Рішення

від 16.09.2013 по справі 5020-356/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року справа № 5020-356/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі колегії суддів Головко В.О. (головуючий), Кравченко В.Є., Погребняка О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом першого заступника прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1)

в інтересах Севастопольської міської Ради,

держави ідентифікаційний код 24872845

в особі (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до 1. Обслуговуючого кооперативу

„Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3",

ідентифікаційний код 36868665

(99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, 12),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест",

ідентифікаційний код 32841393

(95038, м. Сімферополь, вул. Ковильна, буд. 46, кв. 80)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача :

1. Севастопольська міська державна адміністрація,

ідентифікаційний код 04055587

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2),

2. Головне управління держземагентства у місті Севастополі,

ідентифікаційний код 38323894

(99011, м. Севастополь, вул. Демідова, 13)

про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування майна із чужого незаконного володіння,

Представники учасників судового процесу:

прокурор - Шульга А.М. - старший прокурор відділу прокуратури, посвідчення № 005749 від 25.09.2012;

позивач - Чиркова О.М. - заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 0315/258 від 15.01.2013;

перший відповідач (ОК „ГБК „Камаз-3") - Дюкар Є.С. - представник, довіреність від 05.04.2010;

другий відповідач (ТОВ „Союз-буд-інвест") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

третя особа (Севастопольська міська державна адміністрація) - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила;

третя особа (Головне управління держземагентства у місті Севастополі) - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду міста Севастополя перебуває справа за позовом першого заступника прокурора міста Севастополя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (позивач) до Обслуговуючого кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" (перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" (другий відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління держземагентства у місті Севастополі, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн, яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району м. Севастополя, серії ЯИ № 053466, виданого 18.03.2010 Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3", та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" повернути цю земельну ділянку позивачу, шляхом її вилучення у присутності понятих і передачі Севастопольській міській Раді зі складенням акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачеві (в редакції заяви від 10.07.2013 /том 4, арк. с. 177-178/).

Позовні вимоги з посиланням на статті 13, 19, 140, 145 Конституції України, статті 9, 116, 124, 126, 134, 152, пункт 12 Розділу X Земельного кодексу України, статті 15, 316, 319, 321, 387, 388, 400 Цивільного кодексу України, статті 10, 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" щодо визнання недійсним державного акта серії ЯИ № 053466, виданого 18.03.2010 Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" на право власності на земельну ділянку, обґрунтовані відсутністю правових підстав виникнення у першого відповідача права власності на спірну земельну ділянку /том 1, арк. с. 3-8/.

Позовні вимоги щодо зобов'язання другого відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу обґрунтовані переходом неправомірно отриманого права власності на спірну земельну ділянку від першого відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" на підставі Договору № 1668 від 30.04.2010 про внесення нерухомого майна до статутного капіталу /том 4, арк. с. 52-53, 177-178/.

Ухвалою суду від 19.04.2012 вжиті заходи до забезпечення позову, а саме: заборонено Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" здійснювати дії щодо передачі речових прав за цивільно-правовими угодами на земельну ділянку, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн, яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району м. Севастополя та передана у власність Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" на підставі державного акта серії ЯИ № 053466 /том 1, арк. с. 104-105/.

Ухвалою суду від 26.04.2012 за клопотанням представника відповідача вирішено подальший розгляд справи № 5020-356/2012 здійснювати колегіально у складі трьох суддів /том 1, арк. с. 139-140/.

Ухвалою суду від 27.08.2013 справу № 5020-356/2012 прийнято до провадження колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя Головко В.О., інші судді, що входять до складу колегії: Кравченко В.Є., Погребняк О.С.; розгляд справи почато заново /том 4, арк. с. 213-214/.

У засіданні суду 16.09.2013 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві /том 1, арк. с. 3-8; том 4, арк. с. 52-53, 177-178/ та письмових поясненнях у справі /том 3, арк. с. 104-116/.

Представник першого відповідача позовні вимоги відхилив у повному обсязі з підстав, наведених у запереченнях проти позову /том 3, арк. с. 71-74/ та додаткових поясненнях по суті спору /том 5, арк. с. 10-15/. Зокрема Обслуговуючий кооператив „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" зазначає, що, по-перше, оспорюваний державний акт отриманий ним на підставі відповідного розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації, нотаріально посвідчена копія якого є в матеріалах справи. По-друге, оскільки це розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації про надання у власність земельної ділянки не оскаржене, на думку першого відповідача є неможливим скасування (визнання недійсним) державного акта на право власності на земельну ділянку. Стосовно позовної вимоги про зобов'язання другого відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачеві перший відповідач зауважує, що земельні ділянки, які знаходяться в особи на праві приватної власності, не підлягають вилученню. Крім того, відносно даної позовної вимоги першим відповідачем заявлено вимогу про застосування строків позовної давності.

Другий відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест") явку свого повноважного представника у засідання суду 16.09.2013 не забезпечив, причини неявки суду не сповістив. У письмових поясненнях по суті спору другий відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки правомірність правочину та набуття права власності презюмуються /том 4, арк. с. 95-96/. Крім того, другий відповідач просив залишити без розгляду заяву заступника прокурора міста Севастополя від 10.07.2013, якою пункт 3 прохальної частини позовної заяви викладено у новій редакції /том 4, арк. с. 193/. Суд відхилив вказане клопотання, оскільки ухвалою від 10.07.2013 заяву прокурора про зміну пункту 3 прохальної частини позовної заяви вже прийнято до розгляду суду /том 4, арк. с. 185-186/.

Третя особа (Севастопольська міська державна адміністрація) явку свого повноважного представника у засідання суду 16.09.2013 також не забезпечила, причини неявки суду не сповістила, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином; раніше (20.08.2013) надавала клопотання про розгляд справи у відсутність її представника /том 4, арк. с. 199/.

Третя особа (Головне управління держземагентства у місті Севастополі) явку свого повноважного представника у засідання суду 16.09.2013 так само не забезпечила, причини неявки суду не сповістила, письмові пояснення по суті спору не надала.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін (третіх осіб), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки неявка представників другого відповідача та третіх осіб не перешкоджає вирішенню спору, суд визнав за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2010 Обслуговуючий кооператив „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" звернувся до Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки /том 2, арк. с. 61/.

Згідно з розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 173-р від 01.02.2010 Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва в районі Камишової бухти у місті Севастополі, орієнтовною площею 14 га /том 3, арк. с. 23/.

18.03.2010 Обслуговуючим кооперативом „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" був отриманий державний акт серії ЯИ № 053466 на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, західний берег Камишової бухти /том 1, арк. с. 11/.

Вказаний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021088400006.

В якості підстави для видачі цього державного акта зазначено розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010.

30.04.2010 між Обслуговуючим кооперативом „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" та Товариством з обмеженою відповідальністю укладено Договір про внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „Союз-буд-інвест". Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 1668 /том 4, арк. с. 115-117/.

На підставі вказаного Договору право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8536400000:04:005:0086, площею 13,1503 га (державний акт серії ЯИ № 053466 від 18.03.2010) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" (другий відповідач), про що свідчить Витяг з Поземельної книги /том 3, арк. с. 127-128/.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 795-р від 06.06.2011 розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 173-р від 01.02.2010 скасовано /том 3, арк. с. 26/.

Підставою для скасування розпорядження став протест прокурора міста Севастополя від 15.04.2011 № 05/3-577 вих-11, в якому зазначено, що при прийнятті опротестованого розпорядження Севастопольська міська державна адміністрація вийшла за межі власних повноважень /том 1, арк. с. 43/.

В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.03.2013 у справі № 827/412/13-а розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 795-р від 06.06.2011 „Про скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 173-р від 01.02.2010" /том 4, арк. с. 119-121/ було скасовано, але належних та допустимих доказів набрання вказаним судовим рішенням законної сили суду не надано, у зв'язку з чим це рішення не приймається судом до уваги.

Також, розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 930-р від 01.08.2011 скасовано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010 „Про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Скарлетт" на розроблення комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальної дачної забудови" /том 3, арк. с. 27/.

Підставою для скасування розпорядження став протест прокурора міста Севастополя від 08.04.2011 № 05/3-528 вих-11, в якому зазначено, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою юридичній особі в порядку статті 118 Земельного кодексу України чинним законодавством не передбачено /том 1, арк. с. 41/.

Вважаючи, що ОК „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" отримав державний акт серії ЯИ № 053466 від 18.03.2010 на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, західний берег Камишової бухти, без достатніх правових підстав; за відсутності самого розпорядження (оскільки розпорядження № 490-р від 04.03.2010 видавалось щодо іншої юридичної особи - ОК „Дачно-будівельний кооператив „Скарлетт") та що спірна земельна ділянка вибула із володіння Севастопольської міської Ради без її волевиявлення, прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36 1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Даний позов поданий прокурором в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст. 80 ЗК України).

Згідно зі статтею 83, пунктом 12 Розділу Х (Перехідні положення) Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом установлено, що в оспорюваному державному акті серії ЯИ № 053466 від 18.03.2010 на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, вказано адресу земельної ділянки: м. Севастополь, Гагарінський район, західний берег Камишової бухти /том 1, арк. с. 11/.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Гагарінський район міста Севастополі було створено указом Президії Верховної Ради Української РСР „Про створення нових районів у деяких містах Української РСР" від 13.11.1975 № 361-IX за рахунок території Ленінського району. При цьому селище міського типу Камишова Бухта включено до меж міста Севастополя; Камишово-Бухтинську селищну Раду Ленінської райради м. Севастополя ліквідовано /том 1, арк. с. 59; арк. с. 72/.

Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих № 3/93 від 08.02.1977 „Про межі районів міста Севастополя" затверджено межі Балаклавського, Гагарінського, Ленінського, Нахімовського районів і міста Білокаменська /том 3, арк. с. 84-90/.

Як убачається з Тимчасового списку проспектів вулиць, провулків, площ та інших об'єктів топонімики міста Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 9139 від 26.01.2010, Західний беріг Камишової бухти відноситься до Гагарінського району м. Севастополя /том 1, арк. с. 76-95/.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту - місто Севастополь, а оскільки розмежування земель у місті Севастополі не проведено, відповідно до пункту 12 Розділу X „Перехідні положення" Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження цими землями здійснює Севастопольська міська Рада, а не Севастопольська міська державна адміністрація.

Аналогічного висновку дійшов і Вищий адміністративний суд України у постанові від 19.12.2012 у справі № К-18734/10.

Отже, прокурор вірно визначив орган, в інтересах якого заявлено даний позов, а Севастопольська міська державна адміністрація не мала відповідних повноважень на прийняття спірних розпоряджень.

Як установлено судом, 18.03.2010 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010 /том 3, арк. с. 75-76/ Обслуговуючим кооперативом „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" був отриманий державний акт серії ЯИ № 053466 на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, західний берег Камишової бухти /том 1, арк. с. 11/. Вказане розпорядження надруковано на бланку № 000755.

Утім, згідно з письмовими поясненнями, наданими третьою особою (Севастопольською міською державною адміністрацією) до матеріалів справи, бланк № 000755 був виданий 2010 року Головному управлінню Держкомзему в м. Севастополі. При цьому, прізвище працівника і дата видачі бланку не зазначені. Відповідно до Витягу із системи автоматизації діловодства та електронного документообігу бази даних Севастопольської міської державної адміністрації „Діло 8.8" розпорядження № 490-р від 04.03.2010 стосується надання дозволу Обслуговуючому кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Скарлетт" на розроблення комплексного проекту землеустрою щодо розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальної дачної забудови, орієнтовною площею 13,5 га у районі м. Східний /том 3, арк. с. 22, 24-25/.

Окрім того, як випливає з листа Севастопольської міської державної адміністрації за вих. № 5045/14/1-12/4077 від 12.06.2012, розпорядженням № 490-р від 04.03.2010 земельна ділянка, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн, яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району м. Севастополя у власність Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" не передавалась /том 2, арк. с. 56/.

Надаючи юридичну оцінку нотаріально засвідченій копії розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010 „Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на західному березі Камишової бухти в м. Севастополі, з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" та про передачу у власність кооперативу цієї земельної ділянки" суд зазначає таке.

Як убачається з клопотань і пояснень представників першого відповідача, раніше Обслуговуючий кооператив „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" неодноразово зазначав, що не має оригіналу відповідного розпорядження, оскільки він зберігався у проекті відведення земельної ділянки і технічній документації на неї та був вилучений слідчими органами у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи /том 1, арк. с. 114-116, 120-123, 141/. При цьому протокол виїмки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачі її у власність Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" складений 12.07.2010 /том 1, арк. с. 122-123, 144-145/.

Утім, надана 06.02.2013 першим відповідачем копія розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010 „Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на західному березі Камишової бухти в м. Севастополі, з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" та про передачу у власність кооперативу цієї земельної ділянки" засвідчена приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Будзіновською З.О. 11.01.2013 /том 3, арк. с. 75-76/, тобто вже після вилучення оригіналу розпорядження слідчими органами.

До того ж, з протоколу від 04.08.2010 допиту свідка Казаріна В.П., який протягом 2006-2010 років обіймав посаду першого заступника голови Севастопольської міської державної адміністрації, убачається, що на бланку № 000755 працівником Севастопольської міської державної адміністрації Наумовою було написано номер і дату розпорядження: № 490-р від 04.03.2010, проте в журналі реєстрації розпоряджень воно не реєструвалось. Також Казарін В.П. пояснив, що спірне розпорядження було підписано ним /том 2, арк. с. 16 - зворотний бік/, в той час як особою, зазначеною на цьому розпорядженні, є голова міської державної адміністрації С.В.Куніцин.

