Постанова

від 02.06.2009 по справі 30/320

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/320

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 червня 2009 р.                                                                                    № 30/320  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - Литвин В.В., Красилюк П.П.,

відповідачів - Лут Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної м.Києві ради

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.02.2009

у справі№30/320

за  позовом ПП "Фірма-АІС"

до1.Шевченківської районної м.Києві ради;2.Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної м.Києві ради;3.ТОВ "Онікс-Трейдинг"

про  визнання права на користування приміщенням на умовах договору оренди від 30.10.2006 №1864/3, визнання частково недійсними рішення конкурсної комісії від 25.04.2008 та розпорядження від 15.05.2008 №148, визнання недійсним договору оренди від 09.06.2008 №1036/3

встановив:

Рішенням господарського суду м.Києва від 04.12.2008 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Верховець А.А.), позов задоволено –на підставі ст.ст.16,203,215,764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визнано за ПП "Фірма-АІС" право користування нежилим приміщенням першого поверху площею 35 кв.м., розташованого за адресою: м.Київ, вул.О.Гончара, 25 на умовах оренди згідно договору оренди №1864/3 від 30.10.2006, укладеного між Шевченківською районною у м.Києві радою та ПП "Фірма-АІС"; визнано недійсним рішення конкурсної комісії, оформлене протоколом від 25.04.2008р. в частині визнання ТОВ "Онікс-Трейдинг" переможцем конкурсу на право оренди нежилого приміщення площею 35 кв.м., розташованого за адресою: м.Київ, вул.О.Гончара, 25; визнано недійсним розпорядження голови Шевченківської районної у м.Києві ради №148 від 15.05.2008 в частині надання в оренду ТОВ "Онікс-Трейдинг" вищевказаного приміщення; визнано недійсним договір оренди №1036/3 від 09.06.2008, укладений між Шевченківською районною у м.Києві радою та ТОВ "Онікс-Трейдинг" стосовно згаданого приміщення.

Рішення мотивоване фактом пролонгації укладеного між Шевченківською районною у м.Києві радою та ПП "Фірма-АІС" договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 на термін до 14.08.2009 року, що обумовлює невідповідність чинному законодавству про оренду оспорюваних рішення конкурсної комісії від 25.04.2008, розпорядження від 15.05.2008 №148 та договору оренди від 09.06.2008 №1036/3, які порушують права позивача, як законного орендаря.

Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної м.Києві ради в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п.9.4,11.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.11.2005 №759. Зокрема, скаржник вважає, що строк дії спірного договору оренди від 30.10.2006 №1864/3 закінчився 04.10.2007р., про що позивача було повідомлено листом від 29.10.2007 №7/9-302-025/58 в строк, передбачений ч.2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». Це підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком. Наведені вище докази є належними та допустимими для підтвердження обставин здійснення відповідного поштового відправлення за зазначеною позивачем адресою, тобто, вжиття відповідачем заходів для належного та своєчасного повідомлення позивача про своє волевиявлення. Суди попередніх інстанцій при розрахунку поштового обігу вищевказаної заяви керувались Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Мінтрансу від 14.11.2005 №759. Відповідно до п.9.4 Нормативів пошта перевозиться на міських маршрутах не менше шести днів на тиждень та двох разів на день. Поштові відправлення доставляють адресатам у день їх надходження, якщо вони надішли до сортувальних вузлів у м.Києві до 8-ї години. Письмове повідомлення про відмову від продовження договору оренди було відправлено 31.10.2007р. о 10 годині, тобто, враховуючи п.9.4. та п.11.1 нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, такий лист надійшов до поштового вузла не пізніше 02.11.2007р. й відповідно до позивача у п'ятницю чи суботу або, навіть й у понеділок - 05.11.2007р., який також згідно з ч.5 ст.254 ЦК України не вважається пропущеним строком. Також, не знаходять підтвердження доводи позивача про те, що договір пролонгований, оскільки орендодавець виставляв рахунки позивачу по орендній платі та приймав сплачені ним кошти відповідно до даних рахунків. Відповідно до п.3.2.19 договору оренди після припинення дії даного договору до моменту повернення об'єкту оренди орендодавцю за актом приймання-передачі, орендар зобов'язаний вносити плату за фактичне користування об'єктом оренди в розмірі орендної плати. Таким чином, вказані дії відповідача не можна сприймати як пропозиції на продовження договору оренди, оскільки позивач продовжує користуватись приміщенням, за що йому і виставлялися рахунки.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і скаржника, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Відхиляючи доводи відповідачів та залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

ПП „Фірма-АІС" з 2000р. орендує нежиле приміщення площею 35 кв.м. по вул.О.Гончара, 25 в м.Києві, що підтверджується договорами оренди №457/1 від 20.10.2000, №328/3 від 25.11.2004 та №1864/3 від 30.10.2006.

30.10.2006 року між Шевченківської районною у м.Києві радою (орендодавець) та ПП „Фірма-АІС" (орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень №1864/3. Відповідно до п.п.1.1,1.2,8.2 вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне, користування нежиле приміщення площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Гончара,25, для організації кафе-кондитерської без реалізації горілчаних виробів, строком до 04.10.2007 року.

Додаткових угод сторонами в частині зміни строку оренди не укладалось. За таких умов, термін дії договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 мав закінчитись 04.10.2007 року.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України визначається, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін позивач на час розгляду справи продовжує користуватись нежилим приміщенням площею 35 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Гончара, 25.

Позивач зазначає, що жодних заперечень наймодавця щодо такого користування чи заяви про припинення або змін умов договору оренди протягом місяця після закінчення строку його  дії він не одержував.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачу було виставлено рахунок №17265 від 08.10.2007 з вказівкою "орендна плата за жовтень 2007 року згідно договору №1864/3 від 30.10.2006 на оренду приміщення за адресою вул.Гончара О., 25".

Аналогічні за змістом рахунки були виставлені: 07.11.1007р. №19105 (орендна плата за листопад), 10.12.2007р. №20923 (орендна плата за грудень), 08.01.2008р. №499  (орендна плата за січень 2008р.), 07.02.2008р. №2292 (орендна плата за лютий 2008р.). Вказані рахунки орендарем були оплачені.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради на адресу позивача було направлено лист №7/9-302-025/58 від 29.10.2007, яким Управління повідомило, що термін дії договору оренди нежилого приміщення від 30.10.2006 №1864/3 закінчується 04.10.2007р. і на наступний строк продовжуватись не буде, а також вимагало у 10-денний строк з моменту отримання даної заяви звільнити від власного майна та повернути йому орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

На підтвердження направлення вказаного листа позивачу, відповідач надав два описи вкладення у цінний лист на ім'я ПП "Фірма-АІС" з датою на штемпелі поштового відділення - 31.10.2007р., а в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги також надав поштові квитанції про відправку листа позивачу.

Пунктом 36 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених постановою КМ України №1155 від 17.08.2002, встановлено, що про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень (поштових переказів) видається один розрахунковий документ.

Таким чином, належним та допустимим доказом факту направлення поштового відправлення є відповідний розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція), а не опис вкладення у цінний лист.

Відповідно до п.37 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1155 від 17.08.2002, поштові відправлення (поштові перекази) до моменту вручення їх адресатам (одержувачам) є власністю відправників, якщо не здійснено їх вилучення відповідно до закону.

Позивач письмово свідчить про те, що він не одержував лист №7/9-302-025/58 від 29.10.2007, а про його існування дізнався лише в судовому засіданні. Зазначає, що у нього не було жодних підстав навіть припускати існування незгоди відповідача на продовження договору оренди на новий строк, оскільки через чотири дні після закінчення строку дії договору оренди орендодавець виставив йому рахунок №17265 від 08.10.2007 на сплату орендної плати за жовтень 2007 року саме згідно умов договору №1864/3 від 30.10.2006. Пізніше відповідач продовжував виставляти рахунки на оплату орендної плати на підставі вищевказаного договору оренди.

