Постанова

від 02.04.2014 по справі 28/109-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2014 року Справа № 28/109-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1 фізична особа-підприємець

від відповідача та третіх осіб представники не з'явилися, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013р. у справі №28/109-10

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Дослідне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", м. Дніпропетровськ

третя особа - 1 Закрите акціонерне товариство "Інкомстрах", м. Київ

третя особа - 2 Виробничий кооператив "Профтехобразование", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1464837,07 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013р. у справі №28/109-10 (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ПАТ «Марфін Банк» про розірвання кредитного договору № 0015/D від 27.12.2007р. відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. у справі №28/109-10 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.) апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013р. у справі №28/109-10 - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Черкащанко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І.) касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013р. та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. у справі №28/109-10 було задоволено, означені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на новий розгляд у іншому складі суду.

В судових засіданнях під час нового розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом ФОП ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та доводи з підстав, які були наведені в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013р. у справі №28/109-10 щодо незаконної відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання кредитного договору №0015/D від 27.12.2007р. та про визнання припиненими договірних зобов'язань скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю, посилаючись на те, що його позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням зі сторони банку умов кредитного договору, якими було обумовлено надання чергового траншу в сумі 25050,00 грн., за відсутності передбачених договором та чинним законодавством обставин, які надають банку право зупинити кредитування, внаслідок чого позивача було позбавлено можливості застрахувати предмет застави (автокран марки КАМАЗ, модель КТА-286, реєстраційний номер НОМЕР_1) через відсутність для цього відповідних кредитних грошових коштів, а негативним наслідком цього стало неможливість отримання ним страхового відшкодування після викрадення третіми особами предмета застави. У своїх письмових поясненнях позивач вказує також на існування одночасно чотирьох умов для дострокового розірвання кредитного договору, передбачених ч. 3 ст. 652 Цивільного кодексу України, внаслідок істотної зміни обставин, оскільки внаслідок викрадення зазначеного автокрану, який позивач сподівався в подальшому використовувати в комерційній діяльності, в нього був втрачений дохід грошових коштів від надання цього автокрану в оренду або надання ним платних автопослуг, як джерела для повернення кредитних коштів, і якби він міг це передбачити, він не уклав би цей договір, або уклав би його на інших умовах.

Представник ПАТ «Марфін банк» заперечував на задоволенні вимог ФОП ОСОБА_1, посилаючись на те, що обов'язок укладення договору страхування заставного майна покладено на позичальника, тому через неукладення такого договору саме з вини позичальника, банк не мав можливості виконати умови кредитного договору щодо сплати за дорученням позичальника страхового платежу. Вважає недоведеною вину банку у суттєвому порушенні умов кредитного договору, як підстави для дострокового розірвання цього договору.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів судової справи, 05.12.2007р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автек-Дніпро» був укладений договір №219/12-07 купівлі-продажу товару - автокран КТА-28 на шасі КАМАЗ-55111 (гусьок 7,5 м) вартістю 835000,00 грн. (в т.ч. 20% ПДВ), який мав бути переданий продавцем покупцю після внесення останнім повної його оплати.

27.12.2007р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (відповідач) було укладено кредитний договір № 00115/D, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 190148,51 доларів США на наступні цілі: оплата 100% вартості автокрану у сумі 165346,54 доларів США і на оплату страхових платежів у сумі 24801,97 доларів США, з терміном погашення по 26.12.2012 року, зі сплатою у валюті кредиту 12,5 % річних від суми заборгованості за користування кредитом. Для виконання даного договору Банк відкриває позичковий рахунок НОМЕР_3 (в інвалюті), рахунок по відсоткам НОМЕР_4 (в інвалюті) та рахунок по комісії.

В п. 1.3 Кредитного договору сторони цього договору обумовили, що видача коштів за кредитом має відбуватися траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_5, рахунок за відсотками НОМЕР_4 у банку.

Як свідчить реєстр документів по кредитному рахунку НОМЕР_6, клієнтом якого в ВАТ «Морський транспортний банк» є фізична особа - підприємець ОСОБА_1, 28.12.2007р. банк здійснив видачу кредитних коштів у сумі 165346,54 долари США, еквівалент в національній валюті за курсом 5,05 грн. за 1 долар США становить 835000,03 грн.

В якості забезпечення виконання зобов'язань, передбачених вищевказаним Кредитним договором, між ВАТ «Морський транспортний банк» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу (автокран) № 00331-СD від 27.12.2007р.

Також на виконання умов п.п.3.2.9 пункту 3.1 Кредитного договору та п.2.3.1. Договору застави транспортного засобу № 00331-СD від 27.12.07, між ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ "Страхова компанія "ІНКОМСТРАХ" був укладений Договір добровільного страхування засобу наземного транспорту від 09.01.2008р. від настання страхових ризиків із автотранспортним засобом - автокраном КТА-28, реєстраційний номер НОМЕР_1. За умовами цього договору страхування до страхових ризиків віднесено, зокрема незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою.

Строк дії вказаного Договору страхування по 08.01.2009р.

У відповідності до п.2.3.1. Договору застави, позивач не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії зазначеного Договору страхування зобов'язаний був продовжити його дію та надати відповідачу докази сплати страхового платежу.

Однак новий договір страхування зазначеного автотранспортного засобу позивачем укладений не був.

В порушення умов Договору застави (п. 1.6.), за яким предмет застави має знаходитися за адресою: АДРЕСА_1, не зважаючи на застереження щодо не передачі предмету застави іншій особі без попередньої письмової згоди банку (п.2.1.10), позивач передав автокран у Миколаївську область для використання на умовах оренди третіми особами, де вказаний автокран 10.02.2009р. було вкрадено.

Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу 16.05.2012р. у кримінальній справі №1-393/2011р.-1/441/23/2012, який змінено ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.08.2012р., були засуджені громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за незаконне заволодіння 10.02.2009р. автокраном КТА-28, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким ці особи розпорядились на власний розсуд.

На момент крадіжки вказаного автокрану дія договору добровільного страхування засобу наземного транспорту від 09.01.2008р. закінчилася.

У лютому 2010 року ФОП ОСОБА_1 звернувся із позовом до Дніпропетровської філії ВАТ "Морський транспортний банк" про розірвання кредитного договору № 0015/D від 27.12.2007р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Дніпропетровською філією ВАТ "Морський транспортний банк"; визнання припиненими договірних зобов'язань за кредитним договором № 0015/D від 27.12.2007р.; стягнення грошових коштів в розмірі 60768,86 доларів США, сплачених за кредитним договором №0015/D від 27.12.2007р.; стягнення грошових коштів в розмірі 887540,35 грн., як упущеної вигоди, на підставі договору оренди транспортного засобу, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ВК "Профтехобразование", та грошових коштів в розмірі 100000,00 грн. штрафних санкцій за невиконання договірних відносин. Ця позовна заява була прийнята до розгляду та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2010р. було порушено провадження у справі № 28/109-10 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії ВАТ "Морський транспортний банк", треті особи Закрите акціонерне товариство "Інкомстрах" та Виробничий кооператив "Профтехобразование" про стягнення 1464837,07 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р. замінено ВАТ "Морський транспортний банк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк").

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. залишено без зміни, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 щодо розірвання кредитного договору №0015/D від 27.12.2007р. скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову та рішення залишено без змін.

Під час нового розгляду рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013р. у справі №28/109-10 (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору № 0015/D від 27.12.2007р. відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки обов'язок сплати банком чергових страхових платежів обумовлений виконанням позивачем свого зустрічного обов'язку - не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору страхування продовжити строк його дії у встановленому законом порядку та надати відповідачу докази цього та сплати страхового платежу, не був виконаний позивачем, то банк об'єктивно не мав можливості виконати свої зобов'язання та перерахувати на користь страхової компанії страховий платіж за відсутності відповідного договору страхування, тобто зобов'язання за кредитним договором № 0015/D від 27.12.2007р. порушив саме позивач ФОП ОСОБА_1, а не відповідач, а тому вимога про розірвання цього договору є безпідставною.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013р. - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013р. було задоволено касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 та скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. у справі №28/109-10, а справу направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Скасовуючи постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. у даній справі, Вищий господарський суд України вказав на те, що згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, однак суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги та не надав правової оцінки з врахуванням норм матеріального та процесуального права таким доводам позивача, що ним направлялись на адресу ПАТ «Марфін Банк» факсограма вих. №09/08 від 01.12.2008р. та телефонограма вих. №17-08 від 01.12.2008р., жодної відповіді на яку від банку щодо виділення цільових кредитних коштів для оплати страхових платежів та укладання договору добровільного страхування на 2009 - 2010 роки не поступало. Окрім того, як зазначив позивач, ним було направлено також телефонограму вих. №19-08 від 15.12.2008р. з вимогою надати на підставі зроблених ним заявок цільових грошових коштів для сплати страхових платежів за договором добровільного страхування та його укладання, на що працівник банку повідомив, що у банку відсутні вільні кредитні кошти, а тому підприємець повинен сам за власні грошові кошти страхувати предмет застави. Додатково ним було направлено ще факсограму вих. № 10/08 від 31.12.2008р. Також ФОП ОСОБА_1 зазначено, що на вчинені ним дії, жодних відповідей та виконання своїх зобов'язань, згідно кредитного договору та договору застави щодо виділення цільових кредитних коштів банк не виконав, а позивач, розраховуючи на це, також не мав вільних грошових коштів, щоб сплатити страхові платежі. Окрім того, судом апеляційної інстанції не було з'ясовано порядок укладання (переукладання/переоформлення) договору страхування, послідовність та взаємозв'язок дій у цьому процесі банку та підприємця, з врахуванням кредитного договору, договору застави та страхування.

Повторно досліджуючи вищевказані докази, доводи та заперечення сторін, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, який заново розглядає справу в апеляційному порядку у іншому складі суддів, встановила наступне.

Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Щодо договору страхування, то ст. 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 981 Цивільного кодексу України, договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ст. 983 Цивільного кодексу України).

Отже, вищевказані норми Цивільного кодексу України не встановлюють будь-яких спеціальних додаткових вимог щодо порядку укладання договору страхування, визначаючи лише те, що моментом, з якого укладений договір страхування набирає чинності, є момент внесення страхувальником першого платежу.

Таким чином, в силу особливостей правовідносин страхування договір страхування може бути укладений між страховиком та страхувальником і без попередньої оплати, оскільки в силу закону, якщо інше не встановлено договором, такий договір набирає чинності в момент внесення страхувальником першого платежу.

Відповідно до п. 3.2.9 Кредитного договору, до отримання кредиту Позичальник зобов'язується належним чином оформити договір застави (іпотеки), договір поруки тощо, згідно з п. 4.1. даного Договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, Договір страхування заставленого майна. Під «належним оформленням договору (ів) застави, іпотеки, поруки тощо» сторони розуміють:

- укладення Позичальником/поручителями договору (ів) застави/іпотеки/поруки тощо, їхнє нотаріальне посвідчення (за згодою сторін чи відповідно до законодавства), іншу передбачену законодавством або самим договором застави/іпотеки/поруки процедуру реєстрації відносин застави/іпотеки/поруки;

- письмове узгодження з Банком Договору страхування, у т.ч. вибір Страхувальника, переліку страхових ризиків, які підлягають страхуванню, пред'явлення Банку підписаного Страхувальником Договору страхування й документів, які підтверджують сплату страхових платежів. Письмовим узгодженням Банку є віза вповноваженого представника Банку на Договорах страхування. У випадку не надання Позичальником Банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з Банком Договорам страхування, Банк сплачує страхові платежі за рахунок Кредиту відповідно до п. 3.1.3. даного Договору.

Зі змісту вищенаведених умов Кредитного договору випливає, що цей договір не містить вказівки на певну особу Страховика, однак встановлює обов'язок Позичальника, як Страхувальника, письмово узгодити із Банком вибір особи Страхувальника, що має підтверджуватися візою вповноважного представника Банку на Договорах страхування, які надаються на узгодження Банку вже після їх підписання обома сторонами: страховиком та страхувальником.

Таким чином, відповідно до умов Кредитного договору послідовність та взаємозв'язок дій Банку та Позичальника у процесі укладання (переукладання/переоформлення) договору страхування, передбачає попередній вибір Позичальником такої особи Страхувальника, яка має влаштовувати як Позичальника так і Банк, та укладання між Позичальником та Страхувальником письмового договору страхування, який передається Банку для його письмового візування вповноваженим представником цього Банку, яке свідчить про його погодження Банком.

Умови п. 33 укладеного між Позичальником та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ» Договору добровільного страхування засобу наземного транспорту серія АСТ №003696 від 09.01.2008р. визначають порядок припинення дії цього Договору, зокрема випадки дострокового припинення за вимогою Страхувальника або Страховика. Натомість будь-яких умов щодо порядку продовження дії цього договору в тексті цього договору сторонами не передбачено. Відтак цей Договір страхування, строк дії якого був визначений з 09.01.2008р. по 08.01.2009р., не встановлює випадків для його продовження після спливу строку дії, на який його було укладено.

Таким чином, для виконання обов'язків Позичальника щодо страхування заставного майна, на увесь термін дії кредитного договору, після спливу строку дії Договору страхування позивач зобов'язаний був за попереднім погодженням із Банком обрати особу наступного Страхувальника, укласти із таким Страхувальником письмовий договір страхування та передати текст такого договору до Банку для подальшого письмового його погодження вповноваженою особою банку.

Відтак твердження позивача, що обов'язок страхування виникає після обов'язку надання кредитних коштів на таке страхування, є хибними, оскільки не ґрунтується ані на умовах договору, ані вимог чинного законодавства.

Так на твердження позивача, перешкодою в укладанні наступного договору страхування стало не надання Банком кредитних грошових коштів для сплати позивачем на користь Страхувальника необхідного у цьому випадку страхового платежу, як це передбачено умовами п.п. 3.1.3 та 3.2.9 вищевказаного Кредитного договору.

Як свідчать докази, надані позивачем під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, ним направлялись на адресу керуючого філією ВАТ «Морський транспортний банк» телефонограма вих. №17-08 від 01.12.2008р. та факсограма вих. №09/08 від 01.12.2008р., у яких позивач просив у зв'язку з закінченням 08.01.2009р. строку дії договору добровільного страхування, укладеного з ДФ СК «ІНКОМСТРАХ», в межах кредитного договору №0015/D від 27.12.2007р. виділити кредитні кошти в сумі 25050,00 грн. для укладення ним нового договору страхування і його оплати на 2009-2010 роки.

15.12.2008р. позивачем було направлено на адресу керуючого філією ВАТ «Морський транспортний банк» повторну телефонограму за вих. №19-08 від 15.12.2008р. з аналогічною вимогою про виділення кредитних грошових коштів в сумі 25050,00 грн. для оплати та укладення ним нового договору страхування з ДФ СК «ІНКОМСТРАХ» на 2009-2010 роки.

31.12.2008р. позивачем було направлено на адресу керуючого філією ВАТ «Морський транспортний банк» повторну факсограму вих. № 10/08 від 31.12.2008р., у якій позивач повідомляв відповідача, що на раніше відправлену ним факсограму вих. №07/08 від 01.12.2008р. з проханням про виділення кредитних коштів для оплати і укладення ним договору добровільного страхування з Дніпропетровською філією Страхової компанії «ІНКОМСТРАХ» на 2009-2010 роки, у зв'язку з закінченням 08.01.2009р. строку дії договору добровільного страхування серії АСТ №003696 від 09.01.2008р. до цього часу ним не отримано відповіді ані в усній, ані в письмовій формі, тому вимушений мовчання банку розцінювати як односторонню відмову від виконання умов кредитного договору №00115/D від 27.12.2007р. в частині виділення кредитних коштів для страхування автокрана КТА-28 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2, передбачених п.п.1.1, 1.2, 1.3, 2.6, 3.1.1, 3.1.3, 3.2.5, 3.2.9.

На підтвердження направлення вищевказаних телефонограм та факсограм позивачем надані до матеріалів судової справи відповідні витяги з Журналу обліку факсограм (том 3 а.с. 132-135) та з Журналу обліку телефонограм (том 3 а.с. 136-139). Як вказує позивач, журнали реєстрації вхідної та вихідної документації, оригінали журналів обліку факсограм та телефонограм ФОП ОСОБА_1 разом із іншою документацію по взаємовідносинам із ВАТ «Морський Транспортний Банк» були вилучені слідчим СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області під час розслідування кримінальної справи №70111048 і до теперішнього часу позивачу не повернуті.

Вищевказані факсограми та телефонограми не надавались позивачем у якості доказів до суду першої інстанції, однак, враховуючи на вказівки Вищого господарського суду України щодо обов'язкового їх дослідження, підлягають врахуванню при вирішенні даної справи.

