Постанова

від 12.02.2009 по справі 30/320

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/320

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2009                                                                                           № 30/320

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко  А.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.12.2008

 у справі № 30/320 (Ващенко Т.М.)

 за позовом                               Приватне підприємство "Фірма-АІС"

 до                                                   Шевченківська районна у м. Києві рада

                                                  Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс-Трейдінг"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

 Приватне підприємство „Фірма-АІС” звернулось до суду з позовною заявою до Шевченківської районної у м.Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Онікс-Трейдинг” (з врахуванням уточненого позову) про визнання за ним права користування приміщенням першого поверху площею 35 кв.м., розташованого за адресою: м.Київ, вул.О.Гончара, 25 на умовах оренди згідно договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 р., визнання недійсним рішення конкурсної комісії, оформленого протоколом від 25.04.08 р. в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Онікс-Трейдинг” переможцем конкурсу на право оренди нежилого приміщення площею 35 кв.м., розташованого за адресою: м.Київ, вул.О.Гончара, 25, визнання недійсним розпорядження голови Шевченківської районної у м.Києві ради №148 від 15.05.2008 р. в частині надання в оренду ТОВ „Онікс-Трейдинг” вищевказаного приміщення, визнання недійсним договору оренди №1036/3 від 09.06.2008 р. вищевказаного приміщення, укладеного між Шевченківською районною у м.Києві радою та ТОВ „Онікс-Трейдинг” .

Рішенням Господарського суду м.Києва від 04.12.2008 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована з посиланням на ненадання судом правової оцінки суттєвим обставинам справи, внаслідок чого прийняте рішення є необґрунтованим.

Скаржник зазначає, що позивача було своєчасно повідомлено про припинення договору оренди, а тому договір оренди вважати продовженим не можна. Згідно з умовами договору, продовження договору оренди можливе лише у разі видання нових розпорядчих документів, тобто в порядку укладання нового договору, чого зроблено не було. Управлінню з питань комунального майна делеговано функції та повноваження щодо управління комунальною власністю територіальної громади Шевченківського району м.Києва. Позивач приймав участь у конкурсі на право оренди спірного приміщення та програв його.

ПП „Фірма-АІС” у поданому суду запереченні просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін.

Шевченківська районна у м.Києві рада погоджується з доводами апеляційної скарги та просить її задовольнити.

ТОВ „Онікс-Трейдинг” з апеляційною скаргою погоджується, просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Розглянувши апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

ПП „Фірма-АІС” з 2000 р. орендує нежиле приміщення площею 35 кв.м. по вул.О.Гончара, 25 в м.Києві, що підтверджується договорами оренди: №457/1 від 20.10.2000 р., №328/3 від 25.11.2004 р., №1864/3 від 30.10.2006 року.

30.10.2006 року між Шевченківської районною у м.Києві радою (орендодавець) та ПП „Фірма-АІС” (орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень №1864/3. Відповідно до п.1.1, п.1.2, п.8.2 вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Гончара, 25, для організації кафе-кондитерської без реалізації горілчаних виробів, строком до 04.10.2007 року.

Додаткових угод сторонами в частині зміни строку оренди не укладалось. За таких умов, термін дії договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 р. мав закінчитись 04.10.2007 року.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України визначається, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін позивач на час розгляду справи продовжує користуватись нежилим приміщенням площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Гончара, 25.

Позивач зазначає, що жодних заперечень наймодавця щодо такого користування чи заяви про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення строку його дії він не одержував.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачу було виставлено рахунок №17265 від 08.10.2007 р. з вказівкою „орендна плата за жовтень 2007 року згідно договору №1864/3 від 30.10.2006 на оренду приміщення за адресою вул.Гончара О., 25”.

Аналогічні за змістом рахунки були виставлені: 07.11.1007 р. №19105 (орендна плата за листопад), 10.12.2007 р. №20923 (орендна плата за грудень), 08.01.2008 р. №499 (орендна плата за січень 2008 р.), 07.02.2008 р. №2292 (орендна плата за лютий 2008 р.).

Вказані рахунки, що підтверджується матеріалами справи, орендарем були оплачені.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради на адресу позивача було направлено лист №7/9-302-025/58 від 29.10.2007 р., яким Управління повідомило, що термін дії договору оренди нежилого приміщення від 30.10.2006 р. №1864/3 закінчується 04.10.2007 р. і на наступний строк продовжуватись не буде, а також вимагало у 10-денний строк з моменту отримання даної заяви звільнити від власного майна та повернути йому орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

На підтвердження направлення вказаного листа позивачу, відповідач надав два описи вкладення у цінний лист на ім'я ПП „Фірма-АІС” з датою на штемпелі поштового відділення – 31.10.2007 р., а в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги також надав поштові квитанції про відправку листа позивачу.

Пунктом 36 „Правил надання послуг поштового зв'язку”, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1155 від 17.08.2002 р., встановлено, що про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень (поштових переказів) видається один розрахунковий документ.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Таким чином, належним та допустимим доказом факту направлення поштового відправлення є відповідний розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція), а не опис вкладення у цінний лист.

За таких умов, посилання суду в оскаржуваному рішенні на відсутність належних доказів відправлення заяви про припинення договору на адресу позивача зроблені через несвоєчасне (лише під час апеляційного розгляду) надання відповідачем належних доказів.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

За таких умов, матеріалами справи підтверджується факт надіслання позивачу листа №7/9-302-025/58 від 29.10.2007 р. про відмову від продовження договору на наступний строк та про повернення орендованого приміщення, що було здійснено 31.10.2007 р.

Не можна погодитись і з висновком суду, що оскільки повідомлення №7/9-302-025/58 від 29.10.2007 р. було підписане начальником Управління з питань комунального майна, яке не є стороною договору оренди, його не можна вважати належним.

Як свідчать матеріали справи, зокрема договір доручення від 21.08.2006р., Шевченківська районна у м.Києві рада передала Управлінню з питань комунального майна всі функції щодо розпорядження та управління майном територіальної громади Шевченківського району м.Києва.

На підставі цього договору доручення діяв начальник Управління під час укладання договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 р. з ПП „Фірма-АІС” від імені Шевченківської районної у м.Києві ради.

За таких умов, підписання повідомлення №7/9-302-025/58 від 29.10.2007 р. начальником Управління з питань комунального майна слід визнати належним.

Відповідно до п.37 „Правил надання послуг поштового зв'язку”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1155 від 17.08.2002 р., поштові відправлення (поштові перекази) до моменту вручення їх адресатам (одержувачам) є власністю відправників, якщо не здійснено їх вилучення відповідно до закону.

Позивач письмово свідчить про те, що він не одержував лист №7/9-302-025/58 від 29.10.2007 р., а про його існування дізнався лише в судовому засіданні. Зазначає, що у нього не було жодних підстав навіть припускати існування незгоди відповідача на продовження договору оренди на новий строк, оскільки через чотири дні після закінчення строку дії договору оренди, орендодавець виставив йому рахунок №17265 від 08.10.2007 р. на сплату орендної плати за жовтень 2007 року саме згідно умов договору №1864/3 від 30.10.2006. Пізніше відповідач продовжував виставляти рахунки на оплату орендної плати на підставі вищевказаного договору оренди.

Судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що повідомлення орендодавцем заперечень орендарю проти продовження терміну дії договору оренди має здійснюватись протягом встановленого ч.2 ст.17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” та ст.764 ЦК України місячного терміну. Повідомлення, здійснене після спливу місячного терміну, не може вважатись належним, оскільки договір оренди, в силу імперативних приписів вищевказаних статей, вже буде продовженим.

Проте, судова колегія вважає, що сам факт складання, виготовлення листа-повідомлення орендодавцем, без доведення його до відома орендаря, не може визнаватись вчиненим відповідно до ч.2 ст.17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” та ст.764 ЦК України. Орендар має бути обізнаний у тому, що орендодавець не має наміру продовжувати орендні відносини.  

Саме на отриманні орендарем заперечень орендодавця проти продовження договору оренди акцентує увагу Вищий господарський суд України у справах №17/234, №17/235 постанови від 06.02.2008 р., у справі №22/59/07 постанова від 24.10.2007 р., у справі №2-5/1052-2007 постанова від 08.08.2007 р., у справі №20-12/145 постанова від 31.01.2007 р., у справі №36/208 постанова від 29.11.2005 р.   

В той же час, матеріали справи та пояснення представників сторін не дають підстав для висновку, що позивач протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди отримав вказаний лист або був повідомлений про незгоду орендодавця у якийсь інший спосіб.

Відповідно до „Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України N 759 від 14 листопада 2005 року та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2005 р. за N 1435/11715, чинних на момент спірних відносин, нормативний строк пересилання поштових відправлень та поштових переказів (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень та поштових переказів від об'єкта поштового зв'язку місця приймання до об'єкта поштового зв'язку місця вручення (п.4).

Згідно п.18 цих Нормативів, нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів для міст Київ, Сімферополь та Севастополь уважати відповідно як для обласних центрів України.

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України - Д+2 (де: Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; а 1 (2, 3, 4) - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 14 нормативні строки збільшуються на один день  (п.14, 15 Нормативів).

Поштові відправлення та прості поштові перекази, які відповідно до законодавства підлягають доставці, доставляють адресатам (одержувачам) у день їх надходження, якщо вони надійшли до сортувальних вузлів  у м. Києві - до 8-ї години; зазначені поштові відправлення та поштові перекази, які надійшли після цього строку, повинні бути доставлені адресатам (одержувачам) не пізніше наступного робочого дня об'єкта поштового зв'язку (п.11 Нормативів).

Дата відправки цінного листа – 31.10.07 – припадала на середу, а враховуючи нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, такий лист міг надійти до поштового вузла, розташованого за місцем знаходження адресата, лише у суботу або у наступний понеділок, тобто 03 чи 05.11.2007 р. та бути доставлений адресату у понеділок або вівторок – 05 чи 06.11.2007 р., що перевищує місячний термін, встановлений ч.2 ст.17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” та ст.764 ЦК України.         

А за таких умов, висновок суду першої інстанції про те, що на підставі ч.2 ст.17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” та ст.764 ЦК України договір оренди №1864/3 від 30.10.2006 року вважається продовженим (поновленим) на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором і не переривав свою дію, слід визнати нормативно обгрунтованим та таким, що зроблений з врахуванням обставин справи.

Враховуючи матеріали справи судова колегія також вважає, що в разі неодержання вказаного листа, у позивача були відсутні будь-які інші підстави припускати небажання орендодавця до застосування до спірних відносин положень ч.2 ст.17 Закону та ст.764 ЦК України, оскільки ним вже через чотири дні після закінчення строку дії договору оренди було виставлено рахунок №17265 від 08.10.2007 р. на сплату орендної плати (а не плати за фактичне використання майна) за жовтень 2007 року саме згідно умов договору №1864/3 від 30.10.2006. І пізніше відповідач продовжував виставляти рахунки на оплату орендної плати на підставі вищевказаного договору оренди, а позивач сплачувати їх.

Судова колегія враховує також те, що відповідач приймав таку оплату за користування нерухомим майном, з позовами про виселення позивача не звертався.  

Стосовно посилання скаржника на п.8.3 договору оренди яким передбачено, що продовження договору оренди можливо лише у разі видання нових розпорядчих документів, тобто в порядку укладання нового договору, а станом на момент вирішення спору жодних розпорядчих документів Шевченківською районною радою не приймалось, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п.8.3 договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 р., продовження строку дії договору оренди на об'єкт оренди можливе лише у разі видання нових розпорядчих документів (розпорядження), тобто в порядку укладання нового договору.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України визначається, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки вказані норми є імперативними, а не диспозитивними, сторони договору не можуть їх змінювати. А тому, посилання скаржника на п.8.3 договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 р., колегією суддів не приймається, так як вказана умова договору передбачає додаткові умови, порівняно з вищевказаними нормами Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільного кодексу України, можливість встановлення якої у вказаних нормативних актах не передбачена, а встановлення цієї умови їм суперечить.

25.04.2008 р. комісією з проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади Шевченківського району м.Києва було проведено конкурс на право оренди комунального майна, за результатами якого було прийняте рішення, оформлене протоколом від 25.04.2008 р., відповідно до якого переможцем конкурсу на право оренди нежилого приміщення по вул. О. Гончара, 25, визначено ТОВ „Онікс-Трейдинг”.

За результатами конкурсу головою Шевченківської у м.Києві ради було прийнято розпорядження  №148 від 15.05.2008 р.,  яким ТОВ „Онікс-Трейдинг” передане  в орендне користування вищезгадане нежиле приміщення.

На підставі вказаного розпорядження між Шевченківською районною у м.Києві радою та ТОВ „Онікс-Трейдинг” було укладено договір оренди нежилих приміщень №1036/3 від 09.06.2008 р.

15.05.2008 р. Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради звернулось до позивача листом №7/9-136-052/58 та, з посиланням на результати проведеного конкурсу, просило звільнити орендоване ним нежиле приміщення в 10-денний термін з моменту одержання цього листа.

Вказані дії відповідачів свідчать про невизнання ними обставини, що договір оренди з ПП „Фірма-АІС” №1864/3 від 30.10.2006 року є продовженим, а звернення до позивача вимоги звільнити орендоване ним на законних підставах приміщення свідчить про порушення його прав та законних інтересів як орендаря майна.

Стосовно того, що позивач брав участь у спірному конкурсі, судова колегія зазначає наступне. Як встановлено судом, договір оренди №1864/3 від 30.10.2006 р. є продовженим в силу імперативних приписів ч.2 ст.17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” та ст.764 ЦК України. Прийняття участі у конкурсі є правом відповідної особи. Чинне законодавство не визначає, що реалізація цього права є підставою для автоматичного, дострокового припинення дії чинного договору оренди, укладеного з цією особою. Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст.20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, вбачаючи порушення чи невизнання свого права, особа в залежності від ситуації сама вибирає спосіб його захисту (судовий захист – ст.16, захист нотаріусом – ст.18, самозахист – ст.19 ЦК України) чи в разі недосягнення поставленої мети одним способом – змінює його на інший. Позивач, вбачаючи що відповідач не визнає договір оренди продовженим та готує проведення конкурсу, тобто передбачаючи втрату права на орендне користування нерухомим майном, прийняв участь у конкурсі, але програв. Законодавство не обмежує його в праві звернутись до суду про визнання права користування таким майном та про визнання недійсними результатів такого конкурсу. Так само, як і прийняття участі у конкурсі само по собі не обумовлює неможливості застосування до спірних правовідносин приписів ч.2 ст.17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” та ст.764 ЦК України.

Способи захисту прав та інтересів особи в судовому порядку визначені ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, зокрема, це визнання права (визнання наявності або відсутності прав), визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування та органів державної влади, визнання правочину недійсним.

Позивач просить суд визнати за ним право користування приміщенням першого поверху площею 35,0 кв.м. за адресою: м.Київ, вул.О.Гончара, 25, на умовах оренди згідно договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 р., укладеного між ним та Шевченківською районною у м.Києві радою, до 14.08.2009 р.

Як встановлено судом, договір оренди №1864/3 від 30.10.2006 р. вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, на яких він був укладений.

Згідно п.8.2 договору, він укладався на строк з 30.10.2006 р. по 04.10.2007 р., тобто на 340 днів. Таким чином, договір вважається продовженим на 340 днів починаючи з 05.10.2007 року. Термін дії „продовженого” договору оренди мав закінчитись 08.09.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідачі на  момент розгляду справи не визнають продовження цього договору. Невизнання цієї обставини стало причиною того, що протягом одного місяця після 08.09.2008 року ніхто з відповідачів не заявив позивачу про припинення або зміну умов продовженого договору оренди.

Враховуючи це, а також на підставі приписів ч.2 ст.17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 ЦК України, договір оренди №1864/3 від 30.10.2006 р. вважається продовженим на наступні 340 днів, тобто з 09.09.2008 р. по 14.08.2009 року.

Таким чином, суд обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про визнання за ним права користування вказаним нежилим приміщенням до 14.08.2009 року.

Враховуючи, що проведений конкурс на право оренди та прийняте за його результатами рішення від 25.04.2008 р., а також розпорядження голови Шевченківської районної у м.Києві ради №148 від 15.05.2008 р. не відповідають ч.2 ст.17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 ЦК України, вони, на підставі ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України є незаконними та мають бути визнані недійсними, а укладений договір оренди №1036/3 від 09.06.2008 р. підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, як такий що суперечить ч.2 ст.17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 ЦК України.  

За таких обставин, колегія приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволення, а рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.12.2008 р. у справі №30/320 залишити без змін.

3.  Матеріали справи №30/320 повернути Господарському суду   м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.