Постанова

від 14.04.2009 по справі 15/336

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/336

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2009 року                                                                                       Справа№  15/336

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Джихур О.В. ( доповідач)

суддів:              Лисенко О.М., Ясир Л.О. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 13.04.2009р. № 175)

при секретарі: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:  

позивача –Первушина Тетяна Григорівна, дов. № б/н від 22.02.2009р.;

позивача –Стрижак Діна Григорівна, дов. № б/н від 22.02.2009р.;                            

відповідача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.150, т.1);                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Гарант-Цукор”, м.Кіровоград           

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.01.2009 року                                    

у справі № 15/336                             

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Політех”, м.Дніпродзержинськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Гарант-Цукор”, м.Кіровоград

про стягнення 88926 грн. 79 коп.

          За згодою представників позивача було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.01.2009р (суддя Мохонько К.М.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Політех”, м.Дніпродзержинськ задоволені частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Гарант-Цукор”, м.Кіровоград на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Політех”, м.Дніпродзержинськ 61071, 48 грн. боргу, 3114,63 грн. інфляційних втрат, 1040 грн. 3% річних, 652,26 грн. сплаченого державного мита, 86, 55 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В задоволені решти позову відмовлено.

          Задовольняючи частково позовні вимоги господарський суд керувався положеннями ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України та виходив з того, що відповідач своїми діями схвалив договір поставки №1807-1 від 18.07.2006р –прийняв поставлене вугілля в кількості 345 тн і частково оплатив його на суму 127298 грн. 52 коп. Господарський суд не розглянув по суті заяву позивача від 23.12.2008р про зміну предмету позову в частині визнання договору поставки дійсним, оскільки це протирічить змісту і формі ч.4 ст. 22 ГПК України.

          З вказаним рішенням не погодився відповідач, який звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує на те, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання за договором №1807-1 від 18.07.2006р, так як цей правочин взагалі не укладався. Вказує, що акт взаємних розрахунків від 11.06.2007р не є первинним документом та не може бути належним доказом у справі. Акт звірки не містить посилання на господарське зобов'язання, що підтверджує відсутність взаємовідносин сторін за договором 1807-1 від 18.07.2006р.

          Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.   

          Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

          Представник скаржника в судове засідання 24.03.2009р., 14.04.2009р. не з'явився, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином. Витребувані згідно ухвали від 24.03.2009р. документи відповідач не представив.

          Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.  

          18.07.2006р. між ТОВ “Політех” м.Дніпродзержинськ (постачальник) та ТОВ “Агро-Гарант-Цукор” м.Кіровоград (покупець) укладено договір № 1807-1 поставки товару.

          З боку позивача договір підписано заступником директора Ткач О.Г., з боку відповідача замість підпису директора ТОВ “Агро-Гарант-Цукор” міститься напис “за директора” і підпис особи.

          Відповідач вважає вказаний договір неукладеним і, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на вказаному договір, то підстави для задоволення позову відсутні.

          Таке твердження відповідача судова колегія вважає помилковим.

          Відповідно до ст. ст. 193, 265 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона / продавець / передає або зобов'язується передати майно / товар / у власність другій стороні / покупцеві /, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно / товар / і сплатити за нього певну грошову суму.        

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.  

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу 345 тон кам'яного вугілля на загальну суму 188 370 грн.

Вантажовідправниками виступили ПП “УкрТЕК” та ПП “Фортуна-Плюс” згідно договору від 05.06.2006р., укладеному між ТОВ “Транстехсервіс” та ТОВ “Політех”, який долучено до матеріалів справи (а.с.9-11, т.2).

Поставка товару підтверджується копіями залізничних квитанцій про приймання Вантажу, не заперечується відповідачем.

Відповідач часткового розрахувався за отримане вугілля, сплативши 127 298 грн. 52 коп., що підтверджується ксерокопією виписки з банківського рахунку (а.с.28, т.1).

Отримання товару відповідачем і часткове погашення боргу підтверджується також актом звірки з контрагентом станом на 11.06.2007р. (а.с.29, т.1), підписаним повноважними представниками сторін –директорами та головними бухгалтерами.

Таким чином, відповідач своїми діями схвалив договір поставки № 1807-1 від 18.07.2006р., товар прийняв, не повернув, частково за кам'яне вугілля розрахувався. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача інші договори з відповідачем ним не укладались.

Отже, договір № 1807-1 від 18.07.2006р. підлягає виконанню на умовах, які викладені в ньому.

Згідно п.2.2 договору покупець здійснює передоплату залізничного тарифу за кожну партію товару, решту суми –по факту поставки кожної партії товару згідно рахунків постачальника протягом 3 днів з дати поставки.

Відповідач не представив доказів повної оплати поставленого товару.

Позивач в свою чергу не представив суду доказів направлення (вручення) відповідачу рахунків на оплату.

Отже, господарський суд правомірно оцінив претензію № 1 від 07.05.2008р. вимогою, заявленою в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України. Вказана претензія отримана відповідачем 23.05.2008р., в строк до 30.05.2008р. відповідач повинен був розрахуватися з позивачем. Свій обов'язок по оплаті боргу відповідач не виконав.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цілком правомірно господарський суд дійшов до висновку, що інфляційні втрати повинні нараховуватись за період з червня 2008р. по листопад 2008 рок, розмір яких становить 3114 грн. 63 коп.

Три проценти річних підлягають нарахуванню за період з 31.05.2008р. по 24.12.2008р., розмір яких становить 1040 грн.

Позивач погоджується з визначеним господарським судом періодом для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Апеляційна інстанція вважає правомірним висновок господарського суду, що заява позивача від 23.12.2008р. про зміну предмету позову в частині визнання договору поставки № 1807-1 від 18.08.2006р. дійсним розгляду не підлягає, так як це протирічить змісту і формі ч.4 ст.22 ГПК України.

Не можна погодитись з твердженням скаржника, що акт звірки не є доказом по даній справі. Акт звірки оцінено судом в сукупності з іншими доказами, як того вимагає ст.43 ГПК України. В акті звірки мається посилання на договір-замовлення 1807-1 від 18.07.2006р., що свідчить про те, що в ньому відображені всі бухгалтерські операції, пов'язані з виконанням вказаного договору.

Претензія № 1 від 07.05.2008р. правомірно розцінена господарським судом як вимога згідно ст.530 Цивільного кодексу України, оскільки із претензії слідує, що позивач вимагав від відповідача сплати боргу, що прирівнюється до виставлення рахунків на суму боргу, незалежно від того, в якій формі це зроблено.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.01.2009р. відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.01.2009р. по справі № 15/336 –залишити без змін; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Гарант-Цукор”, м.Кіровоград –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.            

Головуючий                                                                                                    О.В.Джихур

Судді                                                                                                               О.М.Лисенко

                                                                                                              Л.О.Ясир