Рішення

від 11.01.2014 по справі 922/3632/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2014 р.Справа № 922/3632/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ТОВ "ДКП" "Фармацевтична фабрика" м. Житомир до ПП "Фармацевтична компанія "Фармконтракт", м. Харків про стягнення 19880, 46 грн. за участю :

Представник позивача: не з"явився

Представник відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДКП" Фармацевтична фабрика", звернувся з позовом до Приватного підприємства "Фармацевтична компанія "ФармКонтракт" про стягнення заборгованості в розмірі 18481,82 грн., пені в розмірі 1157,72 грн., 3% річних в розмірі 241,42 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 263/10 купівлі-продажу оптової партії товарів від 07.10.2010 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

28 листопада 2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 18281,82 грн. основної заборгованості, 1156,32 грн. пені та 232,24 грн. 3% річних.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (ч. 4 ст. 22 ГПК України).

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України).

Суд, перевіривши вказану вище заяву про зменшення розміру позовних вимог, встановив, що вона підписана уповноваженим представником позивача, не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

Позивач свого уповноваженого представника в судові засідання не направляв, однак надавав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, керуючись ст. 22 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та продовжити розгляд справи без його участі.

Відповідач свого уповноваженого представника в судові засідання не направляв, витребуваних ухвалами суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать, зокрема, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 арк.спр. 68, 78).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

07 жовтня 2010 року між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір № 263/10 купівля-продажу партії товарів (далі - "договір купівлі-продажу").

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу продавець зобов"язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби виробництва ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" (товар), відповідно до завчасно поданої заявки (не менш ніж 3 календарних дні до дня поставки) шляхом факсимільного або поштового зв"язку, що конкретно обумовлює кількість та номенклатуру товару, необхідного покупцю.

Покупець в свою чергу зобов"язується належним чином прийняти товар, оплатити його та повернути піддони, в повному обсязі, в строки, згідно умов даного договору (п. 1.2 договору купівлі-продажу).

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу сторони погодили, що кількість, асортимент та ціна на переданий у власність покупцю товар вказується у видаткових накладних, які являють собою супровідні, розрахункові та відвантажувальні документи.

Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу розрахунки за поставлений товар покупець здійснює у повному обсязі в сумі вказаної у видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Строки оплати за поставлений товар установлюються сторонами 60 календарних днів з моменту його отримання покупцем (п. 3.2 договору купівлі-продажу).

Як зазначає позивач, відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 18281,82 грн.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу сторони погодили, що покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату переданого йому у власність товару, піддонів, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору купівлі-продажу позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1156,32 грн.

Керуючись положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 232,24 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21353,26 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №№ ZK10847 від 21.01.2013 р. на суму 11334,20 грн.; ZK10895 від 28.01.2013 р. на суму 10019,06 грн. та довіреностями (арк.спр. 7-10).

По видатковій накладній № ZK10847 від 21.01.2013 р. фактично товар було отримано 23.01.2013 р., про що свідчить наявна в ній відповідна відмітка біля підпису відповідача про отримання товару.

По видатковій накладній № ZK10895 від 28.01.2013 р. фактично товар було отримано 30.01.2013 р., про що свідчить дата довіреності № 000142 від 30.01.2013 р. (арк.спр. 10), на підставі якої по цій накладній було отримано відповідачем товар.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Договором купівлі-продажу (п. 3.2) строки оплати за поставлений товар сторони визначили 60 календарних днів з моменту його отримання покупцем.

На підставі викладеного, відповідач мав розрахуватися за отриманий товар в наступні строки:

- за видатковою накладною № ZK10847 від 21.01.2013 р. - до 24.03.2013 р., втім, враховуючи, що відповідний календарний день припадає на вихідний (неділю), з огляду на положення ст. 254 ЦК України, фактично оплата товару мала бути здійснена відповідачем до 25.03.2013 р.;

- за видатковою накладною № ZK10895 від 28.01.2013 р. - до 31.03.2013 р., втім, враховуючи, що відповідний календарний день припадає на вихідний (неділю), з огляду на положення ст. 254 ЦК України, фактично оплата товару мала бути здійснена відповідачем до 01.04.2013 р.

З письмових пояснень позивача слідує, що відповідач накладною про повернення № KF 4818 від 14.06.2013 р. повернув йому товар на суму 271,44 грн. Даний факт також не заперечується відповідачем.

Згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки (т. 2 арк.спр. 88) відповідач частково розрахувався за отриманий по вказаним вище видатковим накладним товар - на суму 2800,00 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати заборгованості по спірним накладним в більшій частині або в повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за спірними видатковими накладними станом на момент розгляду справи становить 18281,82 грн. Факт наявності відповідної заборгованості не заперечується також і відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов»язання за договором купівлі-продажу перед позивачем, а від так позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 18281,82 грн. є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в чати сні стягнення пені та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором купівлі-продажу (п. 7.2) сторони погодили, що покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату переданого йому у власність товару, піддонів, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи викладене вище та прострочення відповідачем оплати вартості отриманого за договором купівлі-продажу товару (неналежного виконання грошового зобов»язання), перевіривши розмір пені та 3% річних на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 253-255, ч. 3 ст. 549, 625 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних в цілому є законними та обґрунтованими, втім позивачем при здійсненні їх розрахунку не враховано дати фактичного отримання відповідачем товару, а також положення ст.ст. 253, 254 ЦК України, відповідно до яких строк обчислення штрафних санкцій має починатися з наступного дня після відповідної календарної дати оплати відповідачем вартості отриманого товару, а якщо останній день такої оплати припадає на вихідний день - з першого за ним робочого дня.

Таким чином, розрахунок штрафних санкцій має здійснюватися за наступними періодами:

- за видатковою накладною № ZK10847 від 21.01.2013 р. - за період з 26.03.2013 р. по визначену позивачем дату 01.09.2013 р.;

- за видатковою накладною № ZK10895 від 28.01.2013 р. - за період з 02.04.2013 р. по визначену позивачем дату 01.09.2013 р.

При цьому, розрахунок пені та 3% річних, наданий позивачем по видатковій накладній № ZK10847 від 21.01.2013 р., хоча і здійснено за хибними періодами, втім їх розмір не перевищує сумі, обчисленій за вірними періодами.

В той же час, розмір пені за видатковою накладною № ZK10895 від 28.01.2013 р. підлягає стягненню в сумі 601,42 грн., а розмір 3% річних за даною накладною, який підлягає стягненню становить 125,99 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню в наступному співвідношенні: пеня - в розмірі 1139,66 грн., 3% річних - в розмірі 229,49 грн.

Посилання відповідача на те, що розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у зв»язку з відсутністю у договорі конкретно визначеного розміру такої ставки неправомірний, є юридично не спроможними та базуються на довільному тлумаченні умов договору та чинного законодавства. Так, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Облікова ставка НБУ є змінною величиною. Таким чином, визначивши в договорі купівлі-продажу (п. 7.2) пеню в розмірі подвійної облікової ставник НБУ, сторони погодили обчислення пені на підставі змінного показнику відповідної ставки, а не визначили фіксований відсоток пені.

Заперечення відповідача з приводу неможливості нарахування штрафних санкцій після 28.08.2013 р. у зв»язку з оплатою заборгованості в розмірі 200,00 грн. також не мають під собою юридичного підґрунтя. Зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Оплата вказаних коштів не припинала зобов'язальних відносин сторін у зв»язку з тим, що з урахуванням відповідних коштів відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку за спірними накладними, тому здійснення відповідної оплати не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за спірними накладними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми судові витрати при частковому задоволенні позовних вимог покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 1718,80 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 253-255, 549, 551, 611, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 175, 231, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Фармацевтична компанія «Фармконтракт» (61123, м. Харків, вул. Блюхера, 25, корпус А, кв. 83, код ЄДРПОУ 34630180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП» Фармацевтична фабрика» (10014, м. Житомир, вул. Лермонтовська, 5, код ЄДРПОУ 32744083) заборгованість, що виникла внаслідок невиконання господарських зобов»язань в розмірі 18281,82 грн., пеню в сумі 1139,66 грн., 3% річних в сумі 229,49 грн., судовий збір в розмірі 1718,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.01.2014 р.

Суддя Суярко Т.Д.