Постанова

від 06.11.2013 по справі 5/202-75/444-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 5/202-75/444-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги закритого акціонерного товариства "NMT" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 у справі № 5/202-75/444-2012 господарського суду м. Києва за позовомзакритого акціонерного товариства "NMT" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс тайм" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.ОСОБА_8, 2.ОСОБА_9 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 3.Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація провитребування майна з чужого незаконного володіння

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаВасилик В.В. - - відповідачаМаксименко К.М. - - третьої особи-1не з'явився - - третьої особи-2не з'явився - - третьої особи-3не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2011 року закрите акціонерне товариство "NMT" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Тайм", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_8, ОСОБА_9, Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, в якій просило суд витребувати з незаконного володіння відповідача нежитлову будівлю загальною площею 132, 2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виселити відповідача з вказаної нежитлової будівлі та повернути її позивачу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2012 у справі № 5/202 позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 вказане рішення суду скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2012 зазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2013 (головуючий Васильченко Т.В., судді: Бондарчук В.В., Любченко М.О.) у справі № 5/202-75/444-2012 позов задоволено частково. Витребувано з володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-тайм" нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 132, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на користь закритого акціонерного товариства "NMT". В решті позову відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-тайм" на користь Закритого акціонерного товариства "NMT" 1 046, 00 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 (головуючий Сулім В.В., судді: Рєпіна Л.О., Тарасенко К.В.) у даній справі зазначене вище рішення суду скасовано в частині задоволення позову. В цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. В решті - залишено без змін. Стягнуто з закритого акціонерного товариства "NMT" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Тайм" 860, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись постановою апеляційної інстанції, закрите акціонерне товариство "NMT" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікс тайм", ОСОБА_8, ОСОБА_9, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація не скористались правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті 111 2 не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

ОСОБА_8, ОСОБА_9, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції на підставі поданих до матеріалів справи доказів було встановлено, що 16.11.2007 постійно діючою комісією третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати було розглянуто справу за позовом гр. ОСОБА_8 про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю площею 132, 2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням третейського суду від 21.03.2008 позов задоволено та визнано право власності на вказану нежитлову будівлю за ОСОБА_8.

07.03.2008 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено заяву ОСОБА_8 про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду та 21.03.2008 та видано відповідний виконавчий лист.

24.04.2008 на підставі зазначеної ухвали та виконавчого листа ОСОБА_8 комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" було видано відповідне посвідчення про право власності на нежитлову будівлю площею 132, 2 кв. м. за вказаною адресою.

05.09.2008 між гр. ОСОБА_8 (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ікс Тайм" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (зареєстровано в реєстрі правочинів за № 4617), згідно з пункту 1 якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує нерухоме майно, яким є нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 132, 20 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1. На підставі цього договору комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" товариству з обмеженою відповідальністю "Ікс Тайм" було видано відповідне реєстраційне посвідчення.

В подальшому, 28.05.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ікс Тайм" (продавцем) та ОСОБА_9 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого продавець продав, а покупець купив вказану нежитлову будівлю (літ. А). Державна реєстрація цього договору відбулась 28.05.2009.

09.07.2009 ухвалою Апеляційного суду м. Києва у справі № 22-4106/09 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07.03.2008 у справі № 6-91/2008, якою було задоволено заяву ОСОБА_8 про видачу виконавчого листа на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати від 16.11.2007, скасовано.Прийнято нове рішення, яким в задоволенні зазначеної заяви, відмовлено.

23.11.2011 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва задоволено заяву позивача та допущено поворот виконання ухвали суду від 07.03.2008 у справі № 6-91/2008 про видачу виконавчого листа ОСОБА_8 на виконання рішення третейського суду.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що предметом спору у даній справі є нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 132, 2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись у даній справі з позовом про захист свого права власності на спірне майно, закрите акціонерне товариство "NMT" посилається на те, що це майно вибуло з володіння власника, поза його волею. Позивач просить витребувати це майно з незаконного володіння відповідача, виселити його з вказаної нежитлової будівлі та повернути її позивачу. Матеріально правовою підставою позову позивач обрав статтю 388 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2009 по справі № 31/14, яке набрало законної сили, визнано право власності на спірну нежитлову будівлю за закритим акціонерним товариством "NMT". Позивач зазначає, що цим рішенням встановлено, що саме позивач будував спірну будівлю та в подальшому отримував усі необхідні правовстановлюючі документи на неї.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позов закритого акціонерного товариства "NMT" задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Конституції України, статей 386, 387 Цивільного кодексу України держава забезпечує захист права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у відповідності до вимог статей 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, це майно може бути витребувано власником шляхом подання віндикаційного позову на підставі зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

В такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно. Така правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 17 жовтня 2011 року у справі № 5002-8/5447-2010.

В пункті 6.1. листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" зазначено, що власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. У такому випадку, відповідачем у справі виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону.

Відповідно до правової позиції, викладеної у листі Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що останнім набувачем та фактичним володільцем витребовуваного майна є не відповідач, а ОСОБА_9, позов до якого, в межах цього судового провадження, не заявлено. Судом також встановлено, що по акту приймання-передачі спірне майно було передано ОСОБА_9

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду в частині позову про витребування спірного майна, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В частині виселення відповідача зі спірного приміщення рішення суду рішення суду першої інстанції залишено без змін з підстав недоведеності обставин перебування (користування) відповідача у спірній будівлі.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, тому правові підстави для скасування оскаржуваної постанови, відсутні.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують зазначених вище висновків, а також пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 у справі № 5/202-75/444-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова