставини ДТП, а також постанови про закриття кримінальної справи, зазначена ДТП сталася внаслідок порушення працівником відповідача вимог правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортного засобу. На думку позивача,  перед відповідачем виникає не право, а обов'язок відшкодування суми майнової шкоди. Заява про забезпечення позову мотивована наявністю у відповідача можливості здійснювати всі необхідні дії, що можуть утруднити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення суми боргу з відповідача. Судом зазначається наступне: згідно ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. У поданій заяві відсутні докази наявності фактичних обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, відсутні обгрунтовані припущення, що майно, яке є у відповідача, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову (перелік яких є вичерпним), а саме: накласти арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборонити відповідачеві вчиняти певні дії; заборонити іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинити стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинити продаж арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Проте, позивачем у вищевказаній заяві про забезпечення позову, а саме у пункті 1 та 3 прохальної частини зазначено заходи до забезпечення позову, які не передбачені статтею 67 ГПК України. Стосовно заходу до забезпечення позову, вказаного у пункті 2 прохальної частини вищевказаної заяви, а саме про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, то суд вважає, що такий не підлягає до задоволення, оскільки буде мати своїм наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, що у свою чергу буде суперечити вимогам пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011р., яким передбачено, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання і не повинні призводити до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Крім цього, пунктом 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011р. встановлено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Водночас, у пункті 2 прохальної частини заяви про забезпечення позову позивач не вказує конкретного розміру грошових коштів відповідача на які виражено прохання про накладення арешту. Також, пунктом 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011р. встановлено, що накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно - фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Однак, як вбачається із заяви про забезпечення позову, позивачем не подано суду будь - яких відомостей про наявність у відповідача рахунків, їх номерів та назв відповідних установ, в яких вони відкриті. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.           На підставі викладеного та  керуючись п.п.66,67,86,87 ГПК України, суд,- У Х В А Л И В :      В задоволенні заяви ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про забезпечення позову від 10.07.2013р. №3800/26ув (вх.№27371/13 від 11.07.2013р.) - відмовити.                                                       Суддя                                                                                  Станько Л.Л.