Рішення

від 16.12.2013 по справі 913/36/13-г(26/5014/1454/2012)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 грудня 2013 року Справа № 913/36/13-г(26/5014/1454/2012)

Провадження №27/913/36/13-г(26/5014/1454/2012)

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Відродження", село Рогове Новопсковського району Луганської області,

до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопсковське комбікормове підприємство", село Заайдаровка Новопсковського району Луганської області,

2-го відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Закотненська", село Закотне Новопсковського району Луганської області, -

про стягнення вартості втраченого майна у сумі 437525 грн. 00 коп.

Колегія суддів господарського суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Середи А.П., членів колегії - суддів: Зюбанової Н.М., Косенко Т.В.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача - представник не з'явився;

від 1-го відповідача - представник не з'явився ;

від 2-го відповідача - Войтенко О.М. - представник, - довіреність №589 від 04.05.11 року; Ільїнова Л.Р. - представник, - довіреність №59 від 24.10.13 року, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИЛА :

суть спору: 14.06.2012 Приватне сільськогосподарське підприємство "Відродження" (далі - ПСП "Відродження") звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Закотненська" (далі - СТОВ Агрофірма "Закотненська") як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопсковське комбікормове підприємство" (далі - ТОВ "Новопсковське КП", - 1-й відповідач) про стягнення збитків у сумі 437525,00 грн. - вартості втраченого майна - насіння соняшника врожаю 2009 року масою 118,14 тонни за ціною 3,70 грн. за 1 кг.

Позов мотивовано неналежним ставленням ТОВ "Новопсковське КП" до виконання умов договору про надання послуг з приймання, очищення, сушки, зберігання та відвантаження соняшника врожаю 2009 року, укладеного 01.09.2009 між ним та позивачем, що призвело до нестачі насіння соняшника у вищезазначеній кількості.

У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №26/5014/1454/2012.

З ініціативи суду ухвалою від 14.06.2012 до участі у справі в якості 2-го відповідача залучено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Закотненська" (том 1, а.с.1-2).

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.08.2012 у даній справі (том 2,а.с.12-14), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2012 (том 2,а.с.43-45), позов задоволено повністю за рахунок 2-го відповідача; провадження у справі в частині вимог до 1-го відповідача - припинено на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України.

З метою примусового виконання рішення суду 30.08.2012 на користь позивача було видано наказ №26/5014/1454/2012 від 27.08.2012 (том 2, а.с.17-18).

Станом на 29.11.2012 рішення суду виконано у повному обсязі (том 2,а.с.90-91; том 5, а.с.73-74).

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2012 рішення судів І та ІІ інстанцій по даній справі скасовано, справу №26/5014/1454/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області (том 3, а.с.67-73).

Спрямовуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у згаданій постанові зазначив, що в ході нового розгляду справи суду першої інстанції слід вжити наступних заходів:

1)з урахуванням норми, викладеної у ч.3 ст.35 ГПК України, надати правову оцінку постановам слідчих підрозділів УМВС України у Луганській області (у т.ч. від 20.05.2012) - про закриття провадження у кримінальній справі №37/11/9016, порушеній 11.02.2011 прокуратурою Луганської області за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, - за фактом крадіжки з ТОВ "Новопсковське КП" майна, яке належить ПСП "Відродження";

2)дослідити, чи дотрималися сторони умов пунктів 1.2, 1.3 (щодо порядку прийняття на зберігання) та пунктів 3.1, 3.3 (щодо порядку відпуску (переоформлення) продукції) вищезгаданого договору після зберігання;

3)перевірити, чи підтверджуються ці дії шляхом складення належних облікових документів, - тобто чи підтверджено доказами, які відповідають вимогам ст.ст.32-35,43 ГПК України, факт передачі позивачем на зберігання 1-му відповідачеві насіння соняшника масою 802 тони 140 кг та виявлення його недостачі масою 118 тон 250 кг;

4)дослідити, чи має місце у діях відповідача повний склад цивільного правопорушення та чи призвело це до спричинення збитків (ст. 22 Цивільного кодексу України) (далі - ЦКУ);

5)надати правову оцінку взаємовідносинам сторін за договором з урахуванням приписів статей 530, 936,938 та 949 ЦКУ;

6)з дотриманням приписів ст.623 ЦК України дослідити питання вартості 1 кг насіння соняшника як підставу для розрахунку позивачем суми вартості втраченого майна, переданого, як він стверджує, на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Новопсковське комбікормове підприємство";

7)звернути увагу та надати правову оцінку тій обставині, що у жодній з накладних про передачу насіння соняшника на зберігання не зазначена його вартість, - тобто дотриманням вимог щодо реквізитів накладних як документів первинного бухгалтерського обліку;

8)дослідити передавальний акт, складений між СТОВ Агрофірма "Закотненська" та ТОВ "Новопсковське КП", після чого надати правову оцінку межам відповідальності СТОВ "Агрофірма "Закотненська" як правонаступника ТОВ "Новопсковське КП", у т.ч. - з урахуванням приписів ст. 107 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців";

9)визначитися щодо правомірності застосування пункту 6, а не пункту 1 1 частини 1 ст. 80 ГПК України при вирішенні питання щодо цивільно-правової відповідальності першого відповідача.

Відповідно до приписів ст.111 12 ГПК України вказівки суду касаційної інстанції є обов'язковими до виконання судом першої інстанції під час нового розгляду справи.

На підставі ст.2 1 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ новий розгляд справи доручено судді господарського суду Луганської області Лазненко Л.Л.; справі надано номер - 913/36/13-г(26/5014/1454/2012).

21.01.2013, у зв'язку з хворобою судді Лазненко Л.Л., на підставі ст. 2 1 ГПК України був здійснений повторний автоматизований розподіл цієї справи, за результатами якого її новий розгляд доручено судді господарського суду Луганської області Середі А.П.

За клопотанням 2-го відповідача (вих. №б/н від 22.01.2013 року) та відповідно до приписів частини 7 ст. 81 1 ГПК України здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 22.01.2013 до 07.02.2013 - у зв'язку з неявкою позивача, невиконанням ним вимог суду, викладених в ухвалі від 03.01.2013 по даній справі, а також у зв'язку з необхідністю витребування судом додаткових доказів; з 07.02.2013 до 21.02.2013; з 21.02.2013 до 11.03.2013 та з 11.03.2013 до 21.03.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази, а також витребування їх судом.

За клопотанням позивача від 21.03.2013 за вих. №24 (том 3, а.с.149) на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України ухвалою суду від 21.03.2013 термін розгляду справи було продовжено на 15 днів, - до 06.04.2013 (субота).

04.04.2013 у судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

02.04.13 року, через канцелярію суду, позивач подав письмове пояснення (вих. №33 від 01.04.13 року) (том 3,а.с.158-159), в якому, між іншим, виклав заяву про збільшення суми збитків, заявлених до стягнення, на 10879,00 грн., - тобто з 437525,00 грн. до 448404,00 грн. Збільшення суми вимог мотивував тим, що у січні-березні 2013 року (тобто під час нового розгляду господарським судом даної справи) вартість насіння соняшника у Новопсковському районі Луганської області становила 379,20 грн. за 1 центнер, на підтвердження чого він надав до справи довідку Відділу статистики у Новопсковському районі Головного управління статистики у Луганській області від 01.04.13 року №470, згідно якій за даними названого відділу у січні-березні 2013 ціна реалізації насіння соняшнику складала 379,2 грн. за 1 центнер (том 3, а.с. 219).

Враховуючи, що ця заява не суперечить приписам частини 4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв її з метою врахування при вирішенні спору по суті.

З урахуванням викладеного предметом спору є стягнення збитків у сумі 448404,00 грн. - вартість втраченого майна - насіння соняшника врожаю 2009 року масою 118,14 тонни за ціною 379,20 грн. за 1 центнер.

Судом звернуто увагу на те, що у вищезгаданій довідці не вказано адміністративно-територіальну одиницю (район, область, держава Україна), на якій була зафіксована ціна, про яку у ній йдеться.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2013 - у зв'язку зі спрямуванням прокурору Луганської області матеріалів цієї справи, які, на думку господарського суду, свідчать про наявність у діях посадових осіб позивача ознак кримінально карних діянь, - на підставі п.2 ч.2 ст. 79 ГПК України провадження у справі було зупинено (том 4, а.с.151-154; 155-157).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 п.2 резолютивної частини згаданої ухвали господарського суду було змінено, але саму ухвалу не скасовано (том 5, а.с.26-28).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2013 ухвалу суду І інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу спрямовано до господарського суду Луганської області для розгляду по суті (том 5, а.с.87-89).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.12.2013 провадження у справі поновлено.

Позивач до судового засідання, призначеного на 02.12.2013, не з'явився, але через канцелярію суду подав письмові пояснення (вих. №105 від 28.11.2013), згідно яким повністю підтримує свої позовні вимоги; він також подав клопотання про відкладення розгляду справи на більше пізній час, посилаючись на факт від'їзду керівника ПСП "Відродження" у відрядження (вих. № 104 від 28.11.2013) (том 5, а.с.93-95;96-97).

На обґрунтування цього клопотання позивач надав до справи копію наказу ПСП "Відродження" від 25.11.2013 за №45, згідно якому директор названого підприємства Чернявський С.С. у зв'язку з виробничою потребою відбуває до міста Києва на період з 30 листопада по 5 грудня 2013 року (том 5, а.с.97).

Суд відзначає, що копія наказу не засвідчена відповідно до приписів чинного законодавства (ст.36 ГПК України; Закон України "Про нотаріат"; Закон України "Про адвокатуру" та ін.; п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003)), - згідно з яким відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватися повинна кожна сторінка документу, з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи).

З огляду на вищевикладене суд критично оцінює докази, надані позивачем на обґрунтування причин його неявки до судового засідання, призначеного на 02.12.2013.

2-й відповідач заперечив проти задоволення згаданого клопотання позивача, посилаючись на те, що той має реальну можливість забезпечити до суду явку іншого представника (замість директора підприємства), та заявив про необхідність розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні, стверджуючи, що позивач, на його думку, навмисно затягує судовий процес.

З урахуванням того, що у цьому ж судовому засіданні 2-й відповідач надав до справи додаткові докази, які викликали потребу у наданні сторонами та витребуванні судом додаткових доказів, - розгляд справи підлягав відкладенню.

У зв'язку з тим, що термін її розгляду добігав кінця того ж дня, тобто 02.12.2013, - суд з метою вирішення питання про передачу справи на розгляд колегії суддів господарського суду Луганської області оголосив перерву у засіданні до 15 год.00 хв. 02.12.2013.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Іноземцевої Л.В. від 02.12.2013 розгляд справи доручено колегії суддів у складі: головуючого - судді Середи А.П., членів колегії - суддів Зюбанової Н.М. та Косенко Т.В. (том 5, а.с.136).

02.12.2013, о 15 год.00 хв., судове засідання було поновлено, суддею Середою А.П. доведено до відома 2-го відповідача зміст вищезгаданого розпорядження та ухвалено - відкласти розгляд справи до 02.12.2013, о 15 год. 10 хв.

02.12.2013, до початку судового засідання, відкладеного до 15 год. 10 хв., від 2-го відповідача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

02.12.2013, о 15 год. 10 хв., колегією суддів у складі: головуючого - судді Середи А.П. та членів колегії - суддів Зюбанової Н.М. та Косенко Т.В. було відкрито судове засідання.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 02.12.2013 до 16.12.2013 - з метою витребування судом додаткових доказів, а також надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 16.12.2013 від 2-го відповідача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

Позивач до судового засідання не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 5, а.с.141-142; та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення 05.12.2013 та 07.12.2013 уповноваженій особі позивача поштових відправлень господарського суду про відкладення розгляду справи.

1-й відповідач (ТОВ "Новопсковське КП") до судового засідання не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (том 5, а.с.141-142; та ін.).

2-й відповідач (СТОВ Агрофірма "Закотненська") позов не визнав, вважаючи його незаконним та необґрунтованим (том 2, а.с.100-103;141;142;143;144; том 3, а.с.28-31; та ін.), а дії позивача - відверто неправомірними та такими, що спрямовані на навмисне затягування розгляду цієї справи по суті. У зв'язку з останнім доводом 2-й відповідач категорично заперечив проти подальшого відкладення її розгляду та заявив усне клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та 1-го відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги: обставини справи, наявні у ній докази; документальне підтвердження факту повідомлення позивача судом про дату, час та місце слухання справи та наявність документальних доказів такого повідомлення, а також те, що позивач не надав до справи належних та допустимих доказів причин незабезпечення явки свого представника до судових засідань у даній справі, призначених на 02.12.2013 та 16.12.2013, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснення розгляду цього спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності позивача та 1-го відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши 2-го відповідача (СТОВ Агрофірма "Закотненська"), дослідивши наявні докази, колегія суддів встановила наступні фактичні обставини справи.

1. 01.09.2009 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження", правонаступником якого є ПСП "Відродження" (далі - замовник, позивач) (том 1, а.с.123-138;139-140), та 1-м відповідачем - ТОВ "Новопсковське КП" (далі - підприємство) у простій письмовій формі укладено договір з надання послуг з приймання, очищення, сушіння, зберігання та відвантаження соняшника врожаю 2009 року , відповідно до якого підприємство зобов'язується забезпечити власними силами та технічними засобами приймання від замовника насіння соняшника (далі - продукція), на зберігання (п.1.1), - кількість якого у договорі не вказана.

У п.1.2 договору зазначено, що продукція приймається:

за кількістю - за заліковою вагою, але не вище фізичної, визначеної при зважуванні на вагах підприємства; у разі розбіжностей між вагою, вказаною замовником, та вагою, визначеною підприємством, понад 50 кг, - результати зважування оформляються комісійним актом (підпис клієнта є обов'язковим);

за якістю - на підставі аналізу, зробленого лабораторією підприємства.

Згідно п.1.3 договору облік прийнятого соняшника здійснюється у фізичній та заліковій вазі.

У п.1.4 договору сторони виклали умову, згідно якій підприємство видає клієнтові реєстр накладних або, на його вимогу, складську квитанцію на соняшник, з зазначенням фактичної кількості у фізичній та заліковій вазі, та якості прийнятої на очищення, сушіння та зберігання продукції.

Мета прийняття продукції замовника на зберігання вказана у п.1.5 договору, а саме: підприємство доопрацьовує продукцію до якісних норм у відповідності до чинного законодавства України, нормативних документів, чинних інструкцій по сушінню та очищенню для кожного виду продукції, закладеної на зберігання.

Пунктом 2.3 договору визначено вартість послуг підприємства щодо:

приймання вантажу, за 1 тону, - 23,26 грн.;

зберігання вантажу, - за 1 тону, за місяць, - 11,29 грн.;

відпуск вантажу, за 1 тону, - 28,03 грн.;

за сушіння до відповідного ГОСТу, з урахуванням вологості згідно додатку №1 (вартість послуги у договорі не вказана).

Розрахунки за послуги замовник здійснює з підприємством відповідно до умов, визначених у п.2.6 договору, шляхом сплати на користь підприємства вартості наданих послуг впродовж 2-х днів після отримання рахунку (п.2.7).

Як визначено у пункті 2.8 договору, переоформлення соняшника на нового власника здійснюється за письмовою заявою замовника, після сплати витрат підприємства з прийомки, доопрацювання якості та зберігання шляхом видачі підприємству складської квитанції та переписування її на нового власника.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що повернення продукції здійснюється у заліковій вазі, але не вище фізичної, з фактичними показниками якості у відповідності до порядку підпуску, визначеного чинними нормативними актами.

Згідно п.3.3 договору при відпуску (переоформленні) продукції підприємство надає замовнику акт-розрахунок убутку у вазі за рахунок зміни якості, природного убутку під час зберігання, а також кількості та якості продукції, яка підлягає відвантаженню згідно встановленій формі відповідно до р.3 Порядку приймання давальницького зерна, олійного насіння та зерна, закупівля якого здійснюється підприємствами за договірними цінами для власних потреб (№17-7/36 від 23.08.1991).

Термін дії договору - з моменту підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.5.2) (том 1, а.с.144-145).

Питання відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони не визначили, а тому суд при вирішенні спору керується чинним законодавством.

Дослідження судом змісту цього договору показало, що він за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки різних договорів, а тому в частині зберігання соняшника врожаю 2009 року до вказаного договору слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України, що регулюють відносини зберігання.

Статтею 936 названого Кодексу встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності, - при цьому зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст. 942 ЦК України).

У відповідності до ст.950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. В свою чергу, стаття 951 ЦК України уточнює, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

2. Дослідивши наявні у справі докази факту передачі позивачем - Товариству з обмеженою відповідальністю "Новопсковське КП" на відповідальне зберігання насіння соняшника врожаю 2009 року масою 802 тонни 140 кг, колегія суддів встановила наступне.

2.1. В якості доказів на підтвердження факту передачі продукції (насіння соняшнику врожаю 2009 року ) позивач надав до справи засвідчені ним копії :

1)накладних (внутрішньогосподарського призначення) за період 26.09.2009 по 27.09.2009 включно, кожна з яких має ознаки пристосованого бланка , - про передачу Приватним сільгосппідприємством "Відродження" на зберігання "комбікормовому заводу" соняшника загальною масою нетто 426 тонн 789 кг (том 1, а.с.36-62), - жодна з яких не містить:

а)посилання на рік збору врожаю,

б)ціну одиниці маси насіння соняшника, - що унеможливлює визначення вартості кожної партії насіння (зокрема) та усієї його маси (в цілому), відвантаженої, як стверджує позивач, Товариству з обмеженою відповідальністю "Новопсковське КП";

в)підпису уповноважених осіб позивача, які відвантажили насіння соняшника з ПСП "Відродження" та прийняли його до перевезення автотранспортом (на спосіб транспортування зерна мається посилання у кожній накладній);

г)підпису уповноваженої особи підприємства-зберігача (1-го відповідача у справі) - про отримання та прийняття на зберігання кожної з цих партій насіння соняшника;

2)накладних за період 28.09.2009 по 01.10.2009 включно - про передачу Приватним сільгосппідприємством "Відродження" на зберігання "комбікормовому заводу" соняшника загальною масою нетто 371 тонна 33 кг (том 1, а.с.63-97), - жодна з яких не містить:

а)посилання на рік збору врожаю,

б)ціну одиниці маси насіння соняшника, - що унеможливлює визначення вартості кожної партії насіння (зокрема) та усієї його маси (в цілому), відвантаженої, як стверджує позивач, Товариству з обмеженою відповідальністю "Новопсковське КП";

в)підпису уповноваженої особи підприємства-зберігача (1-го відповідача у справі) - про отримання та прийняття на зберігання кожної з цих партій насіння соняшника;

3)звіти про рух хлібопродуктів та тари на елеваторах та складах, у кожному з яких з поміткою "ПСП "Відродження" зазначено:

№5 від 26.09.2009 - про надходження соняшника масою 243100 кг (том 1, а.с.98);

№6 від 27.09.2009 - про надходження соняшника масою 97390 кг (том 1, а.с.99);

№7 від 28.09.2009 - про надходження соняшника масою 117430 кг (том 1, а.с.99);

№8 від 29.09.2009 - про надходження соняшника масою 164340 кг (том 1, а.с.67);

№9 від 30.09.2009 - про надходження соняшника масою 105050 кг (том 1, а.с.83);

№10 від 01.10.2009 - про надходження соняшника масою 74830 кг (том 1, а.с.100), - а разом 802 тонни 140 кг , - при цьому судом звернуто увагу на те, що жоден із звітів не містить будь-якого посилання про те, на якому підприємстві та ким саме його складено; у позиції "Зав. складом" кожен звіт містить прізвище та ініціали "Полежай Л.В.", - але жоден з них не підписано будь-якою особою та не вказано її посадове становище.

Крім того, позивач також надав до справи засвідчені слідчим СВ Новопсковського РВ УМВС України у Луганській області Бєліковим О.В. копії:

4) "Журнала весовщика. Приход" за період з 07 липня по 30 листопада (рік та організація (підприємство), яке вчиняло записи, - у журналі не вказані) (том 3, а.с.160-201); та "Журнала весовщика. Расход" за період з 22 липня (рік не вказано) по 22 червня 2010 року (організація (підприємство), яке вчиняло записи, - у журналі не вказано) (том 3, а.с.202-218).

Дослідивши та оцінивши вищенаведені докази, надані до справи позивачем, з точки зору їх відповідності вимогам чинного законодавства, колегія суддів вважає, що усі вони не відповідають вимогам останнього та не можуть бути визнані в якості належних та допустимих доказів у справі (ст.ст.32-34 ГПК України) з урахуванням наступного.

Вимоги до форми та реквізитів документів первинного бухгалтерського обліку врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Назване Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності , установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (п.1.1).

Згідно п.1.2 Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

У п. 2.1 наведено поняття первинних документів, а саме: це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В силу п.2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Пунктами 2.4 та 2.5 названого Положення визначено форму та реквізити документів первинного бухгалтерського обліку.

Згідно п.2.4 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

В силу 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Пунктом 2.7 Положення №88 врегульовано також питання щодо форми документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Як сказано у п.3.2 Положення №88, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Зазначене Положення повністю узгоджується з приписами статей 3,4,8,9 та ін. Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Що стосується двох вищезгаданих копій журналів ваговика (прихід та видатки), то судом звернуто увагу на те, що в них відсутні дані щодо того, якою організацією (підприємством) заведено ці журнали; надані до справи копії останніх не підтверджують, що журнали прошиті, аркуші в них пронумеровані та скріплені печаткою організації (підприємства). З копії "Журналу весовщика. Приход" неможливо дійти висновку, записи за який саме рік у ньому викладені; останній недолік стосується також "Журналу весовщика. Расход".

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що з копій цих журналів неможливо дійти висновку про їх належність до даної справи в якості документальних доказів.

Колегією суддів досліджено доводи позивача, викладені у його письмових поясненнях, долучених до справи, а також безпосередньо у попередніх судових засіданнях, у яких він був присутнім, - про те, що на деяких накладних (том 1, а.с.36-97) мається нерозбірливий підпис невідомої особи, який, на думку позивача, вчинено вагарем ТОВ "Новопсковське КП" Маслаковою (після вступу у шлюб - Сивоконь) Наталією Вікторівною (том 2, а.с.2-7).

За результатами візуального дослідження судом цього підпису виявлено певні ознаки схожості підпису Маслакової (Сивоконь) Н.В. з підписами на деяких з вищезгаданих накладних, - але на жодній з останніх не вказано, що саме підтверджує цей підпис: факт прийняття продукції на зберігання - чи щось інше.

Дослідити це питання шляхом отримання пояснень від Маслакової (Сивоконь) Н.В. у порядку, визначеному ст. 30 ГПК України, суд в рамках господарського судочинства позбавлений можливості, оскільки вказана особа звільнена з ТОВ "Новопсковське КП" 12.11.2009 (наказ від 12.11.2009 №78-к) (том 2,а.с.3).

2.2. Позивач, далі, стверджує, що перевезення насіння соняшника на зберігання до ТОВ "Новопсковське КП" він здійснив автотранспортними засобами , посилаючись при цьому на накладні, згадані вище (пункти 1) та 2) цього рішення), - але, незважаючи на це, він не надав до справи жодного документального доказу факту здійснення таких автоперевезень (тобто дорожні листи, товарно-транспортні накладні та т.і.) , - що суперечить приписам ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (у редакції на час згадуваних у справі автоперевезень), якою встановлено, що автомобільні перевізники та водії повинні мати при собі та пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, для водія такими документами є дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Колегія суддів вважає, що позивач за вищенаведених обставин при складанні документів первинного бухгалтерського обліку не дотримався приписів обох вищезгаданих законів та Положення №88.

Такого ж висновку дійшли експерти Експертно-криміналістичного відділу ГУ УМВС України у Луганській області за результатами проведення в рамках кримінальної справи №37/11/9016 судової економічної експертизи, про що сказано у пункті 1 Висновку експерта №219-90/7 від 17.06.2013, а саме: дослідженням встановлено, що документація, вилучена в СТОВ Агрофірма "Закотненська" та долучена до кримінальної справи у якості речових доказів (накладні за період з 26.09.2009 по 01.10.2009), - заповнені з порушенням встановлених правил та вимог нормативних актів, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку (том 5, а.с.104-109).

Суд вважає, що вищезгаданий Висновок відповідає вимогам ст.ст.32-34,36 ГПК України, а тому є допустимим доказом даній у справі (913/36/13-г(26/5014/1454/2012)).

2.3. Судом в ході розгляду спору досліджено доводи 2-го відповідача (СТОВ Агрофірма "Закотненська") з приводу того, що позивач на обґрунтування своїх вимог не надав суду для огляду оригінали вищезгаданих документів, долучених до справи у копіях, - що, на думку 2-го відповідача, надає підстави для висновку, що ці документи в оригіналах взагалі не існують, оскільки вони згідно протоколу виїмки від 01.04.2011, складеному слідчим слідчого відділу Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області Скибою Д.Ю. під час провадження досудового слідства по кримінальній справі №37/11/9016, - не вилучалися (том 1, а.с.34-35).

Дослідивши наявні у справі у цій частині документальні докази, колегія суддів не погодилася з ними з огляду на таке.

З протоколу виїмки від 01.04.2011 вбачається, що з документообігу ПСП "Відродження" були вилучені реєстри прийому зерна за період з 14.09.2009 по 22.09.2009 включно , - в той час, як завезення та передача на зберігання ТОВ "Новопсковське КП" насіння соняшника, як стверджує позивач, мали місце у період з 26.09.2009 по 01.10.2009 включно .

На думку суду, очевидним є те, що документи первинного бухгалтерського обліку, вилучені у позивача згідно протоколу виїмки від 01.04.2011, дійсно не можуть підтверджувати факт вчинення у період з 26.09.2009 по 01.10.2009 операцій з передачі ПСП "Відродження" - на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Новопсковське КП" насіння соняшника масою 802 тонни 140 кг.

Але, дослідивши наявні у справі інші докази, колегія суддів не погоджується з доводами 2-го відповідача про відсутність оригіналів документів первинного бухгалтерського обліку, наданих до справи у копіях, з урахуванням наступного.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, 11.02.2011 прокуратурою Луганської області було порушено кримінальну справу №37/11/9016 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, - за фактом крадіжки з ТОВ "Новопсковське КП" майна, що належить ПСП "Відродження".

Досудове слідство по цій кримінальній справі провадилося слідчими відділами Марківського та Новопсковського районних відділів ГУМВС України у Луганській області, при цьому провадження у справі неодноразово закривалося на підставі п.2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (за відсутності складу злочину) (том 1, а.с.10-12; та ін.) та п.2 ч.1 ст. 284 Кримінально-процесуального кодексу України 2012 року (за відсутності складу злочину) (том 2, а.с.148-150; та ін.).

Постанови про закриття кримінальної справи неодноразово скасовувалися: органами прокуратури Луганської області (том 1,а.с.141; та ін.), у т.ч. постановою від 04.12.2013 (долучена до справи), та судами (том 3, а.с.32-34; том 5, а.с.120-121; а.с.123-125; та ін.).

Постановою СВ Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області від 05.12.2013 провадження у вищезгаданій кримінальній справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України 2012 року (долучена до справи), - але ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 13.12.2013 у справі ЄУ №420/1562/13-к ця постанова скасована, справу спрямовано для провадження досудового слідства.

Отже, станом на час вирішення цього спору по суті досудове слідство у кримінальній справі №37/11/9016 триває, її не спрямовано до суду, вирок не винесено.

З урахуванням викладеного колегія суддів при вирішенні цього спору враховує, що досудове слідство по вищеназваній кримінальній справі триває , а тому керується наступним.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Вищевикладене надає суду підстави для висновку, що факт вчинення крадіжки майна (насіння соняшнику) у кількості, про яку йдеться у позові ПСП "Відродження", а також особа, яка її вчинила, - у порядку кримінального судочинства не встановлені.

Постанови слідчих підрозділів вищеназваних органів ГУМВС України у Луганській області - про закриття кримінального провадження - згідно ч.3 ст. 35 ГПК України не можуть бути взяті господарським судом до уваги при вирішенні цього спору в якості належних та допустимих доказів, оскільки таким доказом може бути тільки вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Таким чином, колегія суддів при вирішенні цього спору не погоджується з доводами позивача щодо того, що одним із доказів на обґрунтування його позовних вимог є факт порушення кримінальної справи №37/11/9016 та результати досудового слідства по ній.

Що стосується наявності оригіналів документів первинного бухгалтерського обліку, наданих позивачем до справи у копіях, то в ході розгляду цієї справи господарським судом вживалися заходи для їх витребування з метою огляду у судовому засіданні (ухвали від 22.01.2013 (том 2, а.с.113-115) та від 07.02.2013 (том 3, а.с.6-8)), - але їх оригінали до суду слідчим відділом Новопсковського РВ УМВС України у Луганській області надані не були.

Копії частини цих документів, а саме: "Журнала весовщика. Приход" за період з 07 липня по 30 листопада (том 3, а.с.160-201) та "Журнала весовщика. Расход" за період з 22 липня (рік не вказано) по 22 червня 2010 року (том 3, а.с.202-218), - засвідчені слідчим СВ Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області Бєліковим О.В., були надані позивачу після його звернення до слідчого відділу (том 3, а.с.221), які позивач надав для долучення до даної справи господарського суду.

Крім того, 2-й відповідач надав до справи господарського суду листа Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області від 22.11.2013 за вих. №01/13385, у якому зазначено, що оригінали документів первісного бухгалтерського обліку, що долучені у засвідчених копіях до даної справи господарського суду Луганської області (№913/36/13-г(26/5014/1454/2012)), були вилучені в ході здійснення досудового слідства у кримінальній справі №37/11/9016 та долучені до неї як речові докази , - а відповідно до приписів ст. 100 КПК України 2012 року документи та інші речі, що визнані речовими доказами по кримінальному провадженню, повинні зберігатися у справі протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати засвідчені копії цих документів (ч.3 ст.100 КПК) (том 5, а.с.134-135).

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оригінали документів первісного бухгалтерського обліку, долучені до цієї справи у копіях, дійсно були вилучені в ході провадження досудового слідства у кримінальній справі №37/11/9016, долучені до останньої в якості речових доказів та з огляду на те, що досудове слідство у справі не завершено, не можуть бути надані для огляду господарському суду.

Така думка суду також підтверджується Висновком експерта №219-90/7 від 17.06.2013, складеного Експертно-криміналістичним відділом ГУ УМВС України у Луганській області в ході проведення судової економічної експертизи у кримінальній справі №37/11/9016 (том 5, а.с.104-109), з якої вбачається, що оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, - тобто накладні за період з 26.09.20098 по 01.10.2009, були вилучені в ході досудового слідства у названій справі саме у 2-го відповідача, що спростовує його ж доводи щодо відсутності оригіналів згаданих документів.

2.4.Судом в ході розгляду спору встановлено, що сторонами у п. 1.2 договору визначено порядок прийняття продукції, зокрема, по кількості - по заліковій вазі, але не вище фізичного, визначеного при зважуванні на вагах підприємства; при розходженнях між вагою, вказаною замовником, і вагою, визначеною підприємством, більше 50 кг, результати зважування оформлюються комісійним актом (підпис клієнта обов'язковий). Облік прийнятого соняшника здійснюється в фізичній і заліковій вазі (п. 1.3 договору), - але визначені сторонами у пунктах 1.2 та 1.3 договору документи в матеріалах справи відсутні.

Під час розгляду справи також встановлено, що сторони не надали до неї документальних доказів дотримання приписів пункту 1.4 договору від 01.09.2009, згідно якому підприємство видає клієнтові реєстр накладних або , на його вимогу, - складську квитанцію на соняшник, з посиланням на фактичну кількість у фізичній та заліковій вазі, а також якості прийнятої продукції.

У такий спосіб позивач та 1-й відповідач порушили приписи ст. 629 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є обов'язковим до виконання.

2.5.Заперечуючи проти позову, 2-й відповідач надав до справи Журнал реєстрації в'їзду та виїзду автотранспорту на територію ТОВ "Новопсковське КП" за період з 14.09.2009 по 16.02.2010 (том 4, а.с.1-93) (оригінал журналу оглянуто судом), з якого вбачається, що наявні у ньому записи не підтверджують факти в'їзду та виїзду автотранспортних засобів позивача на територію підприємства у період з 26.09.2009 по 01.10.2009 включно.

Судом при вирішенні цього спору зазначену обставину взято до уваги.

2.6.На вимогу 2-го відповідача суд витребував та долучив до справи звітні та статистичні дані про обсяги врожаю насіння соняшника, зібраного позивачем у 2008-му, 2009-му та наступних роках (том 2,а.с.120-129; том 3, а.с.18-25;54-75; та ін.), - при цьому встановлено, що у 2009 році ПСП "Відродження" всього було зібрано 500 тонн насіння соняшнику , з яких у тому ж році було реалізовано у фізичній вазі 180 тонн (том 2,а.с.120-129).

У 2008 році позивач зібрав врожай насіння соняшника масою 523,5 тонни , яке того ж року повністю реалізував (том 3, а.с.18-25).

До справи позивачем не надано документальних доказів з приводу того, що він зібрав у 2009 році будь-який інший врожай насіння соняшника або набув його у інший спосіб.

Позивач з власної ініціативи надав до справи низку декларацій обсягів зберігання зерна за період з 01.09.2008 по 01.12.2011, у т.ч. - насіння соняшника (том 4, а.с.159-191), з яких вбачається, що декларації, складені станом на 01.09.2009 та 01.10.2009, мають недолік, а саме: не містять посилання на одиницю виміру ваги зерна.

У декларації станом на 01.09.2009 (том 4, а.с.164) відсутній цифровий показник у рядку "Насіння олійних культур, всього", а у декларації станом на 01.10.2009 цей показник є та дорівнює "500" (очевидно - тонн - з урахуванням інших доказів, долучених до справи) , - що не суперечить фактичним обставинам останньої, встановленим судом, та висновку суду з цього приводу, який викладено у наступному абзаці даного рішення.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивач об'єктивно не міг у 2009 році на підставі договору від 01.09.2009 передати на зберігання ТОВ "Новопсковське КП" 802 тонни 140 кг насіння соняшника врожаю 2009 року, оскільки не мав у своєму розпорядженні зазначеної маси даної сільськогосподарської продукції.

2.7.До справи не надано жодного належного та допустимого доказу факту отримання уповноваженими (матеріально-відповідальними) особами ТОВ "Новопсковське КП" від ПСП "Відродження" на відповідальне зберігання насіння соняшника, про яке йдеться у позові (тобто документів первинного бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вищезгаданого Положення №88, інших нормативних актів у цій сфері; пунктів 1.2-1.4 договору від 01.09.2009; довіреностей та т.і.).

Таким чином, враховуючи сукупність вищенаведених доказів, керуючись ст.ст.4 3 ,32-36 та 43 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів факт передачі у період з 26.09.2009 по 01.10.2009 на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Новопсковське КП" насіння соняшника врожаю 2009 року масою 802 тонни 140 кг.

3.Цей спір у справі виник у зв'язку з наступним.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, за твердженнями позивача, він у період з 26.09.2009 по 01.10.2009 на підставі договору від 01.09.2009 передав на зберігання ТОВ "Новопсковське КП" насіння соняшнику врожаю 2009 року у кількості 802 тонни 140 кг, - однак у червні 2010 року під час відвантаження його з місця зберігання іншій юридичній особі (ТОВ "Кернел-Трейд", - том 2, а.с.94-96), сказано у позові, було виявлено недостачу насіння соняшнику у кількості 118 тонн 250 кг.

Дослідивши доводи сторін та наявні у справі документальні докази, колегія суддів стосовно факту недостачі встановила наступне.

3.1. Порядок повернення продукції зі зберігання визначено у пунктах 3.1 та 3.3 договору від 01.09.2009.

Так, сторони погодили, що повернення продукції здійснюється в заліковій вазі, але не вище фізичної, з фактичними показниками якості у відповідності до порядку відпуску, який визначається діючими нормативними документами. Згідно з п. 3.3 договору при відпуску (переоформленні) продукції підприємство надає замовнику акт-рахунок зменшення у вазі за рахунок змін якості, природного зменшення при зберіганні, а також кількості та якості продукції, що підлягає відпуску, - згідно встановленій формі, - але визначені сторонами у пунктах 3.1 та 3.3 договору документи в матеріалах справи відсутні, - що свідчить про порушення позивачем та 1-м відповідачем умов зазначених пунктів договору та вимог ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору до виконання.

3.2. Як на підставу своїх вимог ПСП "Відродження", зокрема, посилається на:

постанову слідчого СВ Марківського РВ ГУМВС від 20.05.2012 - про закриття кримінальної справи № 37/11/9016 (том 1, а.с.10-12);

накладні про передачу насіння соняшнику на зберігання (том 1, а.с.36-97);

товарно-транспортні накладні за період з 26.05.2010 по 22.06.2010 - про отримання насіння соняшнику загальною масою 680 тонн 880 кг з місця зберігання (том 1, а.с.103-114);

акт від 22.06.2010, згідно якому комісія, що його склала, дійшла висновку, що станом на 22.06.2010 виявлена недостача насіння соняшника з числа отриманого на відповідальне зберігання від ПСП "Відродження", масою 118 тонн 250 кг (том 1, а.с.146-147);

"акт звіряння насіння соняшника, завезеного ПСП "Відродження" на ТОВ "Новопсковське КП" станом на серпень 2010 року", - підписаний від імені ПСП "Відродження" бухгалтером Василенко О.С., а від імені ТОВ "Новопсковське КП" - невідомою особою, - тобто особою, посадове становище та прізвище, ім'я і по батькові якої у акті не вказані (том 1, а.с.148-152).

Правова оцінка доказам, зазначеним у абзацах другому та третьому пункту 3.2 цього рішення, колегією суддів надана та викладена вище у цьому рішенні.

Що стосується доказів, наведених у наступних абзацах пункту 3.2 цього рішення, то суд, враховуючи обставини справи, дійшов наступного.

Товарно-транспортні накладні за період з 26.05.2010 по 22.06.2010 - про отримання насіння соняшнику зі зберігання - загальною масою 680 тонн 880 кг (том 1, а.с.103-114) - не є доказом того, що ПСП "Відродження" у період з 26.09.2009 по 01.10.2009 передало на відповідальне зберігання ТОВ "Новопсковське КП" 802 тонни 140 кг насіння соняшника врожаю 2009 року.

Дослідивши акт від 22.06.2010 , колегія суддів оцінює його критично з огляду на таке.

З акту вбачається, що він складений комісією, без посилання на те, ким та коли було затверджено її склад та якими повноваженнями вона наділена.

Ця комісія, без здійснення інвентаризації (переважування) та контрольних замірювань насіння соняшника, яке знаходилося на зберіганні в ТОВ "Новопсковське КП" (відповідні документальні докази у цій частині до справи не надано), а лише на підставі оцінки облікових даних, викладених у звітах про рух хлібопродуктів та тари на елеваторах та складах за №№5-10 від 26.09.2009 - 01.10.2009, оцінку, у т.ч. правову, яким судом надано вище у цьому рішенні (том 1, а.с.67,83,98-100), а також облікових даних, викладених у товарно-транспортних накладних за період з 26.05.2010 по 22.06.2010, - про отримання насіння соняшнику зі зберігання загальною масою 680 тонн 880 кг (том 1, а.с.103-114), - дійшла висновку, що станом на 22.06.2010 виявлена недостача насіння соняшника (з числа отриманого на відповідальне зберігання від ПСП "Відродження") масою 118 тонн 250 кг.

Зі змісту акту вбачається, що його затверджено директором СТО Агрофірма "Закотненська" Ковальовим С.М. (том 1, а.с.146-147).

2-й відповідач заперечив факт затвердження цього акту директором Ковальовим С.М. (останній у період з 02.01.2010 по 23.03.2011 дійсно обіймав посаду директора вищеназваного товариства) (том 4, а.с.112-113).

Ковальов С.М. у судовому засіданні по даній справі, яке відбулося 08.04.2013, не підтвердив факт власноручного затвердження вищезгаданого акту.

Оцінивши акт звіряння насіння соняшника, завезеного ПСП "Відродження" на ТОВ "Новопсковське КП" станом на серпень 2010 року (том 1, а.с.148-152), колегія суддів зазначає наступне.

Цей акт складено з порушенням чинного законодавства.

Так, його підписано від імені ПСП "Відродження" бухгалтером Василенко О.С., а від імені ТОВ "Новопсковське КП" - невідомою особою, - тобто особою, посадове становище та прізвище, ім'я і по батькові якої у акті не вказані.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

З акту звіряння видно, що від імені ПСП "Відродження" його підписано особою (бухгалтером Василенко О.С.), яка не має повноважень органу юридичної особи (том 1, а.с.148-152). Що стосується того, чи є підстави вважати даний акт таким, що підписаний від імені ТОВ "Новопсковське КП", колегія суддів, враховуючи приписи чинного законодавства, дійшла висновку, що підстави для такого висновку - відсутні.

Позивач стверджує, що згаданий акт від імені підприємства був підписаний завідувачем лабораторією Полежай Любов'ю Миколаївною, а тому він є доказом у справі.

2-й відповідач заперечив проти цього, пославшись на те, що Полежай Л.М. була звільнена з займаної посади 30 січня 2010 року (том 3, а.с.139-148), - тобто не мала жодних правових підстав у серпні 2010 року діяти від імені ТОВ "Новопсковське КП".

Дослідити це питання шляхом отримання пояснень від Полежай Л.М. у порядку, визначеному ст. 30 ГПК України, суд в рамках господарського судочинства позбавлений можливості, оскільки вказана особа звільнена з ТОВ "Новопсковське КП" 30.01.2010 (наказ № 25-К від 30.01.2010) (том 3,а.с.148).

Отже, згаданий вище акт звіряння станом на серпень 2010 року відповідно до приписів ст.ст.32-34 ГПК України не може бути визнано належним та допустимим доказом у справі.

Таким чином, враховуючи сукупність вищеперелічених доказів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання їх в якості належних та допустимих доказів у справі в частині підтвердження факту недостачі насіння соняшника масою 118 тонн 250 кг.

Ця думка суду також підтверджується пунктом 3 Висновку експерта №219-90/7 від 17.06.2013, складеного Експертно-криміналістичним відділом ГУ УМВС України у Луганській області в ході проведення судової економічної експертизи у кримінальній справі №37/11/9016 (том 5, а.с.104-109).

4. Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази щодо меж правонаступництва 2-гим відповідачем - ТОВ Агрофірма "Закотненська" прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопсковське комбікормове підприємство", суд встановив наступне.

Згідно довідці з ЄДР №14145665 від 26.06.2012 - 30 вересня 2009 року засновниками (учасниками) ТОВ "Новопсковське КП" було внесено рішення щодо припинення юридичної особи, яке пов'язане з її реорганізацією (том 1, а.с.22-25).

З обставин справи вбачається, що ліквідація мала місце у формі приєднання до іншої юридичної особи.

Порядок ліквідації юридичної особи врегульовано статтею 111 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 30.09.2009, - дату внесення запису до ЄДР), а саме: ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною другою ст.60 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) визначено, що орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строки для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншою, ніж два місяці з дня оголошення про його ліквідацію.

Отже, з урахуванням викладеного вище позивач повинен був у термін до 30 листопада 2009 року звернутися до ТОВ "Новопсковське КП" з вимогами майнового характеру (у разі їх наявності).

З обставин справи відомо, що станом на 22.06.2010 (як вважає позивач, - дату виявлення недостачі, яка є предметом спору у даній справі) 1-й відповідач відповідно до приписів чинного законодавства був зареєстрований в якості юридичної особи, тобто міг бути позивачем та відповідачем у суді та т.і. , - але позивач не надав до справи доказів, які б свідчили про наявність у нього будь-яких майнових вимог до нього.

Державна реєстрація припинення юридичної особи - ТОВ "Новопсковське КП" здійснена 17.11.2010 , запис №13701120019000005 (том 1, а.с.22-25).

Назване підприємство припинено шляхом приєднання до СТОВ Агрофірма "Закотненська" (абз.2 п.1 статуту, затвердженого загальними зборами останнього від 26.11.2010, протокол №б/н) (том 1, а.с.123-138).

Згідно абз. 3 п.1 цього статуту СТОВ Агрофірма "Закотненська" є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ "Новопсковске КП".

Частиною 3 ст. 59 ГК України встановлено, що у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання, - тобто права та обов'язки ТОВ "Новопсковське КП" після його припинення перейшли до його правонаступника в особі СТОВ Агрофірма "Закотненська".

30.06.2010 (тобто після дати виявлення недостачі (22.06.2010), про яку йдеться у позові) 1-м та 2-м відповідачами був складений передавальний акт, відповідно до якого ТОВ "Новопсковське КП" передало, а СТОВ Агрофірма "Закотненська" - прийняло з балансу на баланс відповідні активи та пасиви.

Зокрема, за рядком 160 передавального акту була передана дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - числа реалізаційна вартість - на суму 11253,49 тис. грн., а за рядком 530 акту - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на суму 1525894,69 тис. грн. (том 1,а.с.139-140).

Згідно розшифровці показників рядка 160 (том 2,а.с.139) та рядка 530 (том 1, а.с.140), ТОВ "Новопсковське КП" не передало своєму правонаступникові в особі СТОВ Агрофірма "Закотненська" ані дебіторську, ані кредиторську заборгованість перед позивачем - ПСП "Відродження".

Позивач не надав до справи документальних доказів факту звернення після 22.06.2010 до ТОВ "Новопсковське КП" з вимогами про відшкодування збитків у сумі 437525,00 грн.

Дослідивши спосіб визначення позивачем заявленої до стягнення суми збитків, колегія суддів зазначає наступне.

В силу ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, - при цьому кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3 ст. 623 ЦК України).

З обставин справи відомо, що позивач звернувся з позовом до суду 14.06.2012 (том 1, а.с.3-6).

Втім, при зверненні з позовом ПСП "Відродження" розрахувало суму збитків, виходячи з даних бухгалтерського обліку позивача щодо вартості 1 кг насіння соняшника станом на червень 2010 року . На підтвердження правильності здійсненого розрахунку позивачем подано суду довідку № 97 від 12.06.2012, підписану директором ПСП "Відродження", згідно якій вартість 1 кг насіння соняшника станом на червень 2010 року становить 3,70 грн. за 1 кг (том 1, а.с.13), - однак будь-яких документів бухгалтерської звітності, які б підтвердили вказаний рівень вартості 1 кг насіння соняшника позивач до матеріалів справи не надав.

З огляду на норми ст. 951 ЦК України ПСП "Відродження" також не обґрунтувало проведення розрахунку розміру збитків, завданих втратою (нестачею) насіння соняшника на підставі вартості насіння соняшника станом саме на червень 2010 року.

Підставою для звернення позивача з цим позовом до суду стала відмова СТОВ Агрофірма "Закотненська" (правонаступника ТОВ "Новопсковське КП") від добровільної сплати суми коштів, яка є предметом даного спору.

2-й відповідач позов не визнав.

Заслухавши та оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі щодо 1-го відповідача - ТОВ "Новопсковське комбікормове підприємство" підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, а позов до 2-го відповідача - СТОВ Агрофірма "Закотненська" (у т.ч. з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПСП "Відродження" заявлено до стягнення в порядку ст. 951 ЦК України суму вартості втраченого майна, при цьому на підставі названої статті Кодексу підлягають стягненню саме збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі.

Крім того, заявлені до стягнення кошти є саме збитками, завданими порушенням зобов'язання у розумінні ст. 623 ЦК України, якою закріплено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

В силу ст.ст. 936, 949 ЦК України на зберігача покладено зобов'язання зберігати передану на зберігання річ та повернути її поклажодавцеві у схоронності. При цьому, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ст. 938 ЦК України). Статтею 953 закріплено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Частиною 2 статті 530 ЦК України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 5.2 Договору сторони визначили, що строк дії договору встановлюється з моменту підписання і до повного виконання договірних зобов'язань.

За приписами ч.1 ст. 949 Цивільного кодексу зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої вартості, або ж, як встановлено ст. 950 Кодексу, у разі втрати або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, нести відповідальність на загальних підставах.

Але колегія суддів при вирішенні спору виходить з того, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів законність та обґрунтованість своїх вимог, а саме факти:

передачі 1-му відповідачеві у період з 26.09.2009 по 01.10.2009 включно на відповідальне зберігання насіння соняшника врожаю 2009 року загальною масою 802 тонни 140 кг;

недостачі названого товару станом на 22.06.2010 загальною масою 118 тонн 250 кг, - тобто не довів факт спричинення 1-м відповідачем та його правонаступником в особі 2-го відповідача збитків у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність у діях 1-го та 2-го відповідачів складу цивільного правопорушення, тобто: вчинення ними протиправних дій (бездіяльності), які призвели до спричинення збитків; наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та збитками, а також їх вини у формі умислу чи необережності.

Статтею 4 3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому господарський суд на підставі ст. 34 Кодексу приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до справи доказів, які б звільняли його від обов'язку доказування факту наявності у діях відповідача складу зазначених вище цивільних правопорушень (ст. 35 ГПК України).

При вирішенні питання про цивільно-правову відповідальність 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопсковське комбікормове підприємство" - колегія суддів керується наступним.

Як сказано вище у цьому рішенні, державну реєстрацію припинення 1-го відповідача як юридичної особи здійснено 17.11.2010 (том 1, а.с.22-25).

Згідно частині 2 ст. 104 Цивільного кодексу України (ч.2 ст. 33 Закону України від 15.05.2003 №755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців") юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Позивач звернувся до господарського суду з цим позовом 14.06.2012 (том 1, а.с.3-6), - коли ТОВ "Новопсковське комбікормове підприємство" уже не існувало як юридична особа.

У пункті 6 частини 1 ст. 80 ГПК України зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі. Але з обставин даної справи відомо, що ТОВ "Новопсковське КП" було припинено як юридичну особу задовго до порушення провадження у ній, а тому у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі щодо названого підприємства (1-го відповідача) згідно пункту 6 ч.1 ст. 80 ГПК України, - оскільки воно підлягає припиненню на підставі пункту 1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, - тобто за відсутності предмету спору.

За таких обставин:

1)провадження у справі щодо 1-го відповідача - ТОВ "Новопсковське комбікормове підприємство" підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України;

2)позов до 2-го відповідача - СТОВ Агрофірма "Закотненська" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору за подання позову покладає на позивача.

З тих же правових підстав на позивача також покладаються витрати по сплаті судового збору, понесені 2-м відповідачем - СТОВ Агрофірма "Закотненска" у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду у справі у сумі 4375,25 грн., яка сплачена ним на підставі платіжного доручення №2354 від 17.08.2012 (том 2, а.с.27), та у зв'язку з поданням 2-м відповідачем касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції у справі у сумі 4375,25 грн., яка сплачена ним на підставі платіжного доручення №2525 від 10.10.2012 (том 2, а.с.56), - а разом 8750,50 грн. (4375,25 грн. х 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,32-36,43,44,49,75, п.1 1 ч.1 ст. 80, ст.ст.82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів господарського суду Луганської області

В И Р І Ш И Л А :

1.У задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Відродження" до 2-го відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Закотненська" - про стягнення вартості втраченого майна у сумі 448404 грн. 00 коп. - відмовити.

2.Провадження у справі щодо 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопсковське комбікормове підприємство" - припинити на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

3.Судові витрати покласти на позивача.

4.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Відродження", ідентифікаційний код 31102497, яке знаходиться за адресою: село Рогове, вул. Павлова, 20 Новопсковського району Луганської області, - на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Закотненська", ідентифікаційний код 30714350, яке зареєстроване за адресою: с. Закотне, вул. Айдарська, 8 Новопсковського району Луганської області; знаходиться за адресою: смт. Новопсков, пров. Кірова, 2 Луганської області, - витрати по сплаті судового збору у сумі 8750 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.12.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 23 грудня 2013 року.

Колегія суддів:

Головуючий - суддя А.П.Середа

Члени колегії - судді Н.М.Зюбанова

Т.В.Косенко