Постанова

від 20.08.2013 по справі 21/071-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 21/071-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідо-Інтернешнл"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2013 року

у справі № 21/071-12

господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідо-Інтернешнл"

до Переяслав-Хмельницького звіроплемгоспу Київської регіональної

спілки споживчої кооперації

про зобов'язання повернути майно

за участю представників

позивача - Лень Ю.В.

відповідача - Ситенко О.Д.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мідо-Інтернешнл" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Переяслав-Хмельницького звіроплемгоспу Київської регіональної спілки споживчої кооперації про зобов'язання повернути майно за договором відповідального зберігання № 8/10 від 01.07.2010 р., а саме: кормороздавач Minkomatic 670 DLA -1 шт., тумбу для норки - 658 шт., скоби - 73 пачки, рамку для сітки - 18004 шт., саморізи - 7,5 пачки, сітку зварну оц. 25х12ф2,0 1,5х30м - 20 рулонів, сітку зварну оц. 25х25ф2,0 1,5х30м - 3 рулони, сітку зварну гарячого цинкування - 32563 листи.

Рішенням господарського суду Київської області від 23 липня 2012 року (суддя Ярема В.А.) у справі № 21/071-12 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Зобов'язано відповідача повернути майно за договором відповідального зберігання № 8/10 від 01.07.2010 р., а також стягнуто судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2013 року (судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шепран В.В.) рішення господарського суду Київської області від 23.07.2012р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Мідо-Інтернешнл" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 23.07.2012р.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2010 р. між закритим акціонерним товариством "Мідо-Інтернешнл", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Мідо-Інтернешнл" (поклажодавець), та Переяслав-Хмельницьким звіроплемгоспом Київської регіональної спілки споживчої кооперації (зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 8/10, за умовами п.1.1. якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне безоплатне зберігання товарно-матеріальні цінності (згідно накладних на кожну окрему партію).

Відповідно до п. 1.2 договору поклажодавець передає майно зберігачу на підставі накладної, яка являється невід'ємною частиною цього Договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011р. (п. 6.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначеного Договору позивачем було передано відповідачу матеріальні цінності за накладними від 01.07.2010 р. (№ 71, 72, 73), від 15.07.2010 р. (№ б/н), від 20.07.2010 р. (№б/н), від 06.10.2010 р. (№ 153), від 13.10.2010 р. (№158), від 22.10.2010 р. (№ 167), від 15.11.2010 р. (№ 189), від 16.11.2010 р. (№ 190), від 17.11.2010 р. (№193), від 22.11.2010 р. (№ 197) та від 23.11.2010 р. (№199).

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути отримані на зберігання товарно-матеріальні цінності, передані згідно зазначених вище накладних.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом апеляційної інстанції на підставі правової оцінки наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що спірний товар, повернення якого є предметом спору у даній справі, не передавався товариством з обмеженою відповідальністю "Мідо-Інтернешнл" відповідачу. Відтак, обґрунтованим є висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Водночас, згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тобто, доводи заявника касаційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки обставин справи, з посиланням на докази, яким вже була надана правова оцінка судами, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції з огляду на зазначені вище положення процесуального законодавства.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мідо-Інтернешнл" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2013 року зі справи №21/071-12 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. Г. Дунаєвська

С. С. Самусенко