Постанова

від 28.04.2009 по справі 5020-7/026-5/344-5/447

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-7/026-5/344-5/447

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 квітня 2009 р.                                                                                    № 5020-7/026-5/344-5/447  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Барицької Т. Л., Мирошниченка С. В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДП "Севастополь-Бізнес-Центр" ЗАТ "Промтехінвест-1" на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 року у справі господарського суду м. Севастополя за позовом Севастопольської міської ради до ДП "Севастополь-Бізнес-Центр" ЗАТ "Промтехінвест-1", треті особи –ЗАТ "Промтехінвест-1" , ТОВ "Русіка-Бізнес-Центр", про визнання недійсним статуту,

ВСТАНОВИВ:

          30 січня 2003 року Севастопольська міська рада звернулась до господарського суду  м. Севастополя з позовом  до Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" Закритого акціонерного товариства "Промтехінвест-1" про визнання недійсним статуту відповідача.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 10 лютого 2003 року позов задоволено.

6 серпня 2007 року третя особа - ЗАТ "Промтехсервіс-1" - звернулась до господарського суду м. Севастополя із заявою про перегляд рішення від 10 лютого 2003 року за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 23 серпня 2007 року було скасовано рішення від 10 лютого 2003 року та відмовлено у задоволенні позову.

У серпні 2008 року Севастопольська міська рада звернулась до господарського суду м. Севастополя із заявою про перегляд рішення від 23 серпня 2007 року за нововиявленими обставинами.

2 грудня 2008 року господарським судом м. Севастополя прийнято рішення, яким скасовано рішення від 23 серпня 2007 року та залишено в силі рішення від 10 лютого 2003 року.

4 січня 2009 року відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду від 2 грудня 2008 року разом із клопотанням про відновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 року заявнику було відмовлено у відновленні  строку подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 року та відновити строк подання апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 2 грудня 2008 року місцевий господарський суд прийняв рішення та оголосив його вступну і резолютивну частину. Представник заявника в судовому засіданні був відсутній.

8 грудня 2008 року рішення було оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано суддею (а.с. 72-74 т. 2). 9 грудня  2008 року копії рішення були відправлені місцевим господарським судом на адресу відповідача, вказану як місцезнаходження відповідача у копії Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Управлінням статистики у м. Севастополі 28.07.2008 р., завіреній штампом і печаткою відповідача 1 жовтня 2008 р: 99038, м. Севастополь, Проспект Жовтневої революції, 3.

Цю ж адресу заявник зазначав у позовній заяві та клопотаннях. У матеріалах справи відсутні докази повідомлення суду про інше місцезнаходження відповідача.

Копію рішення суду заявнику відділенням зв'язку не вручено через те, що заявник за нею не з'явився. Зазначене підтверджується конвертом з відповідною відміткою відділення зв'язку, залученими до матеріалів справи.

Таким чином, посилання заявника на те, що місцевий господарський суд направив копію рішення відповідачу лише 23 грудня 2008 року як на поважну причину пропуску строку подання апеляційної скарги не може бути прийнято до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи, а 23 грудня 2008 року місцевий господарський суд направив копію рішення додатково на домашню адресу представника відповідача, яка не може вважатись місцем знаходження відповідача.

Відповідно, датою направлення відповідачу копії судового рішення є дата направлення копії рішення саме за адресою місцезнаходження відповідача, а не за місцем проживання його представника.

Як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується наявними у справі матеріалами, цією датою є 9 грудня 2008 року.

Як видно з матеріалів справи (а.с. 66 т.2), відповідачу було відомо про розгляд справи у судовому засіданні 2 грудня 2008 року о 14-30, він подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Таким чином, відповідач не довів суду поважності причин пропуску строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду законна та обгрунтована, тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

          Керуючись ст. ст. 1115, 1117-1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 року –без зміни.

Головуючий                                                                                  Т. Козир

Судді                                                                                                 Т. Барицька

                                                                                                       С. Мирошниченко