Постанова

від 18.03.2014 по справі 29/5005/11147/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 29/5005/11147/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.Я., за участю представника Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" - Тимченка Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 по справі № 29/5005/11147/2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6,-

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2012 фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі строком на 1 рік до 28.12.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича, м. Дніпропетровськ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2012 скасовано, провадження у справі припинено.

ОСОБА_5 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013.

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", ч.3 ст.101 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.12.2012 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" із заявою від 05.12.2012 року б/н про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на підставі статей 6, 7, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2012 порушено провадження у справі № 29/5005/11147/2012, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина.

Заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 47 Закону.

Згідно з ч.2 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами кредитора є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитор зобов'язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Таким чином, заява кредитора про визнання банкрутом громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд за наявності матеріальних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а суд, встановивши факт неспроможності боржника - громадянина-підприємця задовольнити безспірні вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, може визнати боржника - громадянина-підприємця банкрутом.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом послався на ст.ст. 22-32, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зазначив, що підставою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі є несплачена заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором у сумі 540020,00 грн. Вказана заборгованість боржником не заперечена та підтверджена матеріалами справи. Задовольнити вимоги кредитора у повному обсязі боржник не має можливості.

Скасовуючи постанову про визнання боржника банкрутом та припиняючи провадження по справі, суд апеляційної інстанції послався на те, що справа про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 була порушена помилково, без достатніх правових підстав.

Відповідно до частини 2 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючи до суду з заявою про визнання боржника банкрутом, ініціюючий кредитор посилався на наявність у боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" заборгованості у сумі 536800,00 грн., яка виникла внаслідок невиконання умов договору купівлі-продажу від 18.05.2012 року № 1805/01, укладеного між ТОВ "БК"Ростбуд" та ФОП ОСОБА_6 На підтвердження своїх вимог кредитором надано докази, зокрема, оригінал простого векселю Серія АА 2505429 та протесту про неоплату векселя від 26.06.2012, виконавчий напис від 27.06.2012 року № 3811; постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2012; платіжні вимоги №1 від 30.10.2012 року, № 2 від 14.11.2012. акт пред'явлення векселя до платежу від 25.06.2012 року; постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві від 06.12.2012 року.

Пунктами 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" передбачено, що розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель). Виходячи зі змісту частини 2 статті 196 Цивільного кодексу України, і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 статті 2, абзацах 2-4 статті 76 Уніфікованого закону.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч.2 ст.196 ЦК України, ст.ст. 2, 76 Уніфікованого закону про переказні векселя та прості векселі, ч.3 ст.5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", встановив, що простий вексель Серії АА 2505429, складений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, не є борговим цінним папером і не може підтверджувати безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника, оскільки складений з дефектом форми: не містить дані паспорта боржника, що є одним з обов'язкових реквізитів векселя як цінного паперу відповідно до закону.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою повернення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавчого напису № 3811 від 27.06.2012 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 540020,0 грн. є не відсутність майнових активів боржника, а заяви стягувача від 03.12.2012 та від 05.12.2012 про повернення виконавчого документа без подальшого виконання. Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 30.10.2012 року підтверджує , що згідно з Постановою ВДВС Дніпропетровського РУЮ від 20.07.2012 року про арешт рухомого майна заборонено відчужувати все рухоме майно боржника, однак, відомості наявності чи відсутності нерухомого майна у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в постанові ВДВС Дніпропетровського РУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2012 року без подальшого виконання, відсутні.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи не надано належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора, а також того, що вартості наявного майна боржника недостатньо для задоволення грошових вимог кредиторів; матеріали справи не містять відомостей про наявність у боржника майна, а також належних доказів його відсутності.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для визнання боржника банкрутом.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до пункту 36 Постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів) за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона на порушення справ про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи безпідставність порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, судом апеляційної інстанції правомірно припинене провадження по даній справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 по справі № 29/5005/11147/2012 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 по справі № 29/5005/11147/2012 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Погребняк В.Я.