Постанова

від 21.08.2013 по справі 14/5025/67/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 14/5025/67/11

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Коробенка Г.П.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Хмельницькбудінвест"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 27.05.2013 р.

у справі № 14/5025/67/11 господарського суду Хмельницької області

за позовом Приватного підприємства "Сантехмонтаж - Еліт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Хмельницькбудінвест"

про стягнення 97 978,63 грн.

за участю представників:

ПП "Сантехмонтаж - Еліт" - Клюка В.Ф.;

ТОВ "Хмельницькбудінвест" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Приватне підприємство "Сантехмонтаж - Еліт" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом та просило суд, з урахуванням заяви уточнень позовних, стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест" 85 712,60 грн. основної заборгованості, 6 737,23 грн. пені, 4 630,11 грн. збитки від інфляції та 2 098,69 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 1/СЕ-а № 27 від 17.04.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т-1 а.с.2-3, 8).

Відповідач у справі - ТОВ "Хмельницькбудінвест" до прийняття рішення у справі відзиву на позов не надав.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.02.2013 р. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі, в частині стягнення 1 200 грн. основної заборгованості - припинено.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.02.2013 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 84 512,60 грн. основної заборгованості, 6 737,23 грн. пені, 4 630,11 грн. збитки від інфляції та 2 098,69 грн. процентів річних.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 84 512,60 грн.;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем (т-1 а.с.8-12).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення:

"Позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 84 512,60 грн. основної заборгованості, 6 737,23 грн. пені, 4 060,69 грн. збитки від інфляції та 2 098,69 грн. процентів річних.

У решті позову відмовлено." (т-3 а.с.139-142).

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначенні збитків від інфляції по акту за березень 2010 року у період з квітня по листопад 2010 року позивачем помилково здійснено нарахування на суму боргу 85 712,60 грн., хоча борг становив 65 946 грн.

При цьому, апеляційна інстанція здійснила перерахунок збитків від інфляції за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року на суму боргу 19 766,60 грн., а також за період з квітня 2010 року по листопад 2010 року на суму боргу 65 946 грн. та дійшла висновку, що задоволенню підлягає позов в частині стягнення 4 060,69 грн. збитків від інфляції та в частині стягнення 569,42 грн. збитків від інфляції слід відмовити.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, та передати справу на новий розгляд.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального права (т-3 а.с.154-156).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

17.04.2008 року між сторонами укладено договір підряду №1/СЕ-а27, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов'язання на власний ризик виконати своїми силами, засобами, з використанням своїх матеріалів роботу на об'єкті, що знаходиться у м. Хмельницькому по просп.Миру 94/1-А, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Так, відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно - кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що остаточний розрахунок між сторонами проводиться протягом 10 діб з моменту підписання акта виконаних робіт в цілому (п. 3.6 договору).

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи вартістю 561171,60 грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписані акти виконаних робіт. Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, допустивши заборгованість у розмірі 84 512,60 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 84 512,60 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 2 098,69 грн. та збитків від інфляції.

При цьому, вимога позивача про стягнення збитків від інфляції апеляційною інстанцією задоволена частково, з урахуванням здійсненого судом перерахунку.

Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за період прострочки. (п. 8.3.).

Враховуючи зазначене, судами правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 737,23 грн.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. у справі № 14/5025/67/11 господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Коробенка Г.П.