Рішення

від 13.06.2008 по справі 2-428/08

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

                                                                                                                                     2-428/08                                Р  І 

Ш  Е  Н 

Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н

И                  

13

червня 2008 року                                                                                         

місто Маріуполь

 Орджонікідзевський районний суд міста

Маріуполя Донецької області у складі:

                    судді                                                                   Попової

С.А.,

       при секретарях                                                    Больсуновій

Г.О., Ченгал О.М.,

                   за участю

позивача                                             ОСОБА_1,

           - " -        представника позивача                                  ОСОБА_2,

           - " - представників відповідача                Клинюк В.Д.,

                                                                            Коник

В.С.,                              

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Управління № 128 Акціонерного товариства

закритого типу "Донбасстальконструкція" про стягнення належної до

сплати при звільненні суми заробітку, середнього заробітку за час затримки у

розрахунку при звільненні, зміну дати звільнення, відшкодування моральної

шкоди,

                   третя

особа - ОСОБА_3, -

                                                                      В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 11 червня 2007 року

працював на посаді монтажника 3 розряду з монтажу сталевих і залізобетонних

конструкцій Дочірнього підприємства Управління № 128 Акціонерного товариства

закритого типу "Донбасстальконструкція" (далі за текстом - ДПУ № 128

АТЗТ "ДСК"). Звільнений з 19 жовтня 2007 року наказом № 189к від

19.10.2007р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. 

Позивач вважає, що його трудові права

щодо оплати праці порушені діями відповідача, які  полягають у не здійсненні розрахунку при

звільненні з безпідставним посиланням на застосування штрафу в розмірі

1000грн., не видачі трудової книжки і копії наказу при звільненні. У

зв"язку з цим у листопаді 2007 року звернувся до суду із позовом: про

стягнення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за весь час

затримки у розрахунку при звільненні, зміну дату звільнення з 19.10.2007р. на

15.11.2007р., коли він, всупереч чинному законодавству, фактично отримав

трудову книжку. Внаслідок грубого порушення його прав вимагає компенсації

відповідачем моральної шкоди, що оцінює рівною в 5000грн., яка полягає у

душевних стражданнях від позбавлення його належних коштів за працю, на які він

розраховував у зв"язку із необхідністю оплати заочного навчання, був

змушений відмовляти собі у витратах і знаходитись на утриманні матері.

В ході судового розгляду позивач

ОСОБА_1, підтримуючи позовні вимоги, надав пояснення аналогічні тим, що

викладені в позовній заяві. Зазначав, що 08.10.2007р. дійсно, відносно нього

склали на ВАТ "МК"Азовсталь" акт, він виносив з цього

підприємства робочий одяг у зв"язку із подачею заяви на звільненні до ДПУ

№ 128, 19.10.2007р. - останній день роботи. В перший робочий день після

вихідних - 22.10.2007р. і 23.10.2007р. йому не видали трудову книжку і

розрахунок, при цьому директор мотивував такі дії вимогою сплатити штраф у сумі

1000грн. за винесений одяг або відпрацювати цю суму. Про належні до виплати

розрахункові суми при звільненні не поінформували. 15.11.2007р. за листом

відділу кадрів прибув на підприємство, йому видали трудову книжку, проте, так і

не здійснили розрахунку, посилаючись на покриття заподіяної підприємству шкоди

у розмірі штрафу за рахунок належних йому при звільненні сум. Крім того, за час

роботи на підприємстві в період його роботи у виборчій комісії

17.09.2007р.-03.10.2007р. йому не виплатили середній заробіток, втім не

заперечував, що в бухгалтерію підприємства не здавав документ, підтверджуючий

фактичне виконання ним державних обов"язків. Просив змінити дату

звільнення - з 15.11.2007р., стягнути невиплачені за час роботи і належні при

звільненні суми заробітку, відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000грн., що

полягає в душевних стражданнях внаслідок нездійснення належних виплат, що його

змусило застосовувати зусилля для організації свого життя.

Представник позивача

ОСОБА_2, підтримуючи в повному обсязі заявлені вимоги, надала аналогічні

пояснення.

Представники відповідача

ДПУ № 128 АТЗТ "ДСК" і третьої особи директора підприємства ОСОБА_3 -

Клинюк В.Д. і Коник В.С., що діють за довіреностями, заперечуючи проти позову в

повному обсязі, в судовому засіданні пояснили, що, будучі ознайомленим з правилами

трудового розпорядку ВАТ "МК "Азовсталь", у зв"язку з

проведенням робіт на території цього підприємства за контрактом, ОСОБА_1

виносив з території комбіната комплект нового робочого одягу, що визначено як

розкрадання. В той же день 08.10.2007р. він прибув до відділу кадрів ДПУ, де

написав заяву про звільнення і пояснив мету виносу одягу. 22.10.2007р. позивач

відвідував відділ кадрів, 23.10.2007р. - вже з матір"ю і відмовився в цей

день від отримання трудової книжки. Вже після звільнення позивача 06.11.2007р.

був отриманий акт комбіната "Азовсталь" про порушення, допущене

ОСОБА_1, а згодом прийшов штраф на 1000грн., який ДПУ № 128 12.11.2007р.

перерахувало на рахунок ВАТ "МК"Азовсталь". У зв"язку з

тим, що робочий одяг ОСОБА_1 не здав, його вартість і штраф не оплатив, то

позивач, враховуючи нараховану суму заробітної плати за відпрацьований час у

жовтні 2007р. в сумі 437,91грн. і компенсацію за невикористану відпустку у сумі

402,64грн., повинен ще сплатити борг у сумі 302,86грн. Вважали необгрунтованими

доводи позивача про нездійснення виплати заробітної плати за період виконання

державних обов"язків у зв"язку з ненаданням документу, що свідчив про

фактичну роботу його у виборчій комісії. Просили відмовити в задоволенні

позовних вимог за їх необгрунтованістю. 

Заслухавши позивача, його

представника, представників відповідача і третьої особи, дослідивши письмові

матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за

наступних підстав.

Факт перебування позивача з

відповідачем  в трудових правовідносинах

сторонами не оспорюється.

З трудової книжки ОСОБА_1, наказів

вбачається, що позивач 11.06.2007р.  

прийнятий на посаду монтажника 3 розряду з монтажу сталевих і

залізобетонних конструкцій ДПУ № 128 АТЗТ «Донбасстальконструкція». Звільнений

за наказом № 189к від 19.10.2007р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням

на підставі його заяви (а.с. 4, 9-10, 16, 53).

З журналу обліку руху трудових книжок

вбачається в графі "дата і підстави видачі на руки трудової книжки"

посилання на наказ № 189к від 19.10.2007р. і підпис ОСОБА_1 в її отриманні

(а.с. 12).

Представники відповідача в судовому

засіданні не заперечували факту появи на підприємстві ОСОБА_1 в перший робочий

день після дати звільнення - 22.10.2007р., проте трудова книжка в цей день і в

наступний день 23.10.2007р. позивачеві не була видана, і розрахунок при

звільненні не здійснений.

Також, відповідачем не

заперечувалась та обставина, що позивача не поінформували про розмір належних

до виплати нарахованих сум заробітної плати, компенсації за невикористану

відпустку та ін., що за змістом положень ст. 61 ч. 1 ЦПК України не доказується

в межах даної справи. Отже, на порушення вимог ст. 110 КЗпП України керівництво

підприємства повинно було, але не повідомило про розмір сум належних працівникові

ОСОБА_1 при його звільненні.

За змістом ст. 47 КЗпП України

роботодавець зобов"язаний в день звільнення

видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним

розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу

працівника, в даному випадку звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, видати

йому копію наказу про звільнення. 

Встановлено, що фактично

позивач отримав трудову книжку 15 листопада 2007 року, що підтвердили обидві

сторони в судовому засіданні. А крім того, безперечним є той факт, що ані в

день звільнення, ані в наступний день після пред"явлення ОСОБА_1 в перший

робочий день після звільнення вимоги про розрахунок він такого не отримав.

Отже, із врахуванням дати фактичного

вручення трудової книжки і непроведення у

передбачений ст. 116 КЗпП України строк розрахунку із звільненим працівником

ОСОБА_1, суд вважає, що позов в частині зміни дати звільнення з 19

жовтня 2007 року на 15 листопада 2007 року є обгрунтованим і таким, що підлягає

задоволенню в даній частині. 

При цьому, у зв"язку з

порушенням керівництвом підприємства вимог ст. 116 КЗпП України суд не бере до

уваги причини неотримання трудової книжки позивачем, викладені в доводах

відповідача, і докази в їх підтвердження, як то акт про неотримання трудової

книжки 23.10.2007р. (а.с. 30), пояснення свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в частині

присутності при відмові позивача і його матері отримати трудову книжку.

В матеріалах справи мається акт №

5469х від 08.10.2007р. контролера УБСБ ВАТ «МК «Азовсталь», за змістом якого

08.10.2007р. ОСОБА_1, виходячи з комбінату через КПП в сумці проносив новий

робочий одяг, взуття, каску, що визначено як розкрадання. Керівництвом ВАТ

«МК"Азовсталь» у зв"язку з цим направлено матеріали до ДПУ № 128 для

прийняття заходів до правопорушника (а.с. 13, 21-24, 32-34).

З розрахункового документу ОСОБА_1 за

жовтень 2007р. вбачається, що йому нараховано заробітну плату, премію,

компенсацію за невикористану відпустку у сумі 840,99грн.; серед відрахувань

визначені обов"язкові утримання, в т.ч. до фондів і податок, у сумі

143,85грн., а також сума штрафу в графі "інші утримання" 1000грн., і

визначено борг працівника у сумі 302,86грн. (а.с. 14, 50). 

З робочої записки

начальника відділу кадрів вбачається пропозиція позивачеві прибути до ДПУ № 128

з питання звільнення, де зазначалось надходження штрафу комбінату

"Азовсталь" і попередження про звернення до органів міліції (а.с.

3). 

Проте, як встановлено в

ході судового розгляду справи, ніяких передбачених трудовим законодавством

локальних актів (розпоряджень, наказів), адміністрацією підприємства з приводу

притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ОСОБА_1 не видано, що

підтверджується наслідками перевірки Держнаглядпраці (а.с. 78). 

В даному конкретному

випадку не має правового значення для вирішення позову перерахування (а.с. 17)

адміністрацією ДПУ № 128 за своєю ініціативою на рахунок ВАТ «МК «Азовсталь»

суми 1000грн. у якості штрафу за порушення правил розпорядку ОСОБА_1і подальше

листування між підприємствами з метою врегулювання питання і скасування штрафу

(а.с. 18-20), оскільки таке не призвело до результату у вигляді відновлення в

позасудовому порядку регламентованого трудовим законодавством права позивача

щодо оплати праці. 

Доводи відповідача, що

після 06.11.2007р. прийшов штраф, який мав бути погашений за рахунок

розрахункових сум при звільненні ОСОБА_1, не грунтуються на будь-яких доказах

(ніякого рахунку, розпорядження тощо) і суперечать зібраним по справі доказам.

Так, листом ВАТ «МК

«Азовсталь» від 19.05.2008р. підтверджено факт незастосування будь-яких заходів

дисциплінарного або матеріального впливу цим підприємством щодо ОСОБА_1 (а.с.

80). 

Суд вважає дії адміністрації ДПУ №

128 неправомірними ще з тієї причини, що за хронологією подій: позивача було

звільнено 19.10.2007р., акт надійшов до ДПУ 06.11.2007р. і лист підприємства з

пропозицією вжити заходів до порушників (а.с. 69), без виставлення будь-якого

рахунку з боку ВАТ "МК"Азовсталь", тобто вже після звільнення

працівника, коли вже 16 днів поспіль як повинна була бути виплачена сума

розрахунку позивачеві, а тільки 12.11.2007р., як зазначено в поясненнях

представників відповідача, ця сума була перерахована підприємством ДПУ № 128 до

ВАТ "МК "Азовсталь".

Як вважає суд, в даному конкретному випадку адміністрація

підприємства ДПУ № 128 мала б діяти у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 136

КЗпП України, що регулює можливість звернення власника або уповноваженого ним

органу із позовом до ОСОБА_1 Такого ж позову, як з"ясовано, підприємство

не подавало на момент вирішення даної справи.

Отже, суд доходить до

висновку, що з належних працівникові ОСОБА_1 сум заробітку при звільненні

безпідставно, всупереч чинному законодавству, було здійснено відрахування, чим

грубо порушено право позивача на оплату праці.

А крім того, суд, не вирішуючи питання про обгрунтованість

накладення штрафу за актом № 5469х, у зв"язку з відсутністю відповідних

позовних вимог, зважаючи на принцип диспозитивності, доходить до висновку, що

розмір відрахувань у сумі 1000грн. у всякому випадку суперечить вимогам ст. 128

КЗпП, що визначає загальний розмір відрахувань із заробітної плати не більше

20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, 50% заробітної

плати, яка належить до виплати працівникові.

З відповіді

територіальної державної інспекції праці у Донецькій області (далі за текстом -

Держнаглядпраці) від 23.04.2008р., а також за змістом складеного цим органом

протоколу № 05-20-100/0001 від 16.04.2008р. про адміністративне правопорушення

у відношенні директора ОСОБА_3, встановлено порушення адміністрацією вимог ст.

116 КЗпП України щодо терміну розрахунків при звільненні працівників; порушення

вимог ст. 127 КЗпП України у зв"язку із здійсненням відрахувань із

заробітної плати ОСОБА_1, не передбачених законодавством; порушення вимог ст.

128 КЗпП України, яка передбачає здійснення відрахувань із заробітної плати, що

не можуть сумарно перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо,

передбачених законодавством України - п"ятидесяти процентів заробітної

плати (а.с. 78, 98-99).

Підсумовуючи

вищевикладене, суд стягує з відповідача невиплачену звільненому працівникові

ОСОБА_1 грошову суму, що складається з заробітної плати із премією за жовтень

2007р., компенсації за невикористану відпустку тривалістю 8 календ.днів

(нараховано 840,99грн., обов"язкові утримання складають 143,85грн.) у

загальній сумі сумі 697,14грн.  

Відповідно до п. 20

Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування

судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999р., установивши

при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою

розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від

підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей

день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві

вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника

середній  заробіток за весь період

затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день

постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї

вини.

Наведена представниками відповідача

причина невиплати сум розрахунку як то покриття заподіяної працівником

ОСОБА_1матеріальної шкоди, без притягнення до відповідальності у встановленому

законодавством порядку, не беретьсу судом до уваги у якості такої, що має

виключати відповідальність роботодавця з вищевикладених причин.

І вважаючи обгрунтованою вимогу

позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку

при звільненні, задовольняючи позовні вимоги в цій частині,  вирішує питання про розмір стягуваної суми

з  наступного.

Розрахунок при

визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при

звільненні провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної

плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995

року №100 (з подальшими змінами) за даними табелю обліку і графіку робочого

часу,  розрахункових документів (а.с. 15,

41-42, 44-45):

- середньоденна

заробітна плата складає 68,96грн. (нарахована заробітна плата за серпень

2007р./167,3год.=1645,71грн. і вересень 2007р./64,7год=354грн.; середньогодинна

заробітна плата складає (1645,71грн.+354):(167,3год.+64,7год.грн.)=8,62грн.;

середньоденна заробітна плата складає: 8,62грн.х8год.=68,96грн.). 

Розрахунок

середнього заробітку за період затримки у розрахунку, враховуючи, що згідно із

табелем обліку робочого часу останній робочий день 19.10.2007р. ОСОБА_1

відрацював 7год. і цей день оплачений (а.с. 51-52):

                                      в жовтні з 22.10.2007р.(20-21.10.2007р.вихідні) -

8р.д.х68,96=551,68грн.

                          листопад

2007р.-травень 2008р. - 147х68,96=10137,12грн.

                                      червень

2008р.(по 13вкл.) - 10р.д.х68,96=689,6грн.

Всього:               11378,40грн., що підлягає

стягненню з ДПУ № 128 АТЗТ «Донбасстальконструкція» на користь позивача.

Доводи позивача з приводу незаконних

дій адміністрації, що полягають у ненарахуванні і невиплаті середнього

заробітку за час виконання державних обов"язків у зв"язку із участю у

виборчій комісії протягом виборчої компанії 17.09.2007р.-03.10.2007р., згідно

із наказом на підставі звернення окружної виборчої комісії ТВК № 48 (а.с. 48,

49) не знайшли свого підтвердження, оскільки у бухгалтерію підприємства не був

зданий документ, підтверджуючий фактичну роботу у дільничній виборчій комісії

виконання державних обов"язків протягом певного періоду часу, щоб стало

підставою для виплати витребуваних сум середнього заробітку згідно із чинним

трудовим законодавством. Ненадання необхідного документу позивач не заперечував

і в судовому засіданні.

Суд, враховуючи

мотивацію спричиненої моральної шкоди ОСОБА_1 у змісті його позову, вважає, що

стягувана за даним судовим рішенням сума середнього заробітку за весь час

затримки у розрахунку при звільненні у якості санкції за порушене право

позивача на оплату праці і є справедливою сатисфакцією, отриманою позивачем

внаслідок судового вирішення справи, у зв"язку з чим суд відмовляє в

задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.ст. 79, 81, 88 ЦПК

України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у сумі

120,76грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в

суді у сумі 30грн.,  а всього 150 (сто

п"ятдесят) гривень 76 копійок. Крім того, позивачеві мають бути

компенсовані за рахунок відповідача витрати на оплату правової допомоги, що

складає 120грн. (а.с. 8).

На підставі ст.ст. 47,

110, 116, 117, 232, 233, 235, 238 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного

Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату

праці" від 24 грудня 1999 року № 13, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209,

212-215, 218 ЦПК України, суд -  

                                                               В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1

задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Управління № 128 Акціонерного

товариства закритого типу "Донбасстальконструкція" (юридична адреса:

Донецька область, м. Маріуполь-87522, вул. Таганрогське шосе, 49;  р/р 26000900175514 у Маріупольській філії

ПУМБ МФО 335742 код ЄДРПОУ 05427134) на користь ОСОБА_1 належну до виплати суму

заробітку при звільненні за жовтень 2007р. в сумі 697 (шістьсот дев"яносто

сім) гривень 14 копійок, середній заробіток за час затримки у розрахунку при

звільненні за період з 20 жовтня 2007 року по 13 червня 2008 року у сумі 11378 (одинадцять

тисяч триста сімдесят вісім) 40копійок, витрати по

оплаті правової допомоги в сумі 120 (сто двадцять) гривень, а всього 12195

(дванадцять тисяч сто дев"яносто п"ять)  гривень 54 копійки.

Змінити дату звільнення

ОСОБА_1 в його трудовій книжці, що вчинена 19 жовтня 2007р. під № 10, і вважати

чинною дату його звільнення з ДПУ № 128 АТЗТ "Донбасстальконструкція"

- з 15 листопада 2007 року.

В задоволенні позову в

частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Управління № 128 Акціонерного

товариства закритого типу "Донбасстальконструкція" в дохід держави

судовий збір у сумі 120 (сто двадцять) гривень 76 копійок, витрати з

інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в Орджонікідзевському

районному суді в сумі 30 (тридцять) гривень, а всього 150 (сто п"ятдесят)

гривень 76 копійок. 

Рішення суду може бути

оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний

строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після

цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК

України.

Суддя

Окрема

ухвала:

на адресу: Територіального Держнаглядпраці

прокуратура Орджонікідзевського району

Голови правління _____

Таким

чином, суд вважає, що з боку директора Авджи допущено грубе порушення трудового

законодавства щодо оплати праці звільнюваного працівника ОСОБА_1, а саме

порушено вимоги:

*

порушення вимог ст. 47 КзпП України, що передбачає обов»язок роботодавця

здійснити розрахунок в день звільнення. Або в наступний день, якщо був в день

звільення працівник відсутній, видати трудову книжку і копію наказу про

звільнення.

• * ст. 136 КзпП України - керівником необгрунтовано вжиті заходи,

щодо покриття заподіяної ОСОБА_1 шкоди шляхом відрахувань із належних при

звільненні сум заробітку, тобто не у відповідності з наведеною нормою, тобто не

шляхом звернення до суду із відповідним позовом, оскільки на момент вирішення питання

про здійснення відрахування 1000грн. позивач документально вже не знаходився у

трудових відносинах із відповідачем. 

• * 127

КзпП України - із заробітної плати ОСОБА_1 здійснено відрахування, не

передбачене законодавством , наказу про (розпорядження) власника або

уповноваженого ним органу з цього приводу не було видано.

1.   * ст. 128 КзпП України -

не враховано, що загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%,а у

випадках, окремо передбачених законодавством України - 50% заробітної плати,

яка належить до виплати працівникові.

• * 110 КзпП України- позивача при звільненні не повідомили про

розміри належних до виплати сум заробітку. 

• *

порушено ст. 116 КЗпП України щодо термінів розрахунку при звільненні

працівників

Вжити

заходівщодо контролю про недопущення в майбутньому прав працівниеків

підприємства на оплату праці.