Постанова

від 03.04.2014 по справі 913/36/13-г(26/5014/1454/2012)

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.04.2013 справа №913/36/13-г(26/5014/1454/2012)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:Ільїнова Л.Р., довіреність № 52 від 24.10.13р. Войтенко О.М., довіреність № 59 від 20.02.13р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Відродження», с. Рогове Новопсковського району Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2013р. у справі№ 913/36/13-г (26/5014/1454/2012) (головуючий Середа А.П., судді Зюбанова Н.М., Косенко Т.В.) за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства «Відродження», с. Рогове Новопсковського району Луганської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненьска», с. Закотне Новопсковського району Луганської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопсковське комбікормове підприємство», с. Заайдарівка Новопсковського району Луганської області про стягнення вартості втраченого майна в сумі 437 525,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненьска», Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопсковське комбікормове підприємство» про стягнення вартості втраченого майна в сумі 448 404,00грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.04.13р.)

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.12.2013р. відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства «Відродження».

Позивач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2013р. у справі 913/36/13-г (26/5014/1454/2012) скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також необґрунтовано відхилив докази по справі. Просив прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач по справі вказав, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду таким, що прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2013р. у справі № 913/36/13-г (26/5014/1454/2012) без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Представники відповідач в судовому засіданні просили залишити оскаржуване рішення без змін, як таке, що винесене з дотриманням вимог чинного законодавства, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2009р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження", правонаступником якого є ПСП "Відродження" (далі - замовник, позивач) (том 1, а.с.123-138;139-140), та 1-м відповідачем - ТОВ "Новопсковське КП" у простій письмовій формі підписано договір з надання послуг з приймання, очищення, сушіння, зберігання та відвантаження соняшника врожаю 2009 року, відповідно до якого підприємство зобов'язується забезпечити власними силами та технічними засобами приймання від замовника насіння соняшника (далі - продукція), на зберігання (п.1.1), кількість якого у договорі не вказана.

У п.1.2 договору зазначено, що продукція приймається:

за кількістю - за заліковою вагою, але не вище фізичної, визначеної при зважуванні на вагах підприємства; у разі розбіжностей між вагою, вказаною замовником, та вагою, визначеною підприємством, понад 50 кг, - результати зважування оформляються комісійним актом (підпис клієнта є обов'язковим);

за якістю - на підставі аналізу, зробленого лабораторією підприємства.

Згідно п.1.3 договору облік прийнятого соняшника здійснюється у фізичній та заліковій вазі.

У п.1.4 договору сторони виклали умову, згідно якої підприємство видає клієнтові реєстр накладних або, на його вимогу, складську квитанцію на соняшник, з зазначенням фактичної кількості у фізичній та заліковій вазі, та якості прийнятої на очищення, сушіння та зберігання продукції.

Розрахунки за послуги замовник здійснює з підприємством відповідно до умов, визначених у п.2.6 договору, шляхом сплати на користь підприємства вартості наданих послуг впродовж 2-х днів після отримання рахунку (п.2.7).

Як визначено у пункті 2.8 договору, переоформлення соняшника на нового власника здійснюється за письмовою заявою замовника, після сплати витрат підприємства з прийомки, доопрацювання якості та зберігання шляхом видачі підприємству складської квитанції та переписування її на нового власника.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що повернення продукції здійснюється у заліковій вазі, але не вище фізичної, з фактичними показниками якості у відповідності до порядку підпуску, визначеного чинними нормативними актами.

Згідно п.3.3 договору при відпуску (переоформленні) продукції підприємство надає замовнику акт-розрахунок убутку у вазі за рахунок зміни якості, природного убутку під час зберігання, а також кількості та якості продукції, яка підлягає відвантаженню згідно встановленій формі відповідно до р.3 Порядку приймання давальницького зерна, олійного насіння та зерна, закупівля якого здійснюється підприємствами за договірними цінами для власних потреб (№17-7/36 від 23.08.1991).

Термін дії договору - з моменту підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.5.2) (том 1, а.с.144-145).

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність повного складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки особи; шкідливий результат такої поведінки - збитків, їх наявність та розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вину особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка (дія або бездіяльність) особи, що порушує правову норму, умови договору, угоди тощо та тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про недоведеність об'єктивної та суб'єктивної сторони спричинених позивачу збитків первинними документами які не є в даному випадку належними засобами доказування, а саме: накладні, звіту журнали ваговика.

За твердженням позивача перевезення насіння соняшника на зберігання до ТОВ "Новопсковське КП" здійснювалось автотранспортними засобами, але, документальні докази факту здійснення таких автоперевезень в матеріалах справи відсутні, що, як вірно зазначено судом першої інстанції, суперечить приписам ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт".

11.02.2011 прокуратурою Луганської області було порушено кримінальну справу №37/11/9016 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, - за фактом крадіжки з ТОВ "Новопсковське КП" майна, що належить ПСП "Відродження".

Досудове слідство по цій кримінальній справі провадилося слідчими відділами Марківського та Новопсковського районних відділів ГУМВС України у Луганській області, при цьому провадження у справі неодноразово закривалося на підставі п.2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (за відсутності складу злочину) (том 1, а.с.10-12; та ін.) та п.2 ч.1 ст. 284 Кримінально-процесуального кодексу України 2012 року (за відсутності складу злочину) (том 2, а.с.148-150; та ін.).

Постанови про закриття кримінальної справи неодноразово скасовувалися: органами прокуратури Луганської області (том 1,а.с.141; та ін.), у т.ч. постановою від 04.12.2013 (долучена до справи), та судами (том 3, а.с.32-34; том 5, а.с.120-121; а.с.123-125; та ін.).

Постановою СВ Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області від 05.12.2013 провадження у вищезгаданій кримінальній справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України 2012 року (долучена до справи), - але ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 13.12.2013 у справі ЄУ №420/1562/13-к ця постанова скасована, справу спрямовано для провадження досудового слідства.

Висновком Експертно-криміналістичного відділу ГУ УМВС України у Луганській області №219-90/7 від 17.06.2013, за результатами проведення в рамках кримінальної справи №37/11/9016 судової економічної експертизи, встановлено, що документація, вилучена в СТОВ Агрофірма "Закотненська" та долучена до кримінальної справи у якості речових доказів (накладні за період з 26.09.2009 по 01.10.2009), заповнена з порушенням встановлених правил та вимог нормативних актів, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку (том 5, а.с.104-109).

З протоколу виїмки від 01.04.2011, складеному слідчим слідчого відділу Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області Скибою Д.Ю. під час провадження досудового слідства по кримінальній справі №37/11/9016, вбачається, що з документообігу ПСП "Відродження" були вилучені реєстри прийому зерна за період з 14.09.2009 по 22.09.2009 включно, - в той час, як завезення та передача на зберігання ТОВ "Новопсковське КП" насіння соняшника, як стверджує позивач, мали місце у період з 26.09.2009 по 01.10.2009 включно. (том 1, а.с.34-35).

На думку місцевого суду, з якою погоджується колегія суддів, документи первинного бухгалтерського обліку, вилучені у позивача згідно протоколу виїмки від 01.04.2011, дійсно не підтверджують факт вчинення у період з 26.09.2009 по 01.10.2009 операцій з передачі ПСП "Відродження" на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Новопсковське КП" насіння соняшника масою 802 тонни 140 кг.

Позивачем не надано суду доказу наявності фактів, які не підлягають доказуванню за нормами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме вироку у кримінальній справі №37/11/9016 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, за фактом крадіжки з ТОВ "Новопсковське КП" майна, що належить ПСП "Відродження".

Постанови слідчих підрозділів вищеназваних органів ГУМВС України у Луганській області згідно ч.3 ст. 35 ГПК України не можуть бути взяті господарським судом до уваги при вирішенні цього спору в якості належних та допустимих доказів, оскільки таким доказом може бути тільки вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судом першої інстанції виконані обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції та перевірено доводи позивача щодо нібито факту передачі у період з 26.09.2009 по 01.10.2009 на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Новопсковське КП" насіння соняшника врожаю 2009 року масою 802 тонни 140 кг, та правомірно відхилені як такі, що не доведені належними засобами доказування.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі щодо 1-го відповідача - ТОВ "Новопсковське комбікормове підприємство" на підставі п.1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки державна реєстрація припинення юридичної особи - ТОВ "Новопсковське КП" здійснена 17.11.2010, запис №13701120019000005 (том 1, а.с.22-25).

Назване підприємство припинено шляхом приєднання до СТОВ Агрофірма "Закотненська" (абз.2 п.1 статуту, затвердженого загальними зборами останнього від 26.11.2010, протокол №б/н) (том 1, а.с.123-138).

Згідно абз. 3 п.1 цього статуту СТОВ Агрофірма "Закотненська" є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ "Новопсковске КП".

Крім того, позивачем також не доведено розмір нібито спричинених йому відповідачем збитків саме в розмірі 448 404,00грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів законність та обґрунтованість своїх вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 448 404,00грн.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм надана належна правова оцінка, а тому вони висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Відродження» на рішення господарського суду Луганської області від 16 грудня 2013 року по справі № 913/36/13-г (26/5014/1454/2012) - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 16 грудня 2013 року по справі № 913/36/13-г (26/5014/1454/2012) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: О.А. Скакун

Н.В. Ломовцева

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС