Рішення

від 13.03.2009 по справі 54/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

54/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/47

13.03.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна"

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта Груп"

про               розірвання договору та стягнення 5 059,28 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:  

від позивача      Пінчук О.Г., за дов. б/н від 03.02.2009 р.

від відповідача  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта Груп"  про розірвання договору № 23 від 01.10.2008 р. та стягнення 2 480,04 грн. основного боргу, 2 579,24 грн. штрафу внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором.    

Ухвалою суду від 13.02.2009 р. порушено провадження у справі № 54/47, розгляд справи призначено на 13.03.2009 р.

Позивачем у судовому засіданні 13.03.2009 р. подано клопотання про об'єднання справ № 54/47 та 54/48 за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта Груп". Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки сумісний розгляд вимог за цими позовами суттєво утруднить вирішення спору.    

Представник відповідача у судове засідання 13.03.2009 р. не з'явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі була направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.02.2009 р.   

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна" та                  Товариством з обмеженою відповідальністю "Евіта Груп" був укладений договір № 23, відповідно до умов якого позивач, як замовник, доручив, а відповідач, як виконавець, прийняв на себе зобов'язання щодо виготовлення, поставки та встановлення меблів позивачу (п. 1.1. договору).  

Найменування, розміри, матеріали, зовнішній вигляд, кількість товару та строк поставки товару визначаються у бланку-замовленні (додаток № 1), який погоджується сторонами і є невід'ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи, сторонами був укладений додаток № 1 до договору, яким були погоджені вимоги до товару.     

Відповідно до п.п. 1.3., 1.5. договору роботи виконуються з матеріалів відповідача. Строк виготовлення, поставки та встановлення товару складає 14 робочих днів з моменту надходження коштів від позивача.  

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як передбачено ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.

На виконання зобов'язань, передбачених договором, та відповідно до виставленого відповідачем рахунку № СФ-0000148 від 30.09.2008 р. позивач перерахував відповідачу        2 480,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9311 від 06.10.2008 р.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що 14-денний строк поставки товару відлічується з моменту надходження коштів від позивача на рахунок відповідача, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача.

Згідно з відміткою банку на платіжному дорученні № 9311 від 06.10.2008 р., воно проведено банком 07.10.2008 р. Пунктом 8.4. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Виходячи із зазначеного, сплачені позивачем кошти надійшли на рахунок відповідача не пізніше 09.10.2008 р.

Враховуючи встановлені п. 1.5. договору строки, відповідач зобов'язаний був виготовити і поставити товар до 29.10.2008 р.  

Відповідно до п 4.2. договору передача товару належної якості відповідачем та прийняття його позивачем оформлюється складанням акту прийому-передачі товару, який підписується повноваженими представниками та скріплюється печатками сторін. Право власності на товар згідно з п. 4.9. договору переходить до позивача з моменту складення сторонами акту.

Судом встановлено, що відповідач не виготовив та не поставив позивачеві оплачений останнім товар та не повернув позивачу перераховані ним кошти.  

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що позивачем не був отриманий товар, передбачений умовами договору, і позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, суд дійшов висновку, що таке порушення зобов'язання є істотним.

За вказаних обставин, позовні вимоги про розірвання договору № 23 від 01.10.2008 р. підлягають задоволенню.    

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦКУ особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Як визначено п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦКУ, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.  

Зважаючи на розірвання судом договору № 23 від 01.10.2008 р., підстава, за якою відповідачем були отримані грошові кошти, відпала, виходячи з чого у відповідача виник обов'язок повернути одержане майно (грошові кошти).  

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 2 480,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2 579,24 грн. штрафу за порушення зобов'язання з поставки та встановлення товару. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на п. 6.2. договору, яким передбачена відповідальність відповідача за таке порушення у вигляді штрафу у розмірі 2% від загальної вартості товару за кожен день прострочки.

Як передбачено ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, відповідно до ч. 3 цієї ж статті, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, за своєю правовою природою, неустойка, передбачена сторонами у п. 6.2. договору, є пенею, яка розраховується за кожен день прострочення виконання.

Підписанням договору № 23 від 01.10.2008 р. відповідач визнав для себе обов'язковим застосування штрафних санкцій у передбаченому договором розмірі.   

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню за період з 30.10.2008 р. по 18.12.2008 р. (49 днів) у сумі 2 430,43 грн. за нижченаведеним розрахунком суду:  

2 480,04 грн. х 2% х 49 = 2 430,43 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 4 910,47  грн.   

Позивач також просить стягнути з відповідача 2 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. На підтвердження понесених витрат позивачем надана копія договору № 03-01/09 від 20.01.2009 р. про надання адвокатських послуг, укладеного позивачем із Адвокатською компанією "Наталія Субота і партнери", платіжне доручення № 219 від 12.03.2009 р. про оплату послуг за договором, виписка з банківського рахунку АК "Наталія Субота і партнери" про надходження коштів, свідоцтво № 2306 від 29.09.2005 р. на право зайняття адвокатською діяльністю та довіреність від 03.02.2009 р.  

Розглянувши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.    

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, оскільки при поданні позовної заяви позивачем не було сплачено державне мито з вимог про розірвання договору № 23 від 01.10.2008 р., з нього відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України та підпункту "в" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" підлягає стягненню до Державного бюджету України державне мито у розмірі 85,00 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір № 23 від 01.10.2008 р., укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евіта Груп".

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евіта Груп" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 116-А, код ЄДРПОУ 35431034, п/р 26003007536001 у КРУ АКБ "Надра", МФО 320564, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна" (03090, м. Київ, вул. Я. Гашека, 17, код ЄДРПОУ 34184986, п/р 26004310163980 у філії "Центральне РУ" Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300937) 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень 04 коп. боргу, 2 430 (дві тисячі чотириста тридцять) гривень 43 коп. штрафу, 2 426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) гривень 46 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 00 коп. державного мита та 114 (сто чотирнадцять) гривень 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна" (03090, м. Київ, вул. Я. Гашека, 17, код ЄДРПОУ 34184986, п/р 26004310163980 у філії "Центральне РУ" Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300937) до Державного бюджету України (п/р 31110095700011, Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, код ЄДРПОУ 26077968) 85 (вісімдесят п'ять) гривень 00 коп. державного мита.  

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.   

Суддя                                                                                                         Т.С. Демченко