Рішення

від 05.11.2013 по справі 932-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2013Справа №5002-7/ 932-2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" (вул. Виноградна, 5, а/с 77, м. Євпаторія, 97420)

до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (пров. Мічуріна, 3/2 "А", м. Київ, 01014)

фізичної особи-підприємця Оносова Сергія Геннадійовича (вул. Молодіжна, 7-А, с. Суворовське, Сакський район, АР Крим, 96526)

про стягнення 2 310 111,37 грн., розірвання договору, та спонукання до виконання певних дій.

За зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", м. Київ

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат", м. Євпаторія

про стягнення 1 462 784,00 грн.

Головуючий суддя Дворний І.І.

Судді: Чумаченко С.А.

Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом) - Шейкін О.М., довіреність №3/Д від 25.03.13, представник;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) - Кулік С.В, довіреність №б/н від 02.01.13, представник;

фізична особа-підприємець Оносов С.Г. - не з'явився.

Суть спору: 23 березня 2012 року публічне акціонерне товариство "Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" та фізичної особи-підприємця Оносова Сергія Геннадійовича про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" 1248659,72 грн. заборгованості за договором поставки №498/10/11, від 04.10.2011 розірвання договору поставки №48/10/11, від 04.10.2011, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальність "Ренесанс Кепітал Інвест", а також про зобов'язання фізичної особи-підприємця Оносова Сергія Геннадійовича передати публічному акціонерному товариству "Крим" товарну-транспортну накладну від 20.12.2011, яка підтверджує факт поставки товару (г/ящик №16 380*285*190) у кількості 24330 штук товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест".

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 173, 175, 193, 265, 306 Господарського кодексу України, статей 509, 525, 526, 610-612, 629, 653, 712, Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" своїх обов'язків за договором поставки №498/10/11, укладеного між сторонами 04 жовтня 2011 року, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, що призвело до виникнення заборгованості і послугувало підставою для звернення з позовом до суду про її стягнення та розірвання договору. Заявляючи вимоги до фізичної особи-підприємця Оносова С.Г., позивач наполягає на тому, що фактичне перевезення товару до договору поставки №498/10/11 за маршрутом «Євпаторія (склад позивача постачальника) - Житомир (склад покупця відповідача) здійснювала саме фізична особа-підприємець Оносов С.Г., яка при здійсненні поставок на адресу покупця не передала постачальнику частину документів, що підтверджують факт поставки товару покупцю у місто Житомир, зокрема товарно-транспортну накладну від 20 грудня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2012 суддею Іллічовим М.М. порушено провадження у справі. Також, вказаною ухвалою суд відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2012 року суд, в порядку приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, наклав арешт на грошові суми, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" та знаходяться на розрахункових рахунках в установах банків в межах заявленої суми позову, яка становить 1248659,72 грн.

Ухвалою суду від 05 квітня 2012 року заходи забезпечення позову, вжиті господарським судом Автономної Республіки Крим ухвалою від 23 березня 2012 року, скасовані.

05 квітня 2012 року розгляд справи відкладався.

23 квітня 2012 року від позивача до суду надійшла заява за вих. №13 з посланням на статтю 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог з урахуванням якої, позивач просить суд стягнути з відповідача - товариства на свою користь 1657355,99 грн. заборгованості, 8193,13 грн. інфляційних втрат, 11786,54 грн. 3 % річних, 60158,52 грн. пені, що разом складає 1737494,18 грн. Вимоги про розірвання договору та вимоги до фізичної особи-підприємця Оносова С.Г. залишились незмінними.

23 квітня 2012 року суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та розгляд справи відклав.

04 травня 2012 року на адресу господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" надійшла зустрічна позовна заява, у якій останній просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства "Крим" на свою користь завдану шкоду у розмірі 731392,00 грн.

Вимоги зустрічної позовної заяви ґрунтуються на приписах статей 20, 224, 225 Господарського кодексу України, статей 678, 679, 1191 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що поставлений позивачем за первісним позовом товар - гофроящики, не відповідає якості встановленій вимогам договору, укладеного між сторонами, у зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" зазнало значної матеріальної шкоди. Так, гофротару виробництва публічного акціонерного товариства "Крим", яка виявилась неякісною, позивач за зустрічним позовом поставив товариству з додатковою відповідальністю «ЖЛ», котре запаковувало свою продукцію у придбану тару і поставило її третім особам на виконання укладених з ними договорів, втім, контрагенти направляли йому претензії у яких стверджували, що частина товару, поставленого товариством з додатковою відповідальністю «ЖЛ», зіпсована через деформацію гофроящиків, які не відповідали якості. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» задовольнило всі претензії контрагентів по відшкодуванню вартості зіпсованого товару, а товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", у свою чергу, виконало вимоги товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» по відшкодуванню завданої шкоди у повному обсязі на загальну суму 731392,00 грн., що і послугувало підставою для звернення з відповідними позовними вимогами до суду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до відповідача - публічного акціонерного товариства "Крим" про відшкодування шкоди у розмірі 731392,00 грн. прийнята до розгляду.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався, про що 11 травня 2012 року та 06 червня 2012 року судом винесено відповідну ухвалу. Строк розгляду спору продовжувався на п'ятнадцять днів.

06 червня 2012 року від публічного акціонерного товариства "Крим" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву у якому останній наполягає на тому, що поставив товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" якісну продукцію, яка прийнята товариством без будь-яких зауважень. При цьому, акти, на які посилається позивач за зустрічним позовом як на доказ неякісної гофротари, складені та підписані односторонньо особами, що не є учасниками виниклих між сторонами правовідносин, без виклику та участі постачальника і покупця гофротари.

Публічне акціонерне товариство "Крим" у своєму відзиві звернуло увагу суду на те, що всі документи, які подані в обґрунтування зустрічного позову (листи різних підприємств контрагентів з різними датами підписання, акти невідповідності, тощо), за своєю формою та змістом повністю збігаються, зокрема, у цих документах однаковий текст, шрифт, інтервал між строкам, тощо, що свідчить про їх підроблення. Крім того, у актах присутній лише висновок про те, що в результаті деформації тари відбулось псування та непридатність продукції до реалізації, втім, причина деформації тари не встановлена, посилання на вину виробника гофроящиків відсутня як і відсутні докази того, що гофроящики вироблені саме публічним акціонерним товариством "Крим", я не будь-яким іншим виробником.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2012 року призначено колегіальний розгляд справи та ухвалено за допомогою автоматизованої системи документообігу визначити колегію суддів з призначенням головуючого у справі судді, яким вирішено питання про колегіальний розгляд справи, у зв'язку з чим, строк розгляду спору розпочався заново.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду справи №5002-12/932-2012 до складу колегії долучені судді господарського суду Автономної Республіки Крим Гаврилюк М.П. та Лукачов С.О., у зв'язку з чим, ухвалою суду від 06 червня 2012 року колегія суддів призначила дату та час розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2012 року розгляд справи відкладався.

17 липня 2012 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" надійшли письмові пояснення, у яких останній додатково обґрунтував вимоги заявленого зустрічного позову та вказав, що товариство зазнало значної матеріальної шкоди через заміну дистриб'юторам непридатної для реалізації продукції, на загальну суму 731392,00 грн., яка була зіпсована дефектною гофротарою виробництва відповідача, що поставлена ним на виконання договору поставки №21.03.2011 №1.

Позивач за зустрічним позовом наполягає на тому, що предметом зустрічного позову є відшкодування шкоди, завданої внаслідок дефекту в продукції відповідача, в яку була запакована продукція, що була зіпсована і непридатна для реалізації, та регресна вимога позивача до винної особи (відповідача) у розмірі виплаченого відшкодування в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалами суду від 17 липня 2012 року та 31 липня 2012 року розгляд справи відкладався.

У зв'язку з перебуванням судді Гаврилюк М.П. у черговій відпустці, за розпорядженням керівництва суду від 30 липня 2012 року, за допомогою автоматизованої системи замінено суддю Гаврилюк М.П. на суддю Калініченко А.А.

За розпорядженням керівництва суду від 02 серпня 2012 року було здійснено заміну головуючого судді Іллічова М.М. на суддю Дворного І.І. Справі привласнено №5002-7/932-2012.

У зв'язку з перебуванням судді Калініченко А.А. у відпустці, за розпорядженням керівництва суду від 09 серпня 2012 року, за допомогою автоматизованої системи суддю Калініченко А.А. було замінено на суддю Чумаченко С.А., у зв'язку з чим, строк розгляду спору розпочався заново.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2012 року колегія суддів у складі головуючого судді Дворного І.І, суддів Чумаченко С.А. та Лукачова С.О. призначила дату та час розгляду справи.

09 серпня 2012 року до суду від публічного акціонерного товариства "Крим" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на свою користь 1657355,99 грн. заборгованості, 8193,13 грн. інфляційних витрат, 11786,54 грн. 3% річних, 60158,52 грн. пені. 428000,00 грн. збитків, а всього 2165494,18 грн. Також, публічне акціонерне товариство "Крим" просило розірвати договір поставки №498/10/11 укладений 04 жовтня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Крим" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупець) і зобов'язати фізичну особу-підприємця Оносова Сергія Геннадійовича передати публічному акціонерному товариству "Крим" товарно-транспортну накладну від 20.12.2011, що підтверджує факт поставки товару (г/ящик №16 380x285x190) у кількості 24330 штук товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест". Вказана заява прийнята колегією суддів до розгляду.

28 серпня 2012 року у справі призначено судову економічну товарознавчо-трассологічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- чи є публічне акціонерне товариство "Крим" виробником гофроящиків, що передавались за видатковими накладними товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" відповідно до договору поставки №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року?

- вимогам яких ДСТУ, ГОСТів або яких технічних умов повинна відповідати якість гофроящиків вироблених публічним акціонерним товариством "Крим"?

- чи відповідають гофроящики, які передавались відповідно до договору поставки №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року публічним акціонерним товариством "Крим" товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" вимогам ДСТУ, ГОСТів або вимогам технічних умов?

- у разі якщо якість гофроящиків, виробництва публічного акціонерного товариства "Крим"/якість гофроящиків які передавались відповідно до договору поставки №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року публічним акціонерним товариством "Крим" товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" не відповідає вимогам ДСТУ, ГОСТів або вимогам технічних умов, вказати, чи могли такі гофроящики (після того як в них було завантажено, в залежності від розміру ящиків, 3-5 кг продукції, наприклад, цукерок, печива) не витримати вагу навантаженої продукції, зломатися та пошкодити продукцію, яка була в них навантажена?

Проведення експертизи доручено експертам Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинялось.

18 жовтня 2012 року експертна установа повідомила суд (повідомлення №2038) про неможливість надання висновку судової економічної експертизи та про знаходження матеріалів справи в лабораторії товарознавчих і комп'ютерно-технічних досліджень.

Також, 08 листопада 2012 року на адресу суду від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення №2037 про неможливість надання висновку судової товарознавчої експертизи, у зв'язку з чим, повернуто матеріали господарської справи.

12 листопада 2012 року суд поновив провадження у справі.

29 листопада 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" заявлено клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач за зустрічним позовом просив стягнути з публічного акціонерного товариства "Крим" шкоду в розмірі 1462784,00 грн. Вказане клопотання прийняте судом до розгляду та вирішено розглядати справу з його урахуванням.

Також, 29 листопада 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" надало суду відзив на позовну заяву у якому вказало, що видаткові накладні, надані позивачем за первісним позовом, не містять жодних посилань на договір поставки №498/10/11 від 04.10.2011, а отже поставка товару за вказаними накладними здійснена не на умовах спірного договору, у зв'язку з чим, господарські відносини виникли між сторонами на підставі норми статті 641 Цивільного кодексу України, у видаткових накладних не визначені умови, строк поставки товару, строк оплати товару і не вказано про негайну оплату поставленого товару.

З посиланням на положення статті 530 Цивільного кодексу України та з огляду на відсутність вимоги позивача про оплату поставленого товару, відповідач за первісним позовом переконаний, що строк виконання зобов'язання по оплаті товару не настав і обов'язок оплатити товар відсутній, як відсутні і підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

29 листопада 2012 року та 11 грудня 2012 року розгляд справи відкладався.

20 грудня 2012 року провадження у справі зупинено до вирішення по суті господарським судом Автономної Республіки Крим справи №5002-7/3042-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальність "Ренесанс Кепітал Інвест" до публічного акціонерного товариства "Крим" про визнання недійсними договору поставки №498/10/11 від 04.10.2011.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, суд в порядку приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі поновив та призначив час і дату її розгляду, про що 25 вересня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

15 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" надало суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої просить суд: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на свою користь 1657355,99 грн. заборгованості, 2163,23 грн. інфляційних витрат, 83226,43 грн. 3% річних, 139365,72 грн. пені, 428000,00 грн. збитків, а всього 2310111,37 грн.; розірвати договір поставки №498/10/11 укладений 04 жовтня 2011 року між відкритим акціонерним товариством "Крим" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупець) та зобов'язати фізичну особу-підприємця Оносова Сергія Геннадійовича передати публічному акціонерному товариству "Крим" товарну-транспортну накладну від 20.12.2011, яка підтверджує факт поставки товару (г/ящик №16 380*285*190) у кількості 24330 штук товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест". Судова колегія прийняла заяву позивача за первісним позовом про збільшення розміру позовних вимог та ухвалила розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

15 жовтня 2013 року від позивача за первісним позовом надійшов відзив на заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" про збільшення розміру позовних вимог, у якому вказано про те, що як на підставу збільшення розміру позовних вимог товариство посилається на протокол АТ «Інституту паперу» від 15 жовтня 2012 року який не може бути належним доказом якості гофроящику виробництва ПАТ «Крим», оскільки на дослідження ящик виробництва останнього не надавався. Гофротара, яка надавалась товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", не містить жодних ідентифікуючих ознак виробника таких як логотип, номера суворого обліку, голограми, партії, тощо.

Відповідач за зустрічним позовом звернув увагу суду на те, що відповідно до специфікації до договору поставки сторони узгодили розміри гофроящику №12 - 380*285*95, втім з протоколу АТ «Інституту паперу» від 15 жовтня 2012 року вбачається, що на дослідження представлений інший ящик із розміром 375*280*90, що також спростовує доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест".

Ухвалою господарського суду від 15 жовтня 2013 року суд в порядку приписів статті 25 Господарського процесуального кодексу України замінив позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство "Крим" на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" та розгляд справи відклав.

У судове засідання, що відбулось 05 листопада 2013 року, з'явився представник товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" який наполягав на задоволенні первісного позову з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог та заперечував проти вимог зустрічної позовної заяви з урахуванням збільшення позовних вимог. Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", у свою чергу, проти доводів товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" заперечував з підстав викладених у відзивах на первісну позовну заяву та наполягав на вимогах зустрічної позовної заяви з урахуванням збільшення їх розміру.

Фізична особа-підприємець Оносов С.Г. позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №481106 місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Оносова Сергія Геннадійовича є адреса: вул. Молодіжна, 7-А, с. Суворовське, Сакський район, АР Крим, 96526. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Так, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином сповіщений судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2011 року відкрите акціонерне товариство "Крим" (за договором постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (за договором покупець) уклали договір поставки за №498/10/11.

За умовами названого договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця вироби з гофрокартону, іменоване надалі "товар", а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

У пункті 1.2 договору сторони домовились, що всі дані по кількості, асортиментам, адресі поставок зазначаються в специфікації та письмовій заявці, переданої по електронній пошті або факсимільному зв'язку, що надається покупцем за 7 (сім) банківських днів до поставки товару з обов'язковим наданням оригіналів вказаних документів.

Згідно пункту 2.1 договору найменування товару, його якісні показники, ціна товару за одиницю, поставка якого здійснюється відповідно до даного договору, вказується в накладних і в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору після їх підписання.

Відповідно до умов пункту 2.2, уточнена сума договору визначається підсумком вартості фактично переданих покупцеві партій товару в межах терміну чинності цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості всіх партій товару поставлених по дійсному договору.

До ціни товару включаються: вартість матеріалів, робіт, нанесення логотипа, маркування, доставки та ПДВ (пункт 2.3 договору).

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судовою колегією встановлено, що на виконання умов договору, сторони уклали специфікацію - додаток №1 до договору, у якій домовились про ціни закупки гофропродукції, визначили найменування товару (гофроящик №12 - 380*285*95, №16 - 380*285*190), марку гофрокартону (Т-24С), колір поверхневого шару (бурий) та одиницю виміру (шт.).

У пункті 2 вказаної специфікації вказано про те, що специфікація з цінами, вказаними в ній, вступила в силу після її підписання і діє до підписання нової специфікації.

Крім того, сторони закріпили, що товар поставляється на умовах: м. Житомир - склад покупця.

Умови оплати: протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дня прийняття його на складі покупця.

Відповідно до пункту 2.4 договору розрахунок за отриману партію товару проводиться перерахуванням безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дня прийняття його на складі покупця разом з необхідними документами, що підтверджують відповідність товару по якості та кількості.

У пункті 2.5 договору передбачено, що ціна за письмовою домовленістю може мінятись у бік зменшення або збільшення у випадку зміни собівартості виробництва товару або витрат на його доставку й указується в специфікаціях до даного договору.

Постачальник, відповідно до пункту 2.6 договору, зобов'язався виготовляти полімерну друкарську форму, по затвердженому покупцем оригінал-макету за рахунок покупця, а покупець, у свою чергу, зобов'язався сплачувати вказані послуги протягом строку для оплати товару, вказаному у пункті 2.4 цього договору.

У розділі 3 договору сторони визначили порядок і строки поставки товару. Зокрема, пунктом 3.1. договору передбачено, що при дотриманні покупцем умов, закріплених пунктом 1.2. договору, відвантаження проводиться протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підтвердження заявки постачальником автомобільним транспортом постачальника.

При цьому, товар поставляється постачальником на умовах "DDP м. Житомир, вул. Щорса, 67" згідно офіційних правил тлумачень міжнародних торгових термінів МТП (Інкотермс) в редакції 2010 року. Поставка може здійснюватись на іншу адресу зазначену в заявці покупця, але в такому випадку ціна на товар може бути змінена з розрахунку вартості поставки товару (пункт 3.2 договору).

Умови щодо якості, упакування товару й гарантійні зобов'язання закріплені сторонами у розділі 4 договору.

Так, на виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар - вироби з гофрокартону, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за №РНК0000503 від 24 жовтня 2011 року, №РНК0000518 від 07 листопада 2011 року, №РНК0000521 від 07 листопада 2011 року, №РНК0000534 від 16 листопада 2011 року, №РНК0000535 від 17 листопада 2011 року, №РНК0000553 від 30 листопада 2011 року, №0000557 від 06 грудня 2011 року, №РН0000558 від 07 грудня 2011 року, №РНК0000564 від 13 грудня 2011 року, №РНК0000566 від 14 грудня 2011 року, №РНК0000567 від 15 грудня 2011 року, №РНК0000571 від 19 грудня 2011 року, №РНК0000573 від 20 грудня 2011 року, №РНК0000574 від 20 грудня 2011 року, №РНК0000577 від 21 грудня 2011 року, №РНК0000578 від 22 грудня 2011 року, №РНК0000580 від 22 грудня 2011 року, №РНК0000007 від 12 січня 2012 року, №РНК0000015 від 16 січня 2012 року, №РНК0000026 від 23 січня 2012 року, №РНК0000031 від 24 січня 2012 року, №РНК0000039 від 30 січня 2012 року, №РНК0000040 від 31 січня 2012 року, №РНК0000042 від 01 лютого 2012 року, №РНК0000048 від 06 лютого 2012 року, №РНК0000049 від 06 лютого 2012 року, №РНК0000056 від 09 лютого 2012 року, №РНК0000056 від 09 лютого 2012 року, №РНК0000061 від 14 лютого 2012 року, №РНК0000060 від 14 лютого 2012 року, №РНК0000064 від 15 лютого 2012 року, №РНК0000068 від 20 лютого 2012 року, №РНК0000073 від 21 лютого 2012 року, №РНК0000076 від 22 лютого 2012 року, які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками без зауважень й заперечень та копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПАТ "Крим" за виставленими рахунками-фактурами з переліком найменування цінності, одиниці виміру та їх кількості №000140 від 23 лютого 2012 року, №000129 від 21 лютого 2012 року, №000138 від 21 лютого 2012 року, №000128 від 21 лютого 2012 року, №000114 від 15 лютого 2012 року, №000103 від 14 лютого 2012 року, №000096 від 09 лютого 2012 року, №000082 від 06 лютого 2012 року, №000079 від 06 лютого 2012 року, №000070 від 01 лютого 2012 року, №000065 від 31 січня 2012 року, №000062 від 30 січня 2012 року, №000048 від 24 січня 2012 року, №000044 від 23 січня 2012 року, №000028 від 16 січня 2012 року, №000018 від 12 січня 2012 року, №001470 від 22 грудня 2011 року, №001469 від 22 грудня 2011 року, №001467 від 21 грудня 2011 року, №001461 від 20 грудня 2011 року, №001460 від 20 грудня 2011 року, №001462 від 19 грудня 2011 року, №001445 від 15 грудня 2011 року, №001440 від 14 грудня 2011 року, №001404 від 14 грудня 2011 року, №001403 від 07 грудня 2011 року, №001402 від 06 грудня 2011 року, №001331 від 17 листопада 2011 року, №001326 від 16 листопада 2011 року, №001296 від 10 листопада 2011 року, № 001227 від 24 жовтня 2011 року (том 1, а.с. 87-120).

Крім наведеного вище, в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії банківських виписок по особовому рахунку постачальника, податкових накладних публічного акціонерного товариства "Крим", якими підтверджено здійснення сторонами розрахунково-касових операцій спрямованих на оплату поставленого за договором товару.

Таким чином, позивач за первісним позовом на виконання договору поставив відповідачу продукцію, а відповідач, в свою чергу, отримав її, що підтверджується наведеними вище доказами.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони передбачили відповідальність, зокрема, пунктом 5.3 встановлено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату поставки товару, за кожен день прострочення платежу.

У всьому, що не передбачено даним договором, сторони домовились керуватись чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 7.8. договору термін його дії встановлюється від дня підписання договору по 31 грудня 2012 року.

Вказаний договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень і скріплений печатками.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 січня 2013 року у справі №5002-7/3042-2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2013 року, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до публічного акціонерного товариства "Крим" про визнання недійсним договору поставки №498/10/11, укладеного між сторонами від 04 жовтня 2011 року, відмовлено.

Матеріали справи свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" не у повному обсязі виконало умови договору поставки №498/10/11, грошові кошти у розмірі 1657355,99 грн. постачальнику не повернуло.

Користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та умовами договору, позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних у розмірі 83226,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 2163,23 грн. та 139365,72 грн. пені несплата яких разом із сумою заборгованості у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення грошових коштів. Крім того, позивач заявив до стягнення 42800,00 грн. збитків, заподіяних товариству внаслідок невиконання покупцем своїх обов'язків по поверненню грошових коштів.

Позивач за зустрічним позовом, заявляючи вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" про стягнення заподіяної шкоди, стверджує, що 21 березня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" та товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» уклали договір поставки №1, відповідно до умов якого, позивач за зустрічним позовом зобов'язався передати партіями у власність товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ», а товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» зобов'язалось прийняти від позивача та оплатити сировину і пакувальні матеріали для кондитерської промисловості, інші товарно-матеріальні цінності.

У пункті 5.1 названого договору сторони домовились, що якість продукції повинна відповідати вимогам: ДСТУ, ГОСТ, ТУ та іншим нормативним документам, які діють на території України і стосуються вимог до якості вказаної продукції, а також вимогам пред'явлених ТДВ «ЖЛ» в письмовій формі.

За твердженням товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ», при прийнятті гофроящиків від нього, встановило, що гофроящики не відповідають якості, встановленій вимогам пункту 5.1 договору поставки від 21 березня 2011 року №1. На підтвердження вказаного, товариством надано копії актів невідповідності якості товару від 18 листопада 2011 року №64, від 17 листопада 2011 року №63, від 15 грудня 2011 року №70, від 13 лютого 2012 року №641 та від 14 лютого 2012 року №4.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що на виконання вимог пункту 4.3 договору поставки №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року він надіслав відповідачу листи від 18 листопада 2011 року, №1818/-2, від 18 листопада 2011 року №1816/-2, від 15 грудня 2011 року №1896/-2, від 16 лютого 2012 року № 261/-2, від 16 лютого 2012 року №265/-2, від 27 лютого 2012 року №352/-2 в яких повідомив про неналежну якість гофротари, що була поставлена. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що у додатках до вказаних листів він надав відповідачу акти невідповідності якості товару від 18 листопада 2011 року, №64, від 17 листопада 2011року №63, від 15 грудня 2011 року №70, від 13 лютого 2012 року №641, від 14 лютого 2012 року №4, складені товариством з додатковою відповідальністю «ЖЛ». Втім, ані доказів направлення на адресу публічного акціонерного товариства "Крим" вказаних листів (копії конвертів, поштових квитанцій, описів вкладення, повідомлень про вручення, тощо) ані доказів отримання перелічених листів останнім позивач за зустрічним позовом в порушення приписів статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на час розгляду спору суду з невідомих причин не надав.

01 лютого 2011 року закрите акціонерне товариство «Житомирські ласощі» (за договором продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Ирбис» (за договором дистриб'ютор) уклали договір поставки №3399, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язався поставити дистриб'ютору кондитерські вироби, а дистриб'ютор зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах визначних договором.

У пункті 2.8 договору сторони домовились, що товар упаковується в тару - гофроящики, які забезпечують збереження товару при транспортуванні та містять зовнішнє маркування згідно вимог чинного законодавства України.

Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що 02 грудня 2011 року та 28 лютого 2012 року на виконання договору поставки №3399 продавець поставив дистриб'ютору кондитерські вироби, втім, при прийнятті кондитерських виробів виявлено їх псування та невідповідність товарному вигляду через деформацію тари - гофроящиків, які не відповідали якості.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ирбис» надіслало претензії закритому акціонерному товариству «Житомирські ласощі» з вимогою заміни частини кондитерських виробів на виконання належним чином договору поставки №3399 від 01 лютого 2011 року на загальну суму 206666,07 грн.

Позивач стверджує, що ТДВ «ЖЛ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ирбис» виявлено пошкодження поставленого товару, яке сталось у зв'язку з поганою якістю гофроящиків, з яких була зроблена тара.

За переконанням товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест», для формування тари використовувався гофрокартон який поставляв саме він. ТДВ «ЖЛ» виконало вимоги претензії товариства з обмеженою відповідальністю «Ирбис» в повному обсязі, що підтверджується актами невідповідності якості товару від 05 грудня 2011 року, від 29 грудня 2011 року укладеними між ТДВ «ЖЛ» і товариством з обмеженою відповідальністю «Ирбис» та товарно-транспортними накладними від 02 грудня 2011 року №5954, від 28 лютого 2012 року №1167 (том 2, а.с. 101-130).

01 березня 2011 року закрите акціонерне товариство «Житомирські ласощі» (за договором продавець) та приватне підприємство «ТД «Солодкий світ» (за договором дистриб'ютор) уклали договір поставки №3434, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язався поставити дистриб'ютору кондитерські вироби, а дистриб'ютор зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах визначних договором.

У пункті 2.8 договору сторони домовились, що товар упаковується в тару - гофроящики, які забезпечують збереження товару при транспортуванні та містять зовнішнє маркування згідно вимог чинного законодавства України.

Обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви позивач вказує, що 25 січня 2012 року на виконання договору поставки №3434 продавець поставив дистриб'ютору кондитерські вироби, втім, при прийнятті кондитерських виробів виявлено їх псування та невідповідність товарному вигляду через деформацію гофроящиків, які не відповідали якості.

Приватне підприємство «ТД «Солодкий світ» надіслало претензію продавцю з вимогою заміни частини кондитерських виробів на виконання належним чином умов договору поставки №3434 від 01 березня 2011 року на загальну суму 149567,46 грн.

Покупцем та дистриб'ютором виявлено пошкодження товару, що поставлявся, та встановлено, що таке пошкодження сталось у зв'язку з поганою якістю гофроящиків, з яких була зроблена тара. За переконанням товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест», для формування тари використовувався гофрокартон який поставляв саме він. ТДВ «ЖЛ» виконало вимоги претензії приваного підприємства «ТД» Солодкий Світ» в повному обсязі, на підтвердження чого, позивачем за зустрічним позовом надано акт невідповідності якості товару від 26 січня 2012 року, складений ТДВ «ЖЛ» та приватним підприємством «ТД» Солодкий Світ» і товарно-транспортну накладну №471 від 25 січня 2012 року (том 2, а.с. 131-146, том 3, а.с. 1-6).

01 лютого 2011 року закрите акціонерне товариство «Житомирські ласощі» (за договором продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Національна компанія холоду» (за договором дистриб'ютор) уклали договір поставки №3400, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язався поставити дистриб'ютору кондитерські вироби, а дистриб'ютор зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах визначних договором.

У пункті 2.8 договору сторони домовились, що товар упаковується в тару - гофроящики, які забезпечують збереження товару при транспортуванні та містять зовнішнє маркування згідно вимог чинного законодавства України.

Позивач наполягає на тому, що 27 грудня 2011 року, 23 грудня 2011 року на виконання договору поставки №3400 від 01 лютого 2011 року продавець поставив дистриб'ютору кондитерські вироби, втім, при прийнятті кондитерських виробів виявлено їх псування та невідповідність товарному вигляду через деформацію гофроящиків, які не відповідали якості.

Дистриб'ютор за даним договором надіслав продавцю претензію з вимогою заміни частини кондитерських виробів на виконання належним чином договору поставки №3400 від 01 лютого 2011 року на загальну суму 277 080,03 грн.

Покупцем та дистриб'ютором виявлено пошкодження товару, який поставлявся, та встановлено, що таке пошкодження сталось у зв'язку з поганою якістю гофроящиків, з яких зроблена тара. За твердженням товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест», для формування тари використовувався гофрокартон який поставляв саме він. При цьому, ТДВ «ЖЛ» виконало вимоги претензії товариства з обмеженою відповідальністю «Національна компанія холоду» в повному обсязі на підтвердження чого, позивач надав суду акти невідповідності якості товару від 28 грудня 2011 року, від 26 грудня 2011 року укладені між ТДВ «ЖЛ» і товариством з обмеженою відповідальністю «Національна компанія холоду» та товарно-транспортні накладні від 27 грудня 2011 року, №6517 від 23 грудня 2011 року №6442 (том 3, а.с. 7-33).

01 лютого 2011 року закрите акціонерне товариство «Житомирські ласощі» (за договором продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф-опт» уклали договір поставки №3398, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язався поставити дистриб'ютору кондитерські вироби, а дистриб'ютор зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах визначних договором.

У пункті 2.8 договору сторони домовились, що товар упаковується в тару - гофроящики, що забезпечують збереження товару при транспортуванні та містять зовнішнє маркування згідно вимог чинного законодавства України.

Позивач стверджує, що на виконання вказаного договору поставки 28 грудня 2011 року продавець поставив дистриб'ютору кондитерські вироби, втім, при прийнятті кондитерських виробів виявлено їх псування та невідповідність товарному вигляду через деформацію гофроящиків, які не відповідали якості. Дистриб'ютор за даним договором надіслав продавцю претензію з вимогою заміни частини кондитерських виробів на виконання належним чином договору поставки №3398 від 01 лютого 2011 року на загальну суму 98079,12 грн.

Покупцем та дистриб'ютором виявлено пошкодження товару, який поставлявся, та встановлено, що таке пошкодження сталось у зв'язку з поганою якістю гофроящиків, з яких зроблена тара.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» вказало, що для формування тари використовувався гофрокартон який поставлено саме ним. При цьому, ТДВ «ЖЛ» виконало вимоги претензії товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-опт» в повному обсязі на підтвердження чого, позивач надав суду акти невідповідності якості товару від 29 грудня 2011 року укладені між ТДВ «ЖЛ» і товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф-опт» та товарно-транспортну накладну №6552 від 28 грудня 2011 року (том 3, а.с. 34-55).

За переконанням позивача по зустрічному позову, ТДВ «ЖЛ» зазнало значної матеріальної шкоди через неякісну гофротару виробництва відповідача (в яку запаковувало свою продукцію), поставлену товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» за Договором поставки від 21 березня 2011 року №1 на загальну суму 731392,00 грн.

23 квітня 2012 року ТДВ «ЖЛ» надіслало позивачу претензії №1654/2, №1655/2, №1656/2, №1657/2, №1658/2, №1659/2 з вимогами відшкодувати завдану шкоду на загальну суму 731392,00 грн.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №15592 від 26 квітня 2012 року, №15591 від 26 квітня 2012 року та №15590 від 26 квітня 2012 року, на які позивач за зустрічним позовом посилається як на доказ того, що вимоги претензій ТДВ «ЖЛ» виконані ним у повному обсязі.

Враховуючи наведене вище, товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» переконане, що поставлений публічним акціонерним товариством "Крим" товар - гофроящики, не відповідає якості встановленій вимогам договору №498/10/11, укладеного між сторонами 04 жовтня 2011 року, у зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", відшкодовуючи завдану шкоду ТДВ «ЖЛ», зазнало значної матеріальної шкоди, що і послугувало підставою для звернення з відповідними зустрічними позовними вимогами до суду.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та їх викладену правову позицію, суд вважає заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а вимоги зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" про стягнення 1462784,00 грн. завданої шкоди такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, предметом первісного позову у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений на виконання умов укладеного між сторонами договору товар, визначений у видаткових накладних, стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки, а також заподіяних збитків.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором поставки, загальні положення про який встановлені статтею 712 Цивільного кодексу України.

Так, згідно положень частини 1 та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У свою чергу, частинами 1 та 2 статті 266 Господарського кодексу України встановлено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 4, 5 статті 672 Цивільного кодексу України також передбачено, що товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Стаття 678 Цивільного кодексу передбачає, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" не перерахувало позивачу за первісним позовом грошові кошти за отриманий товар, заборгувавши позивачу грошові кошти у розмірі 1657355,99 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Докази погашення вказаної заборгованості товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на момент розгляду справи надані не були та в матеріалах справи відсутні, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

При цьому, посилання відповідача на те, що видаткові накладні, додані позивачем до позовної заяви, не містять жодних посилань на договір поставки №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року, а отже поставка товару за вказаними накладними здійснена не на умовах договору і правовідносини між сторонами засновані на підставі норм статті 641 Цивільного кодексу України, суд спростовує та зазначає, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 січня 2013 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2013 року у справі №5002-7/3042-2012 встановлено, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений саме на виконання умов договору поставки №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року. Більш того, підтвердженням тому є копії податкових накладних в яких вказується, окрім інших реквізитів, дата та номер договору поставки.

Відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Видаткові накладні, на підставі яких відбувалась поставка, скріплені печаткою відповідача та підписами його відповідальних осіб. До того ж, суд враховує, що з банківських виписок по особовому рахунку позивача вбачається - відповідач частково оплатив продукцію за накладними.

Крім того, заперечення відповідача за первісним позовом про відсутність строку оплати за отриманий товар, є помилковими, оскільки, пунктом 2.4 договору визначено, що розрахунок за отриману партію товару проводиться перерахуванням безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів після прийняття його на складі покупця разом з необхідними документами, що підтверджують відповідність товару по якості і кількості. Також, 18 жовтня 2011 року між сторонами укладений додаток №1 до договору №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року, відповідно до умов якого, товар оплачується протягом 30 календарних днів після дня прийняття його на складі покупця.

Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем за первісним позовом своїх обов'язків по договору, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 1657355,99 грн. є обґрунтованими, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" 3% річних у розмірі 83226,43 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2163,23 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15 листопада 2010 року у справі №4/720.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем за первісним позовом у справі, та встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", станом на 10 жовтня 2013 року складає 83226,43 грн., а загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 10 жовтня 2013 року, складає 2163,23 грн.

А оскільки відповідач за первісним позовом своїми діями порушив зобов'язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Так, крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 139365,72 грн. пені.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з огляду на що, заборгованість останнього перед товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" склала 1657355,99 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені на вказану суму заборгованості.

Так, пунктом 5.3 договору поставки, укладеного між сторонами, передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату поставки товару, за кожен день прострочення платежу.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено, що загальний розмір пені, який має бути сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" за прострочення оплати поставленого позивачем за первісним позовом товару, станом на 10 жовтня 2013 року складає 139365,72 грн.

Разом з тим, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" про зобов'язання фізичної особи-підприємця Оносова Сергія Геннадійовича передати публічному акціонерному товариству "Крим" товарно-транспортну накладну від 20.12.2011, яка підтверджує факт поставки товару (г/ящик №16 380*285*190) у кількості 24330 штук товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", задоволенню не підлягають.

Так, обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивач за первісним позовом вказує, що фактичне перевезення товару по договору поставки №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року за маршрутом «Євпаторія (склад постачальника) - Житомир (склад покупця)» здійснював Оносов С.Г., який при здійсненні поставок на адресу покупця не виконав у повному обсязі свої зобов'язання перед постачальником та не передав товарно-транспортну накладну від 20 грудня 2011 року на поставку товару - гофроящиків №16 380*285*190 у кількості 24330 штук. Втім, матеріали справи не містять доказів того, що поставку товару товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" 20 грудня 2011 року здійснював саме Оносов С.Г., будь-які додаткові угоди чи договори на перевезення товару, які укладались між сторонами та Оносовим С.Г., на час розгляду спору представлені не були та в матеріалах справи відсутні, крім того, слід звернути увагу, що Оносов С.Г. не є стороною договору поставки №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року і його обов'язки документально не закріплені.

Отже, позивач за первісним позовом, в розумінні приписів статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не довів суду, що його цивільні права та інтереси порушені, не визнаються чи оспорюються саме Оносовим С.Г.

Серед іншого, слід зазначити, що на час розгляду спору в матеріалах справи відсутні і докази невизнання товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" факту отримання від публічного акціонерного товариства "Крим" 20 грудня 2011 року товару (гофроящиків №16 380*285*190 у кількості 24330 шт.), натомість, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 31 грудня 2011 року, складений між публічним акціонерним товариством "Крим" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" зі змісту якого вбачається, що останній визнав заборгованість перед позивачем за первісним позовом на загальну суму 1148598,10 грн., у тому числі враховуючи 2 поставки товару здійснені 20 грудня 2011 року на суми 75423,00 грн. та 76173,86 грн. (том 1, а.с. 63, 107, 108).

Розглянувши вимогу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" про розірвання договору поставки №48/10/11 від 04 жовтня 2011 року, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальність "Ренесанс Кепітал Інвест", судова колегія дійшла висновку про її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Позивач, укладаючи 04 жовтня 2011 року з відповідачем договір поставки №48/10/11, розраховував на одержання у встановлені договором строки оплати за поставлений товар - вироби з гофрокартону, що є предметом даного договору, тому невиконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за цим договором позбавило позивача того результату, на який він розраховував.

Отже, матеріалами справи підтвердилось невиконання відповідачем за первісним позовом своїх обов'язків по договору поставки №48/10/11 від 04 жовтня 2011 року в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, оскільки відповідач до сьогоднішнього дня не оплатив отримані від позивача вироби з гофрокартону, та виникнення у позивача права на розірвання договору і повернення вартості поставленого товару у розмірі 1657355,99 грн.

Розглядаючи вимоги зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" про стягнення 1462784,00 грн. завданої шкоди суд врахував наступне.

Відповідно до вимог статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України закріплено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначає, що публічне акціонерне товариство "Крим" повинно відшкодувати йому в регресному порядку суми коштів сплачених товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" в якості відшкодування збитків на користь товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ».

Позивач стверджує, що за умовами договору поставки за №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року на відкрите акціонерне товариство "Крим" (за договором постачальник) покладено обов'язок поставити позивачу (за договором покупець) вироби з гофрокартону належної якості. Однак, у зв'язку з поставкою відповідачем позивачу неякісного товару (виробів з гофрокартону), позивач зазнав збитків, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання вимог та претензії товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» (претензія щодо відшкодування збитків завданих внаслідок пошкодження товару запакованого у вироби з гофрокартону неналежної якості виробництва відповідача та поставленого іншим контрагентам).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з частиною 2 статі 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вище вже зазначалось та сторонами не заперечується, що публічне акціонерне товариство "Крим" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" товар - вироби з гофрокартону, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками без зауважень й заперечень, копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПАТ "Крим" за виставленими рахунками-фактурами з переліком найменування цінності, одиниці виміру та їх кількості, копіями банківських виписок по особовому рахунку постачальника та копіями податкових накладних публічного акціонерного товариства "Крим", якими підтверджено здійснення сторонами розрахунково-касових операцій спрямованих на оплату поставленого за договором товару.

За умовами пункту 3.5 укладеного між сторонами договору поставки, прийом товару по кількості здійснюється згідно з вимогами «Інструкції про порядок приймання продукції матеріально-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» №П-6, затвердженою постановою Державного арбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 по якості - з вимогами «Інструкції про порядок приймання продукції матеріально-технічного

призначення і товарів народного споживання по якості» №П-7, затвердженою постановою Державного арбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у випадку поставки неякісного товару або такого, котрий не відповідає умовам даного договору, покупець зобов'язаний протягом 10-ти днів від дня одержання товару повідомити про це постачальника, який повинен у строк не більше трьох робочих днів забезпечити прибуття уповноваженого представника підприємства-виготовлювача для участі у прийманні товару. У випадку неприбуття представника постачальника, покупець становить акт-рекламацію й повідомляє про це постачальника. Даний акт є підставою для заміну товару або його уцінки.

Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" за період строку дії договору всі партії товару приймало без зауважень та заперечень, що підтверджується дослідженими вище доказами, приймання продукції не припинялось, акти невідповідності якості товару та акти про виявлення прихованих недоліків покупцем не складались, належні докази зворотного на момент розгляду спору в матеріалах справи відсутні.

При цьому, посилання позивача за зустрічним позовом на висновки АТ «Інститут паперу» про те, що представлений на дослідження ящик не підходить для пакування продукції згідно ГОСТ 13512-91, які закріплені у протоколі від 15 жовтня 2012 року дослідження зразків ящика виробництва ПАТ «Крим» відповідно до ГОСТ 13212-31, суд відхиляє, оскільки доказів того, що на дослідження АТ «Інститут паперу» надавались гофроящики саме виробництва ПАТ «Крим» суду не представлено. Ідентифікувати гофроящики не надається можливим, оскільки на них відсутні ознаки виробника (логотип, голограма, номер партії, тощо).

Крім того, згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору і ці данні встановлюються, зокрема, висновками судових експертів. Так, не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви або договору, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

З огляду на викладене, висновки АТ «Інститут паперу» судом відхиляються, оскільки вказані висновки зроблені співробітниками інституту, які не попереджались про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку. Також, у суду є сумніви стосовно того, що на дослідження АТ «Інститут паперу» надавались ящики виробництва саме публічного акціонерного товариства "Крим", а не будь-якого іншого виробника, оскільки для проведення судової економічної товарознавчо-трассологічної експертизи в рамках справи, що розглядається господарським судом, сторони порівняльний матеріал на дослідження не представили з огляду на його відсутність.

Акти невідповідності якості товару від 18 листопада 2011 року, №64, від 17 листопада 2011року №63, від 15 грудня 2011 року №70, від 13 лютого 2012 року №641, від 14 лютого 2012 року №4 суд також вважає неналежними доказами вини відповідача за зустрічним позовом в заподіянні шкоди товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" і як наслідок товариству з додатковою відповідальністю «ЖЛ», оскільки вказані акти складені в односторонньому порядку, в актах не встановлена причина деформації тари, не визначено виробника та не встановлено зв'язок такої деформації з виробником гофроящиків. При цьому, докази того, що товар, поставляємий іншим юридичним особам, запаковувався у вироби з гофрокартону виробництва саме публічного акціонерного товариства «Крим» та докази того, що товар пошкодився внаслідок неякісної продукції виробництва саме публічного акціонерного товариства «Крим» позивач за зустрічним позовом суду не надав.

З огляду на викладене, товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" не довело, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат", як учасник господарських відносин, порушило господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності при виконанні умов договору поставки №498/10/11 від 04 жовтня 2011 року, отже, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача за зустрічним позовом, що виключає можливість стягнення з нього збитків у вигляді відшкодування шкоди у розмірі 1462784,00 грн.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, недоведеність позовних вимог встановлена судом і щодо заявленої товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" 428000,00 грн. збитків, у зв'язку з чим, судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаних вимог і зазначити наступне.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом збитків, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" вказує на наступне.

31 грудня 2011 року між ним та ДК «Мегатрейд-Юг» укладений контракт на поставку гофротари. Відповідно до умов даного контракту товар, визначений у специфікаціях, повинен бути поставлений товариством-виробником не пізніше 15 березня 2012 року. Пункт 6.6 контракту передбачає, що виробник за непостачання товару в терміни, визначені контрактом, зобов'язаний сплатити одержувачу штраф у сумі 200000,00 грн. і відшкодувати завдані збитки. Втім, у зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" своїх зобов'язань перед публічним акціонерним товариством «Крим», останній (через відсутність грошових коштів) не мав можливості закупити сировину для виробництва товару для ДК «Мегатрейд-Юг».

В подальшому, на адресу позивача за первісним позовом від ДК «Мегатрейд-Юг» надійшов лист-вимога, у якому вказано, що останній з третьою особою уклав попередню угоду про правочин, відповідно до якого, третя особа прийняла на себе зобов'язання придбати у ДК «Мегатрейд-Юг» гофротару (яку ПАТ «Крим» зобов'язано було передати ДК «Мегатрейд-Юг») за ціною, визначеною сторонами. При цьому, прибуток ДК «Мегатрейд-Юг» від цього договору повинен був скласти 228000,00 грн. але у зв'язку з тим, що ПАТ «Крим» не виконало свого обов'язку перед ДК «Мегатрейд-Юг» по поставці гофротари, останній не уклав договір поставки з третьою особою і попередня угода була розірвана.

У зв'язку з викладеним, ДК «Мегатрейд-Юг» вимагає від ПАТ «Крим» сплатити йому 428000,00 грн. до складу яких входить штраф у розмірі 200000,00 грн. та 228000,00 грн. збитків.

Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" не довело суду наявності саме збитків у розумінні вищенаведених норм законодавства. Доказів того, що ПАТ «Крим» сплатило ДК «Мегатрейд-Юг» заявлені до відшкодування грошові кошти матеріали справи не містять.

Суд, враховуючи відстрочення позивачу сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, судовий збір поклав на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну

частини рішення.

Повне рішення складено 11 листопада 2013 року.

Керуючись статтею 49, ч. 3 ст. 50, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (пров. Мічуріна, 3/2 А. м. Київ, 01014, код 34047146) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" (вул. Виноградна, 5, а/с 77, м. Євпаторія, 97420, код 16513457) 1657355,99 грн. заборгованості, 2163,23 грн. інфляційних втрат, 83226,43 грн. 3% річних, 139365,72 грн. пені та 33716,04 грн. судового збору.

3. Розірвати договір поставки №498/10/11 укладений 04 жовтня 2011 року між відкритим акціонерним товариством "Крим" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупець).

4. В іншій частині первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (пров. Мічуріна, 3/2 А. м. Київ, 01014, код 34047146) в дохід Державного бюджету України (рахунок 31211206783002, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, 22030001, ЄДРПОУ отримувача - 38040558, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) 4999,14 грн. судового збору.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський картонно-тарний комбінат" (вул. Виноградна, 5, а/с 77, м. Євпаторія, 97420, код 16513457) в дохід Державного бюджету України (рахунок 31211206783002, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, 22030001, ЄДРПОУ отримувача - 38040558, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) 9633,00 грн. судового збору.

8. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Головуючий суддя І.І. Дворний

Судді С.А. Чумаченко

О.Л.Медведчук