Постанова

від 07.12.2006 по справі 47/38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

47/38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 грудня 2006 р.                                                                                   № 47/38  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –судді      Ходаківської І.П.

суддів :Савенко Г.В.Муравйова О.В.

перевіривши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “С.П.І.”

на  постановуКиївського апеляційного господарського суду від  13.06.2006 року

у справі№  47/38 господарського суду м. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “С.П.І.”

допро

приватного підприємства “СВМ-Центр”стягнення 1 011 050, 84 грн.,

за участю представників сторін:

позивача: Липовий І.В. дов. від 08.12.2005 року

відповідача: не з'явились

          За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 07.12.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 03.11.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду України  у складі: головуючого судді Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П., відновлено строк товариству з обмеженою відповідальністю “С.П.І.” на подання касаційної скарги та прийнято її до провадження, розгляд касаційної скарги було призначено на 07.12.2006 року.

В зв'язку з перебуванням судді Вищого господарського суду України Першикова Є.В. у відрядженні, судове засідання 07.12.2006 року проводилось колегією суддів у наступному складі: головуючий –суддя Ходаківська І.П., судді Савенко Г.В., Муравйов О.В. (розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від  06.12.2006 року).

20.01.2006 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 862973,48 грн. основного боргу, 148077, 36  грн. –пені та судових витрат.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.03.2006 року  позов задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення   з   приватного   підприємства  "СВМ-Центр" суму заборгованості (основного боргу) в розмірі 862 973 грн. 48 коп., 77 642 грн. 00 коп. - пені, а також 8 629 грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 100 грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року у справі № 47/38 рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2006 року частково скасовано. А саме : в задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості у розмірі 862 973,48 грн. відмовлено.

Пункт  2  резолютивної  частини рішення  викладено  в  наступній редакції:

"Стягнути з приватного підприємства "СВМ-Центр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю “С.П.І.” 77 642 грн. 00 коп. пені, 776,42 грн. витрат по сплаті державного мита та 9,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу". В іншій частині рішення залишено без змін. Присуджено до стягнення з товариства з  обмеженою   відповідальністю  "С.П.І." на користь приватного підприємства "СВМ-Центр" 3926,65 грн. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

          Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року у справі № 47/38 товариство з обмеженою відповідальністю “С.П.І.” 11.10.2006 року звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить вказану постанову Київського апеляційного господарського суду скасувати, зазначаючи, що постанова апеляційного господарського суду  прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості в розмірі 862 973,48 грн., а рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2006 року залишити без змін.

          Приватне підприємство “СВМ-Центр” скористалось правом, наданим ст.1112 ГПК України та подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року у справі № 47/38 залишити без змін з підстав зазначених у відзиві.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про  задоволення  касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 24.12.2004 між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) був укладений договір підряду № 041226.

Згідно вказаного договору відповідач зобов'язався виготовити позивачу та здійснити монтаж віконно-дверних конструкцій з металопластикових профілів згідно креслень до даного договору на 3-х листах (Додаток № 1) та кошторисів на 1 листі (Додаток № 2) на об'єкті за адресою: м.Київ, вул. Львівська, 22 ж/б № 1 загальною площею 2921,52 кв. м., а позивач зобов'язався прийняти вказані вироби та виконані роботи і вчасно та в повному обсязі оплатити їх вартість.

Згідно п. 5.1 договору вартість 1 м. кв. продукції складає 393,39 грн. з урахуванням ПДВ. Ціна включає всі витрати, пов'язані з виконанням цього договору, а саме: вартість усіх виробів та матеріалів, монтажних робіт, транспортні витрати, оплату праці, організацію умов праці та інше.

Згідно п. 5.2 договору загальна вартість виробів та повного комплексу робіт, що виконуються підрядником відповідно до умов цього договору становить 1 149 296,70 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 191 549,45 грн.

Згідно п. 5.3 договору ціна вказана у п.5.1 є договірною та може змінюватись за згодою сторін. Причиною зміни вартості Продукції може бути зміна цін на матеріали та комплектуючі, необхідні для її виготовлення або збільшення /зменшення обсягів замовлення замовником. Зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом укладання додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 5.4 договору оплата за виконані роботи здійснюється поетапно у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника. На виконання кожного етапу графіка платежів замовник сплачує аванс на підставі рахунку підрядника.

Згідно п. 6.1 договору термін виготовлення та монтажу кожної окремої партії продукції узгоджується сторонами окремо.

Згідно п. 7.3 договору за несвоєчасне виконання робіт згідно п.6.1., підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі і 0,1 % від вартості сплачених, але невиконаних робіт, але не більше 10% від суми договору.

Згідно п. 10.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та після отримання авансу підрядником і діє до повного виконання; сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.

Сторонами, між якими було укладено договір, неодноразово змінювали площу об'єкта та вартість продукції шляхом укладання Додаткових угод.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 29.03.2005 загальна площа об'єкта становила 2859,36 м. кв., вартість 1 м. кв. продукції - 520 грн., загальна вартість виробів та повного комплексу робіт - 1486867,20 грн..

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 30.05.2005 загальна площа об'єкта становила 2924,978 м. кв., вартість 1 м. кв. продукції - 524,11 грн., загальна вартість виробів та повного комплексу робіт -1533010,22 грн.

                    Як встановлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи (платіжними дорученнями) позивачем, було перераховано відповідачу по Договору № 041226 суму у розмірі 1037062,34 грн.

Відповідачем в свою чергу, на виконання п. 2.1.3, 4.2 та 4.3 Договору, здано замовнику виконані роботи на загальну суму 174088,86грн., що підтверджується актами № 050203 та актом без номера від 31.03.2005р.

                    Наслідком часткового невиконання підрядником взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення та монтажу металопластикових конструкцій та простроченням виконання робіт за зазначеним Договором стало звернення позивача від 18.11.2005 року  з листом, адресованим відповідачу за № 377/2005 щодо розірвання Договору підряду № 041226.

                    У вказаному листі, позивач, звертав увагу на те, що відповідачем суттєво порушено графік (додаток до Договору № 3) виконання робіт, згідно якого роботи повинні бути завершені до кінця червня 2005 року.            

                    У зазначеному листі позивач також вимагав від відповідача повернення авансу у сумі 862 973,48 грн. Суму вказано з наступного розрахунку: перерахована сума 1 037 062, 34 –виконані роботи на суму 174 088, 86 грн. = 862 973, 48 грн. Отже сума заборгованості складає 862 973, 48 грн., та пеня у розмірі 148 077,36 грн.

                    Скасовуючи рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 862 973,48 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно ч. 4 ст.653 Цивільного кодексу України, сторони після розірвання договору, не мають права вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, суд апеляційної інстанції прийшов до неправомірного висновку, що вимога позивача про повернення авансу не підлягає задоволенню, оскільки він був перерахований на виконання умов Договору підряду.

                    З вказаним висновком судова колегія Вищого господарського суду України не погоджується з огляду на наступне.

                    На підставі встановлених фактів та оцінці доказів, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі Договору підряду  № 041226 від 24.12.2004 року і виставлених відповідачем рахунків, позивач перерахував відповідачу суму авансу у загальному розмірі 1 037 062,34 грн. за виконання підрядних робіт. Відповідач виконав роботи на загальну суму 174 088, 86 грн., тобто невідпрацьованою залишилась сума авансу у розмірі 862 973, 48 грн.

                    Господарським судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем прострочено виконання підрядних робіт по Договору більш ніж на шість місяців.

                    Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

                    Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною  друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника, а якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо правомірного стягнення основного боргу у розмірі 862 973,48 грн., який виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договором підряду та вважає його цілком правомірним та обгрунтованим.  

Судова колегія погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимоги позивача про стягнення пені та присудження до стягнення з приватного підприємства “СВМ-Центр” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “С.П.І.” пені у розмірі 77 642,00 грн., оскільки рішення в цій частині прийнято на підставі обгрунтованого розрахунку та чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що   наведеним обставинам справи суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов до правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.

Вищезазначене дає підстави дійти висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.1115 , 1117 ,1119 , 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “С.П.І.” задовольнити.

          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року у справі № 47/38 скасувати.

          Рішення господарського суду м.Києва від 15.03.2006 року у справі № 47/38 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                                      І.Ходаківська

Судді                                                                                         Г.Савенко

                                                                                              О.Муравйов