Постанова

від 16.09.2013 по справі 901/829/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року Справа № 901/829/13-г Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Котлярової О.Л.,

суддів Воронцової Н.В.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Юзва Віталій Орестович, довіреність № б/н від 07.03.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна";

представник відповідача, Єгоров Віктор Сергійович, довіреність № б/н від 19.02.13, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління";

представник відповідача, Вишневський Вікентій Леонідович (повноваження перевірені), витяг з ЄДР АВ № 046666 від 07.03.13, директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен";

прокурор, Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 25 червня 2013 року у справі № 901/829/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" (просп. Повітрофлотський, 92, офіс 426,Київ 36,03036)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" (Південнобережне шосе, буд.44, к.2, кв.3,Ялта,98607)

Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління"(вул. Горького 30, м. Ялта, АР Крим, 98604)

про визнання недійсним договору від 17.10.2012 № 58/12 та визнання чинним договору експлуатації берегоукріплювальних споруд від 01.04.2006 № 18/06

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" та Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про визнання недійсним договору від 17.10.2012 № 58/12 та визнання чинним договору експлуатації берегоукріплювальних споруд від 01.04.2006 № 18/06 задоволено в повному обсязі.

Визнано чинним договір експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту та відновленню від 01 квітня 2006 року № 18/06, укладений між Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" та товариством з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна".

Визнано недійсним договір від 17 жовтня 2012 року № 58/12 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" та Кримським республіканським підприємством "Протизсувне Управління".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладанні договору №58/12 від 17 жовтня 2012 року основною метою управління було настання правових наслідків у вигляді законної можливості експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд тільки іншим користувачем. Отже, під час укладання договору управління помилялось щодо наявності можливості законної експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд за цільовим призначенням, що у даному випадку є суттєвою помилкою, за відсутності якої можна вважати, що договір не був би укладений відповідачами.

Не погодившись з вказаним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказує на те, що в порушення вимог статті 95 Господарського процесуального кодексу України товариством „Алрекрейшен" не отримано повного тексту оскаржуваного рішення.

Також скаржник вказує на те, що висновки, які викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а доказам, наявним у справі не надано повної та всебічної оцінки, що на думку скаржника суперечить вимогам постанови пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18 ргудня 2009 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" прийнято до апеляційного провадження у складі судової колегії: головуючий суддя - Котлярова О.Л., суддів - Антонова И.В., Латинін О.А. та призначено до розгляду на 16 вересня 2013 року.

Розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати від 16 вересня 2013 року, було змінено склад судової колегії, а саме суддю Латиніна О.А. замінено на суддю Проценко О.І. та суддю Антонову І.В. замінено на суддю Воронцову Н.В.

30 серпня 2013 року до канцелярії суду надійшла заява від заступника прокурора Автономної Республіки Крим про вступ у справу в інтересах держави в особі Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління".

16 вересня 2013 року у судове засідання з'явились представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна", представник відповідача - Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", директор товариства з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" та прокурор.

У судовому засіданні скаржник наполягав на задоволенні апеляційної скарги, позивач та прокурор заперечували та просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101, Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 квітня 2006 року державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління", правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління", (за договором управління) та товариство з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" (за договором користувач) уклали договір №18/06 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту та відновленню (том 1, а.с. 29-33).

Предметом даного договору, згідно з пунктом 1.1. є берегоукріплювальні споруди санаторію ім. Боброва, м. Алупка, ділянка від буни № 1, довжиною 188 м .

Відповідно до пункту 1.2 договору, управління у відповідності з постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 11 березня 1997 року№68 "Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, схильних до впливу негативних природних процесів" (далі - постанова) та чинного законодавства надав користувачу в експлуатацію майно для здійснення статутної діяльності, а користувач зобов'язався перераховувати управлінню кошти на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд в розмірі виходячи з норм амортизаційних відрахувань у відсотках від балансової вартості основних засобів на початку звітного періоду з розрахунку за податковий квартал.

Кошти які перераховуються управління акумулює на спеціальному рахунку для здійснення покладених на нього функцій замовника по проектуванню, відновленню і капітальному ремонту берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд по всьому узбережжю Чорного моря Автономної Республіки Крим.

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору господарським судом встановлено, що користувач приступає до експлуатації майна у строк, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору та акту приймання-передачі складу майна, що передається (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору, майно за принципом "як воно є" надається в експлуатацію зі складанням акту технічного стану майна, що передається, та додаванням схеми такого майна, а користувач набуває право експлуатації майна з моменту вступу в дію договору при виконанні умов.

У пункті 2.3 договору сторони дійшли згоди, що в разі припинення даного договору або його дострокового розірвання, майно повертається користувачем управлінню на умовах аналогічних порядку, встановленому даним договором, при переданні майна користувачу. Майно вважається таким, що є повернуте управлінню з моменту підписання акту приймання-передачі складу майна, що передається.

По закінченню строку дії договору управлінням за участю користувача відповідно до пункту 7.4 договору укладається акт технічного стану майна, що перебувало у експлуатації.

Строку дії договору та умови його зміни і розірвання узгоджені сторонами у розділі 8 договору.

Так, згідно пункту 8.1 договір вступає в силу з 01 квітня 2006 року, при виконанні умов пункту 1.3 даного договору, і діє 49 років.

Зміна до договору можлива тільки за згодою сторін. Зміни та доповнення що вносяться розглядаються сторонами у двадцятиденний термін шляхом підписання додаткової угоди, що закріплено у пункті 8.2 договору.

