Постанова

від 01.10.2013 по справі 2/258-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 2/258-09 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. за участю представників: ПуАТ "УкрСиббанк" ТОВ "Укрметсервіс" розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 ПуАТ "УкрСиббанк" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. у справі№ 2/258-09 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПуАТ "УкрСиббанк" доТОВ "Придніпровський метизний завод" ТОВ "Укрметсервіс" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ "Укрметсервіс" доПуАТ "УкрСиббанк" ТОВ "Придніпровський метизний завод" провизнання договору поруки припиненим В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпроптеровської області від 19.03.2013 (суддя Боділовська М.М.) у первісному позові до ТОВ "Укрметсервіс" відмовлено.

В іншій частині первісного позову - провадження у справі припинено.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано Договір поруки № 11272292000/2 від 19.12.2007 р., укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметсервіс" припиненим.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 (судді Павловський П.П., Науменко І.М., Кузнецов В.О.) рішення господарського суду господарського суду Дніпроптеровської області від 19.03.2013 залишено без змін.

Суди дійшли висновку, що внаслідок внаслідок укладення додаткової угоди до кредитного договору відбулося збільшення відповідальності Поручителя, в договорі поруки (п. 2.1) чітко визначили, що Банк не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, тому будь-які зміни умов Договору (процентної ставки, строку повернення кредиту тощо), які збільшуються обсяг відповідальності Поручителя призводять до порушення п. 2.1 Договору поруки, і мають правові наслідки, передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК України.

ПуАТ "УкрСиббанк" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення і неправильного застосуванням норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставини, що мають суттєве значення для справи.

Скаржник стверджує неправильне застосовання до спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем норм статей 251, 252, 627, 559. 628. 638 Цивільного кодексу України та ст.ст.16. 20. 180 Господарського Кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання припиненим договору поруки, суперечить приписам ст. 16, ст. 20 Господарського кодексу України, частини 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки не призведе до поновлення його права, у разі не визнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки; сторони Договору поруки в належній формі у відповідності до вимог чинного законодавства досягли згоди щодо строку дії Договору поруки, встановивши його дію: початок дії Договору - з «моменту підписання», припинення - «з припиненням Зобов'язання» (п. 7.6 та п. 6.1 Договору поруки), тому висновки суду, що така умова Договору поруки - про дію поруки до повного виконання основного зобов'язання - не може бути визнана в якості встановленого сторонами строку припинення поруки, невірні; також заявник скарги не згідний з висновками суду про зміну без погодження з Поручителем кінцевого терміну повернення кредитних коштів, внаслідок чого збільшився період, за яким нараховані відсотки, невірними, оскільки під час укладення додаткових угод до Основного договору, кінцевий термін повернення кредитних коштів не змінювався (не подовжувався), а становив та становить 17.12.2010 року (дана дата передбачена умовами Основною договору, графіком до нього, додатковими угодами та графіками ногашення кредигу); вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено обставину фактичного збільшення обсягу відповідальності поручителя після укладення додаткових угод до кредитного договору, а висновки експерта відносно того, що розмір нарахованих відсотків за графіком погашення, який є додатком до додаткової угоди більше ніж розмір нарахованих відсотків за графіком погашення до Кредитного договору помилковий, оскільки експертом не було враховано підставу укладення додаткової угоди; збільшення строку протягом якого позичальник банку може сплатити нараховані за попередній місяць проценти за користування кредитом не збільшує залишок заборгованості за кредитом в період з 11 по 25 число кожного місяця, тому зміна строків сплати позичальником нарахованих процентів не може вважатися зміною основного зобов'язання без згоди поручителя, в наслідок якого збільшився обсяг відповідальності фінансового поручителя.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є вимога про визнання договору поруки припиненим, оскільки уклавши 10.02.2009 року та 19.02.2009 року додаткові угоди, Банк та Позичальник без відповідного погодження з Поручителем змінили кінцевий термін повернення кредитних коштів, внаслідок чого збільшився період, за яким враховані відсотки.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 19 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" на підставі заміни Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 18.12.2009 року; надалі - "Банк") та Товариством з обмежено відповідальністю "Придніпровський метизний завод" був укладений кредитний договір № 11272292000, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в сумі 2 020 000,00 (два мільйона двадцять тисяч) гривень, у порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі.

10 лютого 2009 року та 19 лютого 2009 року між ПАТ "УкрСиббанк" та позичальником ТОВ "Придніпровський метизний завод" були укладені додаткові угоди, відповідно до умов яких Сторонами були погоджені строки погашення відсотків за користування кредитом та погоджено графік погашення кредиту.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 19 грудня 2007 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметсервис" був укладений договір поруки № 11272292000/2, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався перед Банком відповідати за виконання Позичальником усіх його зобов'язань перед Кредитором в повному обсязі, що виникли з Кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (п.1.1 договору поруки).

Відповідно до п. 1.3.1 Кредитного договору, за користування кредитними коштами з 19.12.2007 року по 19.02.2008 року процентна ставка за користування кредитними коштами і встановлюється у розмірі 14,5 % річних. За користування кредитними коштами з 20 лютого 2008 юку процентна ставка встановлюється у розмірі 16,5 % річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього Договору та додаткових угод до нього. Згідно 1.1.3.2 Кредитного договору, за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк, процентна ставка встановлюється у розмірі 21,75 річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п. 1.3.5. Кредитного договору від 19 грудня 2007 року № 11272292000, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ТОВ "Придніпровський метизний завод", Позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані Банком такі проценти за користування кредитом.

Згідно з пунктом 1.1 Додаткової угоди № 1 від 10.02.2009 року до Кредитного договору, укладеної між Банком та Позичальником, сторони домовились викласти п. 1.3.5 Договору в наступній редакції: Позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк - з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані Банком такі проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.3.4. Кредитного договору - проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність Банку відповідно до умов Договору.

Таким чином, внаслідок укладення Додаткової угоди № 1 від 10.02.2009 року, Банк і Позичальник змінили строки повернення щомісячних платежів (в сторону збільшення такого строку). Відповідно, виходячи з умов п. 1.3.4 Кредитного договору, нарахування відсотків Банком здійснюється з суми залишку заборгованості за кредитом, що є більшим за другим графіком погашення кредиту порівняно з першим в період з 11 по 25 число кожного місяця.

За змістом ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим експертом у висновку від 04.09.2012 року було надано однозначний висновок, що загальний розмір відсотків за графіком погашення кредиту, що є додатком до Додаткової угоди № 1 від 19 лютого 2009 року є більшим за загальний розмір відсотків, що має бути сплачений Позичальником згідно графіку погашення кредиту, що є додатком № 1 до Кредитного договору.

Позивач жодним чином не оспорював висновків проведеної експертизи, і відповідно, не подавав жодних клопотань про призначення повторної експертизи.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що даний висновок належним доказом збільшення відповідальності Поручителя внаслідок укладення додаткової угоди до кредитного договору.

Доводи, що Поручитель був ознайомлений з умовами кредитного договору, в тому числі з умовами, що передбачають можливість зміни розміру процентної ставки за користування кредитом (п. 1.3.3 Кредитного договору), не приймаються до уваги, оскільки вимоги зустрічного позову та висновки експерта про збільшення розміру процентів, пов'язано не зі збільшенням процентної ставки, а зі зміною строку повернення щомісячних платежів. Поручитель і Банк в договорі поруки (п. 2.1) чітко визначили, що Банк не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя. В договорі поруки відсутні будь-які обмеження стосовно випадків, на які не застосовується даний пункт Договору. Відповідно, будь-які зміни умов Договору (процентної ставки, строку повернення кредиту тощо), які збільшуються обсяг відповідальності Поручителя призводять до порушення п. 2.1 Договору поруки, і мають правові наслідки, передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє доводи про порушення судом норм права, що регулюють спосіб захисту порушеного права обраний позивачем шляхом визнання договору припиненим.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати.

Верховний Суд України у постанові від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11 визнав, що висновок про те, що визнання договору поруки припиненим як спосіб захисту не передбачений законом не можна визнати обгрунтованим, вказавши при цьому, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом; у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобовязання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 1, 4-2, 22 ГПК України) слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов`язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 № 5).

На підставі наведеного, розглянувши доводи скарги, колегія суддів не визнає їх в якості підстав для висновку про неправильне застосування норм права, тому скаргу відхиляє, постанову апеляційного господарського суду та рішення залишає без зміни.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2013 у справі № 2/258-09 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун