Постанова

від 18.12.2013 по справі 28/109-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 28/109-10

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М., суддів:Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - ОСОБА_4; відповідача - не з'явився; третьої особи 1 - не з'явився; третьої особи 2 - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 та на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013 у справі № 28/109-10 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доПублічного акціонерного товариства "Марфін Банк" треті особи 1. Закрите акціонерне товариство "Інкомстрах" 2. Виробничий кооператив "Профтехобразование" простягнення 1 464 837, 07 грн. та розірвання договору

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" про розірвання кредитного договору № 0015/D від 27.12.2007, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Дніпропетровською філією ВАТ "Морський транспортний банк"; визнання припиненими договірних зобов'язань за кредитним договором № 0015/D від 27.12.2007; стягнення грошових коштів в розмірі 60 768, 86 дол. США, сплачених за кредитним договором № 0015/D від 27.12.2007; стягнення грошових коштів в розмірі 887 540, 35 грн., як упущеної вигоди, на підставі договору оренди транспортного засобу укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ВК "Профтехобразование" та грошових коштів в розмірі 100 000, 00 грн. штрафних санкцій за невиконання договірних відносин.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2010 порушено провадження у справі № 28/109-10 за позовом ФОП ОСОБА_4 до Дніпропетровської філії ВАТ "Морський транспортний банк", треті особи Закрите акціонерне товариство "Інкомстрах" та Виробничий кооператив "Профтехобразование", про стягнення 1 464 837, 07 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011 замінено ВАТ "Морський транспортний банк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк").

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 (суддя Манько Г.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Науменко І.М., судді Павловський П.П., Швець В.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 залишено без зміни, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 щодо розірвання кредитного договору № 0015/D від 27.12.2007 скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову та рішення залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 25.06.2013 в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору № 0015/D від 27.12.2007 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки обов'язок сплати банком чергових страхових платежів обумовлений виконанням позивачем свого зустрічного обов'язку - не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору страхування продовжити строк його дії у встановленому законом порядку та надати відповідачу докази цього та сплати страхового платежу, не був виконаний позивачем, то банк об'єктивно не мав можливості виконати свої зобов'язання та перерахувати на користь страхової компанії страховий платіж за відсутності відповідного договору страхування, тобто зобов'язання за кредитним договором № 0015/D від 27.12.2007 порушив саме позивач ФОП ОСОБА_4, а не відповідач, а тому вимога про розірвання цього договору є безпідставною.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.) від 30.09.2013 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013 - без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013, ФОП ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення судів щодо незаконної відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання кредитного договору № 0015/D від 27.12.2007 та визнання припиненими договірних зобов'язань скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору саме на відповідача було покладено обов'язок забезпечити переукладення позивачем договору страхування шляхом виділення для цього кредитних коштів. Разом з тим, відповідачем свого обов'язку щодо виділення кредитних коштів виконано не було, у зв'язку з чим позивач позбавлений був можливості переукласти договір страхування.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.11.2013 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено на 04.12.2013.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 02.12.2013 № 05-05/1733 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Черкащенка М.М., для розгляду справи № 28/109-10, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 04.12.2013 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді Жукова Л.В., Нєсвєтова Н.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2013 розгляд касаційної скарги відкладено на 11.12.2013.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 розгляд касаційної скарги відкладено на 18.12.2013.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 05-05/1763 у зв'язку із виходом судді Черкащенка М.М. з відпустки, для розгляду справи № 28/109-10, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 18.12.2013 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді Жукова Л.В., Нєсвєтова Н.М., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ФОП ОСОБА_4 та ВАТ "Морський транспортний банк" (правонаступник - ПАТ "Марфін Банк") 27.12.2007 укладено кредитний договір № 00115/D, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 190 148, 51 дол. США з 27.12.2007 і терміном погашення до 26.12.2012 включно на наступні цілі: оплата 100% вартості автокрану у сумі 165 346, 54 дол. США і на оплату страхових платежів у сумі 24 801, 97 дол. США, зі сплатою у валюті кредиту 12, 5 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути кредит банку, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи, які будуть передбачені умовами цього договору.

У випадку виконання банком доручення позичальника по сплаті страхових платежів згідно п. 3.1.3. даного договору, перерахована банком в рамках виконання цього доручення сума повинна бути сплачена позичальником на позичковий рахунок протягом 30 днів з дати її перерахування банком на користь страхової компанії (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника у банку. Також видача коштів за кредитом відбувається у разі необхідності виконання банком доручення позичальника згідно п. 3.1.3. даного договору.

Згідно з п. 3.1.3. договору позичальник доручає банку за рахунок кредитних коштів згідно п. 1.1. від імені позичальника щорічно сплачувати черговий страховий платіж у розмірі згідно договорів страхування, укладених відповідно до п. 3.2.9. цього договору. Перерахування кредитних коштів банк зобов'язується провадити у випадку не пред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дати їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, позичальник доручає банку оформити заявку на продаж іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України за курсом МВРУ для цієї операції на дату її проведення, з відшкодуванням банку витрат на сплату зборів, комісій і вартості наданих послуг.

Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред'явлення позичальником банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

Пунктом 3.2.9 договору передбачено, що до отримання кредиту позичальник зобов'язується належним чином оформити договір застави (іпотеки), договір поруки тощо, згідно з п. 4.1. даного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, договір страхування заставленого майна. Під належним оформленням договору сторони розуміють: письмове узгодження з банком договору страхування, у т.ч. вибір страхувальника, перелік страхових ризиків, які підлягають страхуванню, пред'явлення банку підписаного страхувальником договору страхування й документів, які підтверджують сплату страхових платежів. Письмовим узгодженням банку є віза уповноваженого представника банку на договорах страхування.

У випадку не надання позичальником банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з банком договорам страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п.3.1.3. даного договору.

У п. 3.3.2. договору сторони погодили, що банк має право у разі відмови позичальника в оформленні (переоформленні) договорів страхування, згідно з п. 3.2.9 даного договору, порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору; настання страхового випадку, передбаченого договором страхування предмета застави (іпотеки) за своїм розсудом: змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за даним договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення; розірвати договір у судовому порядку; здійснити одностороннє розірвання даного договору з направленням позичальнику повідомлення.

Відповідно до п. 6.5. договору банк не несе відповідальності за ненадання кредиту в термін, зазначений у п.1.1. даного договору, у випадку не одержання від позичальника документів на надання кредитних коштів, при невиконанні позичальником зобов'язання, передбаченого п.3.2.9., 3.2.15 даного договору, а також при настанні будь-якої з подій, зазначених у п.п.3.3.2., 3.3.6. даного договору.

В якості забезпечення виконання зобов'язань, передбачених вищенаведеним кредитним договором, між ФОП ОСОБА_4 (заставодавець) та ВАТ "Морський транспортний банк" (заставодержатель) укладено договір застави транспортного засобу № 00331-СD від 27.12.2007, предметом якого є надання заставодавцем в заставу транспортного засобу - автокрану КТА-28, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з п. 2.3.1. договору застави одним із обов'язків заставодавця є обов'язок в день укладання цього договору на строк дії договору застрахувати предмет застави за свій рахунок на суму вартості предмета застави, що зазначена у п.1.9 цього договору на користь заставодержателя у страховика за узгодженням із заставодержателем, та протягом 3 днів з дати підписання цього договору надати заставодержателю відповідно оформлений договір страхування та копію платіжного документу, що підтверджує оплату страхової премії. Не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії зазначеного договору страхування заставодавець зобов'язаний продовжити строк його дії у встановленому законом порядку та надати заставодержателю докази цього та сплати страхового платежу.

У п. 2.3.7 договору застави сторони узгодили, що заставодавець зобов'язується не передавати предмет застави в оренду (майновий найом), у лізинг, у позичку, у спільну діяльність або у безоплатне користування, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження предметом застави без попередньої письмової згоди заставодержателя.

Між ФОП ОСОБА_4 (страхувальник) та ЗАТ "Страхова компанія "ІНКОМСТРАХ" (страховик) укладено договір добровільного страхування засобу наземного транспорту серія АСТ № 003696; за умовами якого об'єктом страхування є автокран КТА-28, реєстраційний номер НОМЕР_1; загальний страховий платіж за цим договором становить 25 050, 00 грн. та сплачується готівкою одноразово; договір страхування набуває чинності 09.01.2008 та закінчується 08.01.2009. Страховий платіж сплачений 08.01.2008. Страхувальник з умовами договору ознайомлений та згоден.

Відповідно до п. 33.1 договору страхування дія цього договору припиняється та втрачає чинність, зокрема за згодою сторін, а також у разі закінчення строку дії.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 мотивовані тим, що ВАТ "Морський транспортний банк" грубо порушено умови кредитного договору, оскільки в порушення вимог п. 3.1.3 даного договору не сплачено черговий страховий платіж до 09.01.2009, що призвело до того, що позивач зазнав значної матеріальної шкоди в результаті викрадення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч. 1 ст. 101 ГПК України).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ФОП ОСОБА_4, в апеляційній скарзі вих. № 20-08/13 від 20.08.2013, обґрунтовуючи істотне порушення банком кредитного договору, вказував на те, що підставою для розірвання кредитного договору є невиконання банком взятих на себе зобов'язань, що прямо передбачені кредитним договором та договором поруки, щодо виділення цільових кредитних грошових коштів для оплати покупки предмета застави та сплати страхових платежів за весь час дії кредитного договору.

При цьому, ФОП ОСОБА_4 посилався на те, що ним направлялись на адресу ПАТ "Марфін Банк" факсограма вих. № 09/08 від 01.12.2008 та телефонограма вих. № 17-08 від 01.12.2008, жодної відповіді на які від банку щодо виділення цільових кредитних коштів для оплати страхових платежів та укладення договору добровільного страхування на 2009-2010 роки не поступало.

Окрім того, як зазначив позивач, ним було направлено також телефонограму вих. № 19-08 від 15.12.2008 з вимогою надати на підставі зроблених ним заявок цільових грошових кредитних коштів для сплати страхових платежів за договором добровільного страхування та його укладення, на що працівник банку повідомив, що у банку відсутні вільні кредитні кошти, а тому підприємець повинен сам за власні грошові кошти страхувати предмет застави. Додатково ним було направлено ще факсограму вих. № 10/08 від 31.12.2008.

Також ФОП ОСОБА_4 зазначено, що на вчинені ним дії, жодних відповідей та виконання своїх зобов'язань, згідно кредитного договору та договору застави щодо виділення цільових кредитних коштів банк не виконав, а позивач розраховуючи на це також не мав вільних грошових коштів, щоб сплатити страхові платежі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги наведені доводи позивача та не надав їм правової оцінки з врахуванням норм матеріального та процесуального права.

Окрім того, судом апеляційної інстанції не було з'ясовано порядок укладення (переукладення/переоформлення) договору страхування, послідовність та взаємозв'язок дій у цьому процесі банку та підприємця, з врахуванням положень кредитного договору, договору застави та страхування.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Оскільки суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тобто порушив норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то це відповідно є підставою для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 у справі № 28/109-10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.