Ухвала

від 10.10.2013 по справі 2а-1080/2009

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/10490/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів : Черпіцької Л.Т., Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 15.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 у справі № 2-а-1080/09/1215

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" за 2006-2007 роки

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 15.05.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009, позовні вимоги задоволено частково за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про їх скасування, та просить винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку у відповідача.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанції правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(3235-15) від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов'язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суди обґрунтовано встановили, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області відхилити, а постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 15.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 235-239 1 КАС України.

Судді: