Постанова

від 14.12.2010 по справі 2а-11302/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2010 року 11:42 № 2а-11302/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.

за участю представників:

від позивача: Сидоренко І.О. (довіреність № юс-18-1437 від 14.09.2010 року), Ковальової О.В. (довіреність № юс-18-1436 від 14.09.2010 року), Тарасенко О.Г. (довіреність № ЮС-18-1590 від 05.10.10 р.),

від відповідача: Шкодич Ю.В. (довіреність № 1235/9/10-209 від 14.07.10 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0010372310/0 від 23 грудня 2009 року, № 0010372310/1 від 18 березня 2010 року, № 0010372310/2 від 27 травня 2010 року, № 0010372310/3 від 29.07.2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0010372310/0 від 23 грудня 2009 року, № 0010372310/1 від 18 березня 2010 року, № 0010372310/2 від 27 травня 2010 року та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, -податкового повідомлення-рішення № 0010372310/3 від 29.07.2010 року.

Під час попереднього судового засідання 15.09.2010 року судом встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариство»найменування позивача змінено з «Відкрите акціонерне товариство «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ»на «Публічне акціонерне товариство «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ».

Оскаржувані рішення відповідача в акті перевірки від 09.12.2009 року мотивовані тим, що між позивачем та ТОВ «Інтертехно»було укладено договір 1706/08 від 17.06.2008 року на проведення ремонтно-будівельних робіт. Однак, це підприємство не мало технічних та людських ресурсів для виконання вказаних робіт, роботи фактично не виконувались, згідно пояснень директора ТОВ «Інтертехно»будь-які первинні документи, угоди від імені ТОВ «Інтертехно»ним не підписувались. У зв'язку з цим, на думку відповідача, позивач не мав правових підстав формувати податковий кредит за операціями з ТОВ «Інтертехно».

З огляду на це в оскаржуваних рішеннях відповідач визначив суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 208 283,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 104 141,50 грн. за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач у позові наполягає на законності включення до податкового кредиту сум ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «Інтертехно», яке на час проведення робіт мало ліцензію на будівельні роботи, видані ним податкові накладні відповідають вимогам закону.

Позивач зазначає, що право на податковий кредит виникло з податкових накладних, складених на підставі договору з ТОВ «Інтертехно»у відповідності з діючим законодавством України, а тому позивач є добросовісним покупцем послуг/робіт та платником податків і можливі порушення законодавства з боку виконавця робіт за розглядуваною угодою, не є підставою для невизнання його права на податковий кредит.

Позивач в обґрунтування вимог також зазначає, що визнання недійсними постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.04.2009 року установчих документів та на минуле Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Інтертехно»не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації. Крім того, анулювання свідоцтва ПДВ на минуле не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, а отже в період укладення договору на проведення ремонтно-будівельних робіт № 1706/08 від 17.06.2008 року ТОВ «Інтертехно», мало цивільні права та право видавати податкові накладні.

З огляду на вищенаведене, позивач зазначає, що контролюючий орган безпідставно визначив суму податкового зобов'язання та застосував до нього штрафні санкції, вважає оскаржуване рішення неправомірними та просить його скасувати.

Під час розгляду справи відповідач додатково зазначав, що відповідно до матеріалів ліцензійної справи у ТОВ «Інтертехно»працювало разом з директором три чоловіка, які не могли забезпечити виконання робіт. Крім того, згідно даних Державної прикордонної служби України директор ТОВ «Інтертехно»була відсутня на території України у зв'язку з чим не могла підписувати первинні документи за якими позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідач також зазначив, що ТОВ «Інтертехно»виключено з реєстру платників ПДВ з 20.08.2007 року на підставі постанови Васильківського міськрайонного суду від 29.04.2009 р. по справі № 2а-175-09, а тому податкові накладні, що складені ТОВ «Інтертехно»не можуть бути прийняті до уваги, як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ВАТ «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ»суми податку на додану вартість у розмірі 208 283,00 грн. в бухгалтерському та податкового обліку. Таким чином, на думку відповідача, позивач безпідставно включив до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 208 283,00 грн. за рахунок виписаних податкових накладних чим порушено пп.7.4.1, пп.7.2.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтертехно»за період 01.01.2007 року по 30.07.2009 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 737/23-10/00158652 від 09.12.2009 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

Згідно висновків Акту-перевірки, з урахуванням доповнення до цього акту, позивачем в порушення вимог пп. 7.4.1 пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі -Закон України № 168/97 або Закон про ПДВ) занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 208 283, 00, а саме: у липні 2008 року -64 590,00 грн., серпні 2008 року -8 334,00 грн., жовтні 2008 року -81 667,00 грн., листопаді 2008 року -20 834,00 грн., грудні 2008 року -32 858,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 09.12.2009 року Відповідачем ухвалено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0010372310/0 від 23 грудня 2009 року, № 0010372310/1 від 18 березня 2010 року, № 0010372310/2 від 27 травня 2010 року, № 0010372310/3 від 29.07.2010 року, яким відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181) визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 312 424,50 грн., зокрема за основним платежем -208 283,00 гривень та 104 141,50 гривень штрафні (фінансові) санкції.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого оскаржувані рішення залишено без змін.

Щодо суті взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтертехно»та виявлених податковим органом під час перевірки порушень, судом встановлено наступне.

Позивачем з ТОВ «Інтертехно»(код 35282468) було укладено договір № 1706/08 від 17.06.2008 року на проведення ремонтно-будівельних робіт за адресою: м. Київ, вул. Артема, 77, який був підписаний від імені позивача Головою правління Лось В.М. та директором ТОВ «Інтертехно»-ОСОБА_1 Дане приміщення орендоване позивачем до 31.12.2010 року приміщення за договором з ВАТ «Укргазпроект»від 01.03.2008 р. № 32/08. Роботи проводяться з матеріалів підрядника. Договором передбачено здійснення авансового платежу на суму 50% вартості робіт. Період виконання робіт з 18.06.2008 р. по 18.12.2008 р.

На підставі вказаного договору були виписані акти виконаних робіт, за змістом яких ТОВ «Інтертехно»виконало ремонтно-оздоблювальні роботи на загальну суму 899 680, 60 грн. у т.ч. ПДВ 149 946,80 грн. В актах визначено, що з боку ТОВ «Інтертехно»ці акти підписані директором ОСОБА_1

Спірні суми податкового кредиту було сформовано позивачем на наступними податковими накладними, виданими ТОВ «Інтертехно»з посиланням на вищезгаданий договір:

- від 09.07.08 р. № 656 (ПДВ-25000 грн.), від 11.07.08 р. № 670 (ПДВ -8333,33 грн.), суми ПДВ за якими включені до податкового кредиту за липень 2008 року,

- від 25.07.08 р. № 704 (ПДВ 4032 грн.), від 22.07.08 р. № 694 (ПДВ 4978 грн.), від 25.07.08 р. № 703 (ПДВ 16574 грн.), від 22.07.08 р. № 692 (ПДВ 5671,00 грн.), від 15.08.08 р. № 890 (ПДВ 8333,33 грн.), суми ПДВ за якими які включені до складу податкового за серпень 2008 року,

- від 03.10.08 р. № 1006/1 (ПДВ 15000 грн.), суми ПДВ за якою включені до податкового кредиту за жовтень 2008 року,

- від 23.10.08 р. № 1237/2 (ПДВ 41666,67 грн.), від 24.10.08 р. № 1241/1 (ПДВ 25000 грн.), суми ПДВ за якими включені до податкового кредиту за листопад 2008 року,

- 18.11.08 р. № 1342 (ПДВ 4166,67 грн.), від 10.11.08 р. № 1309 (ПДВ 16666,67 грн.), суми ПДВ за якими включені до податкового кредиту за листопад 2008 року,

- від 04.12.08 р. № 376/2 (ПДВ 32858 грн.), суми ПДВ за якою включені до податкового кредиту за грудень 2008 року.

У всіх податкових накладних визначено, що вони підписані директором ТОВ «Інтертехно» ОСОБА_1

Як вбачається з акту перевірки та наявних в матеріалах справи платіжних доручень, в оплату робіт за період, що перевірявся, за вищезгаданим договором позивачем було здійснено протягом липня -грудня 2008 року платежів на користь ТОВ «Інтертехно»на загальну суму 1072533,60 гривень.

При цьому, за договором № 02/01 від 01.06.2009 р. між ТОВ «Інтертехно»(первісний кредитор) та ТОВ «КБ «Мастерклас»(новий кредитор), новому кредитору було відступлено право вимоги з позивача у сумі 177 148,00 грн., яке виникло на підставі вищезгаданого договору, укладеному з позивачем та акту № 1. Крім того, відповідно до договору від 22.01.2009 р. № 01/01 та ТОВ «КБ «Мастерклас», останнє прийняло на себе зобов'язання щодо виконання робіт, які до цього були оплачені позивачем ТОВ «Інтертехно»на суму 350000 грн.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що ТОВ «Інтертехно»зареєстроване 19.07.2007 року з присвоєнням ідентифікаційного коду № 35282468.

Як платник ПДВ ТОВ «Інтертехно»зареєстровано 20.08.2007 р. з присвоєнням індивідуального податкового номеру 352824610306, про що видано свідоцтво № 100059969.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/4796-1 від 30.08.2010 року ТОВ «Інтертехно»виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - номер запису від 10.062010 року № 13561170008000848.

Як вбачається із Статуту ТОВ «Інтертехно»єдиним учасником товариства є ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РАУС м. Бобруйськ 23.06.2004 року, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до постанови Господарського суду Київської області від 17.02.2010 року по справі № Б11/230-09 ТОВ «Інтертехно»визнано банкрутом у зв'язку з неможливістю виконати зобов'язання, які виникли за договором від 10.09.2007 р., укладеному з фізичною особою-підприємцем.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини 2 цієї статті, первинні документи повинні мати, зокрема, такий обов'язків реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У разі підписання первинного документу не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі -Закон про ПДВ).

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом . Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту .

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, для надання юридичної сили податковій накладній, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За змістом п. 5 даного Порядку у взаємозв'язку з п. 18 цього Порядку, податкова накладна, видана/підписана не уповноваженою особою, є недійсною .

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. Закону про ПДВ в цілому у взаємозв'язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, як зазначено вище, ключове правове значення для формування податкового кредиту мають податкові накладні, які набули юридичної сили внаслідок їх підписання уповноваженою особою на основі дійсних первинних документів, підписаних на підтвердження реально вчиненої операції.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про ПДВ у взаємозв'язку з положеннями статей 3 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, виключає можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ. Наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Виходячи із змісту відповіді на судовий запит Державної прикордонної служби України від 19.10.2010 року (вих. № 0.253-11732/0/15-10), суд приходить до висновку, що директор ТОВ «Інтертехно» громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 (копія паспорту НОМЕР_1 залучена до матеріалів справи), на дати видачі податкових накладних, здійснення платежів, та вищезгаданого договору, на території України не перебувала , а отже не могла складати та підписувати первинні документи та податкові накладні за взаємовідносинами з позивачем (місце складання в цих документах визначено м. Київ).

Крім того, як вбачається з пояснень ОСОБА_1, наданих органам фінансової міліції Республіки Білорусь 29.07.2008 р., ТОВ «Інтертехно»було зареєстровано за матеріальну винагороду. Єдиний підпис був проставлений нею на статуті цього підприємства, який 19.07.2007 року реєструвався в державних органах без її участі, коли вона знаходилась у Республіці Білорусь (наведене підтверджується даними Держприкордонслужби).

Заяв на отримання ліцензії, довіреності на її отримання вона не підписувала, як і не робила записів у трудовій книжці працівників, інформація про яких надавалась в обґрунтування наявності трудових ресурсів для отримання ліцензії. Будь-яких документів, доручень, заяв та податкової звітностей, пов'язаних з господарською діяльністю ТОВ «Інтертехно», як зазначає у своїх поясненнях ОСОБА_1, вона не підписувала, внесок до статутного капіталі не здійснювала, та де знаходиться печать ТОВ «Інтертехно»їй не відомо.

До того ж, як вбачається з постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.04.2009 р. по справі № 2а-175-09 (про визнання недійсними установчих документів, скасування реєстрації ТОВ «Інтетехно», скасування свідоцтва платника ПДВ, визнання недійсними первинних документів), який був мотивований податковим органом зокрема тим, що ОСОБА_1 не підписувала будь-яких первинних документів та договорів від імені ТОВ «Інтертехно», ОСОБА_1 як відповідач по справі визнала цей позов , тобто ті обставини, що вона не підписувала зазначених первинних документів у впродовж діяльності ТОВ «Інтертехно».

Хоча зазначена постанова суду скасована з направленням на новий розгляд відповідно до Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009 року по справі № 2а-179/09, однак судом апеляційної інстанції вищенаведені обставини не ставились під сумнів та не спростовувались у мотивувальній частині ухвали. Апеляційний суд вказав, що висновок суду про невідповідність цих документів вимогам закону повинен міститись в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та з урахуванням інших досліджених по справі документів, зокрема під час дослідження первинних документів, договору між позивачем та ТОВ «Інтертехно», податкових накладних на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, платіжних дорученнях на оплату ліцензії, судом встановлено , що наявний на них підпис ОСОБА_1, у т.ч. при порівнянні між собою групи документів (акти, податкові накладні, договір), вочевидь та повністю відрізняється (не відповідає) зразку підпису цієї особи, проставленому у її паспорті, а підпис на цих первинних вочевидь імітована (підроблена) за ОСОБА_1 іншою особою, що вбачається неозброєним оком і не викликає сумніву у суду (як приклад - акт № 13/1 за грудень 2008 р., акт № 9/1 за липень 2008 р., податкові накладні № 1006/1, № 1237/2, № 1241/1, № 1309, 376/2), у т.ч. з урахуванням даних прикордонної служби та пояснень самої ОСОБА_1, наданих контрольним фінансовим органам Республіки Білорусь.

В контексті наведеного суд також визначає, що під час розгляду справи представник позивача Тарасенко О.Г. (заступник керівника позивача), надавав суперечливі пояснення щодо підписання первинних та податкових документів директором ТОВ «Інтертехно»ОСОБА_1, зазначаючи спочатку, що первинні документи складалися заступником директора ТОВ «Інтертехно», доказів роботи якого в ТОВ «Інтертехно»не було надано, а потім зазначаючи, що документи складалися та підписувалися директором ОСОБА_1 (громадянка Республіки Білорусь). З огляду на суперечливість пояснень Тарасенко О.Г., ці пояснення не беруться судом до уваги. При цьому, Тарасенко О.Г. не надав доказів того, що був уповноважений контролювати роботи саме з ТОВ «Інтертехно»за вищезгаданим договором.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що податкові накладні та первинні документи, які оформлені від імені ТОВ «Інтертехно»та на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, фактично керівником цього підприємства або іншою уповноваженою особою цього товариства не підписувались , а отже не можуть вважатися дійсними документами (такими, що мають юридичну силу), у зв'язку з чим, в контексті наведених норм закону про ПДВ щодо підстав та умов формування податкового кредиту, ці документи не створюють будь-яких правових наслідків для цілей формування податкового кредиту позивачем.

Крім того, в контексті встановлення обставин щодо фактичного виконання робіт ТОВ «Інтертехно», суд зазначає, що відповідно до копії ліцензійної справи, яка була вилучена слідчими органами з органу ліцензування та надійшла на запит суду від СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському району Київської області (вих. № 6285/7/26-01 від 09.11.2010 р.), ТОВ «Інтертехно»видано ліцензію № 359638 на право здійснення будівельної діяльності із строком дії з 12.12.2007 р. по 12.12.2012 року.

Відповідно до додатку до цієї ліцензії, яка надійшла з матеріалів кримінальної справи, ТОВ «Інтертехно»могло здійснювати лише проектні роботи , а отже не могло виконувати інші види ліцензованої в цій галузі діяльності (будівельні роботи), у т.ч. роботи, визначені у договорі з позивачем.

Як вбачається із заяви на видачу ліцензії, види діяльності які заявляло ТОВ «Інтертехно», як такі, що будуть ним виконуватись, визначено проектні , а не власне будівельні роботи, які є предметом вищезгаданого договору.

Крім того, як вбачається із структури та рівня кваліфікації працівників ТОВ «Інтертехно»(додаток до заяви про видачу ліцензії), на підприємстві разом з директором (технік-технолог; коледж), працювали лише два спеціалісти з водопостачання та водовідведення, що не відповідало характеру робіт, заявлених у договорі між позивачем та ТОВ «Інтертехно», а отже роботи, визначені у вищезгаданому договорі не могли бути виконані цими працівниками.

Позивач не надав доказів наявності у ТОВ «Інтертехно»інших працівників та виконання ними робіт за вищезгаданим договором або з залучення субпідрядної організації.

Наданий витяг з журналу про ознайомлення певних осіб з правилами техніки безпеки не супроводжується документальним підтвердженням того, що ці особи працювали в ТОВ «Інтертехно», або були найняті ним (як то: посвідчення про відрядження; перелік осіб, які відряджаються для виконання певних робіт; документальна фіксація прибуття цих осіб на підприємство протягом всього періоду виконання робіт, які за звичайною діловою практикою супроводжують процес виконання робіт).

При цьому, як вбачається з переліку оргтехніки, наданого із заявою про отримання ліцензії, зазначене підприємство задекларувало у своєму розпорядженні комп'ютер, принтер-сканер-копір та ксерокс факс, які за звичайною діловою практикою не є безпосередніми матеріалами, які використовуються при виконанні робіт за вищезгаданим договором з позивачем, а лише супроводжують господарську діяльність.

До того ж, як вбачається з актів виконаних робіт, в них визначено, що ТОВ «Інтертехно»виконувало роботи, зокрема, з будівництва перекриттів, опалубків, монтажу колон будівлі, кранових естакад, перевезення ґрунту, вивіз сміття.

Однак, під час розгляду справи позивачем не доведено: прибуття на територію підприємства автотранспорту ТОВ «Інтертехно»для доставки матеріалів, вивозу сміття та грунту; прибуття на підприємство працівників ТОВ «Інтертехно», що володіють відповідною кваліфікацією для виконання зазначених робіт; завезення ТОВ «Інтертехно»на підприємство матеріалів, з використанням яких повинні були здійснюватись ремонтно-будівельні роботи; оренди або використання ТОВ «Інтертехно»складських приміщень позивача для зберігання матеріалів; технічних угод щодо використання електрообладнання та мереж водопостачання позивача для виконання ТОВ «Інтертехно»робіт, тобто не надано підтвердження тих взаємовідносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують виконання робіт, а також виконання робіт за договором між замовником та підрядником. В контексті наведеного суд зазначає, що при отриманні ліцензії ТОВ «Інтертехно»заявлено лише два фахівця з водопостачання та водовідведення.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що визначені у вищезгаданому договорі роботи були виконані ТОВ «Інтертехно», як і зв'язку платежів позивача на користь ТОВ «Інтертехно»з господарською діяльністю позивача, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, як встановлено судом, первинні документи та податкові накладні, на підставі яких сформовано спірні суми податкового кредиту, не мають юридичної сили, не створюються будь-яких правових наслідків для цілей формування податкового кредиту, а отже не можуть буди підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Інші надані позивачем та досліджені судом документи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Що стосується доводів відповідача з приводу того, що вищезгадані накладні є недійсними з тих підстав, що податковим органом відповідно до Акту № 28 від 15.05.2009 р. та на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду від 29.04.2009 р. по справі № 2а-175-09з 20.08.2007 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Інтертехно», суд вважає ці доводи помилковими, оскільки визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ (на минуле) саме по собі не призводить до недійсності податкових накладних. При цьому, суд зазначає, що відповідно до Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009 року по справі № 2а-179/09 зазначена постанова суду скасована.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку суд приходить до висновку, що рішення відповідача є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для визнання його протиправним не має, а отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 17 грудня 2010 року.