Апеляційна інстанція погодилася з позицією суду першої інстанції стосовно того, що повідомлення орендодавцем своїх заперечень орендарю щодо продовження терміну дії договору оренди має здійснюватись протягом місячного терміну, встановленого ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України. Повідомлення, здійснене після спливу місячного терміну, не може вважатись належним, оскільки договір оренди в силу, імперативних приписів вищевказаних статей вже буде пролонгованим.

Проте, апеляційний суд вважає, що сам по собі факт складання та виготовлення листа-повідомлення орендодавцем, без доведення його до відома орендаря, не може визнаватись вчиненим відповідно до ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України. Орендар має бути обізнаний у тому, що орендодавець не має наміру продовжувати орендні відносини.

В той же час матеріали справи та пояснення представників сторін не дають підстав для висновку, що позивач протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди отримав вказаний лист або був повідомлений про незгоду орендодавця у якийсь інший спосіб.

Відповідно до "Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та, поштових переказів", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №759 від 14 листопада 2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2005р. за №1435/11715, нормативний строк пересилання поштових відправлень та поштових переказів (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень та поштових переказів від об'єкта поштового зв'язку місця приймання до об'єкта поштового зв'язку місця вручення (п.4).

Згідно п.18 цих Нормативів нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів для міст Київ, Сімферополь та Севастополь вважати відповідно як для обласних центрів України.

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України - Д+2 (де: Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; а 1 (2, 3, 4) - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 14 нормативні строки збільшуються на один день (п.п.14,15 Нормативів).

Поштові відправлення та прості поштові перекази, які відповідно до законодавства підлягають доставці, доставляють адресатам (одержувачам) у день їх надходження, якщо вони надійшли до сортувальних вузлів у м.Києві - до 8-ї години; зазначені поштові відправлення та поштові перекази, які надійшли після цього строку, повинні бути доставлені адресатам (одержувачам) не пізніше наступного робочого дня об'єкта поштового зв'язку (п.11 Нормативів).

Дата відправки цінного листа - 31.10.2007р. - припадала на середу, а враховуючи нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, такий лист міг надійти до поштового вузла, розташованого за місцем знаходження адресата, лише у суботу або у наступний понеділок, тобто 03.11.2007р. чи 05.11.2007р. та бути доставлений адресату у понеділок або вівторок - 05.11.2007р. чи 06.11.2007р., що перевищує місячний термін, встановлений ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України.

За таких умов висновок суду першої інстанції про те, що на підставі ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України договір оренди №1864/3 від 30.10.2006 вважається продовженим (поновленим) на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором і не переривав свою дію, слід визнати нормативно обгрунтованим та таким, що зроблений з врахуванням обставин справи.

Враховуючи матеріали справи апеляційний суд також встановив, що в разі неодержання вказаного листа у позивача були відсутні будь-які інші підстави припускати небажання орендодавця до застосування до спірних відносин положень ч.2 ст.17 Закону та ст.764 ЦК України, оскільки ним вже через чотири дні після закінчення строку дії договору оренди було виставлено рахунок №17265 від 08.10.2007 на сплату орендної плати (а не плати за фактичне використання майна) за жовтень 2007 року саме згідно умов договору №1864/3 від 30.10.2006. І пізніше відповідач продовжував виставляти рахунки на оплату орендної плати на підставі вищевказаного договору оренди, а позивач сплачувати їх.

Суд врахував також те, що відповідач приймав таку оплату за користування   нерухомим майном та з позовами про виселення позивача не звертався.

Стосовно посилання скаржника на п.8.3 договору оренди, яким  передбачено, що продовження договору оренди можливо лише у разі видання нових розпорядчих документів, тобто в порядку укладання нового договору, а станом на момент вирішення спору жодних розпорядчих-документів Шевченківською районною радою не приймалось, апеляційна інстанція зазначила наступне.

