Постанова

від 25.11.2013 по справі 1/261-20/57(1/288-28/129)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа № 1/261-20/57(1/288-28/129)

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкербуд" без номера від 31.10.2012 року (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 2300 від 11.12.2012 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2012 року

у справі № 1/261-20/57 (головуючий суддя - Т.Б. Фартушок, судді: Ю.О. Сухович, А.Б. Мазовіта)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкербуд", м. Львів

до відповідача 1: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

до відповідача 2: Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м.Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Колективне підприємство "Завод будівельних деталей", м.Львів

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оціни", м. Львів

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівська міська рада, м. Львів

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, м.Львів

за участю Прокуратури Львівської області

про відшкодування 2859772 грн. збитків, завданих знесенням виробничих та побутових приміщень

за участю представників сторін:

від позивача: Сокальський Д.А.- представник (довіреність від 01.02.2012 р. № 001); Васинюк Р.С. - представник (довіреність від 21.08.2013 р. №005);

від відповідача 1: Ковба В.А.- представник (довіреність від 01.01.2013 № НЮ-5);

від відповідача 2: Рихвицький Р.А.- представник (довіреність від 06.09.2012 р. № 4-05-188);

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися (належно повідомлені);

від третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явились;

від третіх осіб 3 та 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися ;

від прокуратури: Куцик В.Б., старший прокурор відділу Прокуратури Львівської області (посвідчення НОМЕР_1);

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Анкербуд" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівської державної залізниці та Управління капітального будівництва Львівської міської ради солідарно 873238 грн. збитків, завданих знесенням виробничих та побутових приміщень (до т.1, а.с. 3-8).

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2005р. (т. 2, а.с. 161-164), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року (т.3, а.с. 48-50) у справі №1/288-28/129, позов задоволено частково, стягнуто з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Анкербуд" 873 238 грн. збитків, завданих знесенням виробничих та побутових приміщень, 1700 грн. - державного мита, 118 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12 450 грн. - витрат на послуги адвоката. В задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення зазначених збитків із Львівської державної залізниці, правонаступником якого є Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" відмовлено. При цьому, судові інстанції керувались статтею 1166 Цивільного кодексу України, вважали доведеним факт знесення виробничих та побутових приміщень ТзОВ «Анкербуд», які знаходились за адресою: м.Львів, пр. Червоної Калини, 18, що підтверджується актом від 11.03.2004 року № 20. В період заподіяння збитків до повноважень Управління капітального будівництва Львівської міської ради віднесено виконання функцій замовника будівництва, ремонту та реконструкції об'єктів транспорту, вартість відтворення виробничих і побутових приміщень позивача станом на 31.04.2004 р. склала 873238,00 грн. Щодо солідарного стягнення вищезазначених збитків з Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця», відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, судові інстанції вважали, що статус замовника будівництва спірного об'єкту та факт наявності з його боку протиправних дій, що призвели до заподіяння збитків позивачу, не доведений належними та допустимими доказами у справі в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2006 року (т. 3, а.с.106-111) у даній справі рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 28.11.2006р. зазначено, що, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог за рахунок Управління капітального будівництва Львівської міської ради, суди не прийняли до уваги, що згідно статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати, за яких обставин та на підставі яких документів були знесені спірні будівлі -за завданням замовника або з власної ініціативи підрядника; дії, які зобов'язаний виконувати підрядник за завданням замовника, а також правове становище замовника та підрядника, регламентовані главою 61 Цивільного кодексу України. Необхідно встановити підстави виникнення прав та обов'язків замовника та підрядника у даному випадку та надати їм правову оцінку.

Під час нового розгляду справі присвоєно № 1/261-20/57 та зупинено провадження ухвалою господарського суду Львівської області від 04.12.2007 р. у зв'язку з необхідністю проведення судової будівельно -технічної експертизи, яка проводилась Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз та згідно висновку експерта №808, складеного 12 березня 2009 р. розмір матеріальної шкоди, визначений витратним підходом як вартість відтворення нерухомого майна за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, внаслідок його знищення відповідно методики може становити - 1808393,00 грн. (т. 5, а. с.39-44).

30 листопада 2011 р. Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз проведено додаткову судову будівельну - технічну експертизу, за результатами якої встановлено вартість робіт, необхідних для відновлення знесеного майна розрахована як відновна вартість майна, і може становити - 2859772, 00 грн. (т.6, а.с. 123-131).

При новому розгляді справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкербуд» збільшило позовні вимоги та просило солідарно стягнути з відповідачів 2859772 грн. збитків, завданих знесенням виробничих та побутових приміщень, посилаючись на висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3803 від 30 листопада 2011року (т.6, а.с. 135).

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.10.2012 р. у справі № 1/261-20/57 (судді - Фартушок Т.Б., Сухович Ю.О., Мазовіта А.Б.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкербуд» відмовлено (т.7, а.с. 143-149).

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази права власності позивача на знесені будівлі за адресою: м.Львів, пр. Червоної Калини, 18, а також недоведеністю того факту, що саме Управління капітального будівництва Львівської міської ради виступало замовником робіт по знесенню будівель Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкербуд». Не доведено і факту наявності протиправних дій по знесенню будівель товариства, а також відсутні докази, які б підтверджували, що Державне територіальне - галузеве об'єднання «Львівська залізниця» здійснював права замовника робіт по знесенню будівель, яке не було замовником будівництва об'єкта «Шляхопровід на перетині пр. Червоної Калини з залізничними коліями ст. Персенівка» та «Транспортна розв'язка на перетині вулиць Луганська - пр. Червоної Калини». Жодних рішень щодо знесення приміщень, що належали позивачу відповідач 1 не приймав. Не доведено розмір заподіяної шкоди, а тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки для покладення обов'язку щодо відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів (повного складу) правопорушення, які не доведено у порядку, встановленому ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкербуд», - не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. На думку апелянта, судом першої інстанції неповно з'ясовано та неправильно встановлені обставини, що мають істотне значення для справи, не досліджені подані позивачем письмові докази. Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким солідарно стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради та Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» збитки в сумі 2859772, грн., судові витрати за розгляд справи в місцевому господарському суді та в апеляційній інстанції, витрати на проведення судових експертиз, витрати на правову допомогу. Зокрема, позивач вказує на те, що на підставі договору від 19.03.2001 р., укладеного з КСП «Завод будівельних деталей», товариство набуло право власності на приміщення бетонної дільниці за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 18, яке було знесено Державним територіально - галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», у зв'язку із закінченням будівництва об'єкта «Шляхопровід на перетині пр. Червоної калини із залізничними коліями ст. Персенівка» та «Транспортна розв'язка на перетині вулиць Луганська - пр. Червоної Калини». Згідно, витребуваної проектно - кошторисної документації проектною організацією «Західдіпрошлях» Сихівської районної адміністрації в 2004-2006 р.р. проводилось спорудження шляхопроводу, замовником якого було Управління капітального будівництва Львівської міської ради, про що свідчать і завдання об'єктних та локальних кошторисів, акти виконаних та прийнятих замовником робіт. Крім того, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами процесу, що ДТГО «Львівська залізниця» та її субпідрядні організації, керуючись положеннями проектно - кошторисної документації знесли будівлі і споруди товариства, при цьому узгоджували свої дії з замовником, шляхом підписання актів виконаних робіт. Одночасно проектно - кошторисною документацією передбачались дані про компенсаційні виплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Анкербуд» за знесені будівлі і споруди, такі виплати передбачались і ухвалою Львівської міської ради №2026 від 11.01.2005 р. з додатками 2-9 та 10-16, 19. Також, зазначає, що у даній справі проведені експертизи, висновки яких не оскаржені і є чинними, та якими визначено розмір завданих товариству збитків.

Скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 27597,72 грн. В обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору апелянт зазначає перебування у скрутному фінансовому становищі, а сплата судового збору в сумі 28597,72 грн. припинить діяльність підприємства, матиме наслідком несплату податків та інших обов'язкових платежів, невиплату заробітної плати працівникам, невиконання договірних зобов'язань, що в подальшому призведе до банкрутства підприємства. Також, апелянт зазначає, що немає можливості сплатити одноразову суму судового збору, оскільки користується лише одним рахунком в першому відділенні ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", надавши довідку цієї банківської установи про рух коштів.

В подальшому, апелянтом подано клопотання про продовження строку сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі з підстав неможливості сплати судового збору у повному розмірі у зв'язку із матеріальним становищем останнього; оплата судового збору в сумі 28597,72 грн., на його думку, призведе до припинення діяльності скаржника та його банкрутства.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 р. у справі № 1/261-20/57 відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку для сплати судового збору, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкербуд» залишено без розгляду (т.8, а.с.102-104).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2013 р. у справі № 1/261-20/57 скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції від 10.01.2013 р. та справу направлено до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження (т.8, а.с. 142).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2013 р. справу № 1/261-20/57 призначено до розгляду в судове засідання на 20.05.2013 р. (т.8, а.с. 145-146) в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 р. в зв»язку з відпустками суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О. в склад колегії по розгляду справи № 1/261-20/57 господарського суду Львівської області введено суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.

В судовому засіданні 20.05.2013 р. у зв'язку зміною складу колегії суддів та у зв'язку з неявкою усіх учасників судового процесу, судова колегія ухвалила розгляд справи № 1/261-20/57 відкласти на 01.07.2013 р. (а.с. 166-167).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 р. в зв»язку з зайнятістю в інших судових засіданнях суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. в склад колегії по розгляду справи № 1/261-20/57 господарського суду Львівської області введено суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О.

В подальшому, ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 р. (а.с. 179, т.8), від 29.07.2013 р. (а.с. 213, т.8), від 22.08.2013 р. (а.с. 237, т. 8) в тому ж складі колегії суддів розгляд справи відкладався з мотивів, викладених в ухвалах.

Державне територіальне - галузеве об'єднання «Львівська залізниця» у відзиві та доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу (вх. № суду 143 від 09.01.2013 р. та № 05-04/5470/13 від 16.09.2013 р.) зазначає, що позивачем не доведено право власності на знесені будівлі за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини та заподіяння збитків відповідачем 1.

Управління капітального будівництва Львівської міської ради у запереченнях на апеляційну скаргу (вх. № суду 05-04/5479/13 від 16.09.2013 р.) зазначило про безпідставність позовних вимог, оскільки ТзОВ «Анкербуд» згідно укладеного з КСП «Завод будівельних деталей» купив приміщення та оформив на них право власності, про що свідчить реєстраційне посвідчення № 1477. Проте, позовні вимоги заявлено про стягнення збитків, заподіяних незаконним знесенням приміщень, на які не поширюється дія реєстраційного посвідчення №1477.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. в зв»язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. в склад колегії по розгляду справи № 1/261-20/57 господарського суду Львівської області введено суддю Кордюк Г.Т.

В судовому засіданні 16.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 10.10.2013 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. в зв»язку з відпусткою судді Кордюк Г.Т. в склад колегії по розгляду справи № 1/261-20/57 господарського суду Львівської області введено суддю Юрченка Я.О. Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р. та від 06.11.2013 р. розгляд справи відкладався (а.с. 50, 74 т.9).

В судове засідання 25.11.2013 р. з'явились представники позивача, відповідачів 1 та 2, прокурор. В даному судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою програмно - апаратного комплексу «Оберіг». Представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у такій та поданих правових обґрунтуваннях. Прокурор та представники відповідачів доводи останньої заперечили з мотивів, викладених у відзивах та запереченні на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 19 березня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анкербуд» та КСП «Завод будівельних деталей» укладено договір № 1 купівлі - продажу частини цілісного майнового комплексу, за яким позивачу передано будівлі та споруди, а саме: арматурний цех, склад, приміщення СКІП, цех мазаїчної майстерні, камера твердіння за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини, 18, що також підтверджується реєстраційним посвідченням від 20.03.2001 року за № 1477 (а.с. 16, 18 т.1).

Рішенням господарського суду Львівської області від 11-14.01.2005 року у справі № 1/928-27/365 встановлено, що приміщення бетонної дільниці позивача були розташовані на земельній ділянці за адресою м. Львів, проспект Червоної Калини,18. Дана земельна ділянка входила до складу земель загальною площею 2,6410 га, що згідно рішення виконкому Львівської міської ради № 51 від 06 лютого 1998 року «Про інвентаризацію земель міста Львова» перебували у користуванні позивача.

В лютому 2004 року, у зв'язку із закінченням будівництва об'єкту «Шляхопровід на перетині пр. Червоної Калини із залізничними коліями ст. Персенівка» та «Транспортна розв'язка на перетині вулиць Луганська - проспект Червоної Калини», виробничі та побутові приміщення за адресою: місто Львів, проспект Червоної Калини, 18 були знесені.

Позивач обґрунтовував свої доводи статтею 1166 Цивільного кодексу України та зазначав, що відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу ХІІ «Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», затвердженого Рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.07.2002 року № 174, пункту 3 статті 5 «Положення про Управління капітального будівництва Львівської міської ради», затвердженого Рішенням виконкому Львівської міської ради від 07.08.2002 року № 259, в зазначений період заподіяння збитків, до повноважень Управління капітального будівництва Львівської міської ради віднесено виконання функцій замовника будівництва, ремонту та реконструкції об'єктів транспорту. За вказівкою Управління капітального будівництва Львівської міської ради Львівською державно залізницею знесено належні позивачу виробничі та побутові, що з огляду на норми ст. 52 Закону України "Про власність" та ст. 351 Цивільного кодексу України послугувало підставою для стягне збитків з відповідачів.

Крім того, при новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Анкербуд» подано правові обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги щодо практики Європейського суду з прав людини (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-04/4399/13 від 29.07.2013 р.), в яких апелянт просить застосувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1850 року щодо знищення його майна відповідачами в 2004 році, зокрема п.1 ст. 6, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а також статтю 1 Першого Протоколу, згідно якої юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними приписами міжнародного права.

В подальшому, ТзОВ «Анкербуд» через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду долучило додаткове обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги (вх. № суду 05-04/4923/13 від 22.08.2013 року) щодо заподіяння збитків товариству відповідачами. На думку позивача (апелянта), протиправність діяння ДТГО «Львівська залізниця» полягає у знесенні будівель товариства, а Управління капітального будівництва Львівської міської ради - у формі бездіяльності щодо протиправної поведінки підрядних організації, які зносили приміщення та не виплаті позивачу збитків, завданих знесенням. Причино - наслідковий зв'язок ДТГО «Львівська залізниця» полягає у знесенні всіх будівель і споруд позивача, що є протиправною поведінкою, а збитки, які виникли у позивача - наслідок такої протиправної поведінки. Протиправні діяння Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як замовника будівництва Сихівського мосту - у вигляді бездіяльності, оскільки рішення про вилучення у позивача згаданої земельної ділянки не приймалось, товариство письмово не повідомлялось про знесення або ж про викуп у нього земельної ділянки та нерухомого майна, яке на ній знаходиться, що призвело до безпосередніх наслідків, а саме: незаконного знесення будівель і споруд ТзОВ «Анкербуд» та завданням збитків товариству. Розмір збитків, завданих знесенням виробничих та побутових приміщень позивача підтверджується висновком додаткової судової будівельно - технічної експертизи Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз № 3803 від 30.11.2011 р., згідно якого вартість робіт, необхідних для відновлення знесеного майна ТзОВ «Анкербуд» становить 2859772 грн. Вина відповідачів полягає у тому, що вони в повній мірі усвідомлювали суспільно - небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності ) свідомо бажали та передбачали настання суспільно - небезпечних наслідків. ДТГО «Львівська залізниця» зносила майно позивача за завданням замовника - Управління капітального будівництва Львівської міської ради, вину якого доводити не потрібно в силу вимог ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, оскільки шкода завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органом місцевого самоврядування відшкодовується незалежно від вини цих органів.

Отже, предметом доказування у даній справі є факт неправомірності дій, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяння ним шкоди.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

В силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цим і актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору № 1 купівлі - продажу частини цілісного майнового комплексу від 19 березня 2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкербуд» отримало від КСП «Заводу будівельних деталей» такі виробничі та побутові приміщення: арматурний цех площею 228,7 м. кв., склад площею 49,2 м.кв., приміщення СКІП площею 8,5 м.кв., цех мазаїчної майстерні площею 138,3 м.кв, камера твердіння площею 260 м.кв., всього загальною площею 684,7 кв.м. Даний факт підтверджується реєстраційним посвідченням № 1477 (а.с. 18, т.1).

Виконавчий комітет Львівської міської ради листом від 20.09.2003 р. № 21/1356 (а.с. 21, т.1) повідомив директора ТзОВ «Анкербуд», що в зв'язку з закінченням будівництва в 2003 році об'єкту «Шляхопровід на перетині пр. Червоної Калини з залізничними коліями ст. Персенівка» та «Транспортна розв'язка на перетині вулиць Луганська - пр. Червоної Калини» необхідно знести приміщення бетонної дільниці кооперативного підприємства Львівської облспоживспілки «Завод будівельних деталей», зокрема: приміщення адміністративно - побутового корпусу; приміщення складу; приміщення майстерні; приміщення цеху бруківки; приміщення авто майстерні; приміщення компресорної з сторожевим приміщенням; приміщення роздягалки; приміщення залізобетонного вузла; СКІП; камеру твердіння залізобетону; приміщення складу цементу; навіс для виготовлення дерева.

Об'єктом незалежної оцінки, як зазначено у звіті про незалежну оцінку основних засобів ТзОВ «Анкербуд» (а.с. 25-40, т.1), що знаходяться за адресою м. Львів, проспект Червоної Калини, 18 та які були знесені є: адміністративний корпус, бетонний вузол, склад цементу, пропарочна камера, компресорна, сторожка, склад, цех бруківки, авторемонтна майстерня, СКІП, навіс, огорожа, ворота.

При розгляді справи в апеляційному господарському суді представником апелянта до матеріалів справи долучено правові обґрунтування правомірності володіння, користування та розпорядження ТзОВ «Анкербуд» всіма об'єктами нерухомого майна, які знаходились за адресою м. Львів, проспект Червоної Калини,18 станом на час їх знесення (вх. № суду 05-04/6642/13 від 06.11.2013 р.), згідно яких доказами права власності на спірне майно є технічні паспорти на всі приміщення товариства, складені та підписані начальником БТІ 30 вересня 2003 р. (а.с. 44-56, т.1), договори купівлі продажу № 1 від 19.03.2001 р. та № 2 від 19.03.2001 р., а також зазначив, що будівлі і споруди бетонної дільниці передані товариству в стані, в якому вони перебували у березні 2001 року, були перебудовані та переобладнані з істотним розширенням їх площ. Всі 13 приміщень, що перебували у володінні, користуванні та розпорядженні позивача станом на 01.01.2004 року обліковувались на балансі товариства.

Слід зазначити, що договори № 1 і № 2 від 19.03.2001р. не можуть вважатися доказами виникнення у позивача права власності на знесені будівлі виходячи з наступного: при складанні Звіту про незалежну оцінку основних засобів ТзОВ „Анкербуд" оцінювались будівлі, які не були об'єктом купівлі-продажу за договором № 1 від 19.03.01р. Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 1 від 19.03.01 у власність ТзОВ „Анкербуд" передавались приміщення загальною площею 684,7 м 2 , а оцінювались, згідно Звіту, 1379,8 м 2 (більше на 695,1м 2 ) .

Щодо покликань апелянта (позивача) на той факт, що право власності на спірні об'єкти підтверджується технічними паспортами, підписаними начальником БТІ 30 вересня 2003 р., то судова колегія зазначає наступне.

Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (який діяв на момент знесення будівель) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445. Даним Положенням визначено, що реєстрація проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації (п. 3.9. Положення). Для юридичних осіб, їх представників, термін проведення реєстрації прав становить шістдесят календарних днів з дня реєстрації заяви, без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт, а також строку прийняття рішення органами, визначеними пунктом 6.1 цього Положення (п. 3.4. Положення). Пунктом 6.1 Положення передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва на право власності: місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівським обласним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки виготовлено та підписано 30 вересня 2003 р. технічні паспорти на склад, компресорну і сторожку, СКІП, бетонний вузол, склад цементу, адміністративний корпус, авторемонтну майстерню, цех бруківки, навіс для вигрузки дерева та пропарочної камери у 2004 році, де в графах «на праві власності» та «на підставі» відсутні будь - які зазначення про їх належність ТзОВ «Анкербуд» та посилання на договори купівлі - продажу №1 та №2 від 19.03.2001 р. (а.с. 44-57, т.1).

З огляду на вищевикладене судова колегія зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів інвентаризації спірних приміщень, яка виконується органами БТІ, оскільки технічні паспорти не є доказом проведення інвентаризації, а також такі не є доказом, який підтверджує право власності за ТзОВ «Анкербуд» на знесені об'єкти. Крім того, об'єкти, які позивач придбав по договору купівлі - продажу № 1 від 19.03.2011 р., об'єкти, які зазначені у листі від 20.09.2003 р. (а.с. 21, т.1) про знесення та об'єкти, які вказані у технічних паспортах у найменуваннях будівель та споруд, що зносились не співпадають по назві та площі таких.

Судова колегія зазначає, що 20 вересня 2003 р. виконавчий комітет Львівської міської ради звернувся до директора ТзОВ «Анкербуд» з листом № 21/1356, в якому зазначив про необхідність знесення 12 приміщень не позивача (апелянта), а бетонної дільниці кооперативного підприємства Львівської облспоживспілки «Завод будівельних деталей» (а.с. 21, т.1).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що договір купівлі - продажу №2 від 19.03.2011 р. також не є доказом права власності позивача на спірні об'єкти, оскільки за умовами такого, позивач придбав у КСП „Завод будівельних деталей" не приміщення, а обладнання, вартістю 16080,00 грн. Також, на підтвердження переходу права власності на придбані приміщення та обладнання за договорами № 1 і № 2 від 19.03.01р., позивачем надано суду копії платіжних доручень на оплату за придбане майно. Однак, згадані платіжні документи не можуть бути належними доказами по справі з наступних підстав: в платіжному дорученні № 681 від 08.10.02р. зазначено, що оплата здійснена згідно акту виконаних робіт № 43 від 30.09.02р.; в платіжних дорученнях № 95 від 26.03.02р, № 78 від 18.03.03р., № 56 від 13.03.02р. вказано оплату по договорам №№ 1 і 2 від 20.03.01р.; в платіжному дорученні № 160 від 09.08.01р. призначення платежу - згідно договору №1 від 29.03.01р.; в платіжних дорученнях №179 від 29.08.01р., №183 від 31.08.01р., № 188 від 03.09.01р. - оплата по договору № 1 від 04.04.01р.; в платіжному дорученні № 147 від 11.07.01р. - оплата по договору № 1 від 02.06.01р.

Таким чином, дані платіжні документи не підтверджують факту оплати саме за знесені будівлі, а відтак і виникнення права власності на них у позивача.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача, як на доказ заподіяння збитків ТзОВ «Анкербуд» знесенням його будівель, покликався на акт приймання виконаних підрядних робіт № 4 за лютий 2004 року (підготовчі роботи, знесення будівель і споруд: пилорама, цех, контора, склад, т. 2, а.с. 99-101) Львівською державною залізницею, за яким роботи прийняті, погоджені і який підписано представником замовника - Управління капітального будівництва Львівської міської ради.

В судовому засіданні колегією суддів та представниками сторін оглянуто даний акт та з'ясовано, що в ньому відсутня будь - яка інформація про належність приміщень щодо яких виконано роботи, саме ТзОВ «Анкребуд».

Частиною 3 статті 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Вимогами статті 1192 ЦК України визначено, що з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Загальне положення про цивільно - правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди викладено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, незалежно від вини цих органів.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Безспірним доказом, який на думку позивача (апелянта) підтверджує протиправність діянь ДТГО «Львівська залізниця» та бездіяльності Управління капітального будівництва Львівської міської ради є акт знесення будівель ТзОВ «Анкербуд» від 11 березня 2004 р. № 20, складений та підписаних за участю їх представників. Згідно даного акту за замоленням Управління капітального будівництва Львівської міської ради залізницею знесено будівлі ТзОВ «Анкербуд».

З даного приводу судова колегія зазначає, що в акті знесення будівель ТзОВ «Анкербуд» № 20 від 11.03.2004 року (а.с. 22, т.1) зазначено, що знесення будівель відбулося згідно Протоколу наради від 28 лютого 2004 року в заступника Львівської облдержадміністрації п. Степана Лукашина. В Протоколі від 28.02.2004 р. наради з питання усунення перешкод при будівництві у м. Львові шляхопроводу через залізничні колії станції Персенівка та транспортної розв'язки на перетині вул. Луганська - пр. Червоної Калини (а.с. 59, т. 2) зобов'язано директора заводу «Будівельних виробів «Львівської облспоживспілки» Федака С.С. до 18 години 1 березня 2004 року вирішити питання перенесення з ділянки будівництва транспортної розв'язки будівель та споруд приватних підприємців та ТзОВ «Анкербуд».

Однак, в даному Протоколі мова не йде про знесення будівель будівельними організаціями Львівської залізниці.

Крім того, представником залізниці в судовому засіданні наголошено на той факт, що даний акт від 11 березня 2004 року від імені «Львівської залізниці» підписаною особою, яка не була уповноважена на вчинення таких дій. Колегія суддів, оглянувши даний акт зазначає, що такий складено та підписано директором ТзОВ «Анкербуд» Ю.Р. Сидор, головним спеціалістом ІТВ Управління капітального будівництва М.І. Малиновським, начальником відділу інженерних споруд Львівської залізниці П.М. Костів, директором КСП «Завод буддеталей» Львівської облспоживспілки С.С. Федак.

Проте, акт № 20 від 11.03.2004 року, як доказ в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів оцінює критично, оскільки його складено на бланку ТзОВ «Анкербуд», на якому стоїть вихідний реєстраційний номер внутрішньої кореспонденції товариства, тобто його було складено заздалегідь, а підписи осіб, які його підписали не засвідчені печатками підприємств. В матеріалах справи відсутні будь - які докази повноважень зазначених в акті осіб на вчинення даних дій від імені юридичних осіб. Слід зазначити, що сторонами 11.03.2004 р. заактовано знесення виробничих та побутових приміщень ТзОВ «Анкербуд», розташованих за адресою м. Львів. пр. Червоної Калини,18 на підставі Протоколу віл 28.02.2004 року, проте вказані знесення згідно даного ж акту мали місце в період з 16 лютого 2004 року, тобто раніше, ніж відбулася сама нарада, за результатами якої складено Протокол від 28.04.2004 р.

Судова колегія зазначає, що будівництво об'єктів «Шляхопровід на перетині пр. Червоної Калини із залізничними коліями ст. Персенівка» та «Транспортна розв'язка на перетині вулиць Луганська - пр. Червоної Калини» виконувалось за замовленням відповідача 2 (Управління капітального будівництва Львівської міської ради). Доказом чого є проектно - кошторисна документація, однак це не свідчить про те, що відповідач 2 виступав замовником робіт по знесенню будівель ТзОВ «Анкербу».

Позивач обґрунтовує ціну позову, в тому числі з урахуванням збільшення позовних вимог, Висновком №3803 додаткової судової будівельно-технічної експертизи, складеним 30.11.2011р. (далі -Висновок експертизи). Проте, при проведенні судової будівельно-технічної експертизи, експертом використано як вихідні дані Звіт про незалежну оцінку основних засобів ТзОВ "Анкербуд", що знаходиться за адресою: Україна, м.Львів, пр..Червоної Калини, 18, виконаний інститутом підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті "Львівська політехніка"у 2004 році (далі -Звіт інституту) (стор.2, 7, 12, 17 Висновку експертизи).

Однак, Звіт інституту не може бути належним доказом у справі, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003р. „Про затвердження Методики оцінки майна" (далі Методика) та Постанови Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003р. "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (далі Національний стандарт № 1), які є обов'язковими для застосування при проведенні незалежної оцінки майна і на які посилаються експерти.

Так, у наданому позивачем Звіті інституту відсутній строк дії висновку про вартість майна, але згідно Методики, висновок про вартість майна повинен містити строк дії. Наведене вказує і на неправомірність посилання на Звіт інституту у Висновку експертизи.

Також, Звіт інституту не відповідає вимогам Національного стандарту №1, оскільки у ньому спотворені визначення. Так в п.4.1. Звіту інституту вказано, що вартість відтворення визначається як вартість будівництва точної копії існуючих поліпшень з використанням тих же матеріалів і специфікацій, але за поточними цінами на основні конструктивні елементи та розцінками на основні види робіт, а в Національному стандарті № 1 - вартість відтворення - визначена на дату оцінки, поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки. Вартість заміщення визначається як вартість будівництва будинку або покращення, еквівалентної корисності з використанням сучасних матеріалів, дизайнів і поточних ринкових цін, а в Національному стандарті № 1 - вартість заміщення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною.

Крім цього, у Звіті інституту відсутні відомості про відповідність такого вимогам п.п. 38, 40, 50-53 Національного стандарту №1. Також, у матеріалах справи відсутній, позивачем не наданий ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду детальний розрахунок відновної вартості за допомогою кошторисів, передбачений п.7.1 Звіту інституту.

Апелянт зазначає про належність та допустимість Висновку № 3803, як доказу розміру заподіяної шкоди, оскільки такий не оспорено сторонами в судовому порядку.

З даного приводу судова колегія зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23 березня 2012 року № 4 у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясувати чи було додержано вимог законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи. Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України досліджено усі матеріали справи, дано їм правову оцінку з врахуванням положень ст. 22, ст. 1166 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем недоведено розмір заподіяної шкоди та не подано належних та допустимих доказів того, що знесені будівлі в кількості 12 приміщень належали позивачу на праві власності.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» позивач за розгляд даної справи в апеляційному господарському суді повинен сплатити судовий збір в розмірі 28597,72 грн. Проте, відповідно до платіжних доручень № 933 від 11.12.2012 р. та № 951 від 09.01.2013 р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4430,00 грн., тобто несплаченою лишається сума 24167,72 грн.

У той же час відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Питання стосовно незаконності згаданих рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватись господарським судом лише за результатами розгляду справи, тому враховуючи, що рішенням суду першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Анкербуд», судові витрати в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за розгляд справи в суді першої інстанції та при перегляді рішення в апеляційному господарському суді, відносяться на позивача.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2012 р. у справі № 1/261-20/57(1/288-28/129) залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкербуд" без номера від 31.10.2012 року (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 2300 від 11.12.2012 року) - без задоволення.

2. Достягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкербуд» (79000, м. Львів, вул. Дорошенка,25/10) за перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку 24167,72 грн. судового збору на рахунок: отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Банк - ГУДКСУ у Львівській області; МФО банку - 825014; код отримувача (ЄДРПОУ) 38007620; рахунок № 31216206782006.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 1/261-20/57(1/288-28/129) повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови складено та підписано 26.11.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.