Постанова

від 04.12.2008 по справі 11/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                             ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "04" грудня 2008 р.                            м.Чернівці                                       Справа № 11/158

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гушилик С.М. при секретарі судового засідання Єршовій А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

прокурора Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці

до Приватної аудиторської фірми “Аудит-сервіс” м.Чернівці

про стягнення 16533,07 грн.

За участю представників:

Від позивача –Чорней Т.В.- нач.юрид. відділу (дор. від 09.01.2008р.)

Від відповідача –не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці звернулося до приватної аудиторської фірми “Аудит “Сервіс” м.Чернівці про стягнення 16533,07 грн. заборгованості, яка складається з недоїмки зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7266,78 грн. за період з січня по грудень 2004 року, фінансової санкції в сумі 9266,29 грн. згідно рішення № 6  про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 22.02.2005 року.

Ухвалою від 11.09.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 06.10.2008 року.

Відповідач вимоги позивача не визнає, посилаючись при цьому на те, що :

-          предметом даного спору є сума яка була предметом розгляду по справі № 3/85;

-          він не повинен сплачувати страхові внески на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 ІV в зв'язку з тим, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування, яка введена Указом Президента України від 3.07.1998 року № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування;

-          він добровільно погасив частину незаконно донарахованих страхових внесків.

Також відповідач вказує на те, що: - даний спір не може розглядатись у порядку адміністративного судочинства, - позивачем пропущено річний строк звернення з позовом до суду, який передбачено статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, -позивач звертався до виконавчої служби із вимогою про сплату боргу, що є предметом позову.

В судовому засіданні 06.10.2008 року оголошено перерву до 03.11.2008 року.

Ухвалою суду від 03.11.2008 року провадження у справі було зупинено за клопотанням сторін та призначено судовий розгляд на 01.12.2008 року.

В судовому засіданні 01.12.2008 року оголошено перерву до 04.12.2008 року.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

ВСТАНОВИВ:

17-18.02.2005 року позивачем проведено перевірку відповідача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, про що складено відповідний акт.

Даним актом зафіксовано заниження фактичних витрат на оплату праці за січень-грудень 2004 року на загальну суму 70853,24 грн., донараховано внески за ставкою 32% на суму 22672,96 грн. та виявлено несплату авансових платежів за січень-грудень 2004 року на суму 17350,96 грн. На підставі акту перевірки позивач прийняв вимогу про сплату боргу № Ю-33, якою встановив за відповідачем заборгованість зі сплати страхових внесків у  сумі 17350 грн.

За наслідками проведеної перевірки прийнято рішення № 6 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 22.02.2005 року, яким відповідача зобов'язано сплатити 9266,29 грн. фінансових санкцій.

Вказана вимога № Ю-33 та рішення № 6 були оскарженні приватною аудиторською фірмою “Аудит-Сервіс” до суду, рішенням господарського суду від 13-15.07.2005 року по справі № 3/85 позов було задоволено частково, а саме: рішення № 6 було визнано  частково недійсним, в частині ж визнання вимоги № Ю-33 недійсною позивачу по справі було відмовлено. В мотивувальній частині рішення суд посилався на те, що при прийнятті рішення № 6 управлінням Пенсійного фонду не вірно було проведено розрахунок фінансових санкцій, оскільки останній розрахував санкції виходячи із суми 22672,96 грн., а повинен був проводити розрахунок виходячи із донарахованої суми недоїмки, а саме - 17350 грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 року рішення по справі № 3/85 в частині визнання частково недійсним рішення ПФУ № 6 та вимоги № Ю-33 залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду постанова апеляційної інстанції залишена в силі.

Таким чином рішення № 6 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 22.02.2005 року в частині стягнення 7396,01 грн. (з розрахунку донарахованої суми недоїмки в сумі 17350 грн.)  та вимога про сплату боргу № Ю-33 від 21.02.2005 року є чинними.

Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон), який набрав чинності 01.01.2004 року, визначено систему пенсійного забезпечення і механізм її функціонування, встановлено, що страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і вони зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (преамбула Закону, статті 2, 14, 15, 17 Закону).

У відповідності до частини 2 статті 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, передбачені статтею 20 цього Закону... вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі – недоїмка) і стягуються з урахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Відповідно ж до частини 6 статті 20 цього Закону страхувальники зобов'язуються сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно частини 2 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Рішення позивача № 6 від 22.02.2005 року, яке отримано відповідачем, на момент вирішення спору виконано не було та в органах Державної виконавчої служби не перебуває, а тому є обов'язковим для виконання відповідачем.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.

Таким чином, у відповідача, який отримав згадане рішення, і який не сплатив у встановлений законом строк нараховані суми, виникла недоїмка зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7266,78 грн. за період з січня по грудень 2004 року та фінансової санкції в сумі 7396,01 грн. Дані суми підлягають стягненню.

В частині стягнення фінансової санкції в сумі 1870,28 грн. позивачу слід відмовити в зв'язку з тим, що судом з достовірністю встановлено, що рішення № 6 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 22.02.2005 року в цій частині визнано недійсним.

Відповідно до п.1 ст.72 Кодексу адміністративного законодавства України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 N 121/2001, Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 N 8-2 (далі - Положення про управління Пенсійного фонду), управління у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

З наведеного випливає, що Управління у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду Управління має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

За змістом статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" саме територіальним органам Пенсійного фонду надано право приймати рішення про сплату простроченої заборгованості із сплати страхових внесків.

Стосовно пропуску відповідачем річного строку звернення з позовом до суду, слід зазначити наступне. Частинами 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, наведена норма права носить відсилочний характер,  а  пунктом 15 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Також у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що у виконавчій службі не перебувають вимоги позивача про стягнення з відповідача сум недоїмки.

Судові витрати, у частині державного мита, покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 71, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватної аудиторської фірми “Аудит-сервіс” м.Чернівці, проспект Незалежності, 106/419, (код 31009808) на користь на користь Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі, м.Чернівці вул. Головна, 245/501, (код 21430549) – 7266,78 грн. недоїмки та 7396,01 грн. фінансових санкцій.

3.          Стягнути з Приватної аудиторської фірми “Аудит-сервіс” м.Чернівці, проспект Незалежності, 106/419, (код 31009808) у дохід державного бюджету 146,62 грн. державного мита.

4.          В решті позову відмовити.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Після набрання постановою законної сили видати виконавчий лист.

Суддя                                                             С.М. Гушилик