Вирок

від 16.12.2013 по справі 1-206/12-1012

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-206/12

Провадження № 1-кп/366/3/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Ткаченка Ю.В.,

при секретарях судового засідання Євтушенко В.Д., Хомич В.М., Коваленко І.В., Мартовицькій Н.Є.

за участю прокурорів Іващенка С.А., Калюша І.М., Синяченка В.П.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

захисника - адвоката ОСОБА_4

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків, Київської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого сторожем в Іванківській музичній школі, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, 27.09.2008 року близько 23 години, керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить його матері, ОСОБА_6, рухаючись в темний час доби по вул. Поліській, що в смт. Іванків, Іванківського району, Київської області в напрямку центра селища Іванків, діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, не загрожувати життю або здоров'ю громадян, проявив неуважність, не урахував дорожню обстановку та навпроти будинку № 88 по вул. Поліській в смт. Іванків допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який рухався по автодорозі, назустріч автомобілю ЗАЗ 110307. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Слідчий в обвинувальному висновку вказує на те, що ОСОБА_3 своїми діями, які виразились в грубому порушенні вимог п. п. 1.5,12.2,12.3,12.4,19.3 Правил дорожнього руху України, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель потерпілого ОСОБА_7

На досудовому слідстві та під час розгляду справи в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав та показав, що він 27 вересня 2008 року о 23 годині, керуючи за дорученням автомобілем НОМЕР_2, який належить його матері, ОСОБА_6, рухався по вул. Поліській в смт. Іванків в напрямку центру селища. Керований ним автомобіль був технічно справний, спиртних напоїв він не вживав. В якості пасажира на передньому сидінні автомобіля сидів його знайомий ОСОБА_8. Рухаючись на 3 (третій) передачі зі швидкістю 55-60 км/год., бачив, що позаду нього також рухався автомобіль. Під час руху з пасажиром не розмовляв, від керування автомобілем не відволікався та побачив, що йому на зустріч, по зустрічній смузі руху, рухається автомобіль темного кольору зі швидкістю приблизно 80-100 км/год., при цьому на зустрічному автомобілі було увімкнено дальнє світло фар та протитуманні ліхтарі, світло від яких його засліпило. Після зустрічного роз’їзду з автомобілем, що рухався на зустріч, на долі секунди він побачив пішохода, який знаходився прямо перед його автомобілем на його смузі руху і відразу відбувся наїзд правою передньою частиною автомобіля НОМЕР_3 на потерпілого ОСОБА_7, після чого він різко натиснув на гальма та вивернув кермо автомобіля в ліво. Вийшовши з автомобіля, він підійшов до пішохода, який лежав на правій смузі руху, вздовж проїзної частини і вже був без ознак життя.

Судом, під час розгляду справи, не було виявлено протиріч у показах підсудного, які загалом суд оцінює як правдиві та однозначні.

Допитана в якості потерпілої, ОСОБА_1 , у судовому засіданні пояснила, що в той день з молодшим сином була в Києві на роботі. Близько 20-21 години вона подзвонила своєму сину, покійному уже, розмовляла з ним, він казав, що збирається на рибалку. Десь о 12 годині ночі до неї зателефонував працівник міліції з телефону її сина та сказав, що сталась ДТП і її син загинув. Протягом всього судового розгляду потерпіла наголошувала, що досудове слідство було проведено з грубими порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні фотографії з місця ДТП, які були, а потім якимсь чином зникли; кров, взята у ОСОБА_3 відразу після ДТП, також чомусь не була досліджена на предмет наявності алкоголю; під час відтворення обстановки в жовтні 2011 року також були допущені помилки: крім неї та підсудного в автомобіль ніхто не сідав та не перевіряв видимість, було відсутнє вуличне освітлення, автомобіль для засліплення було взято у брата підсудного, що на її думку, призвело до необ’єктивних результатів відтворення, і, як наслідок, хибного висновку експертизи. Вважає, що вина ОСОБА_3 доведена. Просила суд застосувати до нього покарання у вигляді 7 чи 8 років позбавлення волі, а також задовольнити цивільний позов у повному обсязі, оскільки через винні дії підсудного вона втратила сина, тяжко переживає цю втрату, зокрема й тому, що протягом такого значного часу ОСОБА_3 не покараний за свій злочин.

Потерпілий, ОСОБА_2 , у судовому засіданні пояснив, що потерпілий ОСОБА_7 був йому і за брата, і за батька, завжди і у всьому йому допомагав та підтримував, а тому його втрату він тяжко переживає. Просив суд задовольнити його цивільний позов, а ОСОБА_3 покарати позбавленням волі.

Допитані у судовому засіданні свідки показали наступне.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні суду показав, що 27.09.2008 року він відпочивав у магазині «Барвінок», до нього підійшов хлопець та запропонував познайомитись. Він представився ОСОБА_7, та запропонував випити. Євген на момент знайомства вже був у нетверезому стані. Вони випили пляшку горілки 0,5 л. Так як магазин закривався, вони вирішили піти до кафе «Загадка». Коли перейшли дорогу біля автостанції, він передумав йти та сказав ОСОБА_7, що піде додому. Євген йшов позаду нього за 10-20 метрів, в одному напрямку, але по іншій стороні дороги, по пішохідній доріжці. На зустріч їхала іномарка з включеним дальнім світлом, у автомобілі було ввімкнено чотири фари, і цей автомобіль швидко їхав, а також його засліпив. Позаду він почув глухий удар, однак самого моменту наїзду на ОСОБА_7 він не бачив. Після удару він почув писк гуми. Коли повернувся, то побачив автомобіль марки «Таврія», який стояв на зустрічній смузі руху, а ОСОБА_7 лежав на проїжджій частині. Він підійшов до місця події, почали викликати швидку. Він дочекався міліцію та давав пояснення. Також зазначив, що приймав участь у відтвореннях обстановки та обставин події. Будучи додатково допитаним, свідок ОСОБА_9 показав суду, що був на відтворенні, яке проводилося 11 жовтня 2011 року, близько 22 години. На відтворенні були присутній експерт, поняті, потерпіла. У нього, як свідка, слідчий та експерт запитували в якому напрямку їхала машина ОСОБА_3 та яке світло фар було у зустрічного автомобіля. На зазначені запитання він повідомив, що фари зустрічного автомобіля були, на його думку, «галогенові», оскільки дуже світили в режимі дальнього світла. Також запитували чи відповідає світло виставленого для засліплення автомобіля тому, яке було в зустрічного автомобіля, на що він відповів ствердно. За кермо автомобіля ОСОБА_3 під час відтворення сідали як поняті, так і потерпіла. Протокол він не підписував, оскільки йому потрібно було йти на роботу.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні суду показав, що дана подія відбулася майже п’ять років назад. Він з ОСОБА_3 їхали на автомобілі останнього по вул. Поліській з боку окружної дороги в напрямку лікарні. На зустріч їм їхав автомобіль з дальнім світлом. ОСОБА_3 давав світлові знаки зустрічному автомобілю, щоб той переключився на ближній. Метрів за 200 побачив даний автомобіль, видимість ставала гірша, зустрічний автомобіль його засліпив. ОСОБА_3 їхав приблизно 60-80 км/год. Він відчув, як ОСОБА_3 почав знижувати швидкість, коли засліпив зустрічний автомобіль. Звідки взявся на дорозі пішохід, він не знає. Він, особисто, пішохода побачив у момент зіткнення, а тому сказати чи він вибіг на проїжджу частину, чи там стояв, він не може. Лише після удару ОСОБА_3 застосував екстрене гальмування. Автомобіль занесло. Коли автомобіль зупинився, вони вийшли та побачили, що на дорозі лежав пішохід. Потерпілий не подавав ознак життя. На місці події були він, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_10, вони підійшли до пішохода, який лежав на асфальті та побачили, що він не живий. ОСОБА_10 та ОСОБА_3 почали дзвонити в швидку і міліцію.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні суду показав, що він працював та той момент і зараз працює слідчим Іванківського РВ. Коли сталось саме ДТП він точно вже не пам’ятає. На місце ДТП виїжджав слідчий Кучер К. Потім ці матеріали перебували в ДАІ. Пізніше ним була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 286 КК України, були призначені автотехнічні та судово-медичні експертизи. Фотозйомка на місці ДТП проводилась експертом - криміналістом, але він не пам’ятає чи були фототаблиці. Потім цю справу забрали до Слідчого управління ГУ МВС України в Київській області.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала суду, що вона експерт-криміналіст Іванківського РВ, але вже не пам’ятає цього ДТП, оскільки пройшло багато часу. Крім того, в той період було багато ДТП, на які вона виїжджала. Вона проводила фотографування потерпілого на місці ДТП, що там було ще, вона не пам’ятає, як і не пам’ятає, кому передавала фотографії із місця ДТП. Зазначила, що потерпілий знаходився на асфальті, мертвий.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні суду показав, що в той день, коли сталось це ДТП він гостював у тещі. Десь об одинадцятій годині вечора він з дружиною на власному автомобілі повертались додому, їхали позаду автомобіля «Славута», на зустріч їхав автомобіль, який засліпив його, але він не зупинявся. Він подавав світлові знаки, щоб зустрічний автомобіль переключився на ближнє світло, але він не переключився. Розминувся з зустрічним автомобілем десь біля повороту на житловий масив «Мурашки», марки даного автомобіля не роздивився. Приблизно через дві хвилини від роз’їзду з автомобілем, який засліплював, він доїхав до місця ДТП. Побачив попереду автомобіля світло, зупинився, йому сказали, що водія автомобіля «Славута» засліпив зустрічний автомобіль і він збив людину. Машина підсудного стояла на середині дороги. На місці ДТП був ОСОБА_3 та його пасажир. На потерпілого він не дивився, але пам’ятає, що на ньому були сірі речі. Асфальт в той час був сухий. При додатковому допиті свідок ОСОБА_10 показав суду, що приймав участь у відтворенні обстановки та обставин події. Це було у жовтні 2011 року, точної дати він не пам’ятає, ввечері, близько 22 години біля провулку Леніна по вулиці Поліській. Також були присутні потерпіла, підсудний, адвокат ОСОБА_4, слідчий, експерт, поняті. Дощу в той день не було. Ліхтарі горіли. Машина виставлялася, яка сліпила, потім її підкочували та запитували чи видно статиста, статист був в темному одязі. Сідали в машину учасники та поняті і дивились чи видно статиста, потерпіла теж сідала і дивилась. Люди говорили, що статиста не було видно. Потерпіла весь час була невдоволена, всі дії їй не подобалися, за одяг статиста пред’являла претензії. По світлу фар зустрічний автомобіль відповідав тому, що був в момент ДТП. Автомобіль ОСОБА_3 стояв на своїй смузі більш до середини. Все це фіксувалося в протоколі відтворення. Після відтворення ознайомились з протоколом, претензій ніяких не було. Він побув до кінця і поїхав. Потерпіла весь час робила зауваження. На потерпілому був темний одяг і курточка темна. Взуття теж було темне. Куртка була при тілі.

Будучи допитаним в якості свідка, слідчий Колосовський О.І. , показав суду, що він проводив відтворення обстановки та обставин події у жовтні 2011 року, під час якого перевірив видимість і водієм, і учасниками процесу. В машину сідали поняті і підсудний. Зазначив, що потерпіла перекручує обставини. Вона надала куртку з білими вставками, яка не відповідала тій, що була на потерпілому в момент наїзду, через це виник конфлікт. Він запитував у перехожих, на що вони відповіли, що куртка, яку надала потерпіла, була з білим кольором. На той момент перевіряв видимість експерт і всі учасники, він, особисто, також нахилявся в скло і дивився. Перед початком відтворення він запитував у фігурантів чи відповідають погодні умови, заперечень не було. Виміри проводили по показам ОСОБА_3. Там було проведено виміри на видимість, розтяжка авто. Автомобіль був узятий такий, який підходив по освітленню фар, фігурант підтвердив, а такого поняття, як автомобіль зацікавленої особи, нема. Експерт допомагав проводити відтворення, бо у нього є спеціальні знання, допомагав проводити заміри. Відтворення проведено з урахуванням всіх обставин, потерпіла писала зауваження власноручно, від інших учасників зауважень не було. Щодо фото таблиць, пояснив, що йому були передані матеріали без фотографій.

Будучи допитаним в якості свідка, ОСОБА_13 , показав суду, що був присутній на відтворенні як спеціаліст-автотехнік. Всі відтворення проводиться за стандартними схемами, денне або нічне. Були всі учасники, він також ставив свій підпис. Відтворення було проведено відповідно до вимог. Відтворення проводиться в тих умовах, наближених до тих, при яких сталось ДТП. Було засліплення водія та наїзд на пішохода. Відтворення проводить слідчий, а він слідкував чи було все правильно. Все записувалось до протоколу. Потім водій розповідав, що відбулось під час ДТП. На місці відтворення були: підсудний, потерпіла, свідки, слідчий, поняті, помічники. Було дуже шумно. Він запам’ятав потерпілу. Проводилась стандартна процедура: встановлювали чи відповідають умови за обстановкою; було запропоновано водію вказати місце наїзду, сліди гальмування, речові докази; помічали та вказували положення транспортного засобу в момент засліплення та момент наїзду; відмірялися положення автомобіля, було розтягування автомобілів, вимірювали їхню швидкість, відповідно від моменту засліплення до наїзду на пішохода. В машину сідали, як мінімум один понятий, і по черзі всі учасники відтворення. При даному відтворенні він особисто сідав в цей автомобіль.

В ході судового слідства судом було також досліджено і інші докази, зокрема висновки експертиз та інші докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 11 враховуючи характер, локалізацію та механізм тілесних ушкоджень на трупі гр. ОСОБА_7, останній в момент первинного контакту із транспортним засобом знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні, повернутий передньою половиною тіла (т. 1 а.с. 68-71).

Крім того, відповідно до висновку експертів № 22/К від 10.02.2010 року, комісійної судово-медичної експертизи, виходячи з характеру та локалізації виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_7, найбільш ймовірно, що у момент первинного контакту з транспортним засобом він знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні тіла, обернутий правою передньо-зовнішньою поверхнею тіла до автомобіля; первинний контакт відбувся між передньо-зовнішньою поверхнею правої гомілки та переднім бампером з правого боку, в цей момент могли виникнути забійні рани в ділянці правої гомілки та пошкодження правого бамперу; в подальшому сталося закидання пішохода передньою поверхнею тіла на кузов автомобіля ЗАЗ - 110307 з пошкодженням правої фари, лобового скла з правого боку та правою передньою стійкою, в цей момент виникла переважна більшість інших виявлених на трупі тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 119-124).

Відповідно до акта судово-токсикологічного дослідження № 2466, при судово-токсикологічному дослідженні крові і сечі трупа ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, виявлено етиловий спирт: в крові - 3,31‰, в сечі - 3,22‰. Дані значення підтверджуються і висновком експерта № 11(т. 1, а.с.68-71), відповідно до якого зазначена концентрація етилового спирту в організмі щодо живої людини відповідає сильному ступеню алкогольного сп’яніння.

Дані, зазначені у висновках експертиз, об'єктивно співпадають з показами підсудного та свідків, які були надані на досудовому слідстві та під час розгляду справи в суді.

10 квітня 2009 року експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області, ОСОБА_14, був наданий висновок експерта за № 321 А від 10.04.2009 року, в якому зазначено, що: «в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, рухаючись як з обраною, так і з допустимою по видимості елементів дороги швидкістю».

04 серпня 2009 року експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області, ОСОБА_15, був наданий висновок експерта за № 641А від 04.08.2009 року, в якому експерт зазначив, що: «в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, рухаючись як з обраною, так і з допустимою по видимості елементів дороги швидкістю».

Згідно висновку судової комісійної автотехнічної експертизи Одеського НДІСЕ № 497 від 08.11.2013 року експертним шляхом встановлено, що за умовами видимості дороги швидкість автомобіля ЗАЗ-110307 під керуванням ОСОБА_3 до моменту наїзду на пішохода ОСОБА_7 не повинна була перевищувати 33,0 - 33, 9 км/год. Однак, у висновку експерти не дали відповідь, чи мав водій, рухаючись із вищевказаною швидкістю, технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, оскільки дане питання вирішується зіставленням відстані, на якій перебував автомобіль від пішохода в момент виникнення небезпеки для руху, з відстанню, необхідною для зупинки автомобіля в умовах місця події. Оскільки при проведенні відтворення обстановки та обставин події 18.10.2011 року при всіх позиціях зближення із зустрічним автомобілем з робочого місця водія автомобіля ЗАЗ статиста видно не було, тому, як зазначено у висновку експертизи, дане питання не має технічного змісту.

Висновки автотехнічних експертиз № 9-212 від 06.11.2009 року (т.1 а. с.110-114) та № 9-183 від 22.09.2010 року (т.1 а. с.129-134) суд оцінює критично, оскільки, як було встановлено під час судового слідства, дані, які бралися за основу при проведенні розрахунків, не відповідали фактичним обставинам справи та первинному протоколу огляду місця події і схемі ДТП; не встановлювалось місце засліплення водія ОСОБА_3; не прийнято до уваги при розрахунках завантаженість автомобіля ЗАЗ.

Зокрема, у висновку № 9-212 від 06.11.2009 року (т.1 а. с. 110-114) експертами зазначено, що через відсутність вихідних даних у матеріалах кримінальної справи, відповісти на поставлені слідством питання не є можливим.

Під час проведення автотехнічної експертизи № 9-183 від 22.09.2010 року (т.1 а. с.129-134) за основу бралися вихідні дані, що містилися у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 07.09.2010 року, який в свою чергу містив необ’єктивну інформацію, зокрема, протокол відтворення від 07.09.2010 року та схема до нього не відповідали первинному протоколу огляду місця події та первинній схемі ДТП; в ньому не вірно зазначені розміри знаходження автомобіля ЗАЗ на проїжджій частині; взагалі не встановлено місця, де відбулося засліплення водія ОСОБА_3

Крім того, як вбачається із протоколу судового засідання від 12 липня 2011 року (т. 2 а.с. 35), був допитаний експерт ОСОБА_16 З його показів слідує, що «схему він складав схематично, а тому на схемі не обов’язкове дотримання всіх розмірів»; «експертиза встановлювалася на обмеження видимості, а потім виявилося, що водій був засліплений 5 секунд, це дуже багато для руху автомобіля».

Під час проведення відтворення обстановки та обставин події 07.09.2010 року експерт ОСОБА_16 перебував в стані алкогольного сп’яніння, що було підтверджено самим ОСОБА_16 в судовому засіданні 12.07.2011 року, а також захисником підсудного - адвокатом ОСОБА_4, потерпілою ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, суд вважає висновки автотехнічних експертиз № 9-212 від 06.11.2009 року та № 9-183 від 22.09.2010 року неналежними доказами.

Таким чином, судом встановлено, що підсудний, ОСОБА_3, 27 вересня 2008 року о 23 годині, керував автомобілем марки ЗАЗ 110307д.н.з. 442-94 КК в смт. Іванків Київської області, по вул. Поліська, з допустимою швидкістю руху, що підтверджено як показами самого підсудного, так і свідка ОСОБА_8 та висновками експертиз; ОСОБА_3 на короткий проміжок часу був засліплений світлом фар зустрічного автомобіля, що слідує із показів підсудного та підтверджено показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9; при виникненні засліплення, ОСОБА_3 вживав заходів щодо зниження швидкості руху керованого ним автомобіля, що підтверджено показами самого ОСОБА_3, а також свідком ОСОБА_8, який був пасажиром в автомобілі ЗАЗ 110307 під керуванням ОСОБА_3; перешкоди для руху у вигляді пішохода ОСОБА_7 підсудний ОСОБА_3 не бачив із робочого місця водія, що підтверджено як показами підсудного та свідка ОСОБА_8, так і під час відтворення обстановки та обставин події 18.10.2011 року, а також показів свідка ОСОБА_9, який самого моменту наїзду хоч і не бачив, але зазначив, що спочатку почув звук удару, а вже потім звук гальмування автомобіля.

Наведені вище обставини та докази, що містяться в матеріалах справи, при дослідженні у їх сукупності не дають підстав суду дійти однозначних висновків про винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки ним не було допущено порушень вимог п. п. 1.5,12.2,12.3,12.4,19.3 Правил дорожнього руху України, і сторона обвинувачення не надала відповідні докази, які б вказали на прямий причинний зв’язок з порушенням ОСОБА_3 вищевказаних Правил і ДТП, та виключали сумніви у його винуватості.

Натомість, з наявних в матеріалах справи доказів та обставин, що були встановлені під час розгляду справи, суд вбачає в діях потерпілого ОСОБА_7 порушення Правил дорожнього руху України, грубе невиконання яких знаходиться в прямому причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Враховуючи те, що актом судово-токсикологічного дослідження № 2466 та висновком експертизи № 11 у крові і сечі трупа ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт: в крові - 3,31‰, в сечі - 3,22‰, що за життя відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння, така поведінка пішохода може бути притаманна потерпілому, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння.

Так, у відповідності до п. п. 4.1 Правил дорожнього руху України, пішоходи повинні рухатись по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини на зустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Відповідно до п. 4.4 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості, мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

Пунктом 4.7 ПДР України визначено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Як передбачено п. 4.8 Правил, якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

Підпунктами «а», «б», «г», «ґ» п. 4.14 Правил дорожнього руху передбачено, що пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

Оцінюючи в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази та обставини, що були встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що кваліфікується, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 визнається судом недоведеним, оскільки досудовим слідством не було надано достатніх та необхідних доказів, які б свідчили про вину ОСОБА_3 у скоєнні цього злочину, а тому підсудного необхідно виправдати за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Речові докази: автомобіль ЗАЗ - 110307 д.н.з. НОМЕР_4, який переданий на зберігання під розписку ОСОБА_3 залишити у його користуванні; кросівки та осип скла, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Іванківського РВ - знищити.

Судові витрати по кримінальній справі прийняти на рахунок держави.

Обраний відносно підсудного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд підлягає скасуванню.

Цивільні позови, заявлені потерпілими, на підставі ч. 3 ст. 328 КПК України слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 327, 328, 330, 333-335, 341 Кримінально-процесуального кодексу України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдати.

Речові докази: автомобіль ЗАЗ - 110307 д.н.з. НОМЕР_4, який переданий на зберігання під розписку ОСОБА_3 залишити у його користуванні; кросівки та осип скла, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Іванківського РВ - знищити.

Судові витрати по кримінальній справі прийняти на рахунок держави.

Обраний відносно підсудного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.

Цивільні позови, заявлені потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: