Рішення

від 29.04.2009 по справі 37/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/71

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.04.09 р.                                                                                                       Справа № 37/71                               

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОФІ-ПРЕС”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 32698336

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ІНТЕРХЛІБ”,                     м. Донецьк ідентифікаційний код 33280914

про: стягнення заборгованості в сумі 34032,94 грн., пені в сумі 1641,50 грн., 3% річних в сумі 208,68 грн. та збитків від інфляції в сумі 1039,79 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Богданова Г.В., (за довіреністю № б/н від 09.01. 2009р.);

від Відповідача  – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 07.04.2009р. на 21.04.2009р., з 21.04.2009р. на 29.04.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПРОФІ-ПРЕС”, м. Макіївка (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ІНТЕРХЛІБ”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 34032,94 грн., пені в сумі 1641,50 грн., 3% річних в сумі 208,68 грн. та збитків від інфляції в сумі 1039,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, річних та інфляційної індексації.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р.; специфікації до даного договору, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, довіреності на отримання ТМЦ, акт звірки взаєморозрахунків, лист-вимогу №10 від 13.01.2009р., претензію 391 від 03.02.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи (а.с.а.с.65-126), у тому числі – довідка від 01.04.2009р. №175 на підтвердження відсутності інших укладених із Відповідачем договорів, крім договору на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р., а також письмові пояснення з додатками (а.с.а.с.134-136), що були надані до матеріалів справи 21.04.2009р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву  та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (а.с.а.с.69-70), достовірність яких (відомостей)  презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Обізнаність Відповідача про судові засідання підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.а.с.133).

Крім того, Відповідачем був підписаний без зауважень акт звірення взаєморозрахунків станом на 14.04.2009р. (а.с.135)

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду  докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.2007р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р. (а.с. а.с. 13-14), згідно п. п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність Покупця поліграфічну продукцію (надалі - продукцію), згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору, а  Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до додатковою угоди № б/н від 28.12.2007р. до вищевказаного договору, п.8.7 договору викладено у наступній редакції: Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008р., але у всякому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Специфікаціями №1 від 06.04.2007р. (а.с.16), №2 від 06.05.2008р. (а.с.17), №3 від 19.05.2008р. (а.с.18), №4 від 21.07.2008р. (а.с.19), №5 від 29.09.2008р. (а.с.20), №6 від 16.12.2008р. (а.с.21), №7 від 16.12.2008р. (а.с.22) до вищевказаного договору сторони узгодили найменування, кількість та вартість належної до поставки продукції.

Згідно умов п.3.2 договору, покупець здійснює оплату на умовах: 25% попередньої оплати, 75% протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами накладної.

Разом із тим, специфікаціями №6 від 16.12.2008р., №7 від 16.12.2008р. додатково визначені умови оплати, а саме: 10% попередня оплата, відстрочення платежу 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку до оплати.

Розділом 4 договору сторони передбачили умови щодо порядку приймання продукції за кількістю та якістю, зокрема обумовивши застосування  відповідних Інструкцій №П-6, №П-7.

Відповідно до п.5.4 Договору в разі не оплати або неповної оплати продукції, в обумовлені договором строки, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплаченої продукції за кожен день прострочення.

У період з 27.04.2007р. по 29.12.2008р. Позивачем була здійснена поставка товару на суму 124002,93 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, які додані до матеріалів справи (а.с.а.с. 23-29,31-33, 35-37), а також були надані послуги з дизайну на суму 855грн. згідно актів здачі-приймання робіт (а.с.а.с.30,34).

За операціями з постачання продукції за вказаними видатковими накладними Позивачем були виписані податкові накладні (а.с.а.с. 93-95, 97-100, 102-107) та виставлені рахунки-фактури серед наданих до матеріалів справи (а.с.а.с.71-74, 77-80, 83-92).

За операціями з надання послуг дизайну згідно вказаних актів здачі-приймання робіт Позивачем були виписані податкові накладні (а.с.а.с.96, 101) та виставлені рахунки-фактури (а.с.а.с.75, 82)

Як вбачається із банківських виписок (а.с.а.с.108-123) Відповідач здійснював розрахунки із Позивачем, посилаючись у призначенні платежу як на договір на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р., так і на рахунки-фактури, які, в свою чергу, містили посилання  на цей договір.

Оскільки грошові зобов'язання з оплати отриманої Відповідачем продукції за договором №6815 від 05.04.2007р. не були виконані у повному обсягу, Позивач звернувся (а.с.41) з вимогою, викладеною у  листі від 13.01.2009р. №10 (а.с.39), про сплату заборгованості в сумі 34032,94грн., який (лист) був отриманий Відповідачем 17.01.2009р. (а.с.40).

Наявність зазначеної у листі від 13.01.2009р. №10 заборгованості Відповідача перед Позивачем підтверджується актом звірення розрахунків станом на 30.01.2009р. (а.с.38), підписаним сторонами без зауважень.

У зв'язку із незадоволеннями вимоги від 13.01.2009р. №10 Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 03.02.2009р. №91 (а.с.а.с.42,43), що містила вимогу про сплату заборгованості за договором  на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р. у сумі 34032,94грн. та нарахованої пені і 3% річних у сумі 565,76грн. Як вбачається  із повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44) претензія була отримана Відповідачем 06.02.2009р., проте доказів задоволення її вимог до матеріалів справи не надано.

За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання.  Разом із тим, Відповідачем був підписаний без зауважень акт звіряння взаєморозрахунків за договором  на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р. станом на 14.04.2009р. (а.с.135), який підтверджує наявність його заборгованості перед Позивачем у розмірі стягуваної заборгованості на суму 34032,94грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р. та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги, що:

- по-перше, деякі видаткової накладні (а.с.а.с. 35, 37) містять безпосереднє посилання на договір №6815 від 05.04.2007р., а деякі (а.с.а.с.23, 32) на рахунки-фактури, що посилаються на цей же договір;

- по-друге, згідно із довідкою Позивача від 01.04.2009р. №175 (а.с.126) інших договорів із  Відповідачем, крім  договору на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р., не має і будь-яких доказів протилежного до матеріалів справи не надано;

- по-третє, асортимент отриманої за видатковими накладними продукції відповідає асортименту, визначеному у специфікаціях до договору на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р.;

- по-четверте, часткові платежі Відповідача за отриману ним згідно наявних видаткових накладних продукцію містять посилання або на сам договір №6815 від 05.04.2007р., або на рахунки-фактури, що посилаються на цей же договір;

- по-п'яте, акт звірення розрахунків відносно стягуваної заборгованості, складений на вимогу суду,  станом на 14.04.2009р., містить безпосереднє посилання на договір на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р.,

суд дійшов висновку, що постачання Позивачем Відповідачу продукції згідно наданих видаткових накладених опосередковує виконання відповідних зобов'язань саме  за договором  на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору на виготовлення поліграфічної продукції №6815 від 05.04.2007р.: згідно видаткових накладних №1985 від 23.12.2008р. (а.с.34), №2012 від 29.12.2008р. (а.с.37), які опосередковують постачання продукції, передбаченої специфікаціями №6 від 16.12.2008р. та №7 від16.12.2008р. (а.с.а.с.21,21) відповідно – не пізніше 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку, який співпадає із датою відповідної видаткової накладної, що кореспондується із п.2.4. договору №6815 від 05.04.2007р.; щодо решти накладних – згідно умов п. 3.2. цього договору.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов'язання зі сплати поставленої продукції – належних у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного або припинення відповідного грошового зобов'язання у іншій спосіб до матеріалів справи не надано, тоді як наявні акти звірення розрахунків, підписані Відповідачем, повністю підтверджують існування стягуваної заборгованості. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення заборгованості в сумі  34032,94 грн., які задовольняються судом.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку:

-          щодо інфляційних витрат – обґрунтованості заявлених вимог у розмірі 1039,79 грн.

-          щодо 3% річних – наведений Позивачем розрахунок перевищує розмір відсотків, який може бути нарахований за визначений період, у зв'язку із чим вимог в цій частині задовольняють у сумі  208,58 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати поставленої продукції сформульована безпосередньо у договорі, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 1641,51 грн., оскільки її розмір не перевищує розміру пені, що може бути нарахована за вказаний період.

Судові витрати у відповідності до вимог ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсягу, оскільки саме внаслідок неправомірних дій Відповідача виник розглядуваний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОФІ-ПРЕС”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 32698336) до Товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ІНТЕРХЛІБ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33280914) про стягнення заборгованості в сумі 34032,94 грн., пені в сумі 1641,50 грн., 3% річних в сумі 208,68 грн. та збитків від інфляції в сумі 1039,79 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ІНТЕРХЛІБ” (ідентифікаційний код 33280914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОФІ-ПРЕС” (ідентифікаційний код 32698336) заборгованість в сумі 34032,94 грн., пеню в сумі 1641,50 грн., 3% річних в сумі 208,58 грн. та збитків від інфляції в сумі 1039,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо 3% річних відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ІНТЕРХЛІБ” (ідентифікаційний код 33280914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОФІ-ПРЕС” (ідентифікаційний код 32698336) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 369грн.23коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117грн.99коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.04.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.