Вирок

від 09.09.2014 по справі 1-206/12-1012

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-206/12

Провадження № 1-кп/366/4/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8

підсудного ОСОБА_9

захисника адвоката ОСОБА_10

представника потерпілих адвоката ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків, Київської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, працюючого сторожем в Іванківській музичній школі, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

27.09.2008 року близько 23 години, ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить його матері, ОСОБА_12 , рухаючись в темний час доби по вул. Поліській, що в смт. Іванків, Іванківського району, Київської області в напрямку центра селища Іванків, діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, не загрожувати життю або здоров`ю громадян, проявив неуважність, не урахував дорожню обстановку та навпроти будинку № 88 по вул. Поліській в смт. Іванків допустив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , який рухався по автодорозі, назустріч автомобілю ЗАЗ 110307. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Сторона обвинувачення в обвинувальному висновку вказує на те, що ОСОБА_9 своїми діями, які виразились в грубому порушенні вимог п. п. 1.5,12.2,12.3,12.4,19.3 Правил дорожнього руху України, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель потерпілого ОСОБА_13 .

На досудовому слідстві та під час розгляду справи в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину у скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав та у письмових показах пояснив, що він 27 вересня 2008 року о 23 годині, керуючи за дорученням автомобілем 442-94 КК, який належить його матері, ОСОБА_12 , рухався по вул. Поліській в смт. Іванків в напрямку центру селища. Керований ним автомобіль був технічно справний, спиртних напоїв він не вживав. В якості пасажира на передньому сидінні автомобіля сидів його знайомий ОСОБА_14 . Рухаючись на зі швидкістю близько 60 км/год., бачив, що позаду нього також рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_15 . Під час руху від керування автомобілем не відволікався та побачив, що йому на зустріч, по зустрічній смузі руху, рухається автомобіль темного кольору зі швидкістю приблизно 80-100 км/год., при цьому на зустрічному автомобілі було увімкнено дальнє світло фар та протитуманні ліхтарі, світло від яких його засліпило, в цей момент відстань від його автомобіля до зустрічного складала не більше 50 метрів. Він відразу встиг лише зняти ногу з педалі газу та поставити на педаль гальма, і почав плавно гальмувати так як різко гальмувати було небезпечно у зв`язку з тим, що позаду його рухався автомобіль. Після зустрічного роз`їзду з автомобілем, що рухався йому на зустріч, на долі секунди він побачив пішохода, який з`явився прямо перед його автомобілем на відстані біля чотирьох метрів і відразу різко натиснув на гальма та вивернув кермо свого автомобіля вліво, однак уникнути наїзду на пішохода не вдалось і тому відбувся наїзд правою передньою частиною автомобіля на пішохода.

Відразу після зупинки, він та ОСОБА_16 вийшли з автомобіля, а невдовзі до них підійшов водій автомобіля, що рухався позаду ОСОБА_17 та молодий чоловік в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_18 і вони почали викликати працівників міліції та швидку медичну допомогу.

Також, ОСОБА_9 зазначив, що на другий чи третій день після ДТП його батьки відвідали потерпілу, розмовляли з нею та з людських спонукань передали їй грошові кошти в сумі 2000 гривень на поховання.

ОСОБА_9 вважає, що правил дорожнього руху не порушував, у данній дорожній ситуації діяв згідно правил дорожнього руху, а ДТП сталося з вини пішохода, який перебігав проїзну частину у невстановленому для переходу дороги місці, в темний час доби, в темному одязі, а також знаходячись у тяжкому ступені алкогольного сп`яніння.

Судом, під час розгляду справи, не було виявлено протиріч у показах підсудного, які загалом суд оцінює як правдиві та однозначні.

Допитана в якості потерпілої, ОСОБА_7 , у судовому засіданні пояснила, що в той день з молодшим сином була в Києві на роботі. Близько 20-21 години вона подзвонила своєму сину, покійному уже, розмовляла з ним, він казав, що збирається на рибалку. Десь о 12 годині ночі до неї зателефонував працівник міліції з телефону її сина та сказав, що сталась ДТП і її син загинув. Протягом всього судового розгляду потерпіла наголошувала, що досудове слідство було проведено з грубими порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні фотографії з місця ДТП, які були, а потім якимось чином зникли; кров, взята у ОСОБА_9 відразу після ДТП, також чомусь не була досліджена на предмет наявності алкоголю; під час відтворення обстановки в жовтні 2011 року також були допущені помилки: крім неї та підсудного в автомобіль ніхто не сідав та не перевіряв видимість, було відсутнє вуличне освітлення, автомобіль для засліплення було взято у брата підсудного, що на її думку, призвело до необ`єктивних результатів відтворення, і, як наслідок, хибного висновку експертизи. Вважає, що вина ОСОБА_9 доведена. Просила суд застосувати до нього покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки через винні дії підсудного вона втратила сина, тяжко переживає цю втрату, зокрема й тому, що протягом такого значного часу ОСОБА_9 не покараний за свій злочин.

Потерпілий, ОСОБА_8 , у судовому засіданні пояснив, що потерпілий ОСОБА_13 був йому і за брата, і за батька, завжди і у всьому йому допомагав та підтримував, а тому його втрату він тяжко переживає. Просив суд ОСОБА_9 покарати позбавленням волі.

Допитані у судовому засіданні свідки показали наступне.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні суду показав, що 27.09.2008 року він відпочивав у магазині «Барвінок», до нього підійшов хлопець та запропонував познайомитись. Він представився ОСОБА_19 , та запропонував випити. ОСОБА_20 на момент знайомства вже був у нетверезому стані. Вони випили пляшку горілки 0,5 л. Так як магазин закривався, вони вирішили піти до кафе «Загадка». Коли перейшли дорогу біля автостанції, він передумав йти та сказав ОСОБА_20 , що піде додому. ОСОБА_20 йшов позаду нього за 10-20 метрів, в одному напрямку, але по іншій стороні дороги, по пішохідній доріжці. На зустріч їхала іномарка з включеним дальнім світлом, у автомобілі було ввімкнено чотири фари, і цей автомобіль швидко їхав, а також його засліпив. Позаду він почув глухий удар, однак самого моменту наїзду на ОСОБА_13 він не бачив. Після удару він почув писк гуми. Коли повернувся, то побачив автомобіль марки «Таврія», який стояв на зустрічній смузі руху, а ОСОБА_19 лежав на проїжджій частині. Він підійшов до місця події, почали викликати швидку. Він дочекався міліцію та давав пояснення. Також зазначив, що приймав участь у відтвореннях обстановки та обставин події. Будучи додатково допитаним, свідок ОСОБА_18 показав суду, що був на відтворенні, яке проводилося 11 жовтня 2011 року, близько 22 години. На відтворенні були присутній експерт, поняті, потерпіла. У нього, як свідка, слідчий та експерт запитували в якому напрямку їхала машина ОСОБА_21 та яке світло фар було у зустрічного автомобіля. На зазначені запитання він повідомив, що фари зустрічного автомобіля були, на його думку, «галогенові», оскільки дуже світили в режимі дальнього світла. Також запитували чи відповідає світло виставленого для засліплення автомобіля тому, яке було в зустрічного автомобіля, на що він відповів ствердно. За кермо автомобіля ОСОБА_21 під час відтворення сідали як поняті, так і потерпіла. Протокол він не підписував, оскільки йому потрібно було йти на роботу.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні суду показав, що дана подія відбулася майже шість років назад. Він з ОСОБА_9 їхали на автомобілі останнього по вул. Поліській з боку окружної дороги в напрямку лікарні. На зустріч їм їхав автомобіль з дальнім світлом. ОСОБА_9 подавав світлові знаки зустрічному автомобілю, щоб той переключився на ближній. Метрів за 200 побачив даний автомобіль, видимість ставала гірша, зустрічний автомобіль його засліпив. ОСОБА_9 їхав приблизно 60 км/год. Він відчув, як ОСОБА_9 почав знижувати швидкість, коли засліпив зустрічний автомобіль. Звідки взявся на дорозі пішохід, він не знає. Він, особисто, пішохода побачив у момент зіткнення, а тому сказати чи він вибіг на проїжджу частину, чи там стояв, він не може. Лише після удару ОСОБА_9 застосував екстрене гальмування. Автомобіль занесло. Коли автомобіль зупинився, вони вийшли та побачили, що на дорозі лежав пішохід. Потерпілий не подавав ознак життя. На місці події були він, Проява, ОСОБА_17 та Дрозд, вони підійшли до пішохода, який лежав на асфальті та побачили, що він не живий. ОСОБА_17 та Проява почали дзвонити в швидку і міліцію.

Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні суду показав, що він працював та той момент і зараз працює слідчим Іванківського РВ. Коли сталось саме ДТП він точно вже не пам`ятає. На місце ДТП виїжджав слідчий ОСОБА_24 . Потім ці матеріали перебували в ДАІ. Пізніше ним була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 286 КК України, були призначені автотехнічні та судово-медичні експертизи. Фотозйомка на місці ДТП проводилась експертом криміналістом, але він не пам`ятає чи були фототаблиці. Потім цю справу забрали до Слідчого управління ГУ МВС України в Київській області.

Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні суду показав, що в той день, коли сталось це ДТП він гостював у тещі. Десь об одинадцятій годині вечора він з дружиною на власному автомобілі повертались додому, їхали позаду автомобіля «Славута», на зустріч їхав автомобіль, який засліпив його, але він не зупинявся. Він подавав світлові знаки, щоб зустрічний автомобіль переключився на ближнє світло, але він не переключився. Розминувся з зустрічним автомобілем десь біля повороту на житловий масив «Мурашки», марки даного автомобіля не роздивився. Приблизно через дві хвилини від роз`їзду з автомобілем, який засліплював, він доїхав до місця ДТП. Побачив попереду автомобіля світло, зупинився, йому сказали, що водія автомобіля «Славута» засліпив зустрічний автомобіль і він збив людину. Машина підсудного стояла на середині дороги. На місці ДТП був підсудний та його пасажир. На потерпілого він не дивився, але пам`ятає, що на ньому були сірі речі. Асфальт в той час був сухий.

Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні показав, що в той день перебував у себе вдома, коли почув сильний удар та гавкання його собак, і він подумав, що хтось пошкодив ворота його господарства. Одягнувшись та вийшовши на двір свого господарства побачив, що ворота цілі, а вийшовши на вулицю побачив на дорозі автомобіль Таврія. Підійшовши поближче, він побачив поблизу автомобіля підсудного та двох невідомих йому людей, а також тіло молодого чоловіка одягнутого в темний одяг та без одного кросівка на нозі. Як сталося сама ДТП йому не відомо. Освітлення в той вечір було погане.

В ході судового слідства судом було також досліджено і інші докази, зокрема висновки експертиз та інші докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 11 враховуючи характер, локалізацію та механізм тілесних ушкоджень на трупі гр. ОСОБА_13 , останній в момент первинного контакту із транспортним засобом знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні, повернутий передньою половиною тіла (т. 1 а.с. 68-71).

Крім того, відповідно до висновку експертів № 22/К від 10.02.2010 року, комісійної судово-медичної експертизи, виходячи з характеру та локалізації виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_13 , найбільш ймовірно, що у момент первинного контакту з транспортним засобом він знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні тіла, обернутий правою передньо-зовнішньою поверхнею тіла до автомобіля; первинний контакт відбувся між передньо-зовнішньою поверхнею правої гомілки та переднім бампером з правого боку, в цей момент могли виникнути забійні рани в ділянці правої гомілки та пошкодження правого бамперу; в подальшому сталося закидання пішохода передньою поверхнею тіла на кузов автомобіля ЗАЗ 110307 з пошкодженням правої фари, лобового скла з правого боку та правою передньою стійкою, в цей момент виникла переважна більшість інших виявлених на трупі тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 119-124).

Відповідно до акта судово-токсикологічного дослідження № 2466, при судово-токсикологічному дослідженні крові і сечі трупа ОСОБА_13 , 1978 року народження, виявлено етиловий спирт: в крові 3,31‰, в сечі 3,22‰. Дані значення підтверджуються і висновком експерта № 11(т. 1, а.с.68-71), відповідно до якого зазначена концентрація етилового спирту в організмі щодо живої людини відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння.

Дані, зазначені у висновках експертиз, об`єктивно співпадають з показами підсудного та свідків, які були надані на досудовому слідстві та під час розгляду справи в суді.

Згідно висновку судової комісійної автотехнічної експертизи Одеського НДІСЕ № 497 від 08.11.2013 року експертним шляхом встановлено, що за умовами видимості дороги швидкість автомобіля ЗАЗ-110307 під керуванням ОСОБА_9 до моменту наїзду на пішохода ОСОБА_13 не повинна була перевищувати 33,0 33, 9 км/год. Однак, у висновку експерти не дали відповідь, чи мав водій, рухаючись із вищевказаною швидкістю, технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, оскільки дане питання вирішується зіставленням відстані, на якій перебував автомобіль від пішохода в момент виникнення небезпеки для руху, з відстанню, необхідною для зупинки автомобіля в умовах місця події. Оскільки при проведенні відтворення обстановки та обставин події 18.10.2011 року при всіх позиціях зближення із зустрічним автомобілем з робочого місця водія автомобіля ЗАЗ статиста видно не було, тому, як зазначено у висновку експертизи, дане питання не має технічного змісту.

Таким чином, судом встановлено, що підсудний, ОСОБА_9 , 27 вересня 2008 року о 23 годині, керував автомобілем марки ЗАЗ 110307д.н.з. НОМЕР_1 в смт. Іванків Київської області, по вул. Поліська, з перевищенням допустимої швидкості руху, оскільки відповідно до висновку експерта № 321 А від 10.04.2009 року та висновку експерта № 641 А від 04.08.2009 року автомобіль ЗАЗ рухався зі швидкістю 64..67 км/год.

Відповідно до Правил дорожнього руху в населених пунктах швидкість руху повинна не перебільшувати 60 км/год. Відповідно до п. п. 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто у темну пору доби швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги, та у разі виникнення небезпеки негайно вжити заходів до зниження швидкості аж до зупинки і у населеному пункті рухатися із швидкістю не більше 60 км/год.; в даній дорожній ситуації швидкість руху автомобіля ЗАЗ не відповідала видимості дороги в напрямку руху.

Таким чином, саме невиконання водієм ОСОБА_9 вказаних вище вимог ПДД і призвело до того, що він не мав можливості застосувати екстрене гальмування. Крім того, ОСОБА_9 , будучи засліплений фарами зустрічного автомобілю, в порушення вимог ПДД не прийняв міри щодо зупинки керованого ним автомобілю, а продовжував рух далі, що підтверджується показами свідка ОСОБА_18 , який самого моменту наїзду хоч і не бачив, але зазначив, що спочатку почув звук удару, а вже потім звук гальмування автомобіля.

Наведені вище обставини та докази, що містяться в матеріалах справи, при дослідженні у їх сукупності дають підстави суду дійти висновків про винуватість ОСОБА_9 у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки ним було допущено порушення вимог п. п. 1.5,12.2,12.3,12.4,19.3 Правил дорожнього руху України, і сторона обвинувачення надала відповідні докази.

Натомість, з наявних в матеріалах справи доказів та обставин, що були встановлені під час розгляду справи, суд вбачає в діях потерпілого ОСОБА_13 порушення Правил дорожнього руху України, грубе невиконання яких також знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Враховуючи те, що актом судово-токсикологічного дослідження № 2466 та висновком експертизи № 11 у крові і сечі трупа ОСОБА_13 виявлено етиловий спирт: в крові 3,31‰, в сечі 3,22‰, що за життя відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння, така поведінка пішохода може бути притаманна потерпілому, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Так, у відповідності до п. п. 4.1 Правил дорожнього руху України, пішоходи повинні рухатись по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому по краю проїзної частини на зустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Відповідно до п. 4.4 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості, мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

Пунктом 4.7 ПДР України визначено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, а у разі їх відсутності на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Як передбачено п. 4.8 Правил, якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

Підпунктами «а», «б», «г», «ґ» п. 4.14 Правил дорожнього руху передбачено, що пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

Оцінюючи в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази та обставини, що були встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що кваліфікується, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_13 визнається судом доведеним, а тому підсудного необхідно визнати винним та призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки виправлення підсудного можливе і без його безпосередньої ізоляції від суспільства, а також враховуючи обоюдну вину як підсудного так і загиблого пішохода. Разом з цим в силу вимог ст. 76 Кримінального кодексу України на підсудного слід покласти обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: автомобіль ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий на зберігання під розписку ОСОБА_9 залишити у його користуванні; кросівки та осип скла, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Іванківського РВ знищити.

Судові витрати по кримінальній справі прийняти на рахунок держави.

Обраний відносно підсудного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільні позови не заявлені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 327, 328, 330, 333-335, 341 Кримінально-процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк 2 (два) роки, оскільки виправлення підсудного можливе і без його безпосередньої ізоляції від суспільства. Разом з цим в силу вимог ст. 76 Кримінального кодексу України на підсудного слід покласти обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: автомобіль ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий на зберігання під розписку ОСОБА_9 залишити у його користуванні; кросівки та осип скла, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Іванківського РВ знищити.

Судові витрати по кримінальній справі прийняти на рахунок держави.

Обраний відносно підсудного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільні позови не заявлені.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1