Рішення

від 12.05.2009 по справі 38/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/26

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.05.09 р.                                                                                                       Справа № 38/26                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Браташенко Н.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Приватної виробничо-торгівельної фірми  “Кріоліт-Дніпро”                                         м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства “Лазурь-Групп” м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 59 681грн.31коп.

за участю

представників сторін:

від позивача:  не з”явився

від відповідача: не з”явився

                                                                      У судовому засіданні оголошувалася

                                                                      перерва з 05.05.2009р до 12.05.2009р.

                                                                                 згідно          вимог ст. 77 ГПК України

        Суть спору:

Позивач, Приватна виробничо-торгівельна фірма “Кріоліт-Дніпро”                                  м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “Лазурь-Групп” м. Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу  у  розмірі 46 658грн.83коп., пені  у розмірі 4 224грн.50коп., 50% річних у розмірі                   8 797грн.98грн., а всього 59 681грн.31коп.

         В  обґрунтування   позовних  вимог позивач посилається на  договір № 31 від 05.08.2008р.

26.02.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 20.02.2009р. № 14/4-20/721, відповідно до якого   Приватне підприємство “Лазурь-Групп” м. Маріуполь значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 35841160) як юридична особа та знаходиться за адресою: 87515, Донецька область,  м. Маріуполь, Жовтневий район, пров.Кузнечний,2, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

        Позивач надав суду 18.03.2009р. лист №19 від 16.03.2009р., яким на виконання вимоги ухвали суду надав витребувані судом документи, а саме: довіреність та копії видаткових накладних.

         Лист та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

18.03.2009р. від відповідача на адресу господарського суду надійшов  відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив суду про таке.

Згідно п.п.2.2 п.2 укладеного договору № 31 від 05.08.2008р. відповідач зобов”язувався здійснювати оплату вартості першої партії товару по факту його поставки. Згідно п.п.2.3 п.2 у разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в п.2.2 договору, позивач залишає за собою право відмовитися від подальшої поставки товару до моменту повного виконання умов, передбачених п.2.2 договору.

При укладанні даного договору між сторонами була досягнута домовленість про відстрочку платежу на 30 днів з моменту поставки товару, що підтверджується фактом продовження поставок, незважаючи на очевидне порушення відповідачем п.п.2.2 п.2 договору. З боку позивача не надходило ніяких листів або претензій про несвоєчасну оплату. Також позивач не скористався правом, даним йому п.2.3 договору та не зупинив поставки, що також свідчить про наявність усної домовленості, згідно якої відповідач здійснював платежі.

Починаючи з поставки 24.10.2008р, строк оплати якої наступив 22.11.2008р. відповідач опинився у складній ситуації та несвоєчасно сплатив дану та наступні партії товару.

13.01.2009р. відповідач здійснив повернення товару на суму 487,76 грн., що не було враховано позивачем при подачі позову, розрахунку пені та штрафних санкцій.

Отже, відповідач перерахував пеню та штрафні санкції та просив суд прийняти це до уваги.

Крім того, відповідачем частково здійснювалися перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача 03.02.2009р. 5000 грн. та 03.03.2009р. 3000грн., у зв”язку з цим відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити частково, а саме визнати борг відповідача перед позивачем у розмірі 38 171,07грн., пеню у розмірі 1893,89грн. та 50% річних у розмірі 3945,61грн., додавши до відзиву розрахунок пені та 50% річних та банківські виписки.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

02.04.2009р. відповідач надав суду доповнення до відзиву, в яких повідомив суду, що сума боргу відповідача перед позивачем складається із основного боргу – 34171,07грн.; пені – 3175,79грн. та 50% річних – 6616,24грн.

Таким чином, відповідач просить суд у доповненнях до відзиву у задоволенні позову відмовити позивачу частково: визнати борг у розмірі 34171,07грн.; пеню у розмірі 3175,79грн.; та 50% річних у розмірі 6616,24грн.

          Доповнення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

          02.04.2009р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог №38 від 30.03.2009р., в якій просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 34 658,83грн., пеню в розмірі 4398, 71грн. та 50% річних в розмірі 12042,94грн., а всього 51 100,48грн. Крім того, позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача.

          Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

          02.04.2009р. позивач надав суду заперечення на відзив на позовну заяву №37 від 30.03.2009р., в яких повідомив суду, що йому нічого не відомо про повернення 13.01.2009р. товару на суму 487,76грн. та відповідач не надав суду документального підтвердження з цього приводу.         

Уточнення та заперечення позивача судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

          Ухвалою від 02.04.2009р. заступником голови господарського суду Донецької області строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць  до 10.05.2009р.

          Позивач звернувся до суду із заявою про уточненням позову від 29.04.2009р. № 52, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 34 658, 83грн., пеню у сумі 4386,70грн.  та 50% річних у розмірі 13442,78грн., а всього  52 488,34грн.

          Заява позивача судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

          Відповідач надіслав суду відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якому зауважив на таке.

          Позивач не пред'являв відповідачу вимог про оплату.

          Крім того, відповідач зазначив, що загальний розмір заборгованості відповідача з урахуванням пені   та 50% відсотків складає відповідно 34 658,83грн, 301,70грн, 628,55грн. та просить суд у задоволенні позову відмовити частково: визнати борг відповідача перед позивачем у сумі 34 658,83грн.; пеню у сумі 301,70грн.; та 50% річних у сумі 628,55грн., надавши суду розрахунок пені.

          Відзив на заяву про  уточнення позову судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

          Позивач надіслав суду листа від 06.05.2008р. № 56, яким надав заяву про уточнення позовних вимог від 06.05.2009р. із додатками та доказами відправки копії даної заяви відповідачу.

          Зокрема, у заяві про уточнення позовних вимог № 55 від 06.05.2009р. позивач, остаточно визначившись, просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 34 658,83 грн.,  4386,70 грн. пені та 50% річних у сумі 13 775,14 грн., а всього 52 820,67 грн.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін  було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представники сторін  звернулися до суду із клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноважених представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          05.08.2008р. між Приватною виробничо-торгівельною фірмою  “Кріоліт-Дніпро”         м. Дніпропетровськ (за договором – постачальник, далі - позивач) та Приватним підприємством “Лазурь-Групп” м. Маріуполь, Донецька область  (за договором – покупець, далі-відповідач) було укладено договір № 31.

          Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати  партіями у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і вчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до заявки покупця за ціною, визначеною у видатковій накладній або товаросупроводжувальних документах.

          Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, виданою постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні ст.266 Господарського кодексу України ( п.1.3 договору).

          Розділом 2 договору сторони визначили ціну та порядок розрахунку. Так, згідно пункту 2.2 договору, оплата першої партії товару провадиться покупцем по факту постачання товару постачальником. Якщо поставлений товар оплачений в строк, то наступні партії товару оплачується покупцем з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту приймання товару покупцем. Моментом приймання товару покупцем вважається дата зазначена у п.3.2 договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що датою поставки і передачі товару у власність покупця вважається дата:

3.2.1 видаткової накладної – при отриманні товару за кільцевою довіреністю                     ( розділ 10 договору);

3.2.2 довіреності на бланку строгої звітності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Додаткової угодою № 1 про зміну договору № 31 від 05.08.2008р. були внесені зміни у пункти 3.2.2, 3.3 договору, а саме:

П.3.2.2 довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

П.3.3 товар та товаросупроводжувальні документи на товар, передбачені діючим законодавством, передаються уповноваженому представнику покупця у разі надання ним довіреності на отримання ТМЦ або відповідності відбитків печатки покупця, а також підписів осіб, яким довірено отримання товару на екземплярі видаткової накладної постачальника.

Додаткова угода № 1 підписана сторонами у встановленому порядку  та скріплена печатками підприємств.

Пунктом 3.5 договору визначено, що постачальник зобов'язується здійснити постачання на протязі 5 календарних днів з моменту отримання заявки покупця.

За умовами п.5.2 договору покупець зобов”язаний, зокрема:

5.2.1 прийняти та оплатити товар за ціною, визначеною у накладній згідно з п.2.2 договору, а також вчиняти за свій рахунок всі необхідні дії щодо здійснення платежу;

5.2.2 сплатити постачальнику повну ціну переданого товару.

          За несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення , а також 50% річних від простроченої суми за період прострочення згідно ст. 625 ЦК України. ( п.6.1 договору).

          Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

          Як вважає позивач, на виконання умов договору по поставці товару він здійснив поставку (кондитерських виробів) відповідачу  на загальну суму 105 030,45грн., що підтверджено видатковими накладними, які містяться у матеріалах справи.

          Відповідачем товар був частково позивачу повернутий, що підтверджено накладними на повернення, а саме: №КД-0001103 від 03.10.2008р. на суму 164,30грн., №ЛГ-1000030 від 24.10.2008р. на суму 178,14грн.; №ЛГ-1000032 від 31.10.2008р. на суму 69,73грн., а всього на суму 412,17грн.

Відповідач частково розрахувався з позивачем на суму у розмірі 57 959,45грн., що підтверджено платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.

          Таким чином, позивач вважає, що за відповідачем рахується заборгованість за договором № 31 від 05.08.2008р., яка складає 46 658,83грн.

          У процесі розгляду справи відповідач частково перерахував грошової кошти у розмірі 5000грн. – 03.02.2009р. ; 3000грн. – 03.03.2009р.; 1000грн. – 18.03.2009р.; 1000грн. – 26.03.2009р.; 2000грн. – 30.03.2009р., всього на суму 12 000грн.

          Між тим, слід зазначити, що оплата першої партії товару  (видаткова накладна №КД-005908 від 08.08.2008р. на суму 13 942,39 грн.) була здійснена не по факту поставки, а лише 10.09.2008р. ( п.2.2 договору), що підтверджено банківською випискою.

          Позивач дійшов висновку про те, що за відповідачем рахується заборгованість у сумі 34 658,83грн., яка виникла за договором № 31 від 05.08.2008р.

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 50% річних у сумі 13 442,78грн. та пеню на підставі п.6.1 договору у сумі 4 386,70грн.

          Остаточно визначившись, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 34 658,83 грн., 4386,70 грн. пені та 50% річних у сумі 13 775,14 грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №31 від 05.08.2008р, видаткові накладні, банківські виписки, розрахунок суми позову, лист від 16.03.2009р.ё лист від 01.04.2009р., заяву про уточнення позову від 30.03.2009р. №38, заперечення на відзив відповідача №37 від 30.03.2009,. заяву про уточнення позову №52 від 29.04.2009р., заперечення на відзив відповідача №52 від 29.04.2009р., заяву про уточнення позовних вимог від 06.05.2009р. № 55, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позов від 18.03.2009р., доповнення до відзиву від 02.04.2009р., відзив на заяву про уточнення позову від 05.05.2009р.,  правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно приписів чинного законодавства неподання додаткових матеріалів і доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень сторонами свідчить про те, що вони вважають наявні у справі докази достатніми, а суд відповідно до ст.ст. 43, 82 ГПК України надає їм належну оцінку та має право прийняти за наявними у матеріалах справи документами відповідне рішення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами укладеного між сторонами договору № 31 від 05.08.2008р. (п.2.2 договору) оплата першої партії товару провадиться покупцем по факту постачання товару постачальником. Якщо поставлений товар оплачений в строк, то наступні партії товару оплачується покупцем з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту приймання товару покупцем. Моментом приймання товару покупцем вважається дата зазначена у п.3.2 договору.

Пунктом 5.2.1 договору встановлений обов”язок покупця прийняти та оплатити товар за ціною, визначеною у накладній згідно з п.2.2 договору, а також вчиняти за свій рахунок всі необхідні дії щодо здійснення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи перша поставка товару була здійснена 08.08.2008р. згідно видаткової накладної №  КД-0005908 на суму 13 942,39 грн., а оплата відбулася не по факту постачання товару, як передбачено умовами договору, а пізніше, 10.09.2008р, що підтверджено банківською випискою (платіжне доручення № 147 від 10.09.2008р.).

Крім того, абзацем другим п.2.2 договору встановлено, що покупець при здійсненні розрахунків повинен дотримуватися черговості в оплаті партій товару (від “першої” накладної до “останньої”).

Пунктом 2.3 договору встановлено, в разі порушення покупцем строків оплати товару, вказаних  у п.2.2 договору, постачальник залишає за собою право відмовити у подальшому відпуску товару покупцю до моменту повного виконання ним умов, визначених у п.2.2 договору.

Як видно з наданих позивачем документів, після оплати відповідачем першої партії товару з порушенням п.2.2 договору, були здійснені наступні поставки партій товару.

Таким чином, суд, враховуючи наведене, дійшов висновку про те, що оскільки перша поставка товару була оплачена не в строк, то строк виконання зобов”язання щодо оплати наступних партій товару договором встановлений не був.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”яок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів направлення відповідачу вимоги щодо погашення заборгованості за договором № 31 від 05.08.2008р. позивач суду не надав.

Документів у підтвердження змін до п.2.2 договору сторони суду не надали.

Згідно ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших тактів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, слід зазначені що ані видаткові накладні ані рахунки-фактури  ані довіреності на отримання товару не містять посилання на договір № 31 від 05.08.2008р.

Тільки з банківських виписок вбачається, що оплата відповідачем  здійснювалася з договором   № 31 від 05.08.2008р.

Таким чином, суд вважає, що строк оплати для відповідача за умовами договору                 № 31 від 05.08.2008р. не наступив, а відтак позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 34 658,83 грн. є такими, що задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення 50% річних у сумі  13 775,14 грн. та пені на підставі п.6.1 договору у сумі 4 386,70 грн. задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від основної вимоги.

Вимоги позивача щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені відповідними доказами.

За приписами ст.67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Заперечення відповідача щодо задоволення позовних вимог частково у сумі боргу            34 658 грн., пені 301,70 грн. та 50% річних у сумі 628,55грн. ( розрахунок відповідача від суми 13 942,39 грн., на яку була здійснена перша поставка товару) судом відхиляються, оскільки позивач наполягав на стягненні  заборгованості не за першу поставку, а за всі, що відбулися.

Визнання позову відповідачем  в даному випадку суперечить діючому законодавству, тому судом до уваги не приймається.

Доводи відповідача щодо повернення товару на суму 487,76 грн. судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені відповідними доказами.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові Приватної виробничо-торгівельної фірми  “Кріоліт-Дніпро”                                  м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства “Лазурь-Групп” м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 34 658,83 грн., 4386,70 грн. пені та 50% річних у сумі 13 775,14 грн. за договором № 31 від 05.08.2008р.,  відмовити.

Рішення оголошено у судовому засіданні 12.05.2009року.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірника

1 – до справи

2-сторонам у справі