Рішення

від 05.02.2009 по справі 37/229пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

05.02.09 р.                                                                                                      

Справа № 37/229пд                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Паліводі Ю,В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Дочірнього

підприємства „Ілліч - Агро Донбас” Відкритого акціонерного товариства

„Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”,  м. Маріуполь, ідентифікаційний код 34550446

до Відповідача 1:

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Шевченко”, с.

Шевченко в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Жевнової Тамари Миколаївни,

м. Донецьк, ідентифікаційний код 00697171

до Відповідача 2: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1,  с. Шевченко,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: визнання договору

купівлі-продажу №1 від 01.09.2008р. недійсним,

за участю уповноважених представників:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача  1 - Патенко В.М. (за довіреністю № 001/08 від

01.10.2008р.);

від Відповідача 2 - ОСОБА_2. (за

довіреністю № 8496 від 20.12.2008р.).

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК

України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд відбувається з

фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судове

засідання відкладалось з 25.12.2008р. на 08.01.2009р., з 08.01.2009р. на

20.01.2009р., з 20.01.2009р. на 29.01.2009р., з 29.01.2009р. на 05.02.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство „Ілліч - Агро

Донбас” Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь (далі - Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької

області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю „Шевченко”, с. Шевченко в особі ліквідатора - арбітражного

керуючого Жевнової Тамари Миколаївни, м. Донецьк (далі - Відповідач 1), за

участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

боці Відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1, с. Шевченко про визнання договору

купівлі-продажу №1 від 01.09.2008р. недійсним.

В обґрунтуванні позовних вимог

Позивач посилається на порушення його переважного права на придбання об'єкту

відчуження, внаслідок продажу нерухомого майна шляхом укладення договору

купівлі-продажу №1 від 01.09.2008р. між Відповідачем 1 та Третьою особою,

вчиненого всупереч вимог законодавства щодо порядку продажу майна банкрута та

нотаріального посвідчення відчуження нерухомості.

На 

підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір купівлі-продажу №1

від 01.09.2008р., договір оренди №2462 від 01.01.2007р. з додатком, договір

оренди №1/716 від 01.01.2008р. з актом приймання-передачі, правоустановчі

документи, довідку ДПІ.

Нормативно свої вимоги Позивач

обґрунтовує ст.ст.1, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України,

ст.ст. 15, 16, 657, 777 Цивільного кодексу України, ст.ст. 30, 44 Закону України

„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Позивачем на обґрунтування своєї

позиції надані письмові пояснення №1/37/229 від 16.01.2009р. (а.с.82 т.1) з

додатковими документами для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.83-91 т.1).

Представник Відповідача 1  надав відзив від 04.02.2009р. (а.с.а.с.38,39

т.2), в якому проти позову заперечив, посилаючись, що спірний договір

відповідає вимогам ст. 44 Закону України „Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом”, оскільки Відповідач 2 займається

сільськогосподарською діяльністю і мешкає на одній вулиці із Відповідачем 1;

майно за спірним договором було відчужене в порядку, встановленому кредиторами

Відповідача 1 згідно ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом”; Позивач неналежним чином виконував свої

зобов'язання за договором найму; спірний договір в порядку ст. 220 Цивільного

кодексу України і Відповідачем 2 отримані правоустановчі документи на об'єкт продажу.

Крім того, Відповідачем 1 надані

документи, у тому числі - витребувані судом, для залучення до матеріалів справи

(а.с. а.с. 63-73 т.1, а.с.а.с.40-48 т.2).

Ухвалою суду від 10.12.2008р. до

участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, на стороні відповідача залучено Тихонка А.І.

Представник Третьої особи проти

позову заперечив, посилаючись на те, що Позивач не є стороною спірного

договору; ОСОБА_1. має залучатися до участі у справу у якості відповідача, проте

оскільки він набув майно за спірним договором як фізична особа, такий спір не

підлягає вирішенню в господарських судах; порушення нотаріальної форми зумовлює

нікчемність договору і не вимагає визнання його недійсним; у Позивача не

виникло переважного права на придбання відчуженого майна, оскільки він як

орендар такого майна недобросовісно виконував свої зобов'язання за договором

оренди; безпідставність обґрунтування позовних вимог положеннями ст.ст. 30, 44

Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом”. Зазначену процесуальну позицію Третя особа сформульована у

клопотанні від 22.12.2008р. (а.с.а.с.50,51 т.1) про припинення провадження у

справі, додавши до нього документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.52-57).

Ухвалою суду від 08.01.2009р.   відмовлено у задоволенні клопотання Третьої

особи про припинення провадження у справі та змінено її процесуальний статус на

Відповідача 2 як фізичної особи-підприємця.

Відповідачем 2 заявлено відвід

судді (а.с.а.с.92,93 т.1), у задоволенні якого ухвалою заступника голови суду

Донецької області від 20.01.2009р. відмовлено.

Відповідачем 2 наданий відзив від

03.02.2009р. (а.с.а.с.1,2 т.2), в якому він проти позовних вимог заперечує з

підстав, що наводилися у клопотанні від 22.12.2008р. (а.с.а.с.50,51 т.1), а

також документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.3-37 т.2).

Представники учасників справи у

судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути

спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними

в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної

кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника Позивача,

повідомленого належним чином про дату та час судового засідання, у світлі

приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не

вливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні

представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду

учасниками справи докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

ВСТАНОВИВ:

       01.01.2007р. між Сільськогосподарським

товариством з обмеженою відповідальністю „Шевченко”, с. Шевченко (Орендодавець)

та Позивачем (Орендар) був укладений договір оренди №2462 (а.с.а.с10-11 т.1),

відповідно до п.п.1.1., 2.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає

майно, склад і вартість якого зазначені у переліку (а.с.11 т.1 зворотна

сторона) на строк з 03.01.2007р. по 31.12.2007р.

01.01.2008р. між вказаними

сторонами був укладений договір оренди № 1/716 (а.с.а.с.12,13) цього ж самого

майна на період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. Вказане майно, а саме:

асфальтований тік (інв. №113), критий тік (склад) добудова (інв. №29), критий

тік  (склад) основний (інв. № 28),

столова (інв. № 61) було передано в оренду Позивачу, про що сторонами

01.01.2008р. був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.13 т.1

зворотна сторона).

Постановою господарського суду

Донецької області від 10.06.2008р. №5/47б (а.с.68 т.1)  Сільськогосподарське товариство з обмеженою

відповідальністю „Шевченко”, с. Шевченко було визнано банкрутом, відкрито

ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором  арбітражного керуючого Жевному Т.М.

01.09.2008р. відбулися збори кредиторів

Відповідача 1, оформлені протоколом (а.с.70 т.1), на яких прийнято рішення про

затвердження звіту про незалежну оцінку майна (а.с.а.с.118,119 т.1) відчуження

активів боржника шляхом укладання договорів купівлі-продажу.

Цього ж дня (01.09.2008р.) між

Відповідачем 1 (Продавець) та Відповідачем 2 (Покупець) був укладений договір

купівлі - продажу  (а.с. 9 т.1) за

реєстровим №1 (далі - Договір), об'єктом відчуження згідно акту

приймання-передачі від 01.09.2008р. (а.с.65 т.1 зворотна сторона) за яким є будівлі

і споруди току, будівлі і споруди столової, будівля вівчарні.

Як вбачається із пояснень учасників

справи, наданих у судових засіданнях, об'єкт оренди за договором № 1/716

від  01.01.2008р. співпадає з об'єктом

відчуження за спірним договором в частині, що також підтверджується і листом

Відповідача 2 (а.с.89 т.1) з вимогою до Позивача про звільнення столовою та

критого току у зв'язку із набуттям вказаних об'єктів.

Рішенням Виконавчого комітету

Тополинської сільської ради від 10.09.2008р.№ 45 (а.с.9 т.2) за Тихоном О.І.

оформлено права власності на спірне майно. На підставі вказаного рішення були

видані свідоцтва про право власності від 10.09.2008р., а само право було

зареєстровано за  Відповідачем 2 в

Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень (а.с.а.с.3-8 т.2).

