Постанова

від 17.12.2013 по справі 29/5005/11147/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 року Справа № 29/5005/11147/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В .

Секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

Представники сторін:

від ліквідатора: Красько І.З. представник, довіреність № 978 від 09.10.13;

від скаржника: Данильченко М.С. представник, довіреність № 997/13 від 24.04.13;

Інші учасники судового процесу для розгляду апеляційної скарги не з'явились, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м.Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2012 року у справі № 29/5005/11147/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ

до боржника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2012 року по справі № 29/5005/11147/2012 (суддя Полєв Д.М.) Фізичну особу - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі строком на 1 рік до 28.12.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича, м. Дніпропетровськ, якого зобов'язано вчинити певні дії ( а.с.35-36; т.1).

Постанова господарського суду Дніпропетровської області мотивована статтями 22-32,48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», підставою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі є несплачена заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором у сумі 540020,00 грн. Зазначена заборгованість боржником не заперечена та підтверджена матеріалами справи. Задовольнити вимоги кредитора у повному обсязі боржник не має можливості.

Не погодившись із вказаною постановою до суду з апеляційною скаргою звернулось Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" , в якій просило постанову скасувати, а провадження у справі № 29/5005/11147/2012 про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 припинити, посилаючись на те, що подані ініціюючим кредитором документи не доводять в повній мірі факт неплатоспроможності боржника та неможливість виконання грошових зобов»язань перед іншими кредиторами.

Доказами, наданими ініціюючим кредитором підтверджується той факт, що Виконавче провадження № 33287009 було закінчене не у зв»язку з відсутністю майна на яке можно звернути стягнення, а за ініціативою самого ініціюючого кредитора, який відкликав виконавчий документ за своєю заявою.

Визнаючи боржника банкрутом, суд не встановив його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

У відзивах на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю БК «Ростбуд», м.Дніпропетровськ та арбітражний керуючий Колошин В.П. просять постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2012 року у справі № 29/5005/11147/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м.Дніпропетровськ відхилити.

Враховуючи, що неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від інших учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013року ( а.с. 61; т.2) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013року ( погоджено з Вищим господарським судом України від 19.02.2013року № 01-17/315/384/13), рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

14.12.2012 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ростбуд», м.Дніпропетровськ із заявою від 05.12.2012 року б/н про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на підставі статей 6,7,47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2012 року вказана заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 29/5005/11147/2012, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно до статті 1 Закону України«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зобов»язано кредитора та боржника вчинити певні дії.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2012 року по справі № 29/5005/11147/2012 (суддя Полєв Д.М.) Фізичну особу - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі строком на 1 рік до 28.12.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича, м. Дніпропетровськ, якого зобов'язано вчинити певні дії.

Заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 47 Закону.

Відповідно до вимог статті 47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд громадянином - підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Частиною 3 статті 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Абзацами 7, 8 статті 1 Закону грошові зобов'язання визначені як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України; безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця. Перевірка та оцінка на предмет підтвердження відповідних обставин належними доказами у справі, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство громадянина - підприємця на підставі статей 47, 48 Закону та відсутність підготовчого засідання у справі, як це передбачено нормами частини 4 статті 11 Закону, здійснюється у судовому засіданні, при вирішенні питання щодо визнання громадянина - підприємця банкрутом.

Статтею 1 Закону визначено, що неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

При цьому, незважаючи на те, що дана справа порушена за спеціальною процедурою банкрутства, для порушення справи про банкрутства судом повинні бути встановлені ознаки безспірності вимог ініціюючого кредитора.

В своїй заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор посилався на те, що боржник Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ростбуд» у сумі 536800,0 грн., яка виникла внаслідок невиконання умов Договору купівлі-продажу від 18.05.2012 року № 1805/01, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю»Будівельна компанія «Ростбуд» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6.

На підтвердження безспірності вимог до боржника ініціюючим кредитором до заяви про порушення у справі про банкрутство було додано копії: Договору купівлі-продажу від 18.05.2012 року № 1805/01 ( том 1; а.с.7), Акту прийому-передачі товару від 18.05.2012 року ( том 1, а.с.8), Специфікацію від 18.05.2012 року № 1 ( том 1, а.с.9), Розрахунок від 18.05.2012 року № 18052012-1 ( том 1, а.с.10), Накладну від 18.05.2012 року № 134 ( том 1, а.с.11), Акту пред'явлення векселя до платежу від 25.06.2012 року ( том 1, а.с.12), Постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 06.12.2012 року ( том 1, а.с.13 ( з оборотом); оригінали: Протесту про неоплату векселя від 26.06.2012 року ( том 1, а.с.14); Простого векселю Серія АА 2505429 ( том 1, а.с.15), Виконавчого напису від 27.06.2012 року № 3811 ( том 1, а.с.16); копії: Постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2012 року ( том 1, а.с.18); платіжних вимог №1 від 30.10.2012 року, № 2 від 14.11.2012року ( том 1, а.с.19), Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ( том 1, а.с.20), Акту звірки взаєморозрахунків від 30.11.2012 року ( том 1, а.с.21), свідоцтво про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Серія ВОО № 372493 ( том 1, а.с.29), Копія паспорту гр.ОСОБА_6 ( т.1, а.с. 30), Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ( том 1, а.с.31 на звороті ), Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців Серія АА № 839516 від 06.12.2012 року ( том 1, а.с.32).

Також в своїй заяві ініціюючий кредитор посилався на те, що державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського РУЮ було надіслано до Банку платіжні вимоги про звернення стягнення на кошти на рахунку боржника у розмірі 540020,0 грн. Проте, Платіжні вимоги № 1 від 30.10.2012 року та № 2 від 14.11.2012 року на підставі пункту 2.18 Інструкції НБУ № 22 від 22.01.2004 року «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» виконані не були. Державним виконавцем в межах Виконавчого провадження № 33287009 протягом більш ніж трьох місяців було виявлене лише майно боржника, за рахунок якого на сьогоднішній день неможливо задовольнити вимоги кредитора, оскільки майно обтяжене та погасити наявну заборгованість за рахунок цього майна неможливо. Іншого майна не виявлено ( том 1, а.с. 2-3).

Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема в постанові Верховного Суду України від 22.09.2009 року у справі № 50/74.

Вищезазначені документи не можуть бути надані суду після порушення справи про банкрутство, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначалось вище, ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство надано в якості доказу наявності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника оригінал Простого векселя Серія АА 2505429 від 18.05.2012 року ( том 1 а.с. 15).

Пунктами 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" передбачено, що розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель). Виходячи зі змісту частини 2 статті 196 Цивільного кодексу України, і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 статті 2, абзацах 2-4 статті 76 Уніфікованого закону.

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Частиною 1 статті 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Частиною 3 статті 5 Закону України " Про обіг векселів в Україні" (в редакції ЗУ від 25.12.2002 року №364-IV, чинній на момент складення спірного векселя) передбачено, що від імені фізичних осіб вексель підписується - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності). Вексель від імені фізичних осіб - підприємців підписується власноручно зазначеною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і паспортних даних векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Отже, дані паспорта є обов'язковими реквізитами підпису фізичної особи-підприємця, і без їх зазначення таку особу не можна вважати векселедавцем (трасантом).

Згідно пунктів 2, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" передбачено, що розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель). Виходячи зі змісту частини 2 статті 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого закону.

Простий вексель Серії АА 2505429, виданий 18.05.2012 року, зі строком платежу «за пред'явленням» на суму 536800,0 грн. не містить паспортні дані векселедавця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6.

А отже, суд першої інстанції не дослідив Простий вексель Серії АА 2505429 на предмет відповідності його вимогам статті 75 Уніфікованого Закону України «Про переказні векселі та прості векселі», статті 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», та не звернув уваги на те, що відповідно до зазначених норм чинного законодавства спірний документ не може вважатись «векселем», оскільки складений з дефектом форми, так як не містить дані паспорта , що є одним з обов'язкових реквізитів векселя як цінного паперу відповідно до Закону.

Виходячи з викладеного Простий вексель Серії АА 2505429, складений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, не є борговим цинним папером, такий документ вважається борговою розпискою, яка не може підтверджувати безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника.

Пунктом 8 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Як вбачається з Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ( том 1, а.с.13 на обороті) , Виконавчий напис № 3811 від 27.06.2012 року про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 540020,0 грн. повернутий по Заявам стягувача від 03.12.2012 року та від 05.12.2012 року про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.

Наведений зміст постанови державного виконавця ВДВС Дніпропетровського РУЮ не свідчить про те, що виконавчий документ не може бути виконаний через відсутність майнових активів боржника.

Доданий до Заяви про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 30.10.2012 року підтверджує тільки те, що згідно з Постановою ВДВС Дніпропетровського РУЮ від 20.07.2012 року про арешт рухомого майна заборонено відчужувати все рухоме майно боржника.

Відомості наявності чи відсутності нерухомого майна у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в Постанові ВДВС Дніпропетровського РУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2012 року без подальшого виконання, відсутні.

Докази наявності чи відсутності нерухомого майна у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 не були додані і до заяви ініціюючого кредитора.

Таким чином, ініціюючим кредитором не доведено, що його вимоги до боржника можуть бути задоволені лише шляхом застосування процедури банкрутства та те, що кредитор вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх вимог поза межами процедури банкрутства.

Господарський суд першої інстанції, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, зазначених обставин не перевірив та не дав їм належної правової оцінки.

Вищий господарський суд України в своїх постановах за результатами касаційного розгляду справ неодноразово звертав увагу, що докази, які підтверджують наявність підстав для порушення справи про банкрутство не можуть бути витребувані в подальшому, оскільки їх надання ініціюючим кредитором разом із заявою про порушення справи про банкрутство є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Такий висновок підтверджується, зокрема, постановами Вищого господарського суду України від 04.04.2012 року у справі № 26/5005/12051/2011, від 23.10.2012 року у справі № 5016/583/2012(5/17), від 12.02.2013 року у справі № 5021/1374/12, від 27.02.2013 року, у справі № 5010/774/2012-Б-25/20, від 05.03.2013 року у справі 5010/773/2012-Б-26/18, від 20.03.2013 року у справі № 04/5026/751/2012.

Наведене свідчить про те, що справа про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області була порушена судом помилково, без достатніх правових підстав.

Відповідно до пункту 36 Постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів) за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона на порушення справ про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" підлягає задоволенню, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2012 року скасуванню, а провадження у справі припиненню.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2012 року у справі № 29/5005/11147/2012 скасувати.

Провадження у справі № 29/5005/11147/2012 припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд. 82, код за ЄДРПОУ 37276519) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 35, код за ЄДРПОУ 19358201) судовий збір у сумі 573,50 грн., видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Копію постанови направити державному реєстратору Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд. 5) для здійснення реєстраційних дій щодо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.12.2013 року.

Головуючий суддя О.М.Лисенко Суддя О.М.Виноградник Суддя О.В.Джихур