Рішення

від 13.04.2009 по справі 37/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/53

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.04.09 р.                                                                                                       Справа № 37/53                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства „Електропромислова компанія”, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 24994146

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов'янськ, ідентифікаційний код 00210594

про: стягнення заборгованості в сумі 113418,00 грн., пені в сумі 11761,44 грн., інфляції в сумі 10090,50грн. та 3% річних – 1470,81грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –  Семакін О.О. (за довіреністю № 140 від 30.03.2009р.);

від Відповідача  – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 31.03.2009р. на 13.04.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Електропромислова компанія”, м. Дніпропетровськ (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов'янськ (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 113418,00 грн., пені в сумі 11761,44 грн., інфляції в сумі 10090,50грн. та 3% річних – 1470,81грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання продукції №96/85 від 03.04.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляції.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір постачання продукції №96/85 від 03.04.2008р., специфікацію №3 до договору, накладну №2483 від 04.09.2008р. на суму 226836,00грн., довіреність №344 від 02.09.2008р. на отримання цінностей,  рахунок №1962 від 27.03.2008р. на суму 226836,00грн., банківську виписку, претензію №962 від 04.12.2008р., відповідь на претензію №77/1733.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи (а.с.а.с.26,27,33-38) для залучення до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву  та доказів слати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.36-37). Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується також повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23) та клопотанням №77/249 від 23.03.2009р. про відкладання судового засідання, призначеного на 31.03.2009р. (а.с.24).

Представник Позивача у судових засіданнях підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір поставки продукції №96/85 від 03.04.2008р. (а.с.а.с.2,3), згідно п.п. 1.1., 1.2, 10.1 якого  Постачальник в порядку та на умовах цього договору (далі – договір поставки), зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та сплатити товар (далі – Продукція), номенклатура та кількість якої  визначаються за специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору. Цей договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2008р.

Умовами розділу 2 договору поставки сторони дійшли згоди, що ціни та порядок оплати кожної партії продукції визначаються у специфікаціях.

Відповідно до п.7.1, п.7.3 договору поставки, за умови невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У випадку несплати продукції у встановлений строк, якщо специфікацією передбачена 50% передплата, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Специфікацією №3 від 03.04.2008р. (а.с.10) до договору поставки,  сторонами визначена найменування обладнання (двигун); його вартість – 226836грн. у т.ч. ПДВ; строк поставки – 15 тижнів з моменту отримання попередньої оплати та умови оплати – 50% попередня оплата протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку-фактури, решта 50% вартості – протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки.

На виконання зобов'язань з постачання обладнання, визначеного в специфікації №3,  Позивачем була здійснена поставка товару на суму 226836,00грн., що підтверджується накладною №2483 від 04.09.2008р. (а.с.11) та довіреністю Відповідача №344 від 02.09.2008р. на отримання цінностей (а.с.12).

Відповідачу був виставлений рахунок №1962 від 27.03.2008р. на суму 226836,00грн., який згідно банківської виписки (а.с.14) був частково сплачений Відповідачем у сумі 113418,00грн.

У зв'язку із невиконання у повному обсягу грошових зобов'язань за договором поставки Позивач, задля досудового врегулювання зазначеного питання, звернувся до Відповідача з претензію №962 від 04.12.2008р. (а.с.а.с.15,16) про сплату заборгованості та нарахованих: пені, річних та інфляції.

Відповідач у відповіді № 77/1733 (а.с.17) на претензію визнав наявну заборгованість в сумі 120775,40грн., заперечивши щодо розрахунку пені та інфляційної індексації, наведеному Позивачем та просив реструктурувати її на шість місяців, сплачуючи по 20129,23грн. на місяць.

Втім, як вбачається із матеріалів справи – Відповідачем належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного не надано - на момент звернення Позивача з розглядуваним позовом, заборгованість не сплачена, що підтверджується довідкою Позивача №171 від 10.04.2009р. (а.с.38).

Внаслідок порушення Відповідачем умов договору постачання щодо сплати вартості поставленої продукції, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 113418,00 грн., пені в сумі 11761,44 грн., інфляції в сумі 10090,50грн. та 3% річних – 1470,81грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання.  

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору постачання продукції №96/85 від 03.04.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір постачання продукції №96/85 від 03.04.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору постачання продукції №96/85 від 03.04.2008р., а саме – 50% залишку вартості протягом 5 банківських днів з моменту поставки, з чим, власне, він погодився у відповіді на претензію № 77/1733 (а.с.17).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов'язання зі сплати поставленої продукції. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у сумі _113418,00коп.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку:

-          щодо інфляційної індексації  - наведений Позивачем розрахунок хоча і містить певні  арифметичні недоліки, проте не перевищує суми, що може бути нарахована за період з 12.09.2008р. по січень 2009р. включно, з огляду на що відповідні вимоги задовольняються у розмірі 10090,50грн.

-          щодо 3% річних – наведений Позивачем розрахунок містить арифметичні недоліки, зумовлені спрощенням нецілих чисел до цілих, і заявлена до стягнення сума дещо перевищує розмір відсотків, який може бути нарахований за період 3 12.09.2008р. по 16.02.2009р., у зв'язку із чим відповідні вимоги задовольняються  у розмірі 1470,05грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати поставленої продукції сформульована безпосередньо у п. 7.3. договору поставки, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про наявність арифметичного недоліку, зумовленого використанням Позивачем у розрахунку спрощеного визначення розміру пені за один день періоду прострочення, з огляду на що вимоги задовольняються в межах суми, яка може бути нарахована за вказаний Позивачем період з 12.09.2008р. по 16.02.2009р. - у розмірі   11760,63грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Електропромислова компанія”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 24994146) до Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов'янськ (ідентифікаційний код 00210594) про стягнення заборгованості в сумі 113418,00 грн., пені в сумі 11761,44 грн., інфляції в сумі 10090,50грн. та 3% річних – 1470,81грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш” (84102, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Заводська, 2, п/р 26000305660173 у Слов`янському відділенні ПІБ України, МФО 334561, ідентифікаційний код 00210594) на користь Закритого акціонерного товариства „Електропромислова компанія” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 59, п/р 26006500005031 у Дніпропетровській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 306890, ідентифікаційний код 24994146) заборгованість в сумі 113418,00 грн., пеню в розмірі 11760,63грн., інфляційну індексацію в сумі 10090,50грн. та 3% річних у сумі 1470,05грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо пені та 3% річних відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш” (84102, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Заводська, 2, п/р 26000305660173 у Слов`янському відділенні ПІБ України, МФО 334561, ідентифікаційний код 00210594) на користь Закритого акціонерного товариства „Електропромислова компанія” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 59, п/р 26006500005031 у Дніпропетровській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 306890, ідентифікаційний код 24994146) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1367грн. 39коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн.99коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За присутнього представника Позивача у судовому засіданні 13.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 13.04.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.