Рішенням Волноваського районного

суду Донецької області від 12.12.2008р. 

(а.с.а.с.35-37 т.2) спірний договір було визнано дійсним. Вказане

рішення суду набуло чинності 23.12.2008р.

Рішенням Господарського суду

Донецької області від 02.12.2008р. у справі № 24/173 (а.с.а.с.86, 88 т.1) про

стягнення з Дочірнього підприємства „Ілліч - Агро Донбас” Відкритого

акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”,

м. Маріуполь заборгованості, пені, 3% річних та інфляційної індексації за

договором оренди № 1/716 від 01.01.2008р. за період з 01.01.2008р. по

31.08.2008р. на користь Сільськогосподарського товариством з обмеженою

відповідальністю „Шевченко” провадження у справі в частині стягнення

заборгованості припинено за відсутністю предмету спору у зв'язку з її

погашенням в перебігу розгляду справи, вимоги щодо пені, 3% річних та

інфляційної індексації задоволені.

На факт сплати заборгованості в

перебігу розгляду зазначеної справи вказує і Позивач в своїх поясненнях №

1/37/229 від 16.01.2009р. (а.с.82 т.1).

       Як зазначено Позивачем, письмового

повідомлення про намір здійснити спірний договір Відповідач 1 на адресу

Позивача не надсилав, наразі належних у розумінні ст. 34 Господарського

процесуального кодексу України  доказів

здійснення  такого повідомлення в до

матеріалів справи не надано.

За таких обставин, Позивач

звернувся до Господарського суду Донецької області з  розглядуваним позовом.

Відповідач 1 проти позову заперечив

з підстав, викладених у відзиві від 04.02.2009р. (а.с.а.с.38,39 т.2).

Відповідач 2 проти позову заперечив

з підстав, викладених у клопотанні про припинення провадження від 22.12.2008р.

(а.с.а.с.50,51) та у  відзиві від

03.02.2009р. (а.с.а.с.1,2 т.2).

Виходячи з принципу повного,

всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги

Позивача до Відповідачів такими,  що не

підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного

кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського

процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного

способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34

Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного

права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього

права (інтересу) з боку Відповідача.

Обов'язковість доведення наявності

факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача узгоджується і з

позицією Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4.

Роз'яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з

визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Виходячи з матеріалів справи,

Позивач безпосередньо не є стороною, або вигодонабувачем чи зобов'язаною особою

за спірним договором, що у світлі положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу

України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду

як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов'язків,

зумовлює висновок суду про те, що спірний договір безпосередньо не створює

права або обов'язків для  Позивача.

Разом із цим, відсутність у певної

особи статусу учасника договору автоматично не унеможливлює ініціацію такою

особою позову про визнання цього договору недійсним - право на позов у такому

випадку оцінюється в контексті наявності обґрунтованого інтересу такої особи до

спірного договору. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд

України, що вбачається із п. 18 Інформаційного листа „Про деякі питання практики

застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від

07.04.2008р. № 01-8/211.

Як вбачається із змісту позовної

заяви, така заінтересованість Позивача, що опосередковує вплив спірного

договору на його права та інтереси, зумовлена статусом останнього як орендаря

майна, яке було відчужене за спірним договором, згідно договору оренди №1/716

від 01.01.2008р.

За змістом ч. 2 ст. 777 Цивільного

кодексу України, на яку посилається Позивач, переважне право наймача (орендаря)

на придбання об'єкту найму у разі його продажу, на захист якого (права)

фактично спрямований розглядуваний позов, покладене у залежність від належності

виконання наймачем зобов'язань   за

договором найму (оренди).

Між тим, за будь-яких обставин

недотримання переважного права на придбання, передбаченого ч. 2 ст. 777

Цивільного кодексу України не є тією підставою, з якою чинне законодавство

пов'язує можливість визнання договору купівлі-продажу, укладеного без

урахування такого права, недійсним, оскільки відповідний спосіб судового

захисту не призводить до відновлення порушеного переважного права, а отже не

можу вважатися адекватним. Право наймача, що належним чином виконує своє

обов'язки за договором найму у такому випадку можуть бути захищу лише шляхом

подання позову про переведення права та обов'язків покупця за відповідним

договором купівлі-продажу, що несумісне і нетотожне визнанню такого договору

недійсним.

Аналогічної позиції з цього приводу

дотримується і Верховний суд України, що вбачається із Постанови від

09.10.2007р. Таким чином, обраний Позивачем спосіб судового захисту не

кореспондується із наведеними ним підставами позовних вимог та доводами

існування заінтересованості оспорювати договір, учасником якого він не є.

Поряд із цим, виходячи із положень

ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України

здійснення своєчасно і в повному обсягу орендних платежів незалежно від

наслідків своєї господарської діяльності відноситься до основних обов'язків

орендаря. Однак, як вбачається із наданих матеріалів, Позивач допускав

порушення зазначеного обов'язку у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України,

що підтверджується зверненням Відповідача 1 із відповідною позовною заявою до

нього та її частковим (з підстав погашення існуючої заборгованості в перебігу розгляду

справи) задоволенням рішенням у справі №24/173 

від 02.12.2008р. (а.с.а.с.86,88 т.1).

При цьому, суд вважає за необхідне

наголосити, що факт припинення провадження у справі в частині вимоги щодо

сплати заборгованості не спростовує обґрунтованість висновку про наявність

порушення грошових зобов'язань з боку Позивача за договором оренди  №1/716 від 01.01.2008р. на дату укладання

спірного договору купівлі-продажу, оскільки задоволення вимог у справі № 24/173

щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації у світлі положень

ст.ст.549, 550, 625 Цивільного кодексу України, які регламентують відповідні

нарахування, достатньою мірою вказує на наявність порушення (прострочення) як

обов'язкової  в силу закону умови для

застосування зазначених нарахувань.

Відповідно до ст.ст. 124, 129

Конституції України рішення суду, що набуло законної сили має статус

загальнообов'язкового.

Згідно із Рішенням Європейського

суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти

України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип

правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення

суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів”

(згадується в  п. 4 Інформаційного листа

Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав

людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).

Принцип верховенства права

закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про

виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від

23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних

судів.

У світлі наведених норм факт

неналежності виконання Позивачем зобов'язань за договором оренди №1/716 від

01.01.2008р.не може бути спростований або підданий сумніву в межах

розглядуваної справи будь-якими доказами 

за умов чинності рішення Господарського суду Донецької області  від у справі №24/173  від 02.12.2008р.

Встановлений факт неналежності

виконання Позивачем зобов'язань наймача взагалі унеможливлює існування у нього

переважного права на придбання орендованого майна як об'єкту  (переважне право) судового захисту, а,

відтак, об'єктивно унеможливлює 

порушення цього відсутнього права та застосування будь-яких способів

судового захисту, що зумовлює відмову у задоволені вимог.

Інших підстав існування у Позивача

певного права, що може бути захищене у запропонований ним спосіб, судом не

встановлено. Зокрема, посилання на ст. 44 Закону України „Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не може вважатися

прийнятним, оскільки місцезнаходження Позивача не співпадає із

місцезнаходженням майна, відчуженого за спірним договором, і ним не надано

жодних доказів звернення до Відповідача 1 із пропозиціями придбати відповідне

майно, тоді як Відповідач 2 знаходиться (а.с.40 т.1) за місцезнаходженням

приданого ним майна.

Згідно із ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок

Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних

вимог Дочірнього підприємства  „Ілліч -

Агро Донбас” Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний

комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 34550446) до

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Шевченко”, с.

Шевченко (ідентифікаційний код 00697171) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

с. Шевченко (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 

про визнання недійсним договору № 1 від 01.09.2008р. у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили

після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання

апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного

строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде

скасовано.

За згодою присутніх сторін у

судовому засіданні 05.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину

рішення.

Повний текст судового рішення

підписано 05.02.2009р.

3. Рішення може бути оскаржене

через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом

десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного

місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                           

Попков Д.О.