Рішення

від 10.12.2013 по справі 911/3556/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 911/3556/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Алексєєнко Катерини Євгенівни,

08290, Київська обл., смт Гостомель, вул. Польова, 24

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка",

09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Городище, вул. Радянська, 33

про стягнення 96 000,00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка",

09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Городище, вул. Радянська, 33

до Фізичної особи - підприємця Алексєєнко Катерини Євгенівни,

08290, Київська обл., смт Гостомель, вул. Польова, 24

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Петренко Т.С. (довіреність від 23.07.2013 № 1312);

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Прадна Т.Ю. (довіреність від 21.10.2013 № 15).

Обставини справи:

Фізична особа - підприємець Алексєєнко Катерина Євгенівна (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" (далі - відповідач) про стягнення 96 000,00 грн., з яких: 79 200,00 грн. - борг з орендної плати за приміщення, 16 800,00 грн. - борг з орендної плати за землю.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 № 01/03-12.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.10.2013.

01.10.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20714 від 01.10.2013) позивачем подано уточнення до позовних вимог, яке, з огляду на зміст позовної заяви, за своєю суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 101 655,00 грн., з яких: 85 800,00 грн. - борг з орендної плати за приміщення, 15 855,00 грн. - борг з орендної плати за землю.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні первісні позовні вимоги про стягнення 101 655,00 грн., з яких: 85 800,00 грн. - борг з орендної плати за приміщення, 15 855,00 грн. - борг з орендної плати за землю.

У судове засідання 01.10.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 17.10.2013.

У судове засідання 17.10.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 29.10.2013.

29.10.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22582 від 29.10.2013) надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 № 01/03-12.

29.10.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22583 від 29.10.2013) відповідач подав клопотання про витребування господарським судом доказів у відділу з питань землекористування Білоцерківської міської ради.

У судовому засіданні 29.10.2013 оголошувалась перерва на 12.11.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2013 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним у справі № 911/3556/13.

05.11.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23042 від 05.11.2013) від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на первісну позовну заяву.

11.11.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23447 від 11.11.2013) від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

12.11.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23589 від 12.11.2013) позивач за первісним позовом подав клопотання про витребування господарським судом доказів у відділу з питань землекористування Білоцерківської міської ради.

У судовому засіданні 12.11.2013 оголошувалась перерва на 03.12.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2013 суд задовольнив клопотання про витребування доказів та витребував у відділу з питань землекористування Білоцерківської міської ради інформацію з належними доказами, а саме: чи діє на даний момент договір оренди землі від 15.03.2011 № 82, який укладено між Фізичною особою - підприємцем Алексєєнко Катериною Євгенівною та Білоцерківською міською радою, якщо ні, то з якого моменту дія його припинена та з яких підстав та докази, що підтверджують вказану інформацію. Уповноважено відповідача за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" на одержання від відділу з питань землекористування Білоцерківської міської ради інформацію та докази, що витребувані даною ухвалою.

03.12.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25003 від 03.12.2013) відповідачем за первісним позовом подано документи, що витребувані ухвалою суду від 12.11.2013 у відділу з питань землекористування Білоцерківської міської ради.

У судовому засіданні 03.12.2013 оголошувалась перерва на 10.12.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

10.12.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25419 від 10.12.2013) позивачем за первісним позовом подано додаткові пояснення щодо зустрічного позову.

У судовому засіданні 10.12.2013 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) повністю підтримав первісні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у первісному позові та повністю заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог. Представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) повністю підтримав зустрічні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у зустрічному позові та повністю заперечив проти задоволення первісних позовних вимог.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.12.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Між Фізичною особою - підприємцем Алексєєнко Катериною Євгенівною (далі - позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" (далі - відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом, орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 № 01/03-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1, загальною площею 374,7 м 2 та земельну ділянку.

У даному провадженні розглядається первісний позов Фізичної особи - підприємця Алексєєнко Катерини Євгенівни про стягнення коштів за спірним Договором, а також зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" про визнання Договору недійсним.

З метою об'єктивного вирішення спору, перед розглядом майнового спору, судом розглядається зустрічний позов про визнання недійсним спірного Договору.

Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" обґрунтовує частинами 1, 5 статті 203, статтею 215 Цивільного кодексу України та посилається на те, що спірний Договір суперечать чинному законодавству України, оскільки укладений від імені обох сторін Договору Алексєєнко Катериною Євгенівною, яка була керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" у період укладання спірного Договору, в той час, як відповідно до частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах, або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, а тому, позивач за зустрічним позовом вбачає підстави для визнання Договору недійсним.

При розгляді зустрічного позову, судом враховано, що згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, судом враховано, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, а, зважаючи на статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши спірний Договір, судом встановлено, що Договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" підписано керівником та скріплено печаткою товариства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Статтею 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, укладений в письмовій формі, є укладеним з моменту його підписання сторонами (статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір складається у формі єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 2, 3 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частинами 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи.

Отже, орган юридичної особи - це інституціонально-функціональний її представник. Інституціональність представництва органу юридичної особи проявляється в затвердженні на законодавчому рівні механізму набуття останньою цивільних прав та обов'язків безпосередньо через свої органи, установлення не тільки можливості, а й необхідності формування відповідних органів останньої, їх складу порядку створення тощо. Функціональність органу юридичної особи проявляється у здійсненні ним в інтересах останньої своїх повноважень у межах визначених законом (статутом) компетенції.

З вищевикладеного вбачається, що правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті від її імені. Тобто, дії органів визнаються діями самої юридичної особи. Правочиноздатність юридичної особи може бути визначена як її здатність бути стороною правочину. Правочиноздатність юридичної особи здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або органом юридичної особи, або учасником юридичної особи, або за допомогою інституту представництва. Здійснення правочиноздатності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями безпосередньо самої юридичної особи.

Як вбачається зі спірного Договору, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" він підписаний Алексєєнко Катериною Євгенівною, яка на час укладання вказаного Договору була директором підприємства позивача за зустрічним позовом, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту 5 нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка", чинної на момент укладання спірного Договору, зареєстрованого 05.09.2002 № 19425498юоо10355, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка", зокрема, має право діяти без довіреності від імені Товариства, укладати від імені Товариства договори, угоди, контракти, у тому числі зовнішньоекономічні та забезпечувати їх виконання, враховуючи те, що частка статутного фонду Алексєєнко Катерини Євгенівни в момент підписання спірного Договору розподілялась в розмірі 61,67 %.

Згідно з пунктом 5.3. Статуту, збори учасників вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, що посідають загалом 50% голосів.

Згідно з частиною 3 статті 92 Господарського процесуального кодексу України органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка", укладаючи оскаржуваний Договір із відповідачем за зустрічним позовом, діяв у межах своїх повноважень, що надані йому статутом.

Відповідно до частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Разом з тим, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка", укладаючи спірний Договір, діяв як одноособовий виконавчий орган товариства (що не є тотожним поняттю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка"), в інтересах цього товариства та в межах своїх повноважень, що надані Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого Господарського суду України від 17.07.2012 у справі № 1/5005/12912/2011.

За умовами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів на підтвердження порушення чинного законодавства під час укладання спірного Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів та не підтвердив належними доказами, що в момент вчинення правочину не додержано вимог, які встановлені частинами 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що визначені підставами зустрічного позову, тобто, не довів обставин, в силу яких спірний договір міг бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим, вимоги позивача за зустрічним позовом є недоведеними та задоволенню не підлягають.

За подання зустрічної позовної заяви з вимогою немайнового характеру, судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 147,00 грн.

Проте, з наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 25.10.2013 № 40 вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 1 920,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений при поданні зустрічного позову згідно платіжного доручення від 25.10.2013 № 40 підлягає частковому поверненню позивачу за зустрічним позовом з державного бюджету у розмірі 773,00 грн.

Решта судового збору, сплаченого позивачем за зустрічним позовом у розмірі 1 147,00 грн., відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за зустрічним позовом.

Щодо вимог позивача за первісним позовом, судом враховано наступне.

Як вже зазначалося вище, між Фізичною особою - підприємцем Алексєєнко Катериною Євгенівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 № 01/03-12, відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1, загальною площею 374,7 м 2 та земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Підставою первісного позову є порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору.

Предметом спору за первісним позовом є стягнення коштів з відповідача за первісним позовом за спірним Договором.

Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, позивачем передано відповідачу об'єкт - приміщення оренди за актом прийому - передачі від 01.04.2012, копію якого долучено до матеріалів справи. Акту повернення спірного майна з оренди суду не надано.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору, за зазначене приміщення орендарем сплачується орендна плата в розмірі 6 600,00 на місяць. Орендну плату орендар незалежно від наслідків його господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа попереднього місяця.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір укладено на строк з 01.03.2012 до 28.02.2013 (пункт 1.3. Договору).

Щодо пролонгації дії Договору, то суд звертає увагу на приписи статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічне за своїм змістом положення міститься також і в частини 4 статті 284 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та умови Договору, договір, як в силу закону, так і в силу його умов, пролонговано та другий термін його дії закінчується 28.02.2014, з огляду на те, що жодних повідомлень про його припинення чи зміну сторонами протягом місяця після його закінчення, тобто, протягом березня 2013 року, не заявлялось.

Про те, що Договір пролонговано свідчать також і фактичні дії відповідача за первісним позовом, зокрема, лист-відповідь від 29.01.2013 на претензію позивача за первісним позовом від 11.01.2012 № 1.

У матеріалах справи відсутні письмові заперечення сторін про продовження дії Договору та акт між сторонами про повернення орендованого майна з оренди, крім того, наявність таких заперечень та належне повернення майна з оренди не заперечено відповідачем за первісним позовом, з огляду на вказане, на підставі статей 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про продовження дії Договору до 28.02.2014.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за Договором зі сплати орендної плати за приміщення у сумі 85 800,00 грн. за період з вересня 2012 року по вересень 2013 року.

На підтвердження позовних вимог, позивачем до матеріалів справи додано копії банківських виписок, як докази того, що відповідачем протягом дії Договору здійснювалась плата за оренду майна, що відповідачем за зустрічним позовом не заперечується, а навпаки, ще й подано копії виписок, як докази часткової сплати.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з тим, тими ж банківськими виписками, позивач за первісним позовом, підтверджує те, що на рахунок позивача від відповідача з вересня 2012 року по вересень 2013 року кошти не надходили.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Всупереч вказаних приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач за первісним позовом не виконав зобов'язань зі сплати орендних платежів за приміщення, у зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 85 800,00 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача орендних платежів за приміщення в розмірі 85 800,00 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Разом з тим, як зазначає позивач за первісним позовом, у результаті порушення орендарем зобов'язань за Договором, за ним утворилася заборгованість з орендної плати за землю у період з вересня 2012 року по вересень 2013 року в сумі 15 855,00 грн.

Позивач за первісним позовом звертаючись з вимогою про стягнення орендної плати за землю посилається на пункт 4.5. Договору, яким сторони передбачили, що експлуатаційні витрати, орендна плата за землю, рахунки за комунальні послуги оплачуються орендарем окремо, в строк, що зазначений відповідно до даних розрахунків, про що повідомляє та надає відповідні документи орендодавцю.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено наступне.

У матеріалах справи міститься договір оренди землі від 15.03.2011 № 82, укладений між позивачем за первісним позовом та Білоцерківською міською радою (далі - Договір оренди землі), за яким, Білоцерківська міська рада надала, а позивач за первісним позовом прийняв у строкове платне користування земельну ділянку під розміщення існуючої виробничої бази, яка знаходиться: м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1.

Пунктом 9. Договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься позивачем за первісним позовом у розмірі 11 959,04 грн. в рік.

Відповідно до інформації від 02.12.2013 № 3993/1-10, яку суд витребував у Білоцерківської міської ради ухвалою суду від 12.11.2013, судом встановлено, що рішенням Білоцерківської міської ради від 28.02.2013 № 889-39-VI «Про скасування підпунктів рішень міської ради, виконавчого комітету, припинення дії Договорів оренди землі, внесення змін в підпункти рішень міської ради» припинено дію Договору оренди землі.

Крім того, Білоцерківською міською радою зазначено про те, що позивач за первісним позовом без згоди на це Білоцерківської міської ради не має права укладати договору оренди спірної земельної ділянки з іншою особою, вказане суперечить вимогам статті 93 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за Договором оренди землі, що укладений позивачем за первісним позовом та Білоцерківською міською радою, в суборенду іншій юридичній особі земельна ділянка не передавалась, відповідний договір між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом не укладався, що сторонами не заперечується.

Згідно з статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статей 13, 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Проте, слід зазначити, що предметом даного спору, що визначений позивачем за первісним позовом, є стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості зі сплати саме орендних платежів за землю.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Виходячи із положень статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір про оренду земельної ділянки повинен бути двостороннім, тобто, в договорі мають бути наділені правами та обов'язками обидві сторони договору, однак, в матеріалах справи відсутній укладений, як то передбачається законом, договір оренди земельної ділянки між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом, крім того, не визначені істотні умови такого договору, у спірному Договорі, тому нарахування позивачем за первісним позовом заборгованості зі сплати орендної плати за землю є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи, що позивач за первісним позовом у тексті позовної заяви, розрахунках боргу та у судових засіданнях наполягає на стягненні з відповідача за первісним позовом суми боргу зі сплати орендних платежів за землю у розмірі 15 855,00 грн., виключно у зв'язку з невиконанням умов Договору та на підставі Договору, суд вважає за необхідне в частині первісних позовних вимог про стягнення боргу зі сплати орендних платежів за землю у розмірі 15 855,00 грн. відмовити.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за первісним позовом, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка", (09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Городище, вул. Радянська, 33, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30683878) на користь Фізичної особи - підприємця Алексєєнко Катерини Євгенівни (08290, Київська обл., смт Гостомель, вул. Польова, 24, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 2496918823) 85 800 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. боргу з орендної плати за приміщення та 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка", (09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Городище, вул. Радянська, 33, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30683878) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн. 00 коп., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 25.10.2013 № 40.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.12.2013.

Суддя С.О. Саванчук