Рішення

від 02.02.2009 по справі 46/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2009 р.                                                Справа № 46/12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Діамар”

До           Дочірнього підприємства “Київські хліби”

Простягнення 12 159,44 грн.

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаСокур Є.М. —представник за довіреністю від 23.06.2008 р. № 3

Від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, яке відбулося 02.02.2009 р., за згодою присутнього представника судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Діамар” звернулося до суду з позовом від 01.12.2008 р. № 10 про стягнення з Колективного підприємства “Госптовари” 10 829,69 грн. заборгованості за товари, що були поставлені відповідачеві на підставі договору поставки № ПМ-664 від 23.04.2008 р., 1 182,00 грн. пені та 147,75 грн. 3 % річних з простроченої суми боргу.    

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/12 від 19.01.2009 р., яку призначено до розгляду на 02.02.2009 р.   

Як слідує з позовної заяви позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамар” про стягнення з Дочірнього підприємства “Київські хліби” боргу мотивовані невиконання відповідачем обов'язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору, видаткових накладних, якими стверджується передача товару, розрахунок ціни позову.  

У судове засідання, призначене на 02.02.2009 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали № 46/12 від 19.01.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявив суду клопотання про зменшення ціни позову, яким повідомляє суд про те, що 29.01.2009 р. відповідач перерахував на його користь 10 829,69 грн. та просить стягнути з нього лише нараховану пені та 3 % річних, а також судові витрати в сумі 240,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

23.04.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Діамар” в якості постачальника та Дочірнє підприємство “Київські хліби”  в якості покупця уклали договір № ПМ-664, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передавати у власність, а покупець (відповідач) —приймати товар та оплачувати вартість продукції на умовах, викладених у даному договорі.   

У п. 1.2 вказаної угоди сторони погодили, що асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в накладних, які оформлюються постачальником.   

Згідно з п. 2.2 договору право власності і ризик випадкового псування, знищення товару переходить до покупця у момент передачі йому товару (підписання ним накладних на поставлений товар)

Відповідно до п. 4.2, 4.3 договору від 23.04.2008 р. оплата товару здійснюється не пізніше двадцяти одного календарного дня з моменту його передачі в готівковому або безготівковому порядку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За твердженнями позивача в рамках договору від 23.04.2008 р. відповідачу передано у власність товар (соки та води в асортименті) загальною вартістю 10 927,79 грн.

Дані твердження позивача про поставку відповідачеві товарів знаходять підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії видаткових накладних № 0424037 від 25.04.2008 р. на суму 722,69 грн., № 058005 від 08.05.2008 р. на суму 1 511,10 грн., № 051006 від 10.05.2008 р. на суму 437,81 грн., № 0512002 від 12.05.2008 р. на суму 551,46 грн., № 05012014 від 12.05.2008 р. на суму 560,84 грн., № 0515028 від 16.05.2008 р. на суму 574,21 грн., № 0515041 від 16.05.2008 р. на суму 1 005,28 грн., № 0520007 від 20.05.2008 р. на суму 599,27 грн.. № 0520015 від 21.05.2008 р. на суму 352,12 грн., № 0521040 від 23.05.2008 р. на суму 259,38 грн., № 0521038 від 23.05.2008 р. на суму 835,07 грн., № 0521039 від 23.05.2008 р. на суму 259,38 грн., № 0526009 від 27.05.2008 р. на суму 1 511,26 грн., № 0603013 від 04.06.2008 р. на суму 221,16 грн., № 0603014 від 04.06.2008 р. на суму 259,38 грн., № 0820009 від 21.08.2008 р. на суму 387,54 грн., № 0820010 від 21.08.2008 р. на суму 443,34 грн., № 0820014 від 21.08.2008 р. на суму 436,50 грн.  

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача за поставлений товар відповідач розрахувався частково в сумі 98,10 грн. до моменту звернення позивача до суду з даним позовом, а також перерахував 10 829,69 грн. після порушення провадження у справі № 46/12 (платіжне доручення в матеріалах справи).

У зв'язку з повним погашенням відповідачем боргу, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача пеню та 3 % річних, а тому суд, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України розглядає заявлені вимоги лише в цій частині.  

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.1 договору при порушенні строку оплати товару, встановленого п. 4.2, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.    

У п. 6.2 договору від 23.04.2008 р. передбачено, що при порушенні п. 4.2 договору покупець зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.   

Приймаючи до уваги положення договору від 23.04.2008 р. та норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення пені та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Разом з тим, при розрахунку розміру пені позивачем не враховано норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, де встановлено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до уточненого розрахунку пені, проведеного судом, її розмір, що підлягає до стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання перед позивачем, становить 1 173,71 грн.  Розрахунок 3 % річних перевірений судом та приймається як належний.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, 3 % річних —в повному обсязі, а судові витрати, що їх слід стягнути з відповідача на користь позивача —перерахуванню пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, судом враховується, що понесення судових витрат було обумовлене необхідністю звернення позивача до суду для захисту порушених відповідачем прав щодо своєчасної оплати товарів.   

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Київські хліби” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/9, ідентифікаційний код 32664637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамар” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, ідентифікаційний код 34693607) 1 173 (одну тисячу сто сімдесят три) грн. 71 коп. пені, 147 (сто сорок сім) грн.  75 коп. 3 % річних, 121 (сто двадцять одну) грн. 92 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                              С.В. Шабунін

Дата підписання: 11.03.2009 р.  

Справа №