Згідно п.8.3 договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 продовження строку дії договору оренди на об'єкт оренди можливе лише у разі видання нових розпорядчих документів (розпорядження), тобто в порядку укладання нового договору.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом, одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України визначається, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки вказані норми є імперативними, а не диспозитивними, сторони договору не можуть їх змінювати, а тому посилання скаржника на п.8.3 договору оренди №1864/3 від-30.10.2006, апеляційним судом не прийнято до уваги, так як вказана умова договору передбачає додаткові умови порівняно з вищевказаними нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Цивільного кодексу України, можливість встановлення якої (додаткової умови) у вказаних нормативних актах не передбачена, а встановлення цієї умови їм суперечить.

25.04.2008р. комісією з проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади Шевченківського району м.Києва було проведено конкурс на право оренди комунального майна, за результатами якого було прийняте рішення, оформлене протоколом від 25.04.2008р., відповідно до якого переможцем конкурсу на право оренди нежилого приміщення по вул.О.Гончара, 25, визнано ТОВ "Онікс-Трейдинг".

За результатами конкурсу головою Шевченківської у м.Києві ради було прийнято розпорядження №148 від 15.05.2008, яким ТОВ "Онікс-Трейдинг" передано в орендне користування вищезгадане нежиле приміщення.

На підставі вказаного розпорядження між Шевченківською районною у м.Києві радою та ТОВ "Онікс-Трейдинг" було укладено договір оренди нежилих приміщень №1036/3 від 09.06.2008.

15.05.2008р. Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради звернулось до позивача з листом №7/9-136-052/58 та з посиланням на результати проведеного конкурсу, просило звільнити орендоване ним нежиле приміщення в 10-денний термін з моменту одержання цього листа.

Вказані дії відповідачів свідчать про невизнання ними обставини, що договір оренди з ПП "Фірма-АІС" №1864/3 від 30.10.2006 є продовженим, а звернення до позивача вимоги звільнити орендоване ним на законних підставах приміщення свідчить про порушення його прав та законних інтересів, як орендаря майна.

Стосовно того, що позивач брав участь у спірному конкурсі, апеляційний суд зазначив таке. Як встановлено судом, договір оренди №1864/3 від 30.10.2006 є продовженим в силу імперативних приписів ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України. Прийняття участі у конкурсі є правом відповідної особи. Чинне законодавство не визначає, що реалізація цього права є підставою для автоматичного дострокового припинення дії чинного договору оренди, укладеного з цією особою. Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, вбачаючи порушення чи невизнання свого права, особа в залежності від ситуації сама обирає спосіб його захисту (судовий захист - ст.16, захист нотаріусом - ст.18, самозахист - ст.19 ЦК України) чи в разі недосягнення поставленої мети одним способом - змінює його на інший.  Позивач, вбачаючи, що відповідач не визнає договір оренди продовженим та готує проведення конкурсу, тобто передбачаючи втрату права на орендне користування нерухомим майном, прийняв участь у конкурсі, але не став його переможцем. Проте, законодавство не обмежує його в праві звернутись до суду про визнання права користування таким майном та про визнання недійсними результатів такого конкурсу. Так само, як і прийняття участі у конкурсі само по собі не обумовлює неможливості застосування до спірних правовідносин приписів ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України.

Способи захисту прав та інтересів особи в судовому порядку визначені ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, зокрема, це визнання права (визнання наявності або відсутності прав), визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування та органів державної влади, визнання правочину недійсним.

Позивач просить суд визнати за ним право користування приміщенням першого поверху площею 35 кв.м. за адресою: м.Київ, вул.О.Гончара, 25, на умовах оренди згідно договору оренди №1864/3 від 30.10.2006, укладеного між ним та Шевченківською районною у м.Києві радою, до 14.08.2009р.

Як встановлено судом, договір оренди №1864/3 від 30.10.2006 вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, на яких він був укладений.

Згідно п.8.2 договору, він укладався на строк з 30.10.2006р. по 04.10.2007р., тобто на 340 днів. Таким чином, договір вважається продовженим на 340 днів починаючи з 05.10.2007 року. Термін дії "продовженого" договору оренди мав закінчитись 08.09.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідачі на момент розгляду справи не визнають продовження цього договору. Невизнання цієї обставини стало причиною того, що протягом одного місяця після 08.09.2008 року ніхто з відповідачів не заявив позивачу про припинення або зміну умов продовженого договору оренди.

Враховуючи це, а також на підставі приписів ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України, договір оренди №1864/3 від 30.10.2006 вважається продовженим на наступні 340 днів, тобто з 09.09.2008р. по 14.08.2009 року.

Таким чином, суд обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про визнання за ним права користування вказаним нежилим приміщенням до 14.08.2009 року.

Враховуючи, що проведений конкурс на право оренди та прийняте за його результатами рішення від 25.04.2008р., а також розпорядження голови Шевченківської районної у м.Києві ради, №148 від 15.05.2008р. не відповідають ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ст.764 ЦК України, вони, на підставі ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України є незаконними та  мають бути визнані недійсними, а укладений договір оренди №1036/3 від 09.06.2008 підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України  як такий, що суперечить ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання  сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.28 Закону України орендареві забезпечується  захист  його  права  на  майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди №1864/3 від 30.10.2006, листування сторін, виставлених орендодавцем рахунків на сплату орендної плати за жовтень-грудень 2007 року, січень-лютий 2008 року, та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачами не спростовано факт пролонгації укладеного між Шевченківською районною у м.Києві радою та ПП "Фірма-АІС" договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 на термін до 14.08.2009 року, що обумовлює невідповідність чинному законодавству про оренду оспорюваних рішення конкурсної комісії від 25.04.2008, розпорядження від 15.05.2008 №148 та договору оренди від 09.06.2008 №1036/3, які порушують права позивача, як законного орендаря, а тому правомірно визнано недійсними судом першої інстанції.

Причому з матеріалів справи вбачається та судами встановлено той факт, що після закінчення терміну дії договору оренди №1864/3 (після 04.10.2007 року) позивачу орендодавцем виставлялися рахунки №17265 від 08.10.2007, №19105 від 07.11.2007р., №20923 від 10.12.2007р., №499  від 08.01.2008р., №2292 від 07.02.2008р. саме на сплату орендної плати згідно договору №1864/3 від 30.10.2006, а не плати за фактичне користування об'єктом оренди, як безпідставно вважає скаржник. Вказані рахунки орендарем були оплачені, кошти по орендній платі прийнято орендодавцем без заперечень, не повернуті, як помилково перераховані, а з позовами про виселення орендаря орендодавець не звертався.

Факт пролонгації договору оренди №1864/3 від 30.10.2006 випливає з обставин недоведеності отримання позивачем листа Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради листа-повідомлення №7/9-302-025/58 від 29.10.2007 і ці обставини скаржником не спростовані.

Дійсно, чинне законодавство про оренду не покладає на орендодавця обов'язок доводити факт одержання орендарем листа-заяви про припинення договору оренди, надісланого за належною адресою, проте, достовірним та безперечним доказом отримання орендарем вищевказаного листа могло б бути поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке скаржником не надане та в матеріалах справи відсутнє.

Інші наявні заперечення скаржника зводяться виключно до посилань на неналежну оцінку судом доказів та до намагань надати перевагу одним доказам (лист №7/9-302-025/58 від 29.10.2007) перед оціненими судом доказами, однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, прийнятих з порушенням вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України (постанови ВСУ від 11.09.2007 у справі №1/151-3079 та від 11.09.2007 у справі №18/439).

Окрім того, доводи скаржника щодо ймовірного надходження листа №7/9-302-025/58 від 29.10.2007 позивачу 02.11.2007р., 03.11.2007р. чи 05.11.2007р. взагалі мають характер припущень, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117–11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 у справі №30/320 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної м.Києві ради  –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                               В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                           Є.Чернов

                                                                                                                                                   В.Цвігун