Як передбачено пунктом 8.3 договору, він може бути розірваний за згодою сторін. За вимогою однієї із сторін, крім випадків обумовлених пунктом 8.4 договору, договір може бути розірваний по рішенню суду у разі якщо користувач:

- експлуатує майно всупереч договору або призначенню майна;

- без дозволу управління передав майно у користування іншій особі;

- не здійснює поточний ремонт майна.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що в разі невиконання користувачем будь-якого підпункту пункту 1.3 договору або неперерахування користувачем коштів в розмірі та на умовах, передбачених розділом 3 даного договору (розрахунки по договору), управління має право в односторонньому порядку розірвати договір. У цьому разі управління за три тижні письмово повідомляє користувача про намір розірвати договір. По закінченні зазначеного часу договір вважається розірваним.

На виконання умов договору, 01 лютого 2007 року управління та користувач склали акт приймання передачі складу майна, що надається товариству з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" по договору №18/06 від 01 квітня 2006 року. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень і заперечень та скріплений печатками.

В матеріалах справи наявний лист Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" від 13 вересня 2012 року (вих. № 3304) на ім'я директора товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" у якому повідомлено позивача про те, що в разі несплати боргу до 01 жовтня 2012 року договірні відносини між сторонами будуть припинені, а державне майно передане в експлуатацію іншім користувачам. (т.1, а.с. 146)

З огляду на викладене, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне Управління" вважає, що ним в належному порядку односторонньо розірвано договір з позивачем.

Також, матеріали справи свідчать про те, що 17 жовтня 2012 року Кримське республіканське підприємство "Протизсувне Управління" (за договором управління) та товариство з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" (за договором користувач) уклали договір №58/12 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд (том 1, а.с. 37-41).

Предметом даного договору, згідно з пунктом 1.1., є берегоукріплювальні споруди санаторію ім. Боброва, м. Алупка, західна ділянка, довжиною 188 м (далі по тексту майно).

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє 10 років.

На виконання умов договору, відповідачі уклали акт приймання передачі складу майна, що надається товариству з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" по договору №58/12 від 17 жовтня 2012 року. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень і заперечень та скріплений печатками.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Консул - Україна" вважаючи, що його права порушено, звернувся до господарського суду першої інстанції з позовною заявою про визнання недійсним договору від 17 жовтня 2012 року № 58/12 та визнання чинним договору експлуатації берегоукріплювальних споруд від 01 квітня 2006 року № 18/06.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши сторін та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 4 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року № 1576 - ХІІ встановлено, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Так, статут товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" (у новій редакції) затверджений загальними зборами Учасників товариства протоколом №2 від 25 травня 2012 року і зареєстрований в реєстрі за № 254, 255.

З приписів статті 638 Цивільного кодексу України вбачається, що укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору, водночас досягнення згоди з усіх істотних умов тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Дослідивши зміст пункту 8.4 договору № 18/06 судова колегія доходить висновку, що під повідомленням слід розуміти обов'язок управління беззаперечно довести до відома користувача свою вимогу про дострокове розірвання договору, про що отримати відповідне підтвердження, а не лише відправити таку вимогу на адресу користувача.

Місцезнаходженням товариства відповідно до пункту 3.1 статуту станом на 2012 рік є адреса: вул. Червоноармійська, 23 (літ "Б"), місто Київ.

Зі змісту листа Кримського республіканського підприємства "Протизсувне Управління" від 13 вересня 2012 року (вих. № 3304), який останній вважає повідомленням позивача про розірвання договору, вбачається, що лист був надісланий позивачу на адресу: б-р. Труда, 7 кв. 43, місто Київ, 02100, що відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" не є місцезнаходженням товариства.

Таким чином сторонами не надано належних доказів направлення такого листа на адресу за місцезнаходженням товариства, доказів отримання позивачем цієї вимоги.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновками господарського суду про визнання чинним договору експлуатації берегоукріплювальних споруд від 01.04.2006 № 18/06 укладений між Кримським республіканським підприємством „Протизсувне управління" та товариством з обмеженою відповідальністю „Південний берег".

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору від 17 жовтня 2012 року № 58/12 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" та Кримським республіканським підприємством "Протизсувне Управління", судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вказувалось вище, позивач вказуючи на невідповідність оспорюваного договору чинному законодавству в якості нормативної підстави визначив статтю 229 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 229 ЦК України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується чинність договору № 18/06 від 01 квітня 2006 року Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" не мало права укладати договір №58/12 від 17 жовтня 2012 року з товариством з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен", оскільки не мало належного обсягу прав та обов'язків, чим порушило норми статті 203 Цивільного кодексу України.

Судова колегія приходить до висновку, що при укладанні договору № 58/12 від 17 жовтня 2012 року основною метою управління було настання правових наслідків у вигляді законної можливості експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд тільки іншим користувачем. Отже, під час укладання договору управління помилялось щодо наявності можливості законної експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд за цільовим призначенням, що в даному випадку є суттєвою помилкою, за відсутності якої можна вважати, що договір не був би укладений відповідачами.

Враховуючи викладені вище обставини судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості рішення господарського суду про визнання недійсним договору від 17 жовтня 2012 № 58/12 укладений між Кримським республіканським підприємством „Протизсувне управління" та товариством з обмеженою відповідальністю „Алрекрейшен".

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що рішення ухвалено з порушеннями норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, що свідчить про те, що рішення місцевого суду ухвалено при повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального законодавства.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року у справі № 901/829/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року у справі № 901/829/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.Л. Котлярова

Судді Н.В. Воронцова

О.І. Проценко

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" (просп. Повітрофлотський, 92, офіс 426,Київ 36,03036)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алрекрейшен" (Південнобережне шосе, буд.44, к.2, кв.3,Ялта,98607)

3. Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління"(вул. Горького 30, м. Ялта, АР Крим, 98604)