Як випливає зі змісту повторної факсограми вих. № 10/08 від 31.12.2008р. позивачем не було отримано від відповідача на свої звернення жодної усної чи письмової відповіді, що спростовує інші непідтверджені будь-якими письмовими доказами твердження позивача у апеляційній скарзі, що на його звернення працівник банку повідомив, що у банку відсутні вільні кредитні кошти, а тому підприємець повинен сам за власні грошові кошти страхувати предмет застави.

Зі своєї сторони Банк заперечував факт порушення умов п.п. 3.1.3 та 3.2.9 Кредитного договору, посилаючись на неможливість їх виконання доти йому Позичальником не буде надано доказів укладання відповідного Договору страхування.

Як вказує відповідач, 04.12.2008р. та 05.01.2009р. банк направляв на адресу позивача (тел. № 47-26-94) повідомлення - факсограми, які були отримані головним бухгалтером фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_6, в яких зазначалось про необхідність укладення нового договору страхування та надання банку відповідних доказів.

Позивач зі своєї сторони заперечує факт отримання ним від відповідача вказаних повідомлень, посилаючись на відсутність у ФОП ОСОБА_1 будь-яких трудових та інших відносин із фізичною особою на прізвище ОСОБА_6.

Таким чином, беззаперечних доказів про отримання позивачем вищевказаних повідомлень банку до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Загальний порядок укладання господарських договорів, встановлений ст. 181 Господарського кодексу України та нормами ст. ст. 640-646 Цивільного кодексу України, передбачає викладення проекту договору як єдиного документу, підписаного сторонами цього договору та скріпленого печатками, який може бути запропонований до укладання будь-якою із сторін.

Доказів звернення позивача до будь-якої страхової компанії на предмет укладення нового договору страхування зазначеного транспортного засобу матеріали судової справи не містять.

Дослідивши зміст вищевказаних звернень позивача (телефонограм та факсограм) до відповідача та оцінюючи послідовність та взаємозв'язок дій банку та підприємця в процесі укладання нового договору страхування, з врахуванням умов кредитного договору, договору застави та страхування, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивач довів належними доказами факт своїх звернень до відповідача із вимогами про виділення йому кредитних грошових коштів з метою укладання договору страхування на 2009-2010 роки, проте такі докази не свідчать про вжиття позивачем дій, направлених безпосередньо на укладення договору страхування із будь-яким конкретним страхувальником, оскільки містять лише вимоги позивача до відповідача забезпечити фінансування укладання такого договору відповідно до умов кредитного договору без посилання на конкретний проект майбутнього договору страхування.

Таким чином, внаслідок хибного тлумачення умов договору кредитування, позивач вимагав від відповідача вчинення дій, а саме: проведення страхового платежу за рахунок кредитних коштів, які не могли бути виконані останнім без наявності вже укладеного між позивачем та страхувальником та попередньо узгодженого із банком договору страхування.

Відтак колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду, що оскільки обов'язок сплати банком (відповідачем) чергових страхових платежів обумовлений виконанням позивачем свого зустрічного обв'язку - не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору страхування продовжити строк його дії у встановленому законом порядку та надати відповідачу докази цього та сплати страхового платежу, не був виконаний позивачем, то банк об'єктивно не мав можливості виконати свої зобов'язання та перерахувати на користь страхової компанії страховий платіж за відсутності відповідного договору страхування.

Під час нового розгляду даної справи судом апеляційної інстанції позивачем були додатково надані суду власні письмові пояснення та письмові пояснення від поручителя за кредитним договором - ОСОБА_5, де вони стверджують, що окрім вищевказаних телефонограм та факсограм 01.12.2008р. позивач особисто працівнику ДФ ВАТ «Морський транспортний банк» Ризоль Ю.С. було вручено лист вих. №09/08 від 01.12.2008р. Того ж дня (01.12.2008р.) цінним поштовим відправленням позивач відправив лист вих. №09/08 від 01.12.2008р. на адресу ДФ ВАТ «Морський транспортний банк», але письмової відповіді на ці звернення так і не отримав. Крім того, 01.12.2008р. в приміщенні банку позивачем було укладено новий договір добровільного страхування №091054 серія АСТ від 01.12.2008р., оригінал якого було передано на узгодження в приймальню керівництва. Про підписання нового договору страхування, який не був узгоджений та повернутий позивачу, позивач повідомив свого поручителя - ОСОБА_5 відповідним листом за вих. № 08/12 від 08.12.2008р., копія якого надана до матеріалів судової справи. Копія нового договору добровільного страхування №091054 серія АСТ від 01.12.2008р. при цьому позивачем не надана з мотивів того, що належний позивачу примірник цього договору був переданий до банку і позивачу відповідачем повернутий не був.

Оцінюючи ці нові твердження позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне врахувати, що неможливість подання суду першої інстанції копії листа вих. №08/12 від 08.12.2008р. не була обґрунтована позивачем належними доказами, а сам факт укладання нового договору добровільного страхування спростовується усіма наданими раніше поясненнями позивача у даній справі та сукупністю поданих ним доказів, зокрема змістом його телефонограм та факсограм, що були досліджені судом під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції за вказівками Вищого господарського суду України.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського суду України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Стаття 651 Цивільного кодексу України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оцінюючи встановлені судом факти на предмет з'ясування, чи мало місце грубе порушення умов кредитного договору відповідачем, яке може бути підставою для його дострокового розірвання за ініціативою позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що матеріали справи не містять доказів про грубе порушення зі сторони відповідача умов Кредитного договору (п.п. 3.1.3 та 3.2.9) в частині зобов'язань Банку у випадку не надання Позичальником Банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим із Банком Договорам страхування - сплатити такі страхові платежі за дорученням Позичальника за рахунок Кредиту, оскільки такий обов'язок не міг бути виконаний відповідачем доки позивачем не буде укладений відповідний договір страхування.

Таким чином, невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків за спірним кредитним договором щодо перерахування на користь страхової компанії страхового платежу, сталося з вини позивача, який не переоформив договір страхування у встановлений договором строк.

Відтак колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про розірвання цього договору з підстав істотного порушення цього договору другою стороною (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України), а саме відповідачем - є безпідставною.

Щодо посилань позивача на існування також і інших підстав для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, як це передбачено ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, то в оцінці цих обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За визначенням, наведеним в абзаці 2 ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як вказує у своїх додаткових поясненнях позивач, істотною зміною обставин є закінчення дії договору страхування заставного майна, що через випадок викрадення цього заставного майна - транспортного засобу, з метою придбання якого ним укладався кредитний договір та внаслідок користування яким позивач розраховував отримувати доходи, які мали бути джерелом виконання ним умов Кредитного договору, позбавило його можливості отримувати такі доходи, а відтак належним чином виконувати умови Кредитного договору.

Таким чином, під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач змінив підстави свого позову, доповнивши їх посиланням на факти, які на його думку також є підставою для дострокового розірвання договору, але з інших причин та в іншому порядку.

Однак, розглянувши додаткові доводи позивача колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що посилання позивача саме на такі обставини не було предметом розгляду в суді першої інстанції, тому стосовно правомірності цих вимог позивача відсутній будь-який правовий висновок місцевого господарського суду. Відсутні відносно дослідження цих обставин і будь-які вказівки Вищого господарського суду України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, зміна позивачем підстав позову після прийняття рішення у справі і прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду нових доводів та доказів на їх підтвердження, не допускаються.

Зазначені обставини на думку колегії суддів апеляційного господарського суду можуть бути предметом окремого позову.

Відповідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

На вимогу позивача наслідком розірвання означеного Кредитного договору в судовому порядку судом має бути визнання судом договірних зобов'язань за цим договором припиненими та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених останнім на виконання цього договору грошових коштів в розмірі 60768,86 доларів США.

Проте такі майнові вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є похідним від необґрунтованих вимог позивача про розірвання договору, для задоволення яких суд не знайшов підстав, передбачених ст. 651 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суд, який надав спірним обставинам правильну правову оцінку, тому обґрунтовано відмовив в задоволені позову як в частині вимог про розірвання кредитного договору так і щодо вимог про припинення зобов'язань сторін за цим договором у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги викладене, доводи позивача про незаконність прийнятого судового рішення слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення має бути залишено без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013р. у справі №28/109-10 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013р. у справі №28/109-10 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови підписано - 07.04.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна