Вирок

від 05.01.2015 по справі 1-206/12-1012

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-206/12

Провадження № 1/366/1/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 січня 2015 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5

підсудного ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7

представника потерпілої адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків, Київської області кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, працюючого сторожем в Іванківській музичній школі, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

27.09.2008 року приблизно о 23 год., ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить його матері ( ОСОБА_9 ), рухаючись в темний час доби по вул. Поліській, що в смт. Іванків, Іванківського району, Київської області в напрямку центра селища Іванків, зі швидкістю 64-67.3 км/год., тобто перевищуючи допустиму швидкість руху, що не відповідало видимості дороги, чим порушив п.12.4, 12.2 Правил Дорожнього руху України. Рухаючись по автодорозі, ОСОБА_6 , будучи засліпленим фарами зустрічного транспорту, керований ним автомобіль не зупинив, та продовжив рух, чим порушив п. 19.3 ПДР України, створивши загрозу для життя і здоров`я громадян, порушивши п. 1.5 ПДР України, та навпроти будинку № 88 по вул. Поліській в смт. Іванків допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який рухався по автодорозі, назустріч автомобілю ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив п.12.3 ПДР України.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув (помер) на місці ДТП.

Згідно висновку експерта №11 від 10.12.2008 року при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження : внутрішньочерепна травма у вигляді забою головного мозку, субарахноідальних крововиливів; закрита травма грудної клітки з переломами грудини, 1,2 ребер справа, крововиливів у корені легень, перикард, серцевий м`яз; закрита травма черевної порожнини з розривами печінки, крововиливи у корінь брижі тонкого кишечника, капсулу наднирників, рани на голові, правій гомілці, які могли утворитися 27.09.2008 року від дії тупих предметів і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Смерть наступила 27.09.2008 року внаслідок внутрішньочерепної травми у вигляді забою головного мозку, субарахноідальних крововиливів з проривом у шлуночки, що призвело до набряку (набухання) головного мозку, що і явилось безпосередньою причиною смерті.

Порушення водієм ОСОБА_6 зазначених вище правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв`язку з ДТП та наслідками, що настали спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_10 .

У судовому засіданні, як і під час досудового слідства підсудний ОСОБА_6 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав і його покази зводяться до наступного: 27.09.2008 року він був на роботі в ПМК-2. Після 20-ї години він автомобілем поїхав додому. Згодом (біля 22 год.) виїхав знову, по дорозі зустрів друга ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), проїхали до кафе «Загадка», там пили каву. Спиртного в цей день він не вживав. Біля 23 год. вони їхали до центра селища по вул. Поліській. Дорогу бачив нормально. На освітлення вулиці він не звертав уваги. Їхав зі швидкістю 50-60 км/год. Знаків обмеження швидкості там немає. Назустріч швидко їхав автомобіль, який засліпив його. Ще перед цим, побачивши автомобіль з дальнім світлом, він «моргав» йому фарами, щоб той перемкнувся на ближнє світло. Це не допомогло, тому став пригальмовувати. І вже після роз`їзду з цим автомобілем він збив пішохода, відчувши удар. Проміжок часу між засліпленням і наїздом на пішохода був малий. Різке гальмування розпочав лише після зіткнення з пішоходом, і його авто «посунуло» на зустрічну смугу. Потерпілий знаходився посередині його полоси. До удару він не бачив потерпілого. Вдягнений він був у темний одяг. До пішохідного переходу ще було метрів 100-150. Автомобіль, який його засліпив не зупинився (поїхав далі). Після ДТП він та ОСОБА_13 , вийшли з автомобіля, тут же під`їхав інший автомобіль (під керування ОСОБА_14 ). Останній поїхав до хірургії, а вони викликали міліцію. Також підійшов свідок ОСОБА_15 . Особисто він до потерпілої після ДТП не їздив, а їздили його батьки десь на третій день, по-людськи пропонували допомогу. Оскільки не вважає себе винним у ДТП, то не визнає і цивільних позовів потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Проте, у дебатах просив застосувати до нього, як потерпілого від аварії на ЧАЕС 3 категорії Закону України «Про амністію у 2014 році».

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_4 , у судовому засіданні пояснила, що в той день була в ОСОБА_16 на роботі. Десь в 00.05 год. до неї зателефонували з міліції та сказали, що сталась ДТП і її старший син загинув. Протягом всього судового розгляду потерпіла наголошувала, що досудове слідство було проведено з грубими порушеннями, оскільки в матеріалах справи відсутні фотографії з місця ДТП, які були, а потім якимось чином зникли; кров, взята у ОСОБА_6 відразу після ДТП, також чомусь не була досліджена на предмет наявності алкоголю і т.д. Вважає, що вина ОСОБА_6 доведена. Просила суд застосувати до нього покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки через винні дії підсудного вона втратила сина, тяжко переживає цю втрату, зокрема й тому, що протягом такого значного часу ОСОБА_6 не покараний за свій злочин. Син загинув напередодні свого дня народження. У нього залишилось двоє маленьких дітей: 6 років та 4 місяці. Ніякої допомоги ні від підсудного, ні від його родичів не було. Він жодного разу не попросив пробачення. Вона ж 2 роки віддавала борги за похорони. Свій позов підтримує у повному обсязі, просила стягнути 20000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 500000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 5000 грн. на відшкодування витрат за надання правової допомоги.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що потерпілий ОСОБА_10 був йому і за брата, і за друга, завжди і у всьому йому допомагав та підтримував, а тому його втрату він тяжко переживає. Просив суд ОСОБА_6 покарати позбавленням волі, так як підсудний грубо порушив ПДР. Він, як дядько, має матеріально допомагати своїм племінникам. Свій позов підтримує у повному обсязі, просив стягнути 500000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Допитані у судовому засіданні свідки показали наступне.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні суду показав, що 27.09.2008 року він у магазині «Барвінок» познайомився зі ОСОБА_18 , та запропонував випити. ОСОБА_19 на момент знайомства вже був у нетверезому стані. Вони випили пляшку горілки 0,5 л. Так як магазин закривався, вони вирішили піти до кафе «Загадка». Коли перейшли дорогу біля автостанції, він передумав йти та сказав ОСОБА_19 , що піде додому. Розвернувся і пішов. Коли повернувся, то побачив, що ОСОБА_19 йшов позаду нього за 20-30 метрів, в одному напрямку, але по іншій стороні дороги, по пішохідній доріжці (оглядався він кілька разів). Світло на вулиці наче горіло. На зустріч їхала іномарка з включеним дальнім світлом, у автомобілі було ввімкнено чотири фари, і цей автомобіль швидко їхав, а також його засліпив. Позаду він почув глухий удар, однак самого моменту наїзду на ОСОБА_10 він не бачив. Чи був звук гальм не пам`ятає. Коли повернувся, то побачив автомобіль марки «Таврія», який стояв на зустрічній смузі руху, а ОСОБА_18 лежав на проїжджій частині. Він підійшов до місця події, почали викликати швидку. Він дочекався міліцію та давав пояснення.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні суду показав, що дана подія відбулася майже шість років назад. Він з ОСОБА_6 їхали на автомобілі останнього по вул. Поліській з боку окружної дороги в напрямку лікарні. На вулиці горіли фонарі. Швидкість їх автомобіля була 50-70 км/год. На зустріч їм їхав автомобіль з дальнім світлом (фари були ксенонові, горіло як основне світло, так і протитуманки). Цей автомобіль засліпив їх. Вже біля повороту праворуч на провулок сталося зіткнення з потерпілим ОСОБА_18 , якого вони не помітили. Він був у темному одязі. Після засліплення підсудний екстренне гальмування застосував після удару. Звідки взявся на дорозі пішохід, він не знає. Він, особисто, пішохода побачив у момент зіткнення. Коли автомобіль зупинився, вони вийшли та побачили, що на дорозі лежав пішохід. Потерпілий не подавав ознак життя. На місці події були він, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_15 , вони підійшли до пішохода, який лежав на асфальті та побачили, що він не живий. ОСОБА_21 та ОСОБА_20 почали дзвонити в швидку і міліцію. Алкоголю вони з підсудним того дня не вживали.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні суду показав, що в той день, коли сталась це ДТП він гостював у тещі. Десь о 23 год. він з дружиною на власному автомобілі повертались додому, їхали позаду автомобіля «Славута» (метрів за 300), назустріч їхав автомобіль, який засліпив його, але він не зупинявся (їхав десь 80 км/год.). Приблизно через дві хвилини від роз`їзду з автомобілем, який засліплював, він доїхав до місця ДТП (метрів за 20 до повороту на провулок Леніна). Побачив попереду автомобіля світло, зупинився. Водій автомобіля «Славута» сказав, що його засліпив зустрічний автомобіль, і він збив людину. Машина підсудного стояла на середині дороги (ближче до осьової). На місці ДТП був підсудний та його пасажир. Яке було освітлення на вулиці не пам`ятає.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його вина в інкримінованому йому злочині доводиться, крім показів свідків, письмовими доказами, а саме:

Постановою про порушення кримінальної справи за фактом ДТП від 05.11.2008 року ( а.с.1, т.1);

Постановою про порушення кримінальної справи щодо особи від 06.10.2010 року ( а.с.4 , т.1);

Рапортом о/ч Іванківського РВ від 27.09.2008 року о 23 год.05.хв. про ДТП з потерпілими (а.с.9,т.1);

Протоколом огляду місця події від 27.09.2008 року зі схемою пригоди від 27.09.2008 року в ході якого було оглянуте місце ДТП, та виявлено автомобіль ЗАЗ-1103, труп ОСОБА_10 та інші сліди ДТП ( а.с.10-12, т.1);

Постановою про визнання кросівок, осипу скла, автомобіля ЗАЗ-110307 д.н.з. НОМЕР_1 речовими доказами ( а.с.14,16 т.1);

Тимчасовим реєстраційним талоном на ЗАЗ-110307 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 15, т.1);

Лікарським свідоцтвом про смерть № 157 від 29.09.2008 року, де причиною смерті ОСОБА_10 зазначено внутрішньо-черепну травму (а.с.18, т.1);

Протоколом медичного огляду для встановлення факту стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_6 від 28.05.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_6 є тверезим (а.с.19, т.1);

Протоколами відтворення обстановки і обставин події від 31.03.2009 року, 22.10.2009 року, 07.09.2010 року за участю ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_4 ( а.с.53-65, т.1);

Висновком експерта №11 від 10.12.2008 року та актом № 155 від 14.11.2008 року згідно, з якими при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження: внутрішньочерепна травма у вигляді забою головного мозку, субарахноідальних крововиливів; закрита травма грудної клітки з переломами грудини, 1,2 ребер справа, крововиливів у корені легень, перикард,серцевий м`яз; закрита травма черевної порожнини з розривами печінки, крововиливи у корінь брижі тонкого кишечника, капсулу наднирників, рани на голові, правій гомілці, які могли утворитися 27.09.2008 року від дії тупих предметів і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Смерть наступила 27.09.2008 року внаслідок внутрішньочерепної травми у вигляді забою головного мозку, субарахноідальних крововиливів з проривом у шлуночки, що призвело до набряку (набухання) головного мозку, що і явилось безпосередньою причиною смерті ( а.с.68-71, 72-75, т.1);

З висновку експерта № 9-212 від 06.11.2009 року слідує, що розрахункова швидкість руху автомобіля ЗАЗ-110307 перед початком гальмування становить 67,7-70,7 км/год. Обрана водієм швидкість руху по умовам видимості елементів проїзної частини була небезпечною та не відповідала вимогам п.12.2 ПДР України ( а.с.110-114, т.1);

Відповідно до висновку до висновку експерта № 22/К від 10.02.2010 року, комісійної судово-медичної експертизи, виходячи з характеру та локалізації виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 , найбільш ймовірно, що у момент первинного контакту з транспортним засобом він знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні тіла, обернутий правою передньо-зовнішньою поверхнею тіла до автомобіля; первинний контакт відбувся між передньо-зовнішньою поверхнею правої гомілки та переднім бампером з правого боку, в цей момент могли виникнути забійні рани в ділянці правої гомілки та пошкодження правого бамперу; в подальшому сталося закидання пішохода передньою поверхнею тіла на кузов автомобіля ЗАЗ 110307 з пошкодженням правої фари, лобового скла з правого боку та правою передньою стійкою, в цей момент виникла переважна більшість інших виявлених на трупі тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 119-124);

Такий же висновок міститься у висновку експерта № 11 від 10.12.2008 року, де зазначено, що враховуючи характер, локалізацію та механізм тілесних ушкоджень, потерпілий у момент первинного контакту із транспортним засобом знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні, повернутий передньою половиною тіла (т. 1 а.с. 68-71);

Свідоцтво про реєстрацію ЗАЗ-110307 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.264, т.1);

Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 18.10.2011 року з участю обвинуваченого ОСОБА_6 , в ході якого він розповів та показав, як їхав по вул. Поліській в смт. Іванків, що був засліплений фарами зустрічного автомобіля, після чого допустив наїзд на пішохода. При цьому під час відтворення вимірювались відстані та час ( а.с.325-330, т.1);

Як видно з досліджених судом письмових матеріалів справи, в ній містяться 6 судово-автотехнічних експертиз, яким суд має дати відповідну оцінку. Так,

Згідно з висновком експерта № 570А від 22.06.2009 року система робочого гальма та рульового керування автомобіля ЗАЗ-110307 д.н.з. НОМЕР_1 на момент огляду знаходяться у працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі перед подією, не виявлено. Зазначений факт учасниками судового розгляду не оспорюється (а.с.83-90, т.1);

З висновків експерта № 641А від 04.08.2009 року та № 321А від 10.04.2009 року слідує, що згідно залишеного на місці пригоди сліду гальмування автомобіль ЗАЗ рухався зі швидкістю 64-67 км/год. В даній дорожній ситуації водій автомобіля ЗАЗ повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, та 12.4 ПДР України. В даній дорожній ситуації швидкість автомобіля ЗАЗ не відповідала видимості дороги в напрямку руху. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля ЗАЗ не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для руху, рухаючись як з обраною, так і з допустимою по видимості елементів дороги швидкістю (а.с.96-97, 103-104, т.1);

З висновку експерта № 9-183 від 22.09.2010 року вбачається, що експерти, порівнюючи зупиночний шлях автомобіля ЗАЗ (46,6….47,2 м), з відстанню, на якій знаходився транспортний засіб від міста наїзду на пішохода з моменту засліплення зустрічним автомобілем водія ОСОБА_23 ( 93,7…97,4 м), прийшли до висновку, що водій автомобіля ЗАЗ, ОСОБА_23 , повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.4, 12.2, 19.3, 12.3 ПДР і у даній дорожній ситуації він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 шляхом застосування екстреного гальмування ( а.с.129-134, т.1). Слід зазначити, що у висновках експерта № 321А від 10.04.2009 року та № 641А від 04.08.2009 року, де зроблений висновок про неможливість попередити наїзд на пішохода ( а.с.104, т.1) не були враховані дані протоколу відтворення обстановки і обставин події від 07.09.2010 року, проведеного з водієм ОСОБА_6 , де він вказав, що рухався з моменту засліплення до моменту наїзду на пішохода 5 секунд ( а.с.133,т.1);

Згідно з висновком № 12361/12362/11-52 судової автотехнічної експертизи від 07.03.2012 року зафіксованим слідом гальмування автомобіля ЗАЗ 23,3 м відповідає величина швидкості 64-67 км/год. в даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗАЗ ОСОБА_6 з технічної точки зору повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.2 та 12.4 ПДР, а з моменту виникнення небезпеки для руху у відповідності з вимогами п.12.3 цих Правил. В даній дорожній обстановці, при визначених судом обставинах виникнення небезпеки водій автомобіля ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування. В свою чергу, якщо пішохід ОСОБА_10 рухався по смузі руху автомобіля ЗАЗ, то в даній дорожній обстановці він повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.4.4 та 4.14 а) г) ПДР ( а.с.353-356, т.1);

Згідно з висновком судової комісійної автотехнічної експертизи № 497 від 08.11.2013 року швидкість руху автомобіля ЗАЗ-110307 к моменту наїзду на пішохода за умовами видимості дороги в напрямку руху не повинна була перевищувати 33.0…33.9 км/год. Швидкість в 64,5…67,3 км/год., з якою здійснював рух водій автомобіля ЗАЗ -110307, перевищувала вказану величину. У розглянутій щляхово-транспортній ситуації водієві автомобіля ЗАЗ-110307, у відповідності з вимогами п.п. 12.4, 12.2, 19.3, 12.3 ПДР належало рухатися зі швидкістю, відповідно до умов видимості дороги й не більше 60 км/год., при зниженні видимості дороги в результаті впливу світла фар зустрічного автомобіля знизити швидкість ( до величини не більш 33.0…33.9 км/год), а у випадку виявлення на смузі руху автомобіля пішохода застосувати заходи для екстреного зниження швидкості ( а.с.175-177, т.2);

З досліджених висновків експертів, де ставилось питання про швидкість руху автомобіля ЗАЗ під керуванням підсудного до наїзду на ОСОБА_10 , вбачається, що вона визначена практично однакова у всіх експертизах, а саме: 64-67,3 км/год.( № 641А від 04.08.2009 року, № 321А від 10.04.2009 року, № 12361/12362/11-52 від 07.03.2012 року, № 497 від 08.11.2013 року).

У даній дорожній ситуації дії водія регламентувалися наступними пунктами ПДР:

П.12.4 ПДР: У населених пунктах рух транспортів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год. Як вбачається з викладеного вище швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_6 на момент ДТП перевищувала цей показник;

П.12.2 ПДР: У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, що також не було дотримано водієм: його швидкість була такою, що не дало можливості виявити пішохода, як і зупинити автомобіль до зіткнення з моменту засліплення;

П.19.3 ПДР: у разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зупинитися. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення. Зазначених вимог ПДР у повному обсязі водій не дотримався.

П.12.3 ПДР: У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Тобто у даній шляхово-транспортній ситуації у відповідності із зазначеними вище пунктами ПДР належало рухатися зі швидкістю відповідно до умов видимості дороги і не більше 60 км/год., при зниженні видимості дороги в результаті впливу світла фар зустрічного автомобіля знизити швидкість до 33,0-33,9 км/год. Сам факт засліплення світлом фар зустрічного автомобіля підтверджений і самим підсудним, і свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 .

Таким чином, саме невиконання водієм ОСОБА_6 вказаних вище вимог ПДР і призвело до того, що він не мав можливості застосувати екстрене гальмування. Крім того, ОСОБА_6 , будучи засліплений фарами зустрічного автомобілю, в порушення вимог ПДР не прийняв міри щодо зупинки керованого ним автомобіля, а продовжував рух далі, що підтверджується показами свідка ОСОБА_17 , який самого моменту наїзду хоч і не бачив, але зазначив, що спочатку почув звук удару, а вже потім звук гальмування автомобіля.

Тобто саме невиконання водієм ОСОБА_6 зазначених вимог ПДР і призвело до ДТП, в результаті якої загинув ОСОБА_10 .

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_6 доведена, його злочинні дії правильно кваліфікуються за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинила смерть потерпілого ОСОБА_10 .

Вивчення особи підсудного показало, що він на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується як особа, на яку скарг у селищну раду не надходило, раніше не судимий, працює, має посвідчення водія, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Обставин, що пом`якшують покарання підсудного в ході судового розгляду не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного в ході судового розгляду не встановлено.

Призначаючи підсудному покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання новим злочинам, відповідно до загальних засад, передбачених ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості злочину, який кримінальним законом віднесено до категорії тяжких, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, тому з урахуванням обставин кримінального провадження та даних про особу підсудного, суд приходить до переконання про необхідність призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч 2 ст. 286 КК України.

Враховуючи доведеність вини підсудного у грубому порушення правил дорожнього руху, що спричинили тяжкі наслідки смерть людини, суд вважає за необхідне застосувати до нього додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що передбачена санкцією ч 2 ст. 286 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_6 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 на день набрання чинності Законом України „Про амністію у 2014 році", в судових дебатах просив звільнити його від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 1 Закону України „Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання у відповідності до п. «е» ст. 1 Закону України „Про амністію у 2014 році".

Суд визнає, що злочинними діями підсудного ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди, яка складається із витрат на влаштування поминальних обідів, придбання одягу для поховання загиблого, ритуальних та транспортних послуг загальною сумою 12883,13 грн. і які підтверджені документально ( а.с.223-228,т.1), і ця шкода відповідно до ст. 1166 ЦК України повинна бути відшкодована особою, що її заподіяла, тобто підсудним, тому суд частково задовольняє цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди з підсудного. В частині ж позовних вимог щодо стягнення витрат на адвокатів у розмірі 5000 грн., то потерпілою не надано документу, який їх підтверджує, а тому у цій частині суд відмовляє за недоведеністю.

Суд визнає, що злочинними діями підсудного ОСОБА_6 потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_24 , як матері та брату загиблого ОСОБА_10 , завдано моральної шкоди, яка полягає у пережитому болі та стражданнях, їх глибину внаслідок втрати рідної людини, і ця шкода відповідно до ст. 1167 ЦК України повинна бути відшкодована особою, що її заподіяла, тобто підсудним, тому суд частково задовольняє цивільний позов потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_24 про стягнення моральної шкоди з підсудного. Потерпілі у своїх позовах просили стягнути з підсудного у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди по 500000 грн. кожному. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад виваженості та розумності. Крім того, суд враховує матеріальний стан підсудного при визначенні розміру моральної шкоди. А також те, що відповідно до акта судово-токсикологічного дослідження № 2466, у крові і сечі трупа ОСОБА_10 , 1978 р.н., виявлено етиловий спирт: в крові 3,31‰, в сечі 3,22‰. Дані значення підтверджуються і висновком експерта № 11(т. 1, а.с.68-71), відповідно до якого зазначена концентрація етилового спирту в організмі щодо живої людини відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння. Суд враховує також і недотримання ОСОБА_10 п.п.4.1, 4.4, 4.7, 4.8, пп. «а,б,г,г» п.4.14 ПДР.

Процесуальні витрати суд стягує з підсудного.

Врахувати, що речовий доказ: автомобіль ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_1 переданий на зберігання під розписку ОСОБА_6 ; кросівки та осип скла, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Іванківського РВ ( з обслуговування Іванківського та Поліського районів) ГУ МВС України в Київській області знищити.

Обраний відносно підсудного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Заявлені цивільні позови слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 93, 321-324, 327, 328, 330, 333-335 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п*яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі п. «е» ст. 1 Закону України „Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року звільнити ОСОБА_6 від відбування основного та додаткового покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити попередній підписка про невиїзд.

Цивільні позови задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 12883 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 13 коп. завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_25 45000 (сорок п`ять тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 6744 (шість тисяч сімсот сорок чотири) грн. 52 коп. процесуальних витрат (вартості проведених експертиз).

Речові докази: кросівки та осип скла, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Іванківського РВ ( з обслуговування Іванківського та Поліського районів) ГУ МВС України в Київській області знищити.

Обраний відносно підсудного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1