Рішення

від 18.05.2007 по справі 47/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/38

18.05.07

За позовом     Відкрите акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо"

до                     Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

Державне підприємство "Свердловантрацит"

про                    стягнення 584,66 грн

Суддя  

Представники сторін:

Від позивача:Гуцалюк В.Й. - представник.;

Від відповідача 1:Від відповідача 2:Жигало О.С. –представник.; Лагода О.А. –представник.;не з'явився.;

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 584,66 грн. шкоди завданої нестачею вантажу (вугілля), 93,92 грн. провізної плати на недостачу згаданого вантажу, а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2007 року було порушено провадження в справі № 47/38 та призначено до розгляду на 28.03.2007 року.

В судовому засіданні 28.03.2007 року представник відповідача 1 надав відзив на позов згідно якого останній проти задоволення позову стосовно відповідача –1 заперечував.                                                           

Повноважний представник позивача у судовому засіданні 28.03.2007 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд позов задовільнити.

Повноважний представник відповідача 2 у судове засідання 28.03.2007 року не з'явився, витребувані ухвалою від 05.03.2007 року документи не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2007 року розгляд справи було відкладено до 18.04.2007 року.

Натомість, судове засідання щодо розгляду справи №47/38 –18.04.2007 року не відбулося.

             Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2007 року розгляд справи було відкладено на 18.05.2007 року.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні 18.05.2007 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд позов задовільнити.

В судовому засіданні 18.05.2007 року представник відповідача –1 проти задоволення позову стосовно відповідача –1 заперечував.

Повноважний представник відповідача –2 у судове засідання 18.05.2007 року не з'явився, витребувані ухвалою від 05.03.2007 року документи не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»та Державного підприємства "Свердловантрацит", заслухавши пояснення представника позивача та відповідача –1, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (ВАТ "Вінницяоблпаливо"), в якості покупця, з однієї сторони та Відособленим підрозділом “Свердловуглезбут” ДП "Свердловантрацит", в якості продавця (постачальника), з другої, було укладено Договір №207-1.288 від 25.12.2003 року (далі Договір) про передачу (поставку) товару згідно Специфікацій, які є невід'ємними частинами даного Договору (зокрема вугільної продукції), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю у власність вугільну продукцію (згідно названих Специфікацій до Договору –вугілля марки АМ), а покупець прийняти та оплатити її на умовах даного Договору, ціна, якість і кількісні характеристики якого обумовлюються сторонами у згаданих специфікаціях.

Відповідно до п. 4.2 Договору №207-1.288 від 25.12.2003 року сторони погодили, що покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (постачальника) тільки по пред'явленню останнім (відповідачем –2) рахунку.

На виконання згаданого п. 4.2 Договору №207-1.288 від 25.12.2003 року позивачем, на підставі виставленої постачальником (відповідачем –2) платіжної вимоги-доручення №2487 від 18.07.2006 року та платіжної вимоги-доручення №2487а від 18.07.2006 року, в яких чітко вказано вартість за доставку постачальником вугілля вагоном №66521972 на суму –20751,75 грн. (одна тонна вугілля згідно розрахунку позивача становить –360,90 грн.: 20751,75 грн. –вартість вугілля що підлягала поставці вагоном №66521972 х 1,2 –коефіцієнт для визначення ПДВ суми провізної плати / 69 тонн –маса вантажу –нетто згідно залізничної накладної №52695079 від 19.07.2006 року) було оплачено відповідачу –2 згідно платіжних доручень №891 та №892 від 17.07.2006 року сумарно –100000,00 грн., що відповідачем –2 не заперечувалось, заяв, клопотань чи письмових пояснень з цього приводу з загального відділу канцелярії господарського суду міста Києва до сектору №47 по справі №47/39 –не надходило.

            Згідно залізничної накладної №52695079 від 19.07.2006 року вагон №66521972 –19.07.2006 року на адресу Немирівського районного паливного складу позивача (ВАТ "Вінницяоблпаливо"), ДП "Свердловантрацит" (відповідач –2) відвантажив 69 тон (69000 кг.) вугілля марки АМ.

       За даною залізничною накладною №52695079 від 19.07.2006 року вантажовідправником є відповідач –2 (ДП "Свердловантрацит"), який здійснював відправлення залізничного вагону №66521972 на поштову адресу позивача, яка вказана в накладній №52695079 від 19.07.2006 року, що відповідачем –2 не заперечувалось, письмових пояснень, заяв чи клопотань з цього приводу з загального відділу Канцелярії Господарського суду міста Києва до сектору №47 по справі №47/38 не надходило.

Завантаження вугілля, згідно залізничної накладної №52695079 від 19.07.2006 року здійснювалось засобами вантажовідправника (ДП "Свердловантрацит") нижче бортів вагону (без зазначення розміру завантаження відправником вугілля відносно висоти бортів у вологому стані) на 150-тонних вагах останнього (тобто маса вантажу при навантажені вагону визначена засобами ДП "Свердловантрацит") та у графі 4 даної накладної “Заяви і відмітки відправника” останнім було зазначено про нанесення на вагон захисного маркування вапном. Правильність всіх вищенаведених внесених в накладну №52695079 від 19.07.2006 року відомостей засвідчив працівник відправника –ДП "Свердловантрацит" –Іванченко О.І.

Однак, на станції Знам'янка Одеської залізниці 21.07.2006 року було виявлено течу вантажу і на підставі актів загальної форми №4251 та 4257 від 21.07.2006 року було складено Комерційний акт БК №044227/754/2 від 21.07.2006 року відповідно до якого працівниками станції Знам'янка Одеської залізниці було виявлено, при здійсненні останніми комісійного переважування залізничного вагону №66521972 на 150-тонних залізничних вагах, маса брутто вугілля, завантаженого у вагон №66521972 засобами вантажовідправника (відповідача –2) у зазначеному вагоні становить –87400 кг, тара с бруса –21400 кг, вага нетто –66000 кг, що менше ніж зазначено в перевізних документах (залізничній накладній №52695079 від 19.07.2006 року) на 3000 кг., в тому числі було встановлено, що даний вагон  №66521972 у технічному відношенні –не справний, завантаження вугілля відносно бортів (згідно названої залізничної накладної відповідачем –2) не вказано і здійснено навалом нижче бортів аж на – 200 мм., на поверхні вантажу наявне воронкоподібне поглиблення праворуч за рухом потягу довжиною 3000 мм., глибиною 2500 мм., наявний зазор в 2-му люці шириною 50 мм. (в подальшому закладений дошкою і клоччям), каток не застосовувався, захисне маркування –відсутнє.

Також зазначеним комерційним актом БК №044227/754/2 від 21.07.2006 року встановлено, що наведена невистачаюча маса нетто у розмірі –3000 кг. могла поміститись у вагоні №66521972, враховуючи вищенаведене завантаження вугілля засобами вантажовідправника нижче бортів аж на 200 мм.

Згідно вищенаведеного, позивач відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України обраховує нестачу вугілля у розмірі 3000 кг з врахуванням норми природної втрати вантажу та граничного розходження у визначенні маси нетто, яка становить –1,62 тонни (3,0 т. –1,38 т.) (де, - 1,38 т. = 69 тони. х 2% (сума норми природної втрати вантажу та граничного розходження визначення маси нетто згідно п. 27 Правил видачі вантажів) / 100%). Вартість вугілля визначається на підставі загальної суми платіжної вимоги-доручення №2487 від 18.07.2006 року та платіжної вимоги-доручення №2487а від 18.07.2006 року, виходячи з розрахунку, що одна тонна вугілля становить – 360,90 грн. (вартість з урахуванням ПДВ). Суму збитків від нестачі вугілля позивач обраховує з врахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто, яка становить –584,66 грн. (360,90 грн. х 1,62 тонни). Крім того, позивач нараховує провізну плату на втрачений вантаж відповідно до п. 4.3 Договору №207-1.288 від 25.12.2003 року та платіжної вимоги-доручення №2487 від 18.07.2006 року та платіжної вимоги-доручення №2487а від 18.07.2006 року, яка з врахуванням вимог ст. 114 Статуту залізниць України та ПДВ складає 93,92 грн. (3333,00 грн. –провізна плата згідно платіжної вимоги-доручення №2487а від 18.07.2006 року х 1,2 (коефіцієнт для визначення ПДВ суми провізної плати) / 69 тонн) х 1,62 тонни нестачі вугілля).

Таким чином, позивач, згідно вищенаведеного, обраховує загальну суму збитків за нестачу вугілля у вагоні №66521972 з врахуванням провізної плати у розмірі –678,58 грн. (584,66 грн. –збитки від нестачі вугілля у вагоні №66521972 + 93,92 грн. –провізна плата на втрачений вантаж).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту залізниць України” (Далі Статут) статтею 105, визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири,  транспортні, експедиторські і посередницькі організації та   особи,   які   виступають   від  імені  вантажовідправника  і вантажоодержувача,   несуть   матеріальну   відповідальність    за перевезення  у  межах  і  розмірах,  передбачених  цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 6 Статуту накладна є основним перевізним документом  встановленої  форми, оформлений  відповідно  до  цього  Статуту  та  Правил  і  наданий залізниці відправником разом з вантажем.  Накладна є  обов'язковою двосторонньою  письмовою формою угоди на перевезення вантажу,  яка укладається між відправником  та  залізницею  на  користь  третьої сторони  -  одержувача.  Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для  забезпечення  гарантії  внесення  належної  провізної плати  та  інших  платежів  за  перевезення.  Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

              Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть   відповідальність   за   всі наслідки  неправильності,  неточності  або  неповноти  відомостей, зазначених ним у накладній.

        Згідно п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Далі Правила) - Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Вантажовідправником  заповнюються визначені цим пунктом графи комплекту перевізних документів, зокрема щодо "Одержувача вантажу", де зазначаються  точне  й   повне  найменування установи,  підприємства,  організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код.

                Відповідно до статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР обставини, які   можуть   служити   підставою   для  майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами, а порядок і  терміни  складання актів визначаються  Статутом  залізниць  України (стаття 129) відповідно до чинного законодавства України.                             

Відповідно до статті 122 Статуту - за  неправильно  зазначені  у накладній масу,  кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта  стягується  штраф  у  розмірі  згідно  із статтею 118 цього Статуту і при   цьому   відправник    несе    перед    залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

 Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту залізниць України”, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках – продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається вантажовідправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Пунктом 3.9. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 передбачено, що в разі подання під завантаження несправного за своїм технічним станом вагону або контейнеру, відправник повинен відмовитись від їх використання, а якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла в процесі перевезення вантажів. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.

У Пункті 3.2 Роз'яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи,  які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними  засобами  доказування,  не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть   бути   підставою   для   матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні    вантажів    залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми,  які складають станції залізниць (частина 3 п.3.2).

             Згідно п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 –перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися,  що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу.  Якщо втрата  можлива  через конструктивні  зазори,  відправник  зобов'язаний  вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення,  для чого  йому  залізницею  надається безоплатний   час  користування  вагонами  до  30  хвилин  на  всю одночасно подану групу вагонів.

             У разі  навантаження  у вагони відкритого типу вантажів,  які містять дрібні фракції,  відправник  повинен  вжити  заходів  щодо запобігання  видуванню  або  просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення,  особливо  у  випадках  навантаження  вище  рівня бортів   вагона   (із   "шапкою").   Такі   заходи   розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення  вантажу  відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Згідно п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

              Згідно п. 8 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу –у  разі  навантаження  у  напіввагон вугілля,  яке містить дрібні фракції (крім сортового,  рядового і брикетів  призначенням на сортувальні установки і збагачувальні фабрики), вище рівня його бортів,  відправник повинен здійснити ущільнення вантажу.  У цьому разі  "шапка"  в  поперечному розрізі повинна мати форму трапеції. Висота частини "шапки" над  обв'язним  брусом  кузова  на піввагона після  ущільнення  вугілля  має бути не більше 300 мм,  а нижня її частина - міститися нижче обв'язного бруса.

 Також, п. 2.8 вищенаведеного Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 у разі коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками,  а договір перевезення укладається  між  першим

продавцем-вантажовідправником  і  залізницею  на  доставку вантажу кінцевому покупцеві -  вантажоодержувачу,  документи  посередників про кількість та ціну,  за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватись  належними  доказами  вартості  і  ціни  відвантаженої продукції,  оскільки  залізниця  несе  відповідальність виходячи з вартості    вантажу,    визначеної на підставі документа вантажовідправника.

 Згідно п. 3.1. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе  відповідальність  за збереження  вантажу  з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу,  поки не доведе,  що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин,  яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не  залежало.

            У статті  111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за  втрату, недостачу,  псування або пошкодження вантажу, а саме:  залізниця  звільняється  від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: е) втрата,  псування  або   пошкодження   вантажу   відбулися внаслідок:  2) завантаження  вантажу  відправником у непідготовлений, неочищений  або  несправний вагон (контейнер),  який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).

Також п. 3.3 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 Стаття  24 Статуту залізниць України надає   залізницям   право   перевіряти правильність  відомостей,  зазначених  відправником  у залізничній накладній,  а  також  періодично  перевіряти  кількість  та   масу вантажу,  що  зазначаються  у  накладній,  у  тому  числі  і після прибуття  вантажу  на  станцію  призначення.  Пункт  26  Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати  та  перевіряти  масу  вантажів  при  прийманні, видачі  і  перевантаженні  у  випадках,  не передбачених Правилами перевезення,  і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати  вантаж  з  перевіркою,  не може  бути  підставою  для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.

Пунктом 3.13 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 встановлено, що недостача маси  вантажу,  з  огляду  на  яку  відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Також, п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 передбачає, що у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити  масу  вантажу  і  зазначити її у залізничній накладній. Якщо  залізниця  використає  своє  право  перевірити  правильність даних,  зазначених  відправником  у накладній,  та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою  для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю,  а  повинна  оцінюватись  поряд  з  іншими  обставинами справи.

Прибуття напіввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні, оскільки згідно із статтею 111 Статуту залізниць України позивач має довести вину перевізника.  Залізниця вправі перевіряти дані,  зазначені відправником  у  залізничній  накладній,  але  не зобов'язана  перевіряти  масу  усіх вантажів,  які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця   при   прийнятті   вантажу   до   перевезення  побачити недовантаження у  вагоні,  оскільки  Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око".  До того  ж,  різні  вантажі  мають  різну  питому  вагу та вологість, внаслідок чого маса 70 тонн може займати лише третину або половину вагона.

Також пунктом 3.20 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 передбачено, що за  змістом статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6  Правил  перевезення  вантажів  у  вагонах  відкритого   типу вантажовідправник  перед  навантаженням  вантажу  у напіввагон  повинен  визначити  придатність  рухомого  складу  для перевезення  вантажу  у комерційному відношенні,  при завантаженні вантажів,  які  містять  дрібні  фракції,  -  усунути  щілини   та конструктивні  зазори  напіввагонів,  а  також  вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

            Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами).

            Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

             Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

              Враховуючи вищенаведене, суд, приймаючи до уваги, що відповідачем –2 (ДП "Свердловантрацит") розмір завантаженого вугілля у вагон №66521972 відносно бортів останнього у залізничній накладній №52695079 від 19.07.2006 року –не було вказано (що в тому числі згідно п. 3.2 Роз'яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року підтверджено і Комерційним актом БК №044227/754/2 від 21.07.2006 року станції Знам'янка Одеської залізниці), а у залізниці (відповідача –1, як перевізника) відсутній імперативний обов'язок перевіряти  масу  усіх вантажів, які вона приймає до перевезення, що у сукупності з не наданням відповідачем –1 (Державним підприємством "Свердловантрацит") до матеріалів справи жодних належних доказів в підтвердження виявлення чи взагалі існування факту крадіжки стосовно 3,0 тонн вантажу (вугілля марки АМ, щодо якого виявлено недостачу з загальної маси вантажу що перевозився у розмірі –69 тонни), з вагону №66521972 за залізничною накладною №52695079 від 19.07.2006 року (адже відповідно до п. 3.19 Роз'яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року та статті 37 Статуту залізниць України саме вантажовідправник має довести вину перевізника –залізниці, беручи також до уваги, що недовантаження до рівня бортів вугілля не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні) та несправність вагону №66521972 не була прихованою, але ДП "Свердловантрацит" (відповідач –2) не відмовився від використання зазначеного вагону і не вжив необхідних заходів для усунення несправностей вагону №66521972 для можливості запобіганню течі та розсипанню вантажу у ході перевезення вугілля вантажоодержувачу –ВАТ "Вінницяоблпаливо", що безпосередньо вбачається та встановлено у комерційному акті БК №044227/754/2 від 21.07.2006 року, вказує, на переконання суду, що нестача вантажу (вугілля марки АМ у розмірі –3,0 тонни, за вирахуванням норми природної втрати вантажу та граничного розходження маси нетто) виникла не в процесі перевезення даного вантажу (адже Комерційним актом БК №044227/754/2 від 21.07.2006 року станції Знам'янка Одеської залізниці, який є зокрема, підставою для  майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, згідно статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, встановлено, що розміри завантаженого вугілля у вагон №66521972 відносно бортів останнього у залізничній накладній №52695079 від 19.07.2006 року вантажовідправником не були вказані, а зважування вантажу здійснювалось останнім на 150-ти тонних вагах вантажовідправника та жодних заходів ДП "Свердловантрацит" для забезпечення схоронності і збереженості вантажу, як то нанесення захисного маркування вапном, також останнім здійснено не було та від використання вагону останній не відмовився), у зв'язку з чим, (зважаючи на імперативність вимог статті 111 Статуту залізниць України), відповідальність за недостачу вантажу покладається на відповідача –2 (ДП "Свердловантрацит") за розрахунком позивача, який проведено із врахуванням норми природної втрати вантажу та граничного розходження визначення маси нетто у відповідності до вимог пункту 3.13 Роз'яснення Президії ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 та становить, з урахуванням провізної плати на недостачу вугілля –678,58 грн., які підлягають стягненню з Державного підприємства "Свердловантрацит" (відповідача –2) у судовому порядку на користь ВАТ "Вінницяоблпаливо".   

             Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то державне мито і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача –2 (ДП "Свердловантрацит").

Керуючись ст.ст. 33, 34, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" до –Державного підприємства "Свердловантрацит" –задовільнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства "Свердловантрацит" (код ЄДРПОУ 32355669, місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1, р/р № 26005301220740 в АК ПІБ м. Свердловськ, МФО 304472), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (код ЄДРПОУ 01880670, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шоссе, 122, р/р 2600030132 в Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571) збитки у розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 58 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У позові до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»–відмовити.

         4.  Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       Станік С.Р.