Постанова

від 09.10.2013 по справі 20/225

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа№ 20/225

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання - Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.08.2013р.

у справі №20/225 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Медіа"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення боргу, сум за прострочення грошового зобов'язання, ціна позову 926 456,87 грн

ВСТАНОВИВ:

У травня 2008 року на розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Медіа" до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення боргу, сум за прострочення грошового зобов'язання, ціна позову 926 456,87 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 № 20/225, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 № 20/225 та постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2009 року № 20/225, позовні вимоги задоволено повністю.

16 липня 2009 р. на виконання рішення господарського суду м. Києва від 24 березня 2009 р., видано наказ № 20/225 про стягнення з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Медіа" 461175 грн. боргу, 277166,17 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 38735,07 грн. три проценти річних з простроченої суми, 7770,76 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразія-Медіа" через відділ діловодства господарського суду міста Києва подало заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду м. Києва № 20/225 від 16.07.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.08.2013 р. заяву позивача було задоволено та відновлено ТОВ «Євразія-Медія» строк для пред'явлення наказу господарського суду м. Києва № 20/225 від 16.07.2009 до виконання.

Відповідне рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що наведені у заяві про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду м. Києва причини пропуску процесуального строку є виправданими та відповідають дійсним обставинам справи.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва суду від 09.08.2013 р., Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.08.2013 року у справі № 20/225.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм процесуального права.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Хрипуна О.О. № 20/225 від 27.09.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 20/225 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 20/225 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 року, на підставі поданої апеляційної скарги, було порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Гончаров С.А. та призначено розгляд скарги на 09.10.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 20/225 від 09.10.2013 року враховуючи перебування судді Іоннікової І.А. у відпустці, розгляд апеляційної скарги по справі № 20/225 доручено здійснити колегіюї суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скарги задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.08.2013 р. у справі № 20/225 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.08.2013р. № 20/225.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 09.08.2013 року у справі № 20/225 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Пунктом 2 частини 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно зі ст. 119 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Звертаючись із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення вказаного наказу до виконання, заявник посилається на причину пропуску строку через неможливість реалізувати виконання наказу з примусового виконання рішення у зв'язку з внесенням боржника до Реєстру підприємств плавно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи на час набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва від 24 березня 2009 р. та видачі на його виконання наказу № 20/225 від 16 липня 2009 р. боржник відповідно до вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" був внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до цього Закону.

Стягувач не набув статусу учасника розрахунків відповідно до цього Закону та не мав можливості одержати виконання відповідно до визначеної ним процедури.

Чинна на той час норма п. 15 ч. 1 ст. 34 (нині - п. 15 ч. 1 ст. 37) Закону України "Про виконавче провадження" передбачала обов'язкове зупинення виконавчого провадження у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Рішенням Конституційного суду України № 1-26/2012(18-рп/2012) від 13 грудня 2012 р. встановлено факт неоднозначного застосування судами України Законів "Про виконавче провадження" та "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Цим рішенням надано роз'яснення, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Строк пред'явлення наказу № 20/225 від 16 липня 2009 р. до виконання сплив 16 червня 2012 р., тобто до часу прийняття вищевказаного рішення Конституційним Судом України.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані заявником причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, пов'язані з наявністю неоднозначного застосування законодавства про виконання судових рішень про сплату заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які перешкодили стягувачу звернути прийняте на його користь рішення до примусового виконання, є поважними.

Посилання апелянта на нехтування кредитором процесуальними правами з приводу виконання рішення, яке на думку апелянта свідчить про його свідому бездіяльність та байдужість щодо стягнення заборгованості та як наслідок полягає у втраті позивачем права на його відновлення шляхом поновлення строків для пред'явлення наказу до виконання, розцінюється колегією суддів критично, оскільки в даному випадку бездіяльність кредитора носить виправданий характер, адже вчинення будь яких процесуальних дій щодо відкриття виконавчого провадження, чи як в даній ситуації- зволікання з ним, в тому чи іншому випадку призведе до рівноцінного результату - невиконання рішення суду шляхом його зупинення або свідомого непред'явлення до виконання з огляду на перебування кредитора у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апелянта направлені лише на уникнення виконання законних зобов'язань визначених судовим актом та не містять під собою жодних підстав для їх задоволення, адже в даному випадку мова йдеться не про оспорюване право кредитора, а саме про можливість ефективного відновлення вже достовірно встановленого порушеного права законним шляхом.

Відповідно до статті 115 ПІК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд підставно дійшов висновку про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 09.08.2013 року у справі №20/225 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача(апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 102 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.08.2013 року у справі № 20/225 залишити без змін.

Матеріали справи № 20/225 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Чорна Л.В.

Гончаров С.А.