Крім того, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 у справі № 2а-1713/11/2770 за позовом підприємства об'єднання громадян „Новий берег" до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010 „Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на західному березі Камишової бухти в м. Севастополі, з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" та про передачу у власність кооперативу цієї земельної ділянки" установлено, що вказане розпорядження не приймалось та не видавалось /том 4, арк. с. 30-41/.

Зазначена постанова набрала законної сили 20.03.2013.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій) (пункт 2.6 Постанови).

Таке ж значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи.

Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Зважаючи на викладене, при прийнятті даного рішення суд враховує встановлений постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 факт відсутності розпорядження № 490-р від 04.03.2010 „Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на західному березі Камишової бухти в м. Севастополі, з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" та про передачу у власність кооперативу цієї земельної ділянки" і надає перевагу саме цьому доказу (постанові суду) перед іншим доказом - нотаріально посвідченою копією вказаного розпорядження, наданою першим відповідачем.

Таким чином, з огляду на те, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010 щодо передачі Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" земельної ділянки фактично не існує, посилання на нього у державному акті серії ЯИ № 053466 від 18.03.2010 на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн, яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району м. Севастополя, є безпідставним.

Частиною другою статті 119 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Обслуговуючий кооператив „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" є юридичною особою, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 1, арк. с. 20-22/.

Кооператив як юридична особа відповідно до статті 82 Земельного кодексу України, може набувати у власність земельні ділянки у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України). Проте, ані нормами Земельного кодексу України, ані нормами інших законів не встановлена процедура безоплатного набуття земельних ділянок юридичними особами, а також не визначена компетенція органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з цього питання.

Отже, право гаражно-будівельного кооперативу на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, передбачене частиною першою статті 41 Земельного кодексу України, не може бути реалізоване першим відповідачем через відсутність відповідного законодавчого врегулювання.

Підстави та порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачені частинами третьою та четвертою статті 116, статтями 118 та 121 Земельного кодексу України і стосуються виключно громадян. Тобто, чинним законодавством України не встановлено можливості безоплатного отримання юридичною особою земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 127, статей 128 та 134 Земельного кодексу України відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності юридичним особам здійснюється лише шляхом їх продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Винятки з цього правила встановлені частинами другою та третьої статті 134 Земельного кодексу, до яких набуття права власності на спірну земельну ділянку першим відповідачем не відноситься.

При цьому, згідно з частиною сьомою статті 128 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. А підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації є документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу).

Утім, докази укладення першим відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 13,1503 га, яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району м. Севастополя, відсутні.

Зважаючи на викладене, набуття права власності Обслуговуючим кооперативом „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" на підставі державного акта серії ЯИ № 053466 від 18.03.2010 на земельну ділянку площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн, яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району м. Севастополя, суперечить положенням законодавства, зокрема статті 116, частині першій статті 127 і статтям 128 та 134 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 126 Земельного кодексу України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Частиною другою цієї статті також встановлена можливість посвідчення права власності на земельну ділянку іншими документами. Зокрема, на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується або цивільно-правовою угодою, або свідоцтвом про право на спадщину.

Тобто, законом встановлено три можливі види документів, що можуть посвідчувати право власності на земельну ділянку. При цьому, таке право посвідчується державним актом, якщо земельна ділянка набувається у власність із земель державної чи комунальної власності, або у разі зміни її меж чи цільового призначення.

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку законодавчо прирівняний до інших титулів на право власності, тобто підстав виникнення цього права, а саме до цивільно-правових угод та заповітів.

З огляду на зазначене, захист права власності Севастопольської міської Ради на земельну ділянку відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України можливий шляхом припинення правовідношення власності визнанням недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Надаючи оцінку доводам першого відповідача щодо того, що неоскарження розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010 „Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на західному березі Камишової бухти в м. Севастополі, з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" та про передачу у власність кооперативу цієї земельної ділянки" є перешкодою для скасування (визнання недійсним) державного акта на право власності на земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Дійсно, як вказує Пленум Вищого господарського суду України у постанови № 6 від 17.05.2011 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку (пункт 2.3 Постанови).

Проте судами (цим та Севастопольським апеляційним адміністративним) установлено, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010 „Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на західному березі Камишової бухти в м. Севастополі, з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" та про передачу у власність кооперативу цієї земельної ділянки" у встановленому законом порядку не приймалось і не видавалось. І взагалі його видання перебуває за межами компетенції Севастопольської міської державної адміністрації.

Водночас, з метою встановлення обставин видання Севастопольською міською державною адміністрацією двох розпоряджень з однаковим номером (№ 490-р) і датою (04.03.2010) щодо різних суб'єктів (Обслуговуючого кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" та Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Скарлетт") суд ухвалою від 12.06.2012 /том 2, арк. с. 65-67/, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 /том 2, арк. с. 114-117/, зупиняв провадження у даній справі до вирішення Ленінським районним судом міста Севастополя кримінальної справи № 263 за обвинуваченням Греса О.О., Галькевича А.К., Попової О.В., Носа А.О.

Утім, постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2012 вказані судові акти було скасовано /том 2, арк. с. 148-151/.

За викладених обставин необхідність у визнанні вказаного розпорядження недійсним відсутня.

Щодо тверджень першого відповідача про неможливість вилучення земельних ділянок, які знаходяться на праві приватної власності суд зазначає наступне.

Як установлено судом під час розгляду справи, право власності на спірну земельну ділянку площею 13,1503 га (державний акт серії ЯИ № 053466 від 18.03.2010) було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" на підставі договору про внесення нерухомого майна до статутного капіталу № 1668 від 30.04.2010 /том 3, арк. с. 127-128; том 4, арк. с. 115-117.

Відповідно до частини першої статті 319 та частини першої статті 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, відповідно до частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі статтею 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього права власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" придбало земельну ділянку, кадастровий номер 8536400000:04:005:0086, площею 13,1503 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, західний берег Камишової бухти у Обслуговуючого кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3", який не мав права її відчужувати, адже набув право власності на цю земельну ділянку без достатніх правових підстав.

За викладених обставин вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" повернути спірну земельну ділянку позивачу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заяви першого відповідача про застосування до позовних вимог до другого відповідача (про зобов'язання ТОВ „Союз-буд-інвест" повернути спірну земельну ділянку позивачу) строків позовної давності /том 5, арк. с. 10-15/, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Водночас необхідно мати на увазі, що оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 Цивільного кодексу України, абзац третій частини другої статті 20 Господарського кодексу України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюються від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Обґрунтовуючи необхідність застосування строку позовної давності перший відповідач посилається на те, що прокуратурі міста Севастополя стало відомо про обставини щодо набуття Товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" права власності на спірну земельну ділянку щонайменше 02.07.2010, що підтверджується відповідними постановами про визначення підслідності /том 5, арк. с. 16/ та про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження /том 5, арк. с. 17-19/.

Утім, першим відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, коли саме позивачу стало відомо про порушення його прав Товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест", адже прокурор не є позивачем у даній справі.

Крім того, в обґрунтування заяви про застосування строку позовної давності до позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" (другий відповідач) повернути земельну ділянку, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн, яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району м. Севастополя, перший відповідач посилається на абзац шостий пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", відповідно до якого, якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Проте першим відповідачем не взято до уваги, що дане положення стосується відповідачів із солідарним обов'язком; якими відповідачі у даній справі не являються.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідачів.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо у позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (пункт 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Отже, судовий збір за подання даної позовної заяви становить 2 294,00 грн, з яких: 1 147,00 грн - за вимогу немайнового характеру щодо першого відповідача; 1 147,00 грн - за вимогу немайнового характеру щодо другого відповідача.

Оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору, вказані кошти підлягають стягненню з відповідачів в доход державного бюджету.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 053466 від 18.03.2010 на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн, яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району міста Севастополя, що виданий Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3"- з дати набрання рішенням у цій справі законної сили.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" (ідентифікаційний код 32841393; 95038, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 46, кв. 80) повернути земельну ділянку, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн, яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району міста Севастополя, кадастровий № 8536400000:04:005:0086, у власність Українського народу, від імені якого діє Севастопольська міська Рада (ідентифікаційний код 24872845; 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3), - шляхом вилучення зазначеної земельної ділянки в присутності понятих і передачі її Севастопольській міській Раді зі складенням акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачеві.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" (ідентифікаційний код 36868665; 99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, буд. 12) у доход Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31215206783001 у банку одержувача - ГУ ДКС України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації - 22030001 „Судовий збір", код суду 23013519) судовий збір у сумі 1 147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ Союз-буд-інвест" (ідентифікаційний код 32841393; 95038, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 46, кв. 80) у доход Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31215206783001 у банку одержувача - ГУ ДКС України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації - 22030001 „Судовий збір", код суду 23013519) судовий збір у сумі 1 147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2013.

Головуючий суддя (підпис) В.О. Головко

Суддя (підпис) В.Є. Кравченко

Суддя (підпис) О.С